Втомленi гори

П’ЯНИЙ ПІД ВЕРБОЮ Стогне п’яний під вербою, Як глухий тетеря, Б’є по стовбуру руками, Щоб відкрились двері. – Відчиніть, такі-сякії, Ах ви ж крокодили! Що ж я вам зробив погане, Що мене закрили? 12.6.1976 р. ДОВІДКА ДЛЯ ДОВІДКИ Раз пішов я у лікарню Лікарняний лист закрить, Там блондиночка-сестричка Нафарбована сидить. Повеліла паспорт дати. – На прописці,– я в отвіт. – Значить, довідку такую З РоВеДе ви принесіть. Я побіг у відділ кадрів Й довідку прохаю, Завкадрами все вислухав І відповідає: – Щоб в лікарню написати Ми могли ту справку, Хай з лікарні нам напишуть, Що їм треба справка. 11.6.1976 р. В ЧЕРЗІ ЗА РИБОЮ... В лавці черга за лящами Десь кілометрова, Та ще й риба – дрібна-дрібна, Як в скирді полова. Інваліди йдуть та йдуть все І нема відбою: – От за що ми воювали, Братику, з тобою! 4.7.1976 р. СКІЛЬКИ БУДЕ М’ЯСА? – Скільки знаю, у нас м’яса Було як картоплі,– Говорив Петру товариш, Тешучи голоблі. – Почекай, ось незабаром Пакт підпишем з Марсом – То й картоплі буде стільки, Як сьогодні м’яса! 16.7.1976 р. САМОЗВАНЦІ Відмирають на Вкраїні, /Чи то постаріли/ Слова божі: сало, м’ясо, Ковбаса, кефіри. Чи то люди, вибачайте, В нас недобачають? Чи ті люди, що працюють, Грошенят не мають? Вже з держави й те зникає, Чим земля гордилась. І ніхто не скаже, звідки Горе те звалилось. Де взялись ті хитрожопі Кравчуки та Кучми, Що народ загнали в жопу Аж по самі ручки. Ось яка вона в нас влада – Властні самозванці, Та бодай би трясли її В вечері і вранці! 19.2.1998 р. ЗАДЕКЛАРУЙТЕ ДОХОДИ! Бомжі, каліки й жебраки, Задекларуйте всі доходи, Бо тільки ваші п’ятаки Вкраїну-матінку відродять. 18.2.1998 р. ДЕРЖАВА І ГЕНЕРАЛИ Як хочеш мать доход, державо, То думай не про генералів. Бо генерали хоч і браві, Та рвуть із рота, як шакали. Бо так ніхто, як генерали, Ще наш народ не грабували. 18.2.1998 р. СУХОМЛИНСЬКОМУ За які такі заслуги Все найкраще – дітям? А у що ж тоді накажеш Всіх старців одіти? А куди ж бабусь, дідусів Їх куди дівати? Чи ж коли стара людина – Можна і... списати?! То ж й не дивно, що вже діти Теж "тямущі" стали, Щоб могли, то батька й матір, Певно б, закопали. Отож, мої добрі люди, Про це пам’ятайте, Не балуйте діток своїх А добру навчайте. Щоб могли за честь, за друга, Гідно постояти, А не як побачать гуся – То в кущі втікати! Дай відчуть своїй дитині Радість вечоринки, А би він відповідати Міг за свої вчинки. Дай ти їм пройти ту школу, Сам яку проходив, Щоб до всього так же само, Як і ти, доходив. Щоб коли стареньким станеш, Не вмивавсь сльозою, Що при дітках і при внуках Став ти сиротою. 10.2.1998 р. ФІЛОСОФИ Не всі бородаті – філософи, Й не всі ті що пишуть – поети, А на душі пахне осінню, О, молодість, де ти, де ти? 8.2.1998 р. РОЗДЯГАЮТЬСЯ БЕРЕЗКИ Роздягаються березки, Роздягаються дуби, Всі готуються завчасно До веселої зими. Ось роздівсь вже клен і ясен, Та вербички все тремтять, Перший раз стрічають зиму, І бояться, і... хотять. 26.9.1999 р.- 23.10.1999 р. ЩОБ ЛЮБИЛО НАЧАЛЬСТВО Якщо хочеш в нашім світі Ти приматом жить – То, звичайно, ти повинен Менше говорить. Бо воно – начальство наше – Як тобі сказать – Любить, аби ми, як риба Всі могли мовчать. Друге правило утям ти: Шеф завжди правий, Будь він тричі божевільний І як пень тупий. Ну а третє, пам’ятаєш, Як казав Цушко, Що якщо не Президент ти, Значить ти – ніхто. 3.2.1999 р.-13.7.2009 р. ЛЮБИ ЛЮДЕЙ! Краще вже усіх любити, Ніж на всіх кричать, Щоб тебе могли й підлеглі Навіть величать. 3.2.1999 р. НІКОЛИ НЕ ЗАГАДУЙ Ким би ти не став би, Як би не жилось, Ніколи не загадуй, Як хочеш, щоб збулось. 3.2.1999 р. ДЕПУТАТ Він доступний, як повія, І слизький, немов слимак, Від якого стервом віє; І на вигадки мастак. Їх зненацька не застанеш, Пальця в рот їм не клади, Бо відкусить того пальця – Аж до самої... туди. Їх зненацька не застанеш, В них язик, як помело, І обкрутить вас усіх він, Не зарадить і село. 6.9.1998 р. МОЯ ДУША Моя душа, немов веселка, А працьовита, як бджола, І хоч ще поки не поет я, Але здається – вже пора. 21.10.1998 р. РЕКОРДСМЕН В нас повії владу учать, Як потрібно всім давать: В яку дирку й скільки зразу Можна їм сосисок пхать. Ну а "Факти", чи не бридко?– Переплюнули вже всіх: Хто кого і скільки трахнув, Й скільки зразу було їх? Вже жінки, мов сучки стали, Як же не любити їх? В кого більший, в кого менший – Всі все знають і про всіх. Та, мабуть, усі рекорди В нас побив би наш ЦК, Аби виставили хрена На Вкраїні Кравчука. От до чого довели нас, Дякувать прагматику, Що люба за бакси гола Пройде й по Хрещатику. Що воно за світ віднині? Маєш гроші, значить – пан, А не маєш – будь хоч геній, Сядь і соплі жуй, баран. 2.9.1998 р. ОЦЕ ТАК ЕКОНОМІЯ! – Вип’єм, хлопці, за начальство,– Мовив злодій Сава, – Що ми маємо горілку, Й до горілки сало. – А чому б пак за начальство? – Ті заверещали... – А тому, що копу світло Вимкнуть наказало. Бо якби горіли лампи,– Буркнув той Григору,– Як би ми тоді залізли З вами у комору? 11.12.1988 р. ТАКІ ПОРЯДКИ Робітник у виконроба Розчину прохає, Треба десь йому з відро – Ванна протікає. – Ні не можу! – хоч убий, Хтось побачить – клямка! – Мовив тому виконроб І губами плямка. – Як не можна? – робітник Аж скипів від гніву,– Жартувати ти жартуй, Тільки май же міру! Та у вас же кожен день Пропадають гори,– Виконробу робітник Сипонув докори. – Так – то так воно, браток, Тільки, що ти вдієш? В нас хай краще пропаде – А давать не смієш. 23.11.1976 р. БРАК Чому люди в нас робочі Так часто бідують? Бо як якісно щось зроблять – Річ ту експортують. А тому, що брак гоню я – Вибачайте, друзі – Бо ото тільки і всього Лишиться в Союзі. 17.11.1976 р. КРАСИВИЙ ЧОРТИК... Там, де явір із вербою біля річки шелестів, То знущався наді мною білий чортик, як хотів, Ну а я, пробачте, дурню, цілий вечір ще й радів, Що красивого, нарешті, в полі чортика зустрів. 7.6.1999 р. ТИМ, ЩО НА ОЛІМПІ Я в тонкощах політиків не знаюсь, Й мені на те усе начхать, Мені дай хліба і видовищ І щоб було кого кохать. Робітникові трон не треба, Його не вабить і портфель, Йому дай кельму і лопату І він – як справжній Рафаель. Йому потрібна воля, праця, Колиска, жінка і дитя, Бо в них своє він бачить щастя, Бо вдача вже його така. І не повірю я ніколи, Що є країна... Де шукать, Що хочеться робітникові Десь з-за бандитів помирать? Ті, хто на троні – всі бандити І це усі повинні знать, Тому ото вас і питаю: –Скажіть, за кого воювать? Невже оті, що там, на троні, Там є хоча б один святий? Їм всім давай якбільше крові! Бо він, як бачте, не простий Війна політикам потрібна, Щоб нас в покорі всіх тримать, І шельмувать не заважали І нами нас же і лякать. Бо якщо сам ти вб’єш бандита, То ти – ізгой, А як з наказу Президента, То ти – Герой. І не повірю я ніколи, Що люди хочуть убивать, Це не під стать робітникові – І це усі повинні знать! 30.3.1978 р. В ПРОЦЕДУРНІЙ Шепотілись хворі жваво Там, де процедури, Мов, сьогодні на обід Будуть хворим кури. Хтось із гурту засміявся Скільки мав він сили: – Їх ще з ночі між собою Сестри поділили. Хтось горланить: – Караул! І гукає Светку: – Йди ставай у караул Щоб дали котлетку. 30.3.1978 р. МІСЯЦЬ В СТАВОЧКУ Іду, дивлюся, як в ставочку Зірки купаються ясні, А з ними Місяць, ніби квочка, Щось їм нашіптує на дні. 3.4.1978 р. НЕМА РІВНІ Я знаю, ти – вірна і знаю – кохаєш, Та тільки кого – і сама ти не знаєш, Проте, твої очі завжди неспокійні, Бо в світі ніяк не знайдеш собі рівні. 3.4.1978 р. ЗА ЩО ДАЮТЬ ПРЕМІЇ? За горду, друзі, чесну вдачу, Вже сорок років з лишнім плачу, А спритним, що кричать"Ура!" – Квартири, премії, моря. 27.5.1978 р. ЗА ЩО ГРОШІ? В нас продукти – скільки знаю – Не дорожчі й грама, А якщо вони й дорожчі – Винна в тім реклама. Ось, наприклад, на "Московську" Хтось навісить "Віски", І тоді плати за пляшку Вже не три, а вісім. А якщо на ту гидоту Вчеплять ще й прикраси, То платить тоді прийдеться Й ще більше в два рази. Ми раніше ображались: Дорого,мов, страшно, Ну а зараз платим більше І не знаєм, за що? 24.12.1976 р. СЛУЖИ ІСТИНІ – Як хочеш, брате, хамом стать, То вчись начальству догоджать, Бо той, хто хоче гідно жить, Не зможе згорбленим ходить. Хоч в нас начальство тих цінує – Хто перед ним, як вуж, плазує. 27.5.1978 р. ЖИТТЯ НЕСКІНЧЕННЕ – Навіщо вам, – питають люди,– Такий великий треба дім? Адже старий ви вже занадто Й до смерті може днів із сім. І відповів мені чемненько На те запитання дідок: – Життя в людини безкінечне – Як має внуків і діток. 7.7.1989 р. ЯБЛУНЬКА – О, яблунько, голубонько моя, Чому ж ти стільки років не квітуєш? Всього десь рік тебе не бачив я – А ти уже мене мов і не чуєш. Чи ж я тебе колись не поливав, Чи ж я тебе,голубонько, не пестив, Чи ж Сонечко від тебе закривав, Чи ж стовбур не підбілював щовесни? – Ну як же я, скажи, могла цвісти, І як могла в садку я красуватись, Якщо мене замучили вітри Оті, що дмуть з завода "Хімікати"? Якби на тебе, замість АШ ДВА О Та дустом сипонули з хлорофосом, Хотіла б чуть я, щоб ти говорив І як би ти крутив своїм розкішним носом? Аби тебе, як гуся, кожен день Поїли аміачною водою, Хотіла б бачить, як би ти розцвів І що б тоді було, скажи, з тобою? 29.4.1988 р. ГАЮ МІЙ ЗЕЛЕНИЙ! Похилилась вітами На траву верба, Ніби моя туга, Як моя журба. Гаю мій зелений, Братику мій милий, Підкажи, порадь мені, Чому не щасливий? Чому мене матінка З дому відпустила – Як у мене зовсім ще Неокріпли крила? Чом про Робін Гуда Й досі ще співаю, Ніби Кармелюків В нас своїх немає? 13.9.1978 р. А ЦЕХ КОПТИТЬ І знов почався Новий рік, І все так само, як торік, І знов цехи заверещали, Немов розлючені шакали! Клянеться щиро бригадир, Що він за дружбу і за мир, І знову той же голова Нам обіця все ті ж права. А цех коптить, як і коптив. Кому із них душа болить, Навіщо розум їм "сушить", Як є що їсти і що пить? Вони ж живуть поза законом – Їм привезуть все з-за кордону, А ти ковтай ті гербіциди, Як хочеш, брате," довго" жити! Їм би путівку в Магадан – А він вибрикує, як пан. О, розмахнувсь "пенсіонер" – На все вікно кондиціонер. Скажи йому про комунізм – Так він же перший тебе з’їсть. Всі знають: треба щось робить, А що? Бояться говорить... Так що тримайсь, робочий клас, Надії тільки всі на вас! Бо ці гнилі інтелігенти – Вони неначе інтервенти. На їх мораль людська не діє, Такі вони в нас добродії! 3.1.1989 р.