А листя падають...

ПЕРША ВЕСНА Я не міг тоді й думать про прозу Як по полю гуляла весна, Як шуміли замрієні лози І сміялася в плавнях Десна. Як ти бігала боса по лузі Серед квітів й незайманих трав, Що як зорі мені посміхалися, Що і сам, що робити? - не знав. Як ти бігала боса по полю, Й мов дівчисько раділа весні, І, сховавшись в кущах за тополю,- Одягла свої плавки смішні. Ти втікала, я біг за тобою, А навколо гуляла весна, Що я, навіть, і не помітив Як і зрілість до мене прийшла. Ну а ти посміхалась все більше, Мов ромашка в садку польова, І хоч я не торкнувсь твого тіла, Але знав, що ти будеш моя. І якщо сказать чесно й відверто: /Хоч тоді я ще цього й не знав/, Що, якби я тебе не зустрів був - То й поетом ніколи б не став. 14.8.1967 р. ЛІЛЕЯ Як глянув на тебе то, ніби, до мене Весь світ поклонився чолом, Запахло волошками, Веснами, грозами І в серце ввірвавсь бурелом. А ти ніби лілія В нас на ставочку - Світленька, лагідна, вся, як - весна. Скільки шукав я тебе - не знаходив, І ось, як не дивно - сама ти прийшла. 30.10.1965 р. РОЗДУМИ ПІД ЗОРЯМИ Дощик над полями Моросить зірками, Хтось очима небо Косить вечорами. Бо як вийду в поле Під вербою стану, Доле моя, доле, І куди не гляну - Скрізь уже покоси І стерня колюча, І невже пройшла вже Молодість палюча? І невже ніколи Більше не вернеться, І з тобою стрітись Вже не доведеться? Заспівали тихо Десь в селі дівчата, З квочкою щебечуть У дворі курчата. І ніколи квочка Вже курчам не стане, А тому і юність В пам'яті не в'яне. 20.5.1961 р. ЗАКУВАЛА ЗОЗУЛЯ Закувала рано у садку зозуля, Як живеш, як маєш, ти моя Світуля? Чи в садку ще й досі тьохка соловейко Як ідеш додому з гаю ти пізненько? Хто, скажи, запалює в ту хвилину свічки, Як ідеш із Місяцем з гаю ти від річки? Закувала рано у садку зозуля, Ну а я, кохана, жду тебе я, жду я. с МІСТЕЧКО 2.5.1961 р. В ДІБРОВІ Чуєте, в діброві вітри гомонять, З ким тебе, дівчино, можна порівнять? - З лагідним і теплим вітерцем серпневим, З зіронькою в небі, чи з садком вишневим? Може з літнім Сонцем, що раненько сходить, Чи з тією кізкою, що по лузі бродить, Може з перепілкою, що співає в полі, Чи в садку з берізкою, що благає волі? Як дивлюсь на тебе - музика ввижається... Чуєте, в діброві гомонять вітри? То моє так серце вечорами б'ється, З ким тебе, дівчино, порівнять, скажи? Будь я композитором! - отаку як є ти Я б поклав на музику всю тебе без змін, Був би я художником - ти була б Оленкою, Тільки вже б не мила ноги до колін. Все що в світі бачив чарівне і миле, Все воно, все разом то, кохана, ти. Ну, скажіть бо люди! Хай нам скаже небо, Де таку ще можна зіроньку знайти!? Як зоря далека і близька, як мрія. Тут була і зникла, як торішній лід. Як приходить вечір - спати не лягаю, Та ніяк не можу розшукать твій слід. Де ця невидимка і чому втікає Як під ранок з неба ясний Оріон? А вже над горою Місяць догоряє І в мою хатинку залітає сон. 29.1.1965 р. ЗАКОХАНИЙ І НІЧ Чи прийдеш ти, чи ні - не знаю, Але я жду, я дожидаю. Уже за північ, спать лягають, А очі ні - вони шукають Тебе в нічній далечині. Проте, ніхто не йде. Ні, ні! А тільки б'є будильник хвилі, Та ноги відміряють милі. І так туди, і так сюди - Хоч ти іди, чи хоч сиди. Ніде ні кого не зустрінеш, Хіба що тінь свою обнімеш, І так всі ночі, і всі дні. А ніч прийде - тебе в ві сні Знов обнімаю і цілую. І, навіть, голос твій я чую. Мій дім завжди тебе чекає, А вже над містом день палає. 8.8.1961 р. КОЛИ ЗАКИПАЄ КРОВ Знаю я, що так буває часом, Що порою хочеться кричать, Як до вас нема нікому діла, І не знаєш, де себе дівать? Як ідеш по вулиці й благаєш Першій, що зустрінеться - візьми!... Все віддам! - що тільки забажаєш, Тільки зупинись й поговори. Як в душі така бува хвилина, Що, здається, вся душа горить, Що й змію у гості запросив би - Якби та уміла говорить. Як в душі така порою криза - Що, здається, піснею весь світ, Що душа, як посох на все небо І не знаєш, де те все подіть? А літа проходять, ніби, тіні. І тобі - ні здрастуй, ні бувай. А Дніпро як плив - пливе й понині, Від одного гаю в інший гай.. 21.9.1967 р. ХТО ПЕРШИЙ ПРИЙДЕ Ну що про сором говорить, Коли душа вогнем горить? В коханні сором не існує, Хто перший прийде - той кайфує. 10.10.1992 р. Я ДО ТЕБЕ ПРИЙДУ Я до тебе прийду як засвітяться зорі, Як в садку твого щастя заграє любов; І зашепчуть в степу при дорозі тополі, І почується шепіт веселих дібров. Я до тебе прийду як світи заблукають, Як із теплих країн прилетять журавлі, І над нашим Дніпром солов'ї заспівають - Отоді я до тебе й прийду, отоді. Бо ніхто у житті ще не втік від кохання, Якщо зміг хоч разок в нім скупнутись сповна, Коли вирвавсь потік чарівного бажання І душа, як баян, як на скрипці струна. 23.4.1997 р. НАЙБІЛЬШЕ ЧУДО Як би я хотів підслухать, Про що ти думаєш всю ніч, Коли навколо стільки звуків, І небо тепле, ніби, піч? О, як би я хотів в цю нічку Тебе у росах покачать, Щоб потім ти, немов, Венера Могла все небо чарувать. А як засвітяться вербички І ранок вигляне з небес, Зробить із тебе молодичку - Найбільше чудо з всіх чудес. 13.4.1967 р. ЛЮБЛЮ СМІЛИВИХ! Люблю веселих і вродливих Таких, як мамочка моя, І мовчазних, і говорливих - Як море, річка, як поля. Люблю невимовно-сміливих, Що люблять блискавки і грім! Бо тільки з ними я щасливий, Бо тільки з ними жвавий дім. 30.10.1997 р КОЛИ ЦВІТУТЬ САДКИ Коли цвітуть садки вишневі Й всю ніч співають солов'ї, Так це тому що хтось ще хоче У очі глянути твої. Як йдеш ти втомлена з роботи Й дубок з роботи перестрів, Так це тому що дуже-дуже Той-хтось зустріть тебе хотів. Коли ти дивися на небо, А чуєш шепіт із дібров, Так це тому що хтось гукає Щоб принесла свою любов. 13.4.1981 р. ВОГНЕННІ ЯБЛУКА Скоро осінь прийде в поле З повним решетом води, Квіти в полі всі прополе, Небо зорями проколе І тоді тепла не жди. І піде гулять по селах, Заглядаючи в садки, Звідки яблука веселі, Майже з кожної оселі - Будуть вас вогнем пекти. 23.7.1984 р. ЧОМУ КРУЖЛЯЮТЬ ЧАЙКИ? Миготять над полем Сніжно-білі зорі, І про що шепочуть Ті в нічнім просторі? Може ті нашіптують Хлопцям щоб не спали, І як зійде Місяць - То дівчат кохали? Плескає весельце Об сріблясті хвилі, Стогнуть зовсім близько Чайки білокрилі. І чому ті чайки Спокію не мають, А як день приходить - То вони кружляють? Що їх так бентежить? - Те ніхто не знає, Тільки чайки знають А тому й кружляють. Київщина, с. Плоске 1.9.1961 р. ПРАЦЬОВИТА ОСІНЬ Ходить з фарбами в торбині Осінь по лісочку, Розфарбовує берізки І стрункі дубочки. Ходить осінь з етюдником, Всім підводить брови, Пише файні вишиванки, Золоті обнови. Через гори, через доли, Через перелази Ходить осінь по садочку, По деревах лазить. Де пройде - там всюду свято, Там живі гірлянди, Й ніби сонечка з травинок Сяють діаманти. 2.7.1984 р. СІРИЙ ПТАХ Наступив такий туман, Мов попали ми в капкан, Валить дим неначе з домни - В поле, в ліс і в катакомби. І, здається, по полях Мчить великий сірий птах. 30.12.1993 р. СКОРО ОСІНЬ Скоро осінь. В полі, в лісі Запалають багаття, І кричатимуть листочки, Як покинуте дитя. І ніхто вже не зарадить Тим листочкам як впадуть, Добре, що хоч дітки ходять І в букети їх кладуть. 17.11.1997 р. ОСІНЬ НА ДУБОЧКУ Всілась осінь на дубочку Й розфарбовує листочки, Вишиваночки мережить І за полем пильно стежить. Налетіла на вербичку І смикнула за косичку, Потім знову на дубок, Потягала за чубок. Так ото весь день й літає: Там смикне, там потягає. Там притрусить землю листям, Ніби баришню намистом, І гасає, ніби птах По полях, і по лісах. 9.6.1983 р. ТРАВА ШОВКОВА Біля хати, де трава шовкова, Там, де мальви села стережуть, Місяць, задивившись на діброви, Вирішив над річкою здрімнуть. А як в полі почало світати Він у небі зорі позбирав, І, немов гірляндами на свято - Всі гілки в гаю поприкрашав. 21.12.1997 р. ЛІТО Я кожен раз, як прийде літо, Біжу послухать шум дібров, Немає кращого нічого: Як в світі - сонце, ліс, любов. Бо хай хоч що було б у світі - /Хоч ти крутись, хоч ти божись!/, Але без ніжного кохання - Нікому з нас не обійтись. 21.11.1997 р. ГРУДЕНЬ Ось і грудень вже примчався В ліс на білому коні. І, до мене привітавшись, Закружляв у табуні. Я дивлюсь як він пустує, Сипле листям із беріз, Що аж боляче дивитись І не можна, щоб без сліз. Бо не завтра-післязавтра І до мене він прийде, Схопить душу за горлянку І на бойню поведе. 6.10. 2004 р. БІЛИЙ СНІГ І знову сніг, і знову білий, І знову білий-білий день, Засипав в лісі нашу вілу І всівсь в садку на Ірин пень. 14.12.1997 р. НАБЛИЖАЄТЬСЯ ВЕСНА В вікно постукала синичка, Немов гукнула: Гриць, проснись! Сніжок відкидай від кринички, І на лісочок подивись. Поглянь, як тетери токують, А за вікном, немов старці - Неначе діти галасують Весь день нахальні горобці. Й хоч сніг ще пада над полями І огризається зима, Але весна іде гаями - Весела, збуджена, як я. І хоч сніги на осокорі Веселим зайчиком горять, Але сороки вже готові - Щось важливіше розказать. 22.2.1984 р. НАД СТАВКОМ Останній раз над цим ставком Я п'ю ранкову прохолоду, І наблюдаю, як карась В нім каламутить чисту воду. Як гладять білими крильми Веселі чайки сонце днями, І як кидаються вони Весь день у став за карасями. 10.9.1992 р. ЗА ГОЛУБОЮ ДАЛИНОЮ За голубою далиною - Нові планети і світи, О, якби я хотів з тобою Туди поніжитись піти. Зайти до зір, що шепчуть з полем, До Сонця в гості завітать, І від землян - небесним людям Наше вітання передать. І заодно на колісниці Промчатись з Зевсом по хмарках, І передати паляниці Усім без винятку Богам. Посидіть там в небесній ложі, І поклонитися зіркам, За те, що ті, як прийде вечір - Всім посилають нам сангам*.' 28.10.1968 р. НІЧЧЮ В СТЕПУ Степ гомонить. А цеї миті Дрімають зорі вдалені, І щось із вечора до ранку Вони нашіптують мені. А Місяць в білому костюмі Гуляє гордо в небесах, І, ніби яхта в синім морі - На всіх несеться парусах. І де бере він стільки сили, І де бере він стільки чар, Що кожну нічку мчить щосили, Щоб кинуть в душу всім нам жар? 21.10.1961 р. *Сангам - любов ЙДЕ ВЕСНА Кажуть, люди, що у Київ Мчить весна із Коломиї. Над лісами, селами, З квітами веселими. Йде і озирається, Мов вона ховається. А як брови морщить - З хмар злітає дощик. Й там, де хмарка та пройде, Все на дріжджах, мов росте. ПРОЛІСОК Виліз пролісок із снігу Й показав Морозу фігу. Котики, що зиму спали Теж з кущів повизирали І радіють ніби діти Що наступить скоро літо. 3.3.1961 р.