Втомленi гори

СПРАВЖНІЙ КОМУНІСТ Кожний справжній комуніст – Поки в крісло він заліз. А як в крісло він заліз – То й забувсь, що комуніст. 7.9.2000 р. НАД ГОРОЮ Над горою вітер віє, Над горою хмари мчать, Баба вип’є – молодіє, Ніби бабі – двадцять п’ять. 30.10.2006 р. СНІГИ В РОСІЇ Випали сніги в Росії, Всі дороги замели, Українці винуваті – Німцям хліба не дали. 30.10.2006 р. ПРО НАРОД Тільки й мови про співачок, Про шляхетних держиморд, Ну а ті, що сіють, віють – Ніби вже і не народ. 12.8.2006 р. ПРО ПОРЯДНІСТЬ Той, хто добро для людства робить, Той не питає про ціну, Той його творить, творить, творить – Як кожен рік нам Бог весну. 10.12.1981 р. ПРО ГЕНІАЛЬНІСТЬ Душа оголилась, як поле квітуче, Коли по тім полю промчавсь ураган, Донині я думав, що я просто – геній, Насправді ж, на жаль – Геніальний Баран. 12.10.1992 р. МУКИ, ЯК ПІСНІ Перетерплю і перемучусь, Хоч надто боляче мені, Зате, як витримаю "радість" – То й муки будуть не страшні. 11.10.1992 р. СМІЯВСЯ ВІД СЕРЦЯ Він вмів сміятись й працювать, Любив і випить, й погулять, Й хоч був з гірчиці він і з перця, Але сміявсь – завжди від серця. 8.6.2004 р. У ВІДЧАЇ Бувають порою хвилини журби, Що вовком завив би на всі я дуби, Що взяв би, здається, відрізок труби І ним запустив на дуби ті з юрби. 27.7.1980 р. ЩЕДРИЙ НАЧАЛЬНИК Дуже щедрий наш начальник, Обіцяльник – хоч куди, А прийдіть по допомогу – То не дасть вам і води. 5.5.1980 р. ПРИВИД КАПІТАЛІЗМУ По Вкраїні бродить привид Вже капіталізму, Залишають Україну Навіть вже й заміжні. 14.4.2000 р. ПО ГУМАНІТАРКУ Мчать дівчата у Європу Ніби пси по палку. – Ви куди?– у них питаю. – По гуманітарку. 9.4.2000 р. ДІВЧАТА З УКРАЇНИ Ми дівчата з України, Босі і голодні, А тому ото й гасаєм По світах сьогодні. 13.4.2000 р. СЛУГИ НАРОДНІ Файні наші депутати, Отакий у них і слід, За кордон вивозять бакси, З-за кордону ввозять – СНІД. 25.11.2000 р. ОРДЕНИ Усе, що міг, він гріб під себе, А зараз все забрало небо, Лишились тільки ордени, Як пам’ять про часи війни. 14.10.2000 р. ІДИ, КУДИ НАДУМАВСЬ Куди надумавсь – йди туди, І не звертай ніколи в світі, Якщо ти хочеш побувать Так, як Гагарін, на орбіті. 12.4.1961 р. ХТО МАЄ ГРОШІ? Багато грошей не той має, Хто їх багато заробляє, А той, мій синку, гроші має, Хто їх на вітер не кидає І їм ціну він справжню знає. 25.5.2004 р. ЛЕДАЩО Кому, вибачте, потрібне Отаке ледащо, Яке тільки й поглядає, Що у кого вкрасти? 22.6.2005 р. МОРАЛЬ ДАРМОЇДА Там відщіпну, А там лизну, Там відірву – Так і живу. 4.6.1981 р. ЯКЩО НЕМА СОВІСТІ Не знаю, є Бог чи немає, Та знаю істину одну: Де честі й совісті немає, То там шукайте – сатану. 2.2.1990 р. ВОВЧА ЗГРАЯ Наш Олімп – то вовча зграя, І мораль у них такая: Першим буть біля корита, Бо ж на те вона і свита. 14.4.2000 р. ЛАЙНО – Ну ж і дрянь начальник главка! – Муляр докоряє,– Кожен день себе парфумить – А лайном воняє. 16.12.2000 р. МІСИ І СІЙ! Він вклав енергію між ніг І, як не дивно, переміг, А ти міси, браток, і сій: На тому світі будеш – свій. 8.11.2000 р. ЯКЩО Є МАНДАТ Кожен день я розважаюсь, І ніскілечки не каюсь, Адже маю я мандат, Я – народний депутат. 17.1.2000 р. НАЙБІЛЬШЕ НАХАБСТВО Усе простить тобі начальство, Навіть якщо ти упадеш, Та не простить воно нізащо, Як більш від нього украдеш. 9.5.2004 р. ІДУ У БІЙ! Мій страх пройшов, А слава вже не вабить, Тому сьогодні сміло йду у бій – Проти бандитів, казнокрадів, Проти п’яничок і повій. 7.5.1990 р. МОЯ РІДНЕНЬКА Рідненька партія моя, /Хай бос мій вибачає!/ – Це та, що стане на дверях І далі вже сама не йде, І інших не пускає. 11.6.1990 р. ШПАНА Як дадуть селянам землю, То віднімуть трактори, Тож хоч мекай ти чи бекай – А прийдеш ти до шпани. 14.11.1990 р. КОМУ КРИЧАТЬ? Розвела держава наша СНІД, сухоти і чуму... То ж чому кричать я маю: – Віва! Слава! І кому? 14.11.1990 р. ЩО МИ ЗНАЛИ? Що ми мали? Що ми знали? Те й робили Що тягали. 8.10.2003 р. ЛІКИ ВІД ХВОРОБ Ліки від усіх хвороб У красі шукав народ, Ну, а хто у кулаках – Вічна пам’ять тим в віках. 21.3.2000 р. ЩОБ НЕ ДРІМАЛИ Що б вкраїнці не дрімали, Ми б і Штати обігнали, А тому в дермі й товчемось, Бо в верхах одні нікчеми. 20.3.2000 р. НАЙКРАЩІ ЛІКАРІ Кращих лікарів немає, Як в Верховній Раді, Майя, Приписали всім дієту: Раз на рік одну котлету. 4.12.2000 р. КИМ БИ ТИ ХОТІВ БУТЬ? – Ким би ви хотіли буть?– Гриць пита у Владі? – Буть хотів би жеребцем У Верховній Раді. 28.4.2004 р. МІЙ ДРУГ – Мій друг – стакан, подруга – чашка,– Хвалився друзям якось Яшка,– Тому ні друзів, ні жони, Бо п’є він більше, ніж вони. 10.10.2003 р. ЯКЩО ДОБРАВСЯ ДО КРІСЛА У світі істина одна: Честь або є, або нема. Навіщо честь, скажіть, міністру, Якщо уже добравсь до крісла? 17.9 2003 р. ЙОГО ЛЮБОВ Він так людей усіх любив, Що те й робив, що кров з них пив, А як вже крові не було, Тоді кричав: – В розход його! 26.12.1992 р. БАНДИТ В ЗАКОНІ Хай живе наш Президент! Ще ж не всіх роздяг він вщент. 6.7.1992 р. ПЛАТА ЗА ГРІХИ – Всяка хвороба, то від Бога,– Сказав дідок біля порога.– То ваша плата за гріхи. І тут же сам: кахи-кахи. 9.1.2003 р. ПРО ПРАВДУ Стій не стій – в ногах немає правди, Хоч в молоді б літа й посперечавсь, Бо то і всього було правди, Коли до ніг я добиравсь. В ногах нема, як кажуть, правди, Хоч там її літ сто шукай, Проте, хто думає про правду, Як перед вами божий рай! 12.6.1990 р. ЩОБ БОГ ГРІХИ НЕ ПРОЩАВ Бог мусить всім гріхи прощати, До пенсії ще довго ждати, Отож гріши, гріши, Лелеко, Адже до пенсії далеко. Бо щоб гріхи Бог не прощав, То рай би вічно пустував. Отож, як пенсії діждеться, То вже грішити не прийдеться. 26.3.2002 р. ЯКЩО ТИ РАФАЕЛЬ Гей ти, чиновнику, поглянь, Що ви з державою зробили, Бо в кожнім з вас живе пірань, Одні шакали і горили. Всіх непокірних – на панель, А принципових – в катафалку, А той, хто був, як Рафаель – Десь в США, або до "зоопарку". В нас ордени не всім дають А тим, хто служать в нас бандитам, А принципових всіх в розход, Щоб не мішали хлопцям жити. 27.4.2003 р. БОГИНЯ НАСОЛОДИ Хто з нас не знає, що життя не вічне, Хто з нас не знає, що життя – це мить, І кожен з нас тягне свій Хрест одвічно, Поки ця мить, як мишка, пробіжить. Отак і я тягну свої колоди, Щоб міг тебе і ніжить, і любить, Й тобі, як Богу Насолоди, Щоб все життя я міг служить. Бо що, скажи, миліше тебе, Бо що солодше за любов? Коли душа стає, як небо, Коли в обох дубіє кров. Тому й шукаю поле волошкове, Тому й вриваюсь у безмежність зір, Тому й шукаю те, що "коле" Своїми кінчиками гір. Де ще горять вогні бажання, Які запалюють світи, Які несуть у світ кохання – Щоб ми щасливими були. І я горжусь, що поки можу Я в твій вриватись щедрий світ, Й люблю тебе, як квітку божу, Як люблять літо й первоцвіт. 13.9.2003 р. ЩОБ ДОВГО ЖИТЬ Як хочеш, брате, довго жить – Учись із совістю дружить. Бо той, хто в сад чужий заходить – Своєму він здоров’ю шкодить. Бо хто в садок чужий плигає – Часто на ноги шкутильгає. Бо на чуже хто зазіхає – Своєю смертю не вмирає. 14.5.2004 р. ПРО ГОРІЛКУ Як хочеш жить, як Соломон, То пий домашній самогон, Бо від державної горілки Спочатку – файно, потім – гірко. Бо щоб про нас держава дбала – Отруту б ту не продавала. 14.5.2004 р. ЯКЩО ХОЧЕШ МАТИ ДРУЗІВ Якщо ти хочеш друзів мати, Старайся менше випивати, Бо той, хто більше випиває, Від того навіть чорт втікає. Бо кому хочеться ту "здобу" Тягнуть додому, як худобу? 9.5.2004 р. БОГ ВСЕ БАЧИТЬ Життя як день: ось вам світанок, А ось і вечір наступив А Бог все бачить і спитає: – Що ти, голубчику, зробив? 14.5.2004 р. КРОВАВІ РОЗВАГИ Тих, що не пили кров, як воду – Вважали ворогом народу. А той, хто кров, як воду, пив, І досі той живе, як жив. Як люди плакали – вожді сміялись, Отак вони і розважались. Чому вожді завжди сміялись? Бо вірили, що їх боялись. Якщо вселивсь в людину страх, То не людина і не птах. 19.6.1990 р. ЗЕЛЕНІ ПОМІДОРИ Що й казать, в нас влада мудра: Знає, що кому казать, Вміє всім травити тюльку, І локшину всім чіплять. А зайдеш до магазину – Хоч коти по нім м’ячем: На полицях – щі, капуста, Та шклянки з якимсь гнильцем; Та зелені помідори – Скрізь, куди ти не підеш, Що і в Африці такого, Навіть в джунглях, не знайдеш. Та зате бери – не хочу, Як говорять ті "орли" . Оце так – я скільки знаю – Бідні люди в нас жили. А якщо десь появлявся Дефіцитний в нас товар, То всі люди із сумками Бігли, ніби на пожар. Та зате, для тих продукти, Що забрались на Олімп, Всі, які душа бажала, За якісь копійки їм. А за що, які заслуги, Чим від нас той кращий псих? А ще кажуть, ніби правда, Що вона одна для всіх. І виходить два народи Проживає на землі: Один – той, що сіє, віє, Інший – той, що у Кремлі. 15.5.1991 р. КОЛИ МОГЛИ Колись, коли ми ще могли, Ми всіх могли... Отож, ти дурня не валяй І поки можеш – не дрімай... 3.4.2003 р. СЕРТИФІКАТ Колись любив я поле й полонини, І зорі, що шептались в небесах, Я зарез вже, як вийду на стежину, Ніби на мене нападає страх. І хоч горять як і горіли роси, І вітерець гуляє, як гуляв, Та тільки я іду, неначе босий, Ніби мене з людьми хтось обікрав. Колись усе в душі моїй раділо: Народ був бідний – та завжди співав, І кожен з нас в своє майбутнє вірив, Яке Кравчук від нас усіх відняв. Усе та ж панщина, що й двісті літ потому, Хто був при владі – той і панував, Хто кріпаком – й понині їсть солому І носить недоношений жупан. Усе та ж панщина – що й двісті літ потому, Проти якої предок мій повстав, За що його поет уже тоді відомий Апостолом наук усіх назвав. Я не такою бачить Україну Хотів, Тарасе, також, як і ти, Яку у нас обдерли, як тварину Ті знахабнілі леви і вовки. Тепер я тільки розумію Все, що раніше я не знав: Навіщо все ломали і трощили? Щоб потім хтось за безцінь все придбав?! І хтось "отой", скажу, не забарився: Весь наш колгосп разом з людьми украв, А всіх, хто ще хоч трохи відбивався, Немов зайців по полю розігнав. І знову сидимо. Чого ж ми й ще чекаєм? Що з того, що дали сертифікат? Як де не глянь – одні бандитські зграї, Які кивають: підітріть ним зад. І думаю, ну як могло так статись, Що нас усіх той гіцель обдурив? Що дав усім нам ваучер. А потім – Той ваучер в тампон перетворив. 26.4.2003 ПОЛЮБОВНИКИ Невже не соромно, панове, В своїх віршах брехню гонить? І називать це словом новим, Як під ногами лід тріщить? Невже крім блошок й мандавошок Більше нема про що писать? А там же, у Верховній Раді Відомі, признані сидять! Чи хоч один з них, вибачайте, Вірш про доярку написав, Яку так чуйно і любязно Він полюбовно обікрав? Перетворили Україну В державу шлюх і шахраїв, Й чи хоч один з тих людолюбів Спитав, що батько з дідом їв? Ну як, скажіть, могло так статись, /Я це не в силах передать!/, Що нас змогли так ошукати Оті – що в залі тій сидять?! Ну як могло, скажіть, так статись, Що на виду у всіх людей Нас всіх змогли так одурманить Й перетворити в шлюх всіх фей? 22.8.2005 р. ЗА ТРЬОМА ЗАМКАМИ Наш директор – ну й башка – Він, як дуб у лузі! Де ще в Києві хто має Стільки замів, друзі?! Сам не робить ні хріна, І те саме – зами, От що значить, коли шеф – За трьома замками. Наш директор – божий дар – Любить грати в пулечку, Телефакс собі,"Тойоту", А підлеглим – дулечку. 8.6.1992 р. ГОЛУБА ХУСТИНА Дивлюсь я, як по вулиці В хустині голубій Іде дівча, шаріючись, Щось хлопчик каже їй. До вуха нахиляється, Цілує їй лице, А та хоч і соромиться, Але за хлопцем йде. Дивлюсь і серце тьохкає, І думаю собі: – Невже на них накинеться Злий коршун в наші дні? І мрії, ніби квіточки, Не збудуться в житті, Бо в самий розквіт ніжності – "Гриб" стане на путі? Невже дівча, як квіточка В свої сімнадцять літ В житті як сніп повалиться Й не буде вже радіть? Невже, невже це трапиться – Бодай їх грім побив – Отих, хто з смертю бавляться, Хто з честю не дружив?! Невже невинна посмішка Навіки зникне з днем? Бодай вам всім по сто чортів – Хто грається з вогнем! 38.10.1966 р. ТЯГНИ Й МОВЧИ! – А ти мовчи,– Грицько до Гліба,– Як хочеш мати хліб й до хліба, Що тобі кажуть – те й роби – Поки не виростуть горби. 4.4.2004 р. ЯГІДКИ Ми живем у вік чудесний – Хай ви що не говоріть – Скрізь грабіжники-нікчеми, Як вовки, грабують світ! Де не глянеш – крик і стогін, Де не глянеш – скрізь брехня, Ледь стемніє – в місті рекет, Там – грабіж, а там – Чечня. Там горить, а там палає, А в Верховній – торгаші Україну роздягають До останньої душі. Вже по всій моїй державі, Де не станеш, – скрізь біда, В муках Ненька помирає Й винуватого нема. А хапуги-Президенти, Як колись було вожді: –Почекайте, це ще квіти... Ягідки ще впереді. 31.1.1997 р. ВІДЦВІЛА КАРТОПЛЯ А колорад картоплю доїдає, Якими та, неначе мак, цвіте. Ну а Верховна Рада засідає: –Чого б іще придумать щось таке, Щоб наш народ поставить на коліна, Та так поставить, щоб і не піднявсь. Живи красуйся, Україно! Народ, на партію рівняйсь! 4.6.1997 р. Відцвіла картопля, мов червоний мак, А народ піднявся і сказав всім: "ТАК!" Годі грабувати і чинить розбій, Хоч народ стояв ще на нозі одній. Пан Кравчук як глянув на червоний мак, Зрозумів, нарешті, що робив " НЕ ТАК!" 5.2.2005 р. ГІДНІСТЬ Я не хочу, щоб думали всі так, як я, Але є поняття для всіх спільні: Це коли у людей за народ, за свій край Є єдина і гордість, і гідність. Це якраз та зернина, з якоє ти зріс, Звідки велич твоя, звідки сила, Сила та, що постійно душив комуніст, Щоб, не дай Бог, його не скосила! І цей новий божок все хотів помінять: Спарувати ведмедя з козою, Щоб все літо давала коза молоко, А копита смоктала зимою. Є ще й досі такі, що хотять змінить світ, І все поле засіять брехнею, Але світ вже не той, і вже люди не ті, Щоб могли подружитися з нею. 19.5.1997 р. ВОРОГИ Скільки їх у модненьких краватках Тільки те і роблять, що сопуть, І не сплять ті генії ночами, Думають: кого б і ще надуть. Бо на світ для того народились, Щоб придумать якнайбільше зла. Хоч, як глянуть, – ніби янгелочки, І не скажеш – схожий на козла. Люди! Побратими! Не дрімайте! І не вірте в посмішки братви, Всі вони уміють гарно говорити, А насправді – наші вороги. 8.7.1990 р. ОТАК І ВИЖИВАЛИ Менше платили – більше крали, Отак всі люди й виживали. 6.8.2000 р. ГОЛОДОМОР В голові, як в танку – глухо. В животі – голодомор. Ну а слуги цідять "Віски", П’ють "Шампанське" і "Кагор". На своїх шикарних віллах, Мов на фермах, доять фей, В кожного по дві-три фірми, А самі гудуть в хокей. Пропивають Україну, Пропивають і Дніпро, І нема нікому діла, Як там їх сусід Петро? І кому жалітись будеш, Як з них кожен – прокурор? Про яких в народі кажуть В нас російським словом: "вор". О, машина ти залізна! О, наш батьку отаман! І коли ж уже, нарешті, Свій напхаєш барабан? Скільки ж можна грабувати, Скільки ж можна люд дурить? Чи пора сокиру брати, Щоб ганьбу цю кров’ю змить? А бандити-президенти Там, де пальми шелестять, Розробляють нові плани, Щоб іще щось з голих знять? 25.12.1997 р. ЗАСИДІЛИСЬ Всі рвачі біля корита А тому вони й еліта. Бо хто всівся на коні – Замовляє той пісні. То ж чекай, браток, і диш, Поки вже одержиш шиш. 31.1.2000 р.