Втомленi гори

ШПАНА О, апетит розгорівся В наших вовків-біднячків, Що б в череду їх запустити – Не треба було б і бичків. О, апетит розгорівся! Й очима не встигнеш мигнуть, Як все, на що глянуть, хапають, Як все, на що глянуть, гребуть: Хто сковорідки, хто ложки, А хто і кастрюлі з двора, І де ж вона й звідки взялася Ота нечестива шпана? Дивлюсь і очам вже не вірю: Держава була яка! А зараз, куди ти не глянеш, Як в пісні: зима і зима... І звідки вони всі взялися Ті Мойші, ті Гоші, Вано? Яких, о прости мене, Боже, Гонить вже пора всіх давно! А ми мовчимо і все терпим, Чому і навіщо? Пора! Пора підніматись, народе, За власні, за наші права! І годі служить нечистивцям, І годі служить хапунам, Невже ми свою Україну, Невже віддамо ми... жидам?! 30.8.1991 р. ГОЯМ Єврей стоїть у стороні, І зрить на нас, як на придурка, А ти прислужуєш йому Й гребеш від себе, ніби курка. Розслабся, брате, зупинись, Не жди від жида порятунку, А краще встань і розігнись – Годі служить чужому шлунку. 31.7.2007 р. МАСОНІЗМ Масонізм іде у наступ, І не тре’ його винить, Що кладе на все він лапи, Де погано щось лежить. Наші люди – справжні лохи, Бо довірливі без меж, Їм би десь попліткувати, Як будує жид котедж. Не виніть їх в лицемірстві А робіть, як ті пани: Ті обвішують, грабують, Й їм робіть так, як вони. Щоб відчули вражі діти, Ми – не лохи, не – раби, Хоч і всіх занадто любим Й довіряємся завжди. Світ пройти брехнею можна, Та назад ти не пройдеш, Тож,якщо ти жид розумний, Пам’ятай про це ти теж. 2 7.7.2007 р. ЦУКРОВА ЛИХОМАНКА От і закінчилась цукрова лихоманка, І люди розійшлися по домах, А що нам завтра скаже наша мамка, Який сюрприз вона готовить нам? Були касети імпортні і наші, А зараз ти хоч Київ підпали, Ніде не знайдете і не старайтесь навіть, Хіба що десь, в когось, і з-під поли. Була "Нева", насильно всім давали: Бери! – не хочу, ще й казали: цить! А зараз вже й "Супутника" не стало, Отак з дерма в нас роблять дефіцит. Гуля над світом мафія насильства, Чортополох такий – хоч голоси, А ще говорять, що людина сильна І створена для щастя і краси. 31.3.1988 р. ГАНЬБА НАРОДУ Де ваші води і тихі трави, Де ваша гідність і ваша слава? Як же ти терпиш ганьбу, народе, На що міняєш козацьку вроду? Бо я вважаю: ганьба народу, Який не цінить свою свободу! 7.5.2007 р. ПРО ПОЕТА Як хочеш ти поетом стать, То мусиш дві стріли ти мать: Одною ніжить, чарувать, Ну а другою – убивать. В поета, як воно не дивно, Все, що на серці – на виду, Тому поети дуже часто Терплять то радість, то біду. Поет, це якби індикатор Той, що фіксує ритм життя, І в той же час – він як локатор, Який сприймає почуття. Поет, немов стенограф віку, Йому на ранги наплювать, І хоч порою, мов "з привітом", Бо не уміє він мовчать. Але якщо поет він справжній, То – вічний символ доброти: Він і підступний, й недоступний, Такий, як я, такий, як ти. Він може плакать і сміятись, І по-дитячому радіть, Буде на вас, як тигр, кидатись, І буде лагідним, як кіт. Поет, що думає, те й мовить, То з виду, ніби він слабкий, Зате ніколи він не збреше, Хоч ти його кілком убий. 4.11.1982 р. ГЕНИ Дивлюсь на нашого патрона – На вигляд, ніби як і я: І вуха, ноги і розмова, І навіть кругла голова. А от коли він став вже шефом, Ніби його хтось підмінив, І поміж ним й його думками Хтось ніби стежку проложив. Бо тільки й знав одне, що днями Про код, про рід свій говорив, І що його створили гени, І що колись вовків ловив. А я собі оте все слухав, І тихо думав про народ: Лиш варто вибитись в начальство – Як враз міняється і код. А щоб не трапилось такого, От що, мій люде, пам’ятай: Все те, що сієш і збираєш – Вовкам ніколи не давай. Посидить тиждень-два голодна Та надто вчена голова, То стануть знов на місце гени І всі обов’язки й права. 27.1.1989 р. ОЙ, ПОЇХАВ Я У КИЇВ Ой, поїхав я у Київ прогулятися, І об гарних жіночок поштовхатися. Хочу тими жіночками налюбитися, І на них, немов на квіти, надивитися. Стоїть жінка молоденька – груди грають, Хлопці дивляться й очима – роздягають. А вона стоїть – сміється – сонцем сяє, Що вся вулиця на неї поглядає. Стоять хлопці молоденькі під горою І сміються навіженні наді мною, Що стою старий такий я з бородою, І дівчиною любуюсь молодою. 25.6.1999 р. ТРІПОТНЯ НА СНІДАНОК Як гарно в нас і пишуть, і говорять, Не вірю я в ті завчені слова, Де правди стільки – як вогню на морі – Коли надворі дощ, немов з відра. Не вірю я ні лівим, ані правим, Тим більше коронованим панам, Що як царки всі рвуться тільки править, А що вони, скажіть, зробили нам? Та ж тріпотня на ранок, на вечерю, І так щодня, і так – із року в рік; Всіх заганяють знову нас в печери Тими АЕС і стоками з їх рік. Півсвіту вже поранено довічно, Зруйновано, як Трою в давні дні, І що магнітні бурі цілорічно Постійно приписались на землі. І атомні ніскілечки не страшні, І браво! – атом, як томатний сік, От тільки ви працюйте, дорогенькі, Та менше слухайтесь усяких, там, базік. 25.4.1988 р. ВІЛЬНА ДЕРЖАВА От тобі й держава вільна, От тобі і каша, В місті ціни європейські А зарплата – наша. 27.7.1999 р. ГОЛОВА ІДЕ ПО КОЛУ Голова іде по колу, Особливо у садку, На яку б не глянув, хочу: І стару, і молоду. 13.8.1999 р. ХТОСЬ ДО КОГОСЬ ГОРНЕТЬСЯ В світі нашому завжди Хтось до когось горнеться: Кіт до кішки, пес до пса, Горличка до горлички. Вишня тягнеться до Сонця, Циган до циганочки, Ну а я весь час тягнусь, До своєї панночки. 20.8.1998 р. ЯКЩО ТИ ТОВАРИШ Хоч груди в тебе в орденах, І кулаки, неначе гирі, Та я б тобі свого життя Хоч землю рий – то не довірив! В розвідку б також не пішов З тобою я. Чому? Не знаю... Бо ті медалі й ордени – Вони мене чомусь лякають. Бо ті медалі й ордени – Вони на тебе і несхожі, Бо знаю, ті, чиї вони, Давно лежать десь в полі босі. Бо ті медалі й ордени, Якими ти прикрасив груди, То бачу – не твої вони То хоч повідай, хто ті люди? Мені бійців тих жаль, що полягли, Й не хочу, щоб хтось жив з нас на халяву, Тому про себе краще помовчи, І хоч сьогодні поверни їм славу. ХРЕН В РЕБРО Шефу дачі, шефу й квоти, Шефу пенсії і шпроти, А трудязі-селянину Хрен в ребро під саму спину. Тож хай знають барани, В бій за кого йдуть вони. 13.4.2000 р. ПЕРЕДБАЧЛИВІ У мене друзі біднуваті, А ті, в яких із горла пре, Ті не запросять вас до хати, А то не дай Бог – ще помре. 25.5.2006 р. КОТИ В ЗАСАДІ Є люди вільні і невільні. Вільні – це ті, що при кермі. А решта всі – то є невільні, Які копаються в дермі. Вільні все думають, що вкрасти, А як і де? Ті – знатоки. Для цього в них є банки, трасти, І в камуфляжах парубки. А будуть гроші – буде влада, Буде любий тобі закон, Буде вам "Мерс", і "Форд", і "Лада", Твій буде "Беркут" і "ОМОН". Будуть стрічать вас модні дами У чобітках по саме... ось, Й вас називатимуть панами, Або коротким словом – бос. Вони, немов коти в засаді, Сидять і вижидають мить, Коли нарешті вийдуть... леді, Щоб на сніданок заробить... Панів і те вже не хвилює, Чи то вона, чи то вже він? Він і на хлопчиків полює, А ти ковтай гемоглобін. Й таке вам ревище влаштують Ті новоспечені орли, Що ніби мамонти, кентаври І динозаври ожили. Всі наші біди й неудачі, Що ми не боримось, а – плачем, Що людям всім добра бажаєм, А от про себе забуваєм. 21.5.2004 р. ГОРБАТИЙ Що б не трапилось в державі – Люд наш винуватий. Так тобі, народе, й треба Щоб не був горбатий. А, можливо, в нас народу І нема, до речі? Бо що б був, то б не дозволив Гнути бідним плечі. Отакі, які в нас слуги, То такі й порядки, Тож біжать – хто з головою – Всі десь безоглядки. 12.4.1990 р. ЗАКАДИЧНОМУ ДРУГУ З тобою хліб і сіль ділив, Тебе приймав завжди за брата, А ти мою довіру вбив, І зрадив дружбу, гірше ката. Я так в житті тебе любив, І міг би дать усьому раду, Я б всі гріхи тобі простив, А от простить не можу зраду. Колись, ще в Київській Русі, Якщо не дай Бог друг вас зрадив, Як тут же брали за кадик, Щоб більш нікому він не гадив. 4.2.1997 р. СИЧІ І ПАНИЧІ Як жили ми при Союзі, То у всіх були в нас друзі, Зараз всі немов сичі, Та зате вже – паничі. 22.2.2002 р. ВІДМОРОЗКИ Всі забули про прозу, про вірші, Про божественне і святе, Кожен хоче нагребти як більше – Що у руки йому попаде. Кожен хоче нагребти як більше, Щоб під себе весь світ підім’ять, Аби тільки йому було ліпше, Аби тільки йому царювать! Бо він мало що вже на Олімпі, Що руйнує, гвалтує, краде, Так йому пилосось ще й дороги Як бандит до бандита іде. Він привчить хоче всіх плазувати, А себе божеством величать, Та й чому б на людей не плювати, Якщо ті, ніби риба, мовчать? Та хіба в цьому світі буть хамом Це і спраді престижно, скажіть, А як хтось і у вас кине камінь Або ранить ножем у живіт? Що тоді – ти скажи – заспіваєш, І який дифірамб затягнеш, Чи якщо ти крові не нап’єшся, То, як клоп, ти уже не заснеш? Ну хіба в цьому світі не чемно,– Хай хто скаже тупому мені,– Бути просто людиною честі, Щоб про тебе складали пісні? Я сиджу і вдивляюсь в простори Все так само, неначе колись, Були люди усі в нас як люди, Звідки ж ці відморозки взялись? 26.3.2004 р. КОЛИ РОБИЛИ НА СЕБЕ Колись робили всі на себе, А зараз роблять на панів, Тому сьогодні й янголята Навіть літають без штанів. 7.2.2002 р. ЧАЧА Ми дівчата з України, Кажуть, що ледачі, Але хто від нас спроможний Випить більше чачи? Кажуть, ніби українки Надто вже ледачі, Хай хто більше перепустить... Та ще й не заплаче? 14.4.2000 р. ХОЧЕШ В НЕБО ПОДИВИТИСЬ? Як погляну я на ниву, Що з вітрами грає, І невже це все не наше,– Сам себе питаю? Якось важко аж повірить,– Хай мене розтрощать вщент,– Що оце усе народне Міг відняти Президент? І що нафту, газ, вугілля, Все це він віддав братві, Ну а нам – щоб ми раділи – Дав всім ваучер в ті дні. І ходжу я з папірцем тим, І не знаю, де приткнуть, Папірець мільйона вартий, А мільйона не дають. Ну не можу в те повірить, Якщо чесно вам сказать, Він такий закон придумав, Щоб у нас без нас віднять. Може завтра й небо скуплять, Ті браточки і брати? Й скажуть: – Хочеш в небо глянуть? То, братеня, заплати. 14.4.2003 р. ГАРАНТ Сім літ Гарант гастролював, Поки останній рік настав. Став із народом загравать, Навести лад пообіцяв. А де ж ти був усі ці роки, Коли в людей тріщали боки, Як ті стогнали і ревли, Що їх до нитки роздягли? 21.5.2004 р. ХОМ'ЯКИ Ви подивіться на їх писки – Які всі впевнені в собі, І спробуй ти йому щось пискни, То не позаздрю я тобі. На вигляд кожний, ніби кішка, Що аж охота пригорнуть, А от погладьте проти шерсті, І вас хто-зна чи вже знайдуть. Така вона – система нова, Такі вони – нові вожді, Навіщо ж нам така держава, Де скрізь при владі шахраї? А от як з виду подивиться – Ніби попали в божий рай: Такі всі милі, делікатні, Хоч всіх до рани прикладай. До чого не люблю начальства – Типа вовків та дмитруків, Які – чим більше придивляюсь – Похожі всі на хом'яків. 5.4.2003 р. НАША НІНКА Тільки сьогодні наша Нінка Може гордитись тим, що жінка, А колись – скажу з журбою – Це вважалося ганьбою. 6.4.1999 р. САМ НА СЕБЕ НАДІЙСЬ Сам на себе надійсь і людей не вини Що вони тільки й мріють про себе, Бо настали такі в нас сьогодні часи, Що нікому вже вірить не треба. І усе через тих знахабнілих панів, Що усе підім’яли під себе, І лютують ще більше від того, що в нас Не змогли відібрати ще й небо. Я дивлюсь з гіркотою на те, Як бандити вривали ті жили, Але де ж ви були всі тоді, мужики, Як бандити ламали й трощили? Як оті недолюдки – картаві пани – Що над нами біду цю чинили, Де ж тоді ми були, мужики, Що до цього ми їх допустили? От і маємо те, що маємо: Не сміємось уже й не співаємо, А хіба стало менше смішного, Чи нема вже сміятися з кого? На людей сподівайсь, але сам не дрімай – Як нам мудрість народна глаголить, Бо вже тих у верхах, що схопили пиріг, Не зупинять ні ріки, ні гори. Сам на себе надійсь і людей не вини, Що вони тільки й мріють про себе, Бо настали такі вже сьогодні часи, Що нікому вже вірить не треба. 30.8.2001 р. ВОВЧА ЗГРАЯ Світ такий настав, що люди Стали м’ять друг-другу груди, Вже і той, хто совість мав, Теж її комусь продав. Тягне кожний, хто що може, Бо ніхто вже не поможе, І, виходить, світ вже, Рая, Став неначе вовча зграя. 10.2.2001 р. ДОЖИЛИСЬ І Лігачова, і Горбачова пора гонить, Поки не встигли ще державу розвалить, Бо так звана перестройка не для нас, Хоч хотілось, щоб це сталось в добрий час. То один збирав машини й ордени, Ну а цей пішов ще далі – по чини, Ну а ти, дурний Іване, як тягав так і тягни, Тільки вже якщо ти тягнеш – Не кривись, і не стогни. П’ятий рік вже обіцянки, П’ятий рік вже тріпотня, Ой, як всі її наїлись: я і вся моя сім’я. То казали, комуністи є вершина всіх висот, А сьогодні всі відчули, Як любив нас той народ. То були в нас всі, як друзі, всі свої, І щоб з голоду не вмерли – залишали хоч ... її А сьогодні на прилавках є і масло, й камбала, Є і шинка, і ковбаси. А яка на них ціна?! От і зрозумій цю владу, це я вам кажу без зла, Гроші є – немає м’яса, м’ясо є – грошей нема. 15.5.1990 р. -10.2.2006 р. ПАРАФІЯ Скажіть, хто з нас не помилявся, Й хоч раз у чомусь не вагавсь? Але я тих в житті шаную, Хто падав, повз і піднімавсь. Були помилки й в Горбачова, Але могло б їх і не буть, Щоб прислухався до народу І щоб вникав в житейську суть. Бо той, хто відданий народу, Того в житті не побороть, Бо він бере від нього силу, Якщо він з ним – від плоті плоть. А може в тім, що боягузи? Не варт чиновників винить! Кому ж із них тоді хотілось Свою парафію лишить? 7.1.1990 р. ТРИ ЦИТАТИ В наших жінок одна розмова, Хтось їх навчив в житті три слова, І кожен день оті три слова: "Ти мусиш","дай" і "будь здоровий". Проте, і в інших є ці вади, / Та це торкається вже влади/ Які теж знають ці три слова: "Ти мусиш","дай" і вся розмова. Отож, як жінка, так і влада Мають одні й ті самі вади. 11.4.1988 р. НЕ ХОДЯТЬ В ГОСТІ Відквакали квакви Вже свої весілля, І в болоті стало Тихо, як в раю. Вже не ходять люди В гості з хлібом-сіллю, Як колись, провідать Друзів і рідню. 27.4.1992 р. ГЕНІЇ Люди купаються, люди гуляють. Я ж не купаюсь, бо часу не маю. Люди на морі в місцях відпочинку. Я ж все шукаю для дачі начинку. Люди в кафешках, як буслі в болоті, Я ж на городі або на роботі. Нічого не купиш, дають все по жмені, Таку, брат, систему придумать міг геній. 28.6.1990 р. БАРАН Я завжди в житті роботу Ставив скрізь на перший план, А тому, можливо, дехто Й називав мене "баран". Бо в моїй дурній макітрі Було стільки всяких мрій, Що коли було там думать Про Оленок і Марій? А тому, сьогодні, друзі, Не ятріть моїх вже ран, Бо, нарешті, й сам побачив, Що я був таки – Баран. Бо, колись, як був ще юним, То довірився вождям, Що на першім плані праця: Дніпрогес, Донбас і БАМ. Так ото й ганяв по світу, Як за возом вовкодав, Щоб мені, як й іншим дурням, Гарну кісточку хтось дав. 28.10.2005 р. ШАНА ХОРОБРИМ Хотів би я Місяцем стати, І бути сміливим, як він. Тоді б я зміг всіх обнімати І буть, ніби з медом графін. Бо той, хто сміливий, – тим шана, А тим, хто солодкий, – хвала. Пісні їм складає Ошанін, Кричать всім сміливим "ура"! Бо вічно в житті так ведеться, /І ти про це теж пам’ятай/, У всіх боягузів щось рветься, Бо дуже їм хочеться в рай. 28.11.1968 р. БАЛАДА ПРО МАТІР ТА ДОНЬКУ На дорозі двоє: мати і донька, Мати – сільська проста, а донька – міська. Мати – в спідничині, у рясній довгенькій, А в доньки – мов хвостик заячий-куценький. Сидор, що привезла для доньки з собою, Так і гне матусю до землі дугою. Мати кажуть: – Доню, приїзди додому. Та відповідає: – Што мнє дєлать в ньому? Мати кажуть: – Батько поламали ногу. – Ну і штоже, визьвіть скору допомогу. Довго мати доньку стоячи благала, Поки на дорозі від образи впала. Схаменулась донька, стоячи тут поруч, А в матусі слізьми полилося горе. Випав із торбини сидор для Надії, І розбив надії й материнські мрії. Покотились з торби шклянки по дорозі, А донька-міщанка колупалась в носі, І, немов чужую, матінку повчала, Щоб "скорєй" з асфальту шклянки позбирала. Я дивлюсь і думаю: хто ж тут винуватий? Дяді кажуть – донька, тьоті кажуть – мати. Може воно й справді винувата мати, Щоб надалі знала: тре’ кого кохати. Що кидає мужа, а доньку шукає, Доньку, що про матір навіть не згадає. Мати – звісно мати, але ж треба знати, Що найбільше мужа треба шанувати. Може воно й правда: діти – то є діти, Тільки разом з батечком матері старіти. 1.4.1971 р. МОЄ ЖИТТЯ Пройшли роки. Куди? – не знаю. Ніби туман, як і весна, І вже до них жалю немає, Бо що жаліть – чого нема? Мені минулого не шкода, Я не сидів і не дрімав, Бо жив для рідного народу – Писав, творив і будував. І дай Бог всім людям у світі Прожить життя, як я прожив, То світ давно б весь був у цвіті І кожен честю б дорожив. Мені не жаль літ, що промчались, А жаль, що все не встиг зробить, Але як Бог проявить милість – Ще зможу людям послужить. 18.10.1986 р. ПОКИ ГРАЮТЬ РОСИ Я впевнений, що прийде час, Коли набриднуть автомати, І всім захочеться тепла, Яким колись нас гріла мати. Людям захочеться розваг, А не сидіти десь в окопах, Кохану ніжно обнімать, А не царю-садисту "хлопать". Людям захочеться вина, Десь прилягти на сінокосі Й дивитись, як іде весна І розкидає в лузі роси. Тоді й згадаєте мій вірш, Який про зорі і зітхання, І чи щось краще в світі є Від Сонця, жінки і кохання! 12.10.1986 р. БУДЬ МУЖИКОМ! Я за те, щоб не грубили, Та одне тобі скажу: Хочеш, щоб жінки любили – Не жалій свою й чужу... Буде корчитись, кривитись, Буде битись і стогнать, Та як будеш, як годиться, Буде плакать й... цілувать. 5.7.1986 р. НАТО Що мені втрачать, як в мене Ні кола, ні двору. Тільки й знаю, що тягати То згори, то вгору. Що ми знаємо про "НАТО" І про їхню рубку? Зараз дмем, потім ще більше Будем дуть в їх дудку. Наше панство стільки всього Вже награбувало, Що тепер їм треба Нато, Щоб їх захищало. Хай я стільки награбую, Як мій шеф з Кіндратом, Може й я тоді попруся Як вони, у "НАТО". 30.11.2002 р.