А листя падають...

ЮВІЛЕЙ Жуковській о. Ювілей, це вже не свято, А скоріше що біда, Бо вже поруч з вами жінка Не така вже й молода. І не так як це раніше Щебетала і могла... Що кохала, обнімала - Не хватало ночі й дня. Що до ранку дожидалась, Аби та настала мить, Коли любий все покине І до неї прибіжить... Юбілей, це вже не свято - А скоріше сум і біль, Це коли пройшло вже літо І приходить заметіль. Та, проте, якщо ти можеш Ще любить і чарувать, То за це ото й хотів би Свого келиха піднять. І при цьому побажати Стільки в цьому світі жить, Поки будеш ти кохати, Поки зможеш ще любить. 21.5.2005 р. СВОЇЙ НЕВІСТЦІ Танюші Розцвіли під вікном георгіни І мальвіни у повний свій зріст, Я додому ішов після зміни Під веселий бджолиний твіст. І раділи навколо берізки, Навіть вітер десь в полі сховавсь Бо сьогодні в моєї невістки - Рік учбовий у школі почавсь. Дорогенька моя, неповторна, Як я радий, що ти у нас є, Що така ти прудка і моторна, І що там де пройдеш, все - цвіте. Нехай роки тебе не лякають, Нехай квітне піснями твій дім, Нехай дітки твої підростають На добро і на радість нам всім. Нехай доля тебе не обходить - І цілує тебе кожен раз, Щоб завжди ти була молодою Й чарувала, як квіточка нас. Як я хочу щоб ти веселилась І не знала ні горя, ні сліз, І щоб вічно тебе ми любили Так, як люблять на світі беріз. Щоб співала душа твоя й грала - Так як в полі веселий цвіркун, І до ста літ - неначе гітара Грала всіми акордами струн. 19.4.2004 р. СИНУ Не знаю, чому посміхалися зорі? А в серці, неначе, як миші в коморі - Все шкрябають, шкрябають,все щось гризуть, А роки проходять, а роки ідуть. О, сину мій, сину, повір, щохвилини Я чую твій голос, як пісню в гаю. Навіки прокляв я червону калину А з нею і молодість також свою. Як спати лягаю - спокою не маю, Ночами шукаю тебе у ві сні, За що ж тоді мучусь, за що ж проклинаю, Скажи ж мені, синку, я юність свою? Скажи мені, синку, ну чим завинив я Що цілими днями, ночами один, Скажи ж, мені милий, мій хлопчик єдиний, Та хто ж не хотів би щоб в батька був син? 26.10.1962 р. ОТЕЛО Можливо час колись пролине І в серці біль зневаги згине, Але , порадьте, як простить Тому - хто любить біль робить? Як же ,скажіть, простить розбій Отій худобині блатній, Яка заливши очі хмелем, Вважає, що вона Отело? Й хоч роки, як бурхливі води Стирають з пам'яті журбу, Та поважать себе не стану - Як підлість будь - кому прощу. Таких як ти вбивати треба, Бо де горілка - там і зло, І, видно, що обом нам, хлопче, В цьому житті не повезло. 13.9.2001 р. ГРІХ І БРЕХНЯ Може це і грішно? - Та не нам судить, Як людині хочеться Й ще когось любить. Може це і грішно? - Важко це сказать, Як сусідка тулиться... Як їй відказать? Жаль, що зрозумів я Істину оту, Як уже по суті Потяг мій ту - ту... Може це й негоже, Може це і гріх, Та, щоб міг сьогодні Я б, мабуть, їх всіх... А тому, вам - любі, Хочу всім сказать: -Люди! Не соромтесь Ніжить і кохать! Бо все те що вчили Нас колись - брехня. Гріх не там, де люблять, Де гріха нема. 21.11.1984 р. ЛЮБОВ І ВІЧНІСТЬ Чи то годинник зупинився, Чи забарилася зима, Чи то так час іде повільно Коли коханої нема? Чи може хтось вчепивсь за хвильку Й держить руками обома, Аби в мій дім моя кохана До мене щоб як-довше йшла? Бо як ніколи та хвилина - Як літній цвіт серед зими. Й скільки б хвилину не чекали - Не дочекаємося ми. 17.6.1990 р. ПРИСВЯЧУЮ ТЕЩІ Ми уже спимо, як теща З десяти до десяти, І не ходимо гуляти, Бо за сном нема коли. Ми уже не йдемо снідать І обідать заодно, Та, зате вже й без дієти Стали ми, як Більмандо. Й перестали вже радіти, Бо нічого не їмо. 18.1.2006 р. ЧОМУ НЕ ЛЮБЛЯТЬ ТЕЩ? -Чому не люблять тещ, свекрух? -За їх 'антинародний' рух. Своїх дітей будуть кохати - Хоч їх давно пора 'вбивати', Зате, чужі, будь ті й святі - Вони однако їй не ті. Тому в нас тещ й не поважають, Бо донькам ті ціни не знають, І зятя можуть так облити - Що потім вже й не відбілити. А тещ, що зятя поважають, Навіть, Боги оберігають. Бо тих, що наставляють роги - Рятують їх хіба що ноги. Щоб тещі все це пам'ятали - То лиха б зроду ті не знали. 18.1.2006 р. ТЕЩА НА КУРОРТІ Жиє теща в зятя, ніби на курорті. Зять не б'є її як інші кулаком по морді. Зразу в хату як зайшла - то була, як кішка, А як рік - два пожила стала, ніби діжка. Але теща то є теща й залишиться теща, Може діжка то для рими, може теща й легша? То казала що не п'є, що вона не хоче... Нині хлище все підряд й цілий день сокоче. То ледь ноги волокла, зараз вже й брикається, Стала, вибачте, така й на мужчин кидається... Скільки хоче - стільки спить. А проснеться - зразу Зять їй тягне баличок, донька тягне зрази. Зараз вже боюсь я навіть сам лишитись дома: Піди знай що в голові там - тирса чи солома? Зараз вже боюсь один в ванну йти помитися, Ну а раптом прийде й скаже: -Хочу подивитися... 30.1.2006 р. НАШ ГОЛОВА Пану Сушицькому М.І. Як іде і ніс повісив - Значить, ще не випив Міша, А як йде й шумить трава - Значить вже хильнув злегка. А як всі обходять з жахом Так і знай, що випив флягу. 9.6.1992 р . СПОВІДЬ ГОЛОВИ -Хто б її ту пив заразу, Та така робота наша. Як не вмажеш грам сімсот - Не пойме тебе народ. А як вип'єш - ОГОГО! - Всі приймають за свого, То ж в Сірка позичиш очі Й мусиш пить. Хіба ти хочеш. 9.6.1992 р. СКАКУНЕЦЬ Сніг, куди не кинеш оком, Під ногами тріскунець, А по полю мчить галопом Молоденький скакунець. І летить, як вихор в простір В ту безодню лугову, І по полю за собою Тягне хмарку снігову. 2.1.1992 р. В ЗАМЕТІЛЬ Ой, як хочеться зимою Порозважитись з тобою, Й там, де ліс дрімає, поле Там, де спить зима довкола, Де гуляють білі мухи, Заметілі, завірюхи, Й там, де сніг бере розгін Від дібров аж до колін, Граючись,- звалить в той килим І всю ніжність з себе вилить. І, качаючись по ньому, Пить і пить юначу втому. Хай нам заздрить заметіль, Що в душі в нас бродить хміль. Хай не думає зима, Що закоханим страшна. 30.1.1992 р. ГОРОБЦІ І СНІГ Освіжило ліс і поле снігом, що аж очі коле. А веселі горобці повсідались на стовпці І такий вчинили крик: чик - чирик, та чик - чирик, -Мов, навіщо ця пороша? Краще б вже сипнули проса! 25.7.2000 р. НАХИЛИЛИСЬ ВЕРБИ Нахилились верби До Дніпра низенько Й ніби його гладять Вітами злегенька. Ніби примовляють: - Дніприку, Дніпрочку, Зупинись під вітами, Відпочинь, браточку. Скоро прийде осінь І поллються сльози На Дніпрвські схили І на наші лози. Листя пожовтіє І залистопадить, І тоді не зможу Я тебе погладить. 15.11.1968 р. ОДИН ПОЦІЛУНОК За один поцілунок я згоден на все: Хай там дощ, чи мороз, чи снігами мете, І хоч той поцілунок - то всього є мить, Яка тут же, як мишка повз вас пробіжить, Та залишиться мить та - як промінь в душі, Про яку ти писатимеш вічно вірші; І той промінь вас буде і мучить, і гріть, Якшо справжній ви рицар і якщо ви - піїт. 30.10.2006 р. РОЗГУЛЯЛАСЯ ЗИМА Розгулялася зима над бульварами Там, де ми колись гуляли днями парами, Розгулялась, ще й голосить, ще й залякує, Ніби хтось її боїться - задаваку ту. Розгулялася зима над гаями Там, де ми колись гуляли вечорами, Там, де зорі нас стрічали опівночі, І де ми один одному зазирали в очі. А як гілочка десь трісне під ногами, То, здавалось, мов крадеться хтось за нами. І хоч ми усього лише цілувались, Та чомусь, немов злодії озирались. 9.12.1968 р. ГІЛЬЙОТИНА Дружина це, як гільйотина, Це, як над вами вічно меч, Ось тільки гляньте ви на іншу - Як налетить вона, як - смерч. І хоч втікай тоді в Монако, Дістане вас і там однако. ЧУЖА ДРУЖИНА Чужа дружина, як картинка: Які стегенця, очі, спинка, Пухнаста, ніби в лісі рись, А от, візьми, та одружись... 30.10.2006 р. СПРАВЖНІЙ ЦВІТ Те що цвіте - то ще не плід, Якщо зів'яв на ньому цвіт, Бо справжній він тоді той цвіт, Якщо на ньому виріс плід. 9.6.2006 р. ПРЕЗИДЕНТУ Оклад бандитам ти підняв, Та кожен більш краде, як крав. 4.10.2006 р. ШУКАЮ ДРУЖИНУ Яку треба брати в дружини, чарівну, Буйної вдачі, чи жінку спокійну? І хтось відповів, хочеш бути щасливим - То, звісно, бери ти в дружини красиву. А другий почув, покрутив головою: -Напевно ти, брате, не знався з бідою? Як хочеш втопити життя у біді - То, звісно, бери ти красуню тоді. Бо мати красуню - скажу я між нами - Це вічна війна із чоловіками. А третій сказав: -Ти надійну бери! З надійною вийдеш і зійдеш з гори. Четвертий наказував брати спокійну - То матимеш силу, мовляв, чародійну. А я непослухавсь, женивсь на гарячій, Отож день сміюсь а чотири дні плачу. Проте, як не знатимеш, брате, біду, То звідки ти знатимеш щастю ціну? І поки з нас кожний цей шлях не пройде, То справжньої істини він не збагне. Мораль тут, як бачите, надто проста: В коханні найкраща порада - пуста, Недарма ж говорять: любов - вона зла, Якщо припече, то полюбиш й козла. 10.4.1978 р. ДИВО Що воно за диво, Що воно за чудо? Відійти не можу, Як побачу Люду. А як пройде Женя І на мене гляне- То мене мов краном І ще більше тягне. Й сам себе на слові В ту ж ловлю хвилину, Хто вклав стільки зваби В ту і в ту дівчину? 5.11.2004 р. ЦІЛУЙ МЕНЕ! В душі, як в морі - хвилі й хвилі Моїх бажань пливуть й пливуть. Сиджу і згадую Оливи, Які із пам'яті не йдуть. Я не питав чи ти кохала, Коли до мене ти прийшла, Можливо ти й сама не знала, Що почалась в душі весна. Й сьогодні теж я не питаю, Інакше б знаю!- не прийшла, Тому тебе і не питаю, З ким зустрічалась й де була? Я знаю, важко зупинитись, Коли тебе ще всі хотять, І твої губки солоденькі, Немов вогонь палахкотять. Але, якщо прийшла до мене? - Цілуй мене й лови ту мить, Яка обох звела для того, Щоб нам кохатись і любить. В душі приливи і відливи І всі вони від тебе йдуть, О, як я ждав хвилини цеї - Аби себе в тобі відчуть. 2.4.1978 р. ДВА ПОЛЮСИ Життя завжди з двох полюсів, В яких заряди протилежні, Тому сьогодні йдуть дощі, А завтра дні, як сни небесні. І вам запалять душу так, Що вже її й не погасити, І вже й хотів би десь піти - Так без кохання не прожити. Й як би ти не відбивався А рід твій тільки б прибавлявся. 28.11.2004 р.