Втомленi гори

САЛО ПРИГОРІЛЕ Усе у нього біле-біле, А рот, як сало пригоріле. 5.6.2006 р. БОГДАН На Софієвськім майдані сам Богдан з’явився, І на славне місто Кия грізно подивився. Скрізь, куди не кинув оком, люди хмурять брови Із тризубцями, з свічками: – Звідки ви і хто ви? – Ми прийшли до тебе, батьку, щоб віддати шану Як великому з великих – пану-отаману. Ти приглянься бо, наш батьку, що зробили з нами Люди ті, яких колись ти називав братами. Ті, з якими, славний батьку, ти уклав угоду, А вони катами стали нашому народу. То ж приглянься, атамане, що вони зробили? Рідну Неньку нашу любу ледь не орусили. Щоб народ був не піднявся, не схопивсь за вила, То б усій державі нашій підрубали крила! То й зібрались ми для того, щоб тобі сказати: – Годі братикам московським Неньку шельмувати! Так що ти проснись, Богдане, бо терпіть не в силі Оте братство, від якого все життя ми в милі. То ж і просимо віднині: – Розірви угоду, Якщо ти бажаєш щастя власному народу! 9.6.1990 р. КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛЮБОВ Біжать по дорозі смерічки В вечірній красі – тишині, І тонуть хатинки в березках, В вишневих садках, в бузині. А з неба спускається казка На втомлені села й поля, І здалеку ще, як ромашка, Всміхається людям вона. 20.11.1988 р. СВІТ – БАРДАК Світ бардак, а люди – б…ді, А начальство – при параді. 22.1.2001 р. ОЙ, ЯК ЗАЗДРЮ Я ТИМ Ой, як заздрю я тим, хто кохається, Тим, хто вміє в житті жартувать, Хто до щастя, як кіт підкрадається, І готовий його "розтерзать." Ой, як заздрю я тим, що хвилюються, І від дотику вічно гудуть, Тим, хто щастям не лише любуються, А тим щастям ще й вічно живуть. 2.11.1988 р. ГЕНІЯМ НЕЩАСТЬ Нарешті і "вожді" попросипались, Як гриб малиновий над Прип’яттю здійнявсь, І розовим смертельним покривалом Над мудрістю могутніх засміявсь. Проснулись короновані й завили, Немов вовки, петляючи сліди, Й мов таргани із усеї сили Забігали по цвинтару біди. А марево малиново-смертельне – Найтяжчий злочин патріархів зла – Немов траву, людей воно косило В ім’я "прогресу, щастя і добра." Творили смерть могутні мухомори З партійним стажем – генії нещасть, Яку земля їм не простить ніколи, А люди і тим паче не простять. В чому ж вони нещасні винуваті – Ті трударі, що в полі день-у-день, Ті жіночки довірливо-кирпаті, І хлопці з українських поселень. Три донечки матуся народила, Три квіточки – і всі одна в одну, Проте, одній подарувала крила, А інщим двом– нещастя і біду. 12.11.1988 р. ЧОРНОБИЛЬ Мов ураган, ввірвалось лихо, І вже забули всі про сміх, І ходить Прип’ять тихо-тихо, І вже людей лякає всіх. Мов ураган, ввірвалось лихо Комуністичних всіх ідей, І ходить Прип’ять по Планеті І всіх розстрілює людей. Мовчать обурені і темні, А ті, що знівечили світ, Лежать, немов коти, в борделях, І гладять, як гарбуз, живіт. О, як би я ту "вчену" погань, Що творять горе і біду, Немов кроля, огрів по лобі І залишив би на виду! Щоб ті, які ще залишились, Які жирують на біді, Щоб і вони запам’ятали, Що їх чекає у житті. О, ви, кати мого народу, Хто право дав вам люд судить? О, якби я всю ту мерзоту Велів в реактор посадить! Щоб ті, як грішні в "Енеїді", Кипіли вічно у смолі, І щоб і їх нікчемні діти Відчули те, що ми тоді. За те дівча, що помирало, За муки, що дістались нам, Яке весь день води прохало І помирало по ночам. А короновані убивці, Немов щурі із корабля, Втікали сім’ями з столиці Кудись поближче до Кремля. У голові, немов в цеху, гуде, Земля з-під ніг кудись зникає, Куди ж ми – генії – ідем? Хто нам цей ребус розгадає? В світ ідеальний я повірив І в коронованих вождів, За що ж тоді мене і діток Пройдисвіт той усіх роздів? 5.5.1988 р. ГОРИЛИ І ШИМПАНЗЕ Як з’явились люди Хто з вас, дітки, хоче знать, де ви взялись?– То ж сідайте тихо всі ви за столи. Та, будь-ласка, прошу, як з’їсте млинці, Перемийте посуд і протріть стільці. Отже, тищі років, в царстві орхідей, Появились перші признаки людей. У лісах дрімучих, де ліан повзе, Бігали горили й спритні шимпанзе. Шимпанзе любили гратись і стрибать, А горили більше їх за хвіст тягать. Й так вони старались, так стрибали твіст, Що в приматів деяких відірвали хвіст. І примат безхвостий голову задер, Та й побачив в небі, як летить орел. З того часу часто в небо заглядав, Й щоб спіймати птаха – дві ноги підняв. І як став на задні – в лісі й по полях Став ходить примат наш вже на двох ногах. Потім й інші стали в небо поглядать, Аби того птаха, що летить, спіймать. Довго так дивились, але це між нами, Що передні лапи стали в них руками. Тож, із того часу й стали ті людьми, Бо ходити стали, як сьогодні ми. Й менші ті любили вічно пустувать, А оті здорові – на малих кричать. І Павло промовив: –Знаю нині все: Хто в нас від горили, хто від шимпанзе. – Ну і хто ж від кого? Вовочка гуде. Шеф наш від горили, тять від шимпанзе. – А ти звідки знаєш? – став Грицько питать. – Бо на батька вічно шеф його ричать. 16.6.1988 р. ПОРИЖІЛА ТРАВА А бурі з Чорнобиля віють і віють, Куди не поглянь – порижіла трава. Чи й справді не знають пани із столиці, Чому в українців болить голова? 19.10.1988 р. СТЯГ Кровавий стяг наш по Планеті Промчавсь, як в бричці модний сер, А вслід за бричкою, як вимпел, Родився наш СРСР. От тільки зараз зрозумів я Той колір нашого вождя: Щоб стяг не вигорів бувало – Його вмокали в кров щодня. Бо харч вождів – то свіжа кров Й крики замучених з дібров, Бо не були б вони вождями, Аби не пили кров морями. 19.6.1990 р.28.6.1990 р. КАТ Як я про Сталіна читав, Син якось в мене запитав: – Хто ж був насправді більший кат – Фашист чи наш партійний брат? – Фашист душив чужі народи, А комуністи – всіх підряд, Отож, ти сам ото й кумекай, Хто був насправді більший кат. – А як же ти лишився жить, Чому ж тебе не стали бить? – Бо в тому, де я був загоні, Вже не залишилось патронів. 19.8.1990 р. ГЕНІЙ Люди купаються і засмагають. Я ж не купаюсь, бо часу не маю. Люди гуляють в місцях відпочинку, А я все шукаю для дачі начинку. Люди купаються: хто на болоті, Я ж на городі або на роботі, Нічого не купиш, дають все по жмені, Таку, брат, систему придумать міг – геній! 28.6.1990 р. ГІПОКРАТОВІ СИНИ – Хто такий був Гіпократ – люди знають, І за це якраз його поважають, А сьогодні хто вам скаже, де вони, Ті, що послані богами – Гіпократові сини? Просто соромно дивитись з сторонни, Як ті руки простягають, щоб їм що-небудь дали. І з-під лоба поглядають, як на зайця Білий Бім, Й, головне, ви вибачайте, і не соромно всім їм? А як глянете на них ви – писк свій стануть так кривить, Що, якщо сказать відверто, так і хочеться вліпить. Бо у вас не запитають, чи ти їв, чи ти не їв, Бо їх всіх привчила влада з Кравчуком до хабарів. А можливо, у бабусі чи в старенького бомжа Залишилася і всього, як говорять, лиш душа. Що ж воно ото виходить: їх не треба лікувать Чи, якщо немає грошей, то живого закопать? От до чого, люди добрі, ми сьогодні дожились, А кому ж в халатах білих наші Янгели клялись? Бо вони не хочуть думать, що той хворий ледь приліз, А тому йому, можливо, вже було й не до валіз. 21.6.1992 р. ДЯКУВАТЬ СЕСТРИЧКАМ Що б робила медицина, як тоді б прийшлось нам жить, Щоб не дай Бог ще й сестрички перестали нас любить? Бо за посмішки, як ліки, нам би теж прийшлось платить, Бо хто стане за безплатно нам ті посмішки носить? І до того ж, я вважаю, кращі ліки на землі – Ваші посмішки, сестрички, Будьте ж ви завжди такі! Докажіть ви всьому світу й в першу чергу Кравчуку... І моліться ви за нього. Хай Господь пошле йому... Бо не дай Бог, добрі люди, що ми будемо робить, Як Верховний наш накаже ще й за посмішки платить? 21.6.1992 р. НЕНАДІЙНА МАСТЬ В чужих краях, браток, не грійся – То не надійна в світі масть, Не жди, не вір і не надійся, Що хтось колись тобі щось дасть. А якщо дасть – то не вагайся – Хіба що дрином під ребро, Тому, вважаю, нерозумно Лишати Неньку і Дніпро. 11.3.2000 р. ЯКЩО ТИ ЛЮДИНА Якщо ти людина, Пам’ятай, небоже, Що калічить землю Тільки бовдур може. 19.10.1988 р. ЄВРЕЙ І ЖИД В.І. Він хоч єврей, але як віл, Бо як на нього подивлюся: Настільки працьовитий він – Що я, як братом, ним горжуся. Він в житті минулім, певно, був хохлом, Бо жиди не люблять бігати бігом. В нього ж мертва хватка селянина-сина І така ж точнісінька бджілочка-дружина. 3.5.2006 р. Л.Г. Ну а Льова, певно, – "голубих кровєй", Бо ні дня не може жити він без фей... Головне: вам буде в очі заглядати, Й не моргнувши оком, як Кравчук, брехати. Він одне говорить, думає про третє, Так, як це робила Голда або Тетчер, Як прийде на дачу, то до всіх у дім, Ні хрена не робить й заважає всім. То йому газетку, то журнальчик дай, А нема газетки – вірші почитай. Так ото й гасає з двору до двора, Ніби на Великдень в селах дітвора. По разів п’ятнадцять він біля дверей, Зразу видно: Льова – жид, а не єврей. 20.5.2006 р. НАША ФЕМІДА Прийде час й Феміда наша Добереться й до злодюг, Й знов тоді почнеться каша – Не з одного спустять дух. 7.6.2000 р. МОНОЛОГ ПРО ДОБРОТУ Учень, ніби підсвинок, іде, А портфель бабулечка тягне, Він для неї й досі піонер – Хоч давно онуку за центнер. Так пройде ну рік ще, ну ще два – З піонера виросте свиня, Буде потім предочків повчать, І життя не стане їм давать. А татусь, приховуючи зло, Скаже: – І в кого таке воно? І в кого воно таке вдалось? Не дитина, а – справжнісінький Барбос! А до влади прийде той балбес – Він же буде, як скаженний пес, Хто його зуміє зупинить, Щоб людину в ньому пробудить? Не берусь бабулечок судить, Кожна з них ще хоче послужить, Тільки жаль, що з теї доброти Виростають... хто б ви думали? Кати. Бо як схопить внук колись кермо – Перша ж вона вилетить в вікно, Як худобу вижене з двора – От чого та варта доброта! Тож не будь злочинкою, стара, І не балуй ти своє дитя!!! 9.9.1988 р. БОМЖІ Якби кругом були євреї, А не якіїсь там жиди – То певен я, що на Планеті Люди б заможно всі жили. А так ви лише придивіться, Що в світі творять ці мужі? І де пройдуть ці божі люди – Там залишаються бомжі. 24.4.2003 р. ЯКЩО ІДЕТЕ ВИ У ГОСТІ Все хто що робить– все для себе, Що посієш – те й пожнеш, Тож винить когось не треба, Як хреново ти живеш. А як в гості йдеш, браточок, Й це уже не відкриття, Як не можеш взять "Вірменський", То візьми, як жид – жидка. Не стогни й не прибідняйся, Ніби Мойша, й не кривись, В найбіднішого єврея Є усе, ти придивись. Бо як зробиш добре другу – І тобі все те дадуть, Тож не треба йти й до руху, Щоб цю істину збагнуть. Бо як ти прийдеш до друга, А у друга ні гроша, То яку від того радість Матиме яка душа? Бо якщо ти християнин І якщо у гості йдеш, То, що брать з собою, знаєш, А як знаєш, то й візьмеш. Та й до тебе, як хто прийде, Гостя маєш пригостить, Ну а якже по другому В цьому світі можна жить? А як буде що гризнуть, І як треба ще й хильнуть, То будь певний, що до тебе Й завтра гості теж прийдуть. Тож нащо нам Президенти, З кого можна приклад брать? Пийте, хлопці і гуляйте, Й пам’ятайте: так держать! 23.2.1998 р. ДУБИ Ой, ці дуби, ой, ці дуби, Зім’яли б всіх, якби могли. 22.5.1997 р. КОЗАЦЬКИЙ ДУХ Тим, хто дуже хоче, братці, Аби жив Козацький дух, Голосуйте не за Кучму, А за наш Народний рух! 23.2.1998 р. ВУЛИК Посивіла ти, кохана, Охололи почуття, А навколо світ вирує Теплим кінчиком життя. Як дивитись візуально – Ніби все як і було, А як ближче подивитись – Скрізь грабіж, насильство, зло. Кожен хоче обдурити, Кожен хоче переграть, І куди не киньте оком – Всі чомусь спішать, спішать. Над Планетою сузір’я Безкінечності віків. – Звідки ж ти прийшла, кохана, Хто тебе в наш світ привів? Вся Планета, ніби вулик: Хтось сміється, хтось кричить. І невже в людині злодій Ще з первісних днів сидить? 5.12.2000 р. ЩОБ НЕ ЗАНАПАСТИТЬ ДУШУ Хто не грішив і не лукавив? Хотів і я колись також Очей позичити в лукавих І стать партійним, як наш бос. І кожен раз в останню мить Мене якась тримала сила, Ніби казала: схаменись! Не лізь ти в те лайно, Гаврило! 17.6.1992 р. ТВОЄ ДОВГОЛІТТЯ Якщо хочеш довго жить? – Тре’ добро людям творить, Скільки ти добра зробив – Стільки ти ото й прожив. 15.5.2005 р. ПОВІРЮ В ПРАВДУ Я тоді повірю в правду Й в те, що Вовк Людині друг, Якщо зніме наша Рада Недоторканість із слуг. Недоторканість щоб зняти – Треба буть не кволими, Це все одно, що пустити Слуг по світу голими. Недоторканість в нас знімуть? Все це агітація! А як знімуть, то почнеться В нас легалізація. 14.4.2000 р. ВЕРХОВНА ЗРАДА – Що таке Верховна Рада? – Не що інше це – як зрада, Справжній зговір свого роду Проти власного народу. 24.7.2004 р. ВАШ ДЕПУТАТ Народ розорити, А землю продать, І підпис під текстом: Я – ваш депутат. 19.5.2005 р. ГАРЕМ Весь світ – гарем. Куди ми йдем? 28.5.2006 р. ЗУБОСКАЛИ У Верховній зубоскали Ділять Ненечку мою, Хто за снікерс, хто за сало, Хто за місце на... бую. 20.5.2000 р. РОСІЇ Обікрала діток наших, Роздягла дідів, бабусь, Як же можна не гордиться Нам тобою, мамо-Русь! Та зате при орденах ти, Скрізь в вас почесті герою, Та якби не їх багнети – Ти б давно була вдовою. 9.9.1992 р. ТО ВСЕ РОСІЯ Росіяни, скільки знаю, Мислять десь приблизно так: То усе довкіль Росія – Де хоч є один русак. 1.2.2000 р. ЩАСЛИВА НАЦІЯ Хіба євреєм буть не щастя? Самі не мелють, не кують, А люди, ніби на весілля, До них на панщину ідуть. 10.3.1997 р. ТИП ЛЮДЕЙ Є тип людей – пройти не в силах, Хоч якби цього ти хотів, І з ними лишишся назавжди, Навіть, як вперше їх зустрів. 4.4.1997 р. МІНІАТЮРИ НА ТЕМУ: "ТІЛЬКИ Б НЕ БУЛО ВІЙНИ" То дурниці, що за сало Дід віддав свої штани, Головне, як кажуть "Факти": – Тільки б не було війни! Вже на все підняли ціни Наші доблесні сини, Ну а "Факти" на весь голос: – Тільки б не було війни! – Ми Америку догоним Й перегоним,– каже Гліб,– Як штанішки познімаєм, Й поміняємо на хліб. – Те, що люди зубожіють, Мруть, як миші, пацани, То – дурниці,– кажуть "Факти",– Тільки б не було війни! Те, що в нас в державі рекет, І що кожний другий п’є, То – дурниці, та у лавці Все, що хочете, вже є. І хоч пенсія мізерна, Й ту дають хто-зна коли, Дідько з ними із грошима – Тільки б не було війни! Для правителів-мутантів Ладні зняти і штани: Хай цілують, куди хочуть – Тільки б не було війни! 24.4.2000 р. Справедлива в нас Феміда, Справедливий Президент, Пий, гуляй, кради, безчинствуй І кайфуй – лови момент! Три сосни давно зів'яли, Почорніли ясени, То дарма, що люди стогнуть – Тільки б не було війни! То дарма, що батько плачуть, Без роботи всі сини, Хай сестрички... заробляють – Тільки б не було війни! Скільки нас вже грабували, Потім й гроші відняли, Дідько з ними – із грошима – Тільки б не було війни! Нам чіпляють всі локшину, Ми ж мовчим, як барани, Хай кайфують: може лопнуть – Тільки б не було війни! Так мою нещасну Неньку Обікрали вже пани, Що не дай Бог нам і всього – Не хватало ще війни! То дарма, що у Таміли Вщент розлізлися штани, Можна жить і без штанішок – Тільки б не було війни! В нашій вільній Україні Так говорять барани: – Краще будем хрін... смоктати – Тільки б не було війни! 12.4.2000 р З кожним роком, як не дивно, Стала нас лякать весна: Там грабіж, там просто рекет, Й винуватого нема. То дорожчає солярка, То дорожчає бензин, Взимку стогне промисловість, А весною – селянин. То підвищилась квартплата, То на хліб нова ціна, Ну яка, скажіть, ще треба Люду нашому війна? Страх трясе мою державу, Плачуть втомлені лани – То отак господарюють Наші доблесні пани. А морози й лазаренки – Бенкетують ті сини, Бо вони уже не друзі, Як говорять, а – пани. Із простягнутими їздить Наш по світу Президент, А в Америці кайфує Український десидент. Та взяли б тих лазаренків Й трахонули б всіх під зад, Запевняю: Україна Обігнала б всіх підряд. Боже ж мій! В такій державі Щоб із торбою ходить?! Тут потрібно буть придурком, Або зовсім вже не жить. Довели людей до ручки Наші "доблесні" сини: Ні авансу, ні зарплати, Й тільки б – не було війни. У Верховній Раді нашій Неймовірні брехуни. Ну а в "Фактах", мов сказились: Тільки б не було війни! Більш кмітливого народу Я не бачив ще ніде, Як в Верховній Раді нашій: Цей по трупахах, а – пройде. І розмова там коротка: – Пий, грабуй і владарюй! А народ? Народ – то бидло! Кинув кістку – й раком дуй! Де й коли, скажіть, ходили Козаки, як жебраки? А сьогодні і до них вже В нас добралися пани. І хоч з нас давно й за ліки Познімали вже штани, Ну а "Факти" на весь голос: – Тільки б не було війни! От які пани невтомні, Ніби після сказу, За кордон вивозять бакси, Звідти нам – заразу. От який в панів державних – Славнозвісний апетит. От чому у нас панують – СНІД, сухоти, гепатит. 17.11.2000 р. В нас не просто депутати, А справжнісінькі чорти, Де, скажіть, в якій країні Люд до нитки роздягли? Вже давно на доньок наших Роблять витрішки пани. Головне: щоб жив Правитель, Тільки б не було війни! Щоб не це кубло зміїне, Хто б тікав в нас з України? А так ладні і в болото, Щоб не бачить цю сволоту. – Ну хіба ж це, добрі люди, Не настав уже прогрес? Кинув ти красуні долар – І… качай до ранку прес! Дві подружки, Катя й Ната, Лізуть дядечку в штани: – Ми себе покажем в сексі, Тільки б не було війни! Ті ж подружки, Катя й Ната, Лізуть дядечку в штани: – Краще будем хрен смоктати – Тільки б не було війни! Пустяки, що наші баби Зайняли всі бардаки, Та зате у нас літ сорок – Не було уже війни! Приучають наших любих, Щоб ті не пручалися, І за бакси, та за марки З кожним... родичалися. 25.11.2000 р. – Куди їдете, дівчата?– Гриць питає Варочку. – А куди ж іще? В Європу По гуманітарочку... На дорозі Окружній Гриць освідчився одній, А вона йому: ай-ай, Бабки є? А ні? – валяй! На Окружній усі ділянки Зайняли малі пацанки, Там за баночку ікри Куди хочеш – всіх веди. Дві гетери, як пантери, Не підходь, бо загризуть. І куди це нас ткаченки Із морозами ведуть? Я можу працювать й ночами – Були б панелі і мости. Мій бізнес в мене між ногами... А покажи, що маєш ти? З нас уже не тільки кури А сміються і слони, Ну а "Факти" на весь голос: – Тільки б не було війни! Бідним пруть – у хвіст і в рот, А він каже, що народ, Та який же ти народ, Як відкрить боїшся рот? 17.11.2000 р. Хлопці в нас ого!– кмітливі, Палець в рот їм не клади, Ще таких два Лазаренки І не тре’ буде війни. Що нам гори, що нам ріки, Адже ми уже пани, Можна жить й в чужій державі – Тільки б не було війни. От які вони насправді Наші доблесні сини, То ж якої, вибачайте, Не хватає ще війни? Що ж ви, хлопці, натворили, А ще доблесні сини, Адже ми вже так живемо Що не треба і війни. Ми уже не комуністи Та проте, і не пани, Поки маєм ще штанішки, А як зносяться вони? От як думають насправді Супермени-хапуни, То ж ото вони й волають Тільки б не було війни! То дарма, що в нас голодні Всі пенсіонери, Та зате в нас незалежні Навіть піонери! Щось не те воно в державі Твориться, я знаю, От що значить жить, як кажуть, Моя хата скраю. Йолочки, ой йолочки, Йолочки та палочки, В нашій вільній появились Новенькі давалочки. Аби нашим депутатам Пенсії, як нам дали, Отоді б хотів побачить – Як змогли б ті без війни? 11.5.2000 р. АДВОКАТ Ти правий, чи ні? Не знаю, Платиш гроші – захищаю. Я – Радянський адвокат, Той, хто платить, тому й брат. 5.5.1980 р. ХИТРЮЩИЙ От хитрющий Президент наш /Тут вже нічого казать/, Як дозволив гнать горілку – То і цукру не дістать. 12.10.1992 р. ЩОБ ДУМАЛИ СЕРЦЕМ Щоб думали люди серцем, А любили розумом – То були б міста і села Всі покриті золотом. 25.1.2001 р. ЩОБ БУВ Я БАГАТИМ Щоб я сильнішим був від Зевса, Або прем’єром на землі, Я б золоту зробив машину І з жадними б втопив в Дніпрі. 10.11.1961 р. БОГ І САТАНА Я не знаю, є Бог чи немає? Але знаю істину одну: Якщо честі й совісті немає, В тій душі шукайте – сатану! 12.2.1990 р. БЮРОКРАТИ І ФАКТИ – Хто сказав, що партократи Хочуть все від нас відняти? Ні, не все. Потрібні факти? А Чорнобильський реактор?! 12.1.1990 р. ГРЕЧКОСІЇ Мій край був краєм гречкосіїв, Сьогодні – втрачених надій, Бо від Молдавії до фінів – Законний рекіт і розбій. 11.3.2000 р. КОМУНІСТ У кого був червоний ніс – Ото був справжній комуніст, Він був за банки і за трасти, Він був за все – де міг щось вкрасти. 11.1.2000 р.