Втомленi гори

ЖЕРЕБЕЦЬ Боже мій! Який бухарик Преться в Раду, як чума. Ви на ту погляньте харю, А жінки всі – без ума! Та ж йому ви дайте владу – Проклянете ви той час, Буде спереду і ззаду Всіх підряд – як схоче вас. Я нікому з них не вірю, То ж не гнівайте Творця, А можливо, людям й справді Не хватає жеребця? 27.9.2007 р. ЯК БІЛЬШЕ ВКРАДЕШ Чим більше вкрадеш – менш відсидиш, Так що кради, браток, й не рипайсь. 1.7.2004 р. НЕ ТА ШКОЛА Я не жалію, що був щедрим: Як зайде гість – все на столі! І не носив я гирі в серці, Якими б’ють по голові. Я не жалію, що був щирим, Й думок своїх я не ховав, Тому й не міг я жить без квітів, Без праці, фей і білих кал. Я не жалію, що мій батько Певно, занадто поспішив, А то, можливо, так як шеф мій, І я б уже в хоромах жив. А може батько не в ту школу Мене, що треба, записав, Не в ту, де вчився Сталін, Каїн – Бо, видно, він таких не знав. А може й знав,але проїхав, Бо дуже він любив людей, Тому й мені не міг дозволить, Щоб катом став для їх дітей. 8.2.1997 р. ЗА КОГО ГОЛОСУВАТЬ? Голосуй, Грицько, за Ваньку, Тільки не за де Порт’є, Бо Порт’є убив Гонгадзе І тебе також уб’є. 19.9.2007 р. ЇХ ЛЮБОВ Любиш ти, як Янукович, Що вже тут і говорить: Обіцять і посміхатись, А насправді – морди бить. 29.9.2007 р. МОЄ ПРИЗВАННЯ Я хочу про любов писать, І в цьому – все моє призвання, Бо що на світі краще є Від жінки, неба і кохання? Колись учили нас вожді, Що все найкраще в світі – в праці, І ми сиділи в тім лайні, Немов жуки голодні в... пастці. Може й даремно їх винить, Що ті нас всіх не вчили думать, Навіщо їм було нас вчить, Як не було коли нам думать. Бо знали: дай нам шмурдяка Або промаслену фуфайку, І ми кричатимем "ура!" Під Марсельєзу й балалайку. А зараз що? Змінилось щось? Усі гуртом гребуть під себе, І боронь Боже ти скажи, Що роблять ті не те, що треба. Жаль і Оксан мені й Світлан, Які неначе Прометеї Тягнуть за всіх ледачих Сар І їм будують привілеї. А ті, як брали, так й беруть, Навіть прислугу прикупили, І вже відкрито всіх... ї..ть, Щоб ті елегій не творили. Ну як же можна їм мовчать – Отим морозам,симоненкам, Що захищають свій живіт, Які плюють на нашу Неньку? Я не виную роботяг, Які завжди в роботі, в полі, Так чому ж ви всі сидите І мовчите, як жопи голі? Де і коли таке було, Хіба це вже не диктатура, Що вже за бакси – все село Те і гляди - піде під тура? 25.9.2007 р. ТРОМБОН Сьогодні в передачі кожній По всіх каналах тільки й чуть, Що стали ми уже заможні, І люди краще вже живуть. Сьогодні все у нас чудесно, І депутатам всім ура, Що кожний з них вже став "законно" Господарем мого добра. А Голова, як півень, кривить Свій писк в оточенні хапуг, І посміхається, як фюрер, Ніби і справді нам він друг. Дивуюсь генію, Морозе, Й шикарній мудрості твоїй! Навіть і Цезар не спромігся Перетворити всіх в повій! Тобі ж, як бачиш, це вдалося, Тут ти уже не скажеш – "ні". Тепер і я переконався, Як вірно служиш ти мені. Дивуюсь вашому терпінню, До вас звертаюсь я, раби! Невже ми з вами народились Тягати цим левам торби? 14.7.2007 р. ЕМІГРАНТ Я люблю свою державу, І люблю я свій народ, Та терпіть не можу тих я, Що завжди свій кривлять рот. Хто свою державу рідну Ставить нижче рангом, Ніби він в ній народився Вічним емігрантом. 11.3.2007 ХТО ТВІЙ ТОВАРИШ? Не можу я на те дивитись, І слухать більше ту бузу – Як рідну Неньку рідні слуги Патрошать, ніби Вовк Козу. А Президент, неначе Котик, Очі зажмурив й ніби спить, А ще на площі надривався, Що буде всіх бандюг судить. Та як посадить у в’язницю Свого він кума чи Кучму, Як вже і сам став олігархом, І все до лампочки йому?! І хоч не вірю вже нікому, Але за нього й ще борюсь, О, як би я хотів повірить, Що в цей раз вже не помилюсь! О, люди-люди, будьте пильні, Якщо ви вірите кому! Але якщо йому не вірить, Тоді, скажіть мені – кому? Можливо, дуже постарів я, Але знімать не буду шум, Та як я можу вірить шефу, Як знаю, хто у нього кум? 25.9.2007 р. ЩОБ НЕ ЗГИНАВСЯ Я чоловік уже старий Й мені вже слава не потрібна, Але не можу я з життя Зникнути просто так – безслідно. Бо все – чим жив і що писав – Для вас я, людоньки, старався, Тому я вас і лінчував, Як перед паном хтось згинався. 26.9.2007 р. ЧОМУ ЛЮДИ БІСЯТЬСЯ? Я не знаю, чому люди бісяться, Й невдоволені вічно вони, Коли зорі шепочуться з Місяцем, І всміхаються людям лани? Я не знаю, чому люди сваряться? Може думають – більш проживуть, А тому так ото і стараються Вилить всю із душі каламуть. Може думають дужими сварками Зможуть ніжність до себе вернуть, І бренчать цілі дні балалайками – Поки врешті пенька їм дадуть. 18.4.1968 р. ПІСКАРИК Ось іще один піскарик Виліз з гною, ніби жук, І почав слова картавить, Ніби добрий старий друг. Потім "мило" подивився Як Батий на Київ-Русь: –Все зроблю вам, обіцяю, Тільки виберіть, клянусь! 27.9.2007 р. РОЗДУМИ НА ДОЗВІЛЛІ Сиджу із спінінгом над ставом, Й дивлюсь, як косить Гриць отаву, І думу думаю із жалем: – Навіщо армії державам? І відповів Грицько з городу: – Щоб захищатись від народу. 12.2.2007 р. "ГЕНІЇ " В нас "геніїв" і так хватає, А про людей ніхто не дбає. 18.4.2004 р. ФІЛОСОФ І ПОЕТ Заходжу, ніби в казку, в Гідропарк, І промені мене цілують мило, Зі мною давній приятель Ремарк, Єсенін – мій кумир, моє світило – Поруч ідуть, жартують, сміючись, А небо ясне – ясне, даль – безмежна. – Ну що ж, поет, притих, неначе рись, Розповідай, як лірику належить, Чим світ живе, і чим живуть поети, Що думають філософи нові, Чи й досі пишуть, як колись, сонети, Чи ще не зникли в селах журавлі? Як солов’ї? Колись кишіли ними Гаї й діброви з краю в край; По солов’ях Вкраїну впізнавали, Так що звітуй, та тільки міру май! Філософ і поет, тут відмагатись марно, Бо в цих словах – і розум, і душа, Зникають жайворонки в полі, Гинуть зайці, орлів нема. Що й говорить – і солов’їв менш стало, Жить стало краще, а от люди – злі, Зате ми на планетах побували, І є у нас космічні кораблі. 20.6.1978 р. ФІНІТА ЛЯ КОМЕДІ Все ніби як було й лишилось, Але насправді все не так: Хто був при владі – став багатим, Хто був їздовим – став батрак. Колись хоч міг посперечатись, Сьогодні ж спробуй рот відкрий, То будеш з себе сам "сміятись" Так, як під Києвом Батий. І хоч ти бийся головою, І хоч кричи ти цілий вік – Ніхто не піде за тобою, Бо ти уже не чоловік. 1.5.2006 р. ОЛІГАРХИ В нас в пошані олігархи І злодії всіх мастей, Хай живе Верховна Рада – Символ рекету і фей. 14.9.2000 р. УЗАКОНЕНИЙ ГРАБІЖ У Грицька відніме гривню, А в Івана – цілий бакс, Так ото держава рідна І грабує разом нас. 8.3.2000 р. ЗБИВАЮТЬ ГРУШІ Понапихали лоєм туші Й весь день збивають членом груші. Такий у нас патріархат, І так як слово – так і мат. 2.10.2000 р. ЩОБ СТАТЬ ПАНОМ Весь народ пообдирали, Й олігархами всі стали, То ж як хочеш паном стать? – Вчись народ свій обкрадать. 20.3.2000 р. НА ХАЛЯВУ Повивозив Вовк з держави Всі кострулі до панів, /Як говорять, на халяву./ А Кравчук куди глядів? 10.3.1997 р. ГРИЦЬКУ КІВАЛОВ – Кради, грабуй,– Грицьку Ківалов,– Як будуть гроші – оправдають. 23.3.2007 р. МЕЦЕНАТИ Звідки ви такі взялися, Меценати чорних справ? От вам хлопці-українці, Нічого ловити гав. 26.8.2003 р. ГРОШІ На умі у Гоші – Тільки гроші й гроші, Й де б не був, щоб не робив – Він про гроші говорив. 29.5.2003 р. СОН БАБИ КАТІ Сон приснився бабі Каті, Ніби наші депутати Спать не можуть по ночах, Бо вже всім ім сниться страх. 7.5.2006 р. НЕ ПОСПІШАЙТЕ Якщо хочете в багатих Довше працювати – Борони вас Боже, любі, З ними сперечатись! 22.5.1997 р. В ОДНОМУ ЕКЗЕМПЛЯРІ Я несу гармонь свою в футлярі, І куди не гляну – скрізь село. Всі в житті в одному екземплярі, Скільки б нас багато не було. 3.2.2007 р. НОВИЙ БРЕХУН Як ішов у депутати – Обіцяв, як мамка тату, А як став він депутатом – То забувсь, як мамка тату. 11.2.2007 р. ЧОГО МИ ЧЕКАЄМО? Ті кравчуки нас, як дебілів – Коли хотіли й як хотіли, А ми мовчали й мовчимо, Чого ж ми й досі ще ждемо? 20.6.2007 р. КОЛИ ПРОДАЮТЬ СОВІСТЬ Куди не підеш – вітер віє, Навіть зозулі не кують, Я ні за чим вже не жалію, Як люди совість продають. 11.2.2007 р. КУЛЬТУРА Занедбали в нас культуру, Розвалили все вже вщент, Хай живе Верховна Рада, Й разом з нею – Президент. 14.9.2000 р. СМІЙТЕСЯ ВІД ПУЗА Писав для себе і сім’ї Ті, що читаєте, вірші, І їх не думав друкувать, Поки друзям не став читать. І всі, кому їх став читать, Просили їх надрукувать. От і друкую їх вам, друзі, Отож, і смійтесь всі від пуза. 15.6.2007 р. ХВАЛЬКО Жив-був на світі в нас хвалько На прізвище – міністр Цушко, Що "видатне" він встиг зробить? Це демократію убить, І доказать всім: той ніхто, Хто не прем’єр і не Цушко. 23.3.2007 р. МЕДВЕДЬКО ПРО КРАВЧЕНКА Він в себе вистрелив два рази, Та як відомо всім – не вбив. Хотів ще вистрелити втретє – Та хтось його випередив. 23.3.2007 р. НАЦІОНАЛІСТ Тим, хто любить Україну, Кажуть – він націоналіст, А як любить хто Росію, То – інтернаціоналіст. Непогано в них виходить: Ніби всі ми – диваки, Мов, вони одні розумні, Ну а решта – маньяки. 19.7.2007 р. ЩОБ БУТЬ ЩАСЛИВИМ Світ не кращий, не гірший, Як був сто літ тому, Тільки люди змінились, Невідомо чому. І відразу всі стали Надто жадні і злі, І щоб тільки щось вкрасти – В них усіх на умі. Світ не кращий, не гірший, А такий, як він є, Бо усе, що ти бачиш, То уже не твоє. Бо вже нова порода Появилася – сук: Все, що бачать, хватають, Тут при всіх, прямо з рук. То ж хапай і ти також Все, що можеш ще взять, Бо хапуги заморські Все з гіллям об’їдять. Бо на нашу природу Їм усім наплювать, То ж про нашу державу Ти не смій забувать. Світ – не дійна корова, Та структура така: Будеш більше давати – Буде більш молока! А як хочеш буть вічним, То завжди пам’ятай: Менш бери від природи, Більше їй залишай. А оті олігархи – Хай же знають вони, Що щасливим не можуть В світі буть хапуни. 20.9.2007 р. ЩОБ БУТЬ ПРЕЗИДЕНТОМ Що ти розумний і не сало – Це ще ти спробуй доведи, Бо того – що молотиш – мало, Себе в роботі покажи. Те, що розумний ти, я знаю, Та якщо хочеш довго жить – Навчись не лише жить для себе, А ще і людям щось робить. 23.9.2007 р. БАНДИТСЬКЕ ПРАВО Кожен з них привласнив право На моє, як на своє, А хто ж дав на те їм право Називать своїм – моє? 20.8.2007 р. ІДЕ КАПІТАЛІЗМ В нас по дорозі йде капіталізм Та бідних він не помічає, Бо кожен з них, як вовчий хвіст, Що в ополонці відмерзає. Бо тягнуть ті в соціалізм, А капітал це не прощає. 3.10.2007 р. МОЯ ПОЗИЦІЯ Мені не було коли думать про себе, Бо я будував комунізм, І символів в мене більше, ніж треба, Які зруйнував комуніст. І хоч був я маленьким гвинтиком, Але я завжди боровсь Проти тих, хто варив ту кашу, І підмішував в кашу кров. 9.3.2007 р. НЕ ВІР НІКОМУ Не злись ніколи в цьому світі, А краще вічно посміхайсь, Зривай в садку кохання квіти І в їхніх посмішках купайсь. І не хвали нікого в світі Але нікого і не гудь, Й про те, що в тебе кращі діти Аніж у когось, теж забудь. І будеш ти найкращим в світі, Й про тебе скажуть: о, мужик! Бо ще ніколи і нікого Людей не красив злий язик. Ми часом всі категоричні Із діда – прадіда – дідів, Але усі ми ідентичні – І в цьому істина віків. Пригляньтесь ближче до сусідів, До доньок їх і небожів, Тільки тупі і непрактичні Чужих осуджують синів. А якщо хочеш зле сказати, Краще вщіпни себе за ніс, Бо розум злий – він ще нікому Добра і слави не приніс. Отож, аби з вас не сміялись, І вас в житті не мучив гріх, То ж як судить чужих беретесь – То придивіться до своїх. 21.9.2007 р. НІЯК НЕ ПРОСНЕТЬСЯ Народ і справді дурнуватий, Бо захищає тих панів, Що посадили всіх за грати І всіх лишили без штанів. А януковичі і гершки – Одні й ті ж ланцюги ярма, От тільки жаль, що людям й досі Ніяк не дійде до ума. 1.9.2007 р. МІГРЕНЬ Якщо вам сказать відверто – Не терплю я жидовні, Від тих нових "українців" Тільки й біди всі земні. Бо хто ж ще, якщо відверто, Держить впроголодь народ? Він вам казочку розкаже, І гони їм пару сот. Ось, візьміть телепрограми, Де концерт – там і Абрам, І хоч тямить примітивно, Та встигає тут і там. Якщо кліп який поставить, Так і знай,що цілий день Буде йти по всіх каналах, Наганяючи мігрень. І якщо вже він вчепився За канал або за трон, Чорта з два він інших пустить, Будь ти хоч Наполеон! А чому? Хіба не ясно? – Там де гроші – там – єврей: Той – банкір, а той – бухгалтер, Адвокат або старлей. І виходить, вибачайте, В нас держава вже жидів, І до нас перебереться Скоро весь вже Тель – Авів. Бо вони вже захопили Всі у нас грибні місця, В них вже ринки і заводи, Нам же – що спаде з кінця. Всі вони вже – українці, Всі на "ук" або на "о", Той – Ткачук, той – Червоненко, Ну а ми тоді є хто? В них вже й діти на екранах Десь з п’яти, семи, восьми, Ну а ми, хіба дурніші? То ж чому дрімаєм ми? 28.9.2007 р. ПРАВИМ ФЛАНГОМ Плюю на вас я і на ранги Так само як і ви на нас, І йду на вас я правим флангом – За мною, мій робочий клас! 21.7.2007 р. ТИ – КОМУНІСТ! Ти – комуніст. Звучить це гордо, Як Данко в горьківськім вірші. Але скажи, скажи мені, Чи люд той по душі тобі? О, по душі! О, по душі! Та тільки жаль, що ти до нього – О, без душі, о, без душі! 5.5.1975 р. ВЕРХОВНА ЗРАДА Продала все барахло Всім буржуям я назло, Ледь свою прикрила попу – І гайда мерщій в Європу. Хай побачать і вони, Що зробили з нас пани. Так ото й живуть дівчата… Хай живе Верховна Зрада!.. Всі такі крутими стали, Як гієни і шакали, Що як правду вам сказать – Нікого і на… послать. 30. 6. 2001 р. ЩОБ СИЛЬНІШЕ ГОРІЛА Вогонь в печі горить сильніше, Як підкидать дрова частіше, Так і в житті воно, мій друже, Чим більш цілуєш – люблять дужче. 23.2.1998 р. ЖИВУ, ЯК МІСЯЦЬ ПІД ГОРОЮ Живу рибалкою і грою, Як ясний Місяць над горою, А в безкінечному просторі – Робіть, що хочете зі мною. 11.2.2007 р. ЖОПА Пів держави цар привласнив, Решту привидам роздав, І за це царю отому Привид пам’ять змайстрував. А щоб всім була робота – Замість ряси і манти – Пригвоздили файну жопу, Щоб усім... було куди. А коли проснулись вранці Можновладці-паничі, Ще й не всі поцілували – А хтось жопу вкрав вночі. – Що ж тепер робити будем?– Стали привиди кричать, – І кого ж тепер ми будем Як стемніє – цілувать? .Тож, нехай падлюки знають – Можновладці всіх часів – Що народ героїв знає І не терпить шахраїв. І в якій, скажіть, країні, Де ще є такі вожді, Щоб не їм творили шану А вони самі собі?! 28.9.2007 р. ЯКЩО ТИ УКРАЇНЕЦЬ Я Неньку-Матір не міняю Ні на повій, ні на срібло, Бо на срібло міняє Неньку Або – хамло, або – мужло. 9.7.2005 р. КИЦЯ МУРКА Ну не дівча а киця Мурка: Який станок, яка фігурка! 21.9.2004 р. МАЙДАН Це вже не той Майдан, що був, Що те й робив – що тільки гув, Там, де колись людей хватали Й на Соловки десь відправляли. Це вже живий людський потік, Як на весні розливи рік, Там, де вже міг сказати слово Про те, що думав кожний вголос. Майдан, де стрівся наш народ, Який готовий у поход. Який з усіх приїхав міст Й піднявся він на повний зріст. Піднявся проти він свавілля Аж від Алупки до Поділля, І вперше гордий мій народ Всім заявив, що він – НАРОД! 4.1.2005 р. СОЛОМОНОВІ СИНИ Народ мій вимре. Й на їх місці, Дивись, появляться жиди, Тому так нас і обдирають, Ті соломонові сини. Тож, якщо й далі жить так будем – То нас візьмуть і без війни. 12.12.2007 р. Я писав, писав, писав, Що писав – і сам не знав. А як сів і почитав, Що я дурень – й сам не знав. Боже мій! Який гігант, Хоч і дурень – все ж талант! 27.11.2006 р.