Втомленi гори

ДОМОВИЛИСЬ... Сидять Стрельцов із Осипович І бідні аж плачуть: – І кому б це в УВК в нас Іще насвинячить? – Давай вигоним Шульмейстра,– Васька їй картавить. – О, не час ще, нехай рами На балкон поставить. – Ну, тоді давай Івана, Щоб не мучив спини. – Хто ж нам буде доставляти В школу запчастини? – Ну, тоді давай поета,– І схопивсь за груди,– Тільки ж хто тоді всі плани, Нам писати буде? – Ну тоді звільнять прийдеться З нас когось одного. – Непогана це ідея, Знать хотів би, кого? 5.3.1981 р. НА ПЕРЕХРЕСТІ Дідок в Комуну торби ніс, А тут іде Капіталізм. –Що ти несеш? – в дідка питає І хитро в очі зазирає. –Несу усе своє життя Із Небуття у Небуття. –А можна глянуть хоч би оком, Що в тебе в торбі, що йдеш боком? І показав дідок під ніс – Оте, що дав Соціалізм. 20.5.2003 р. ЯКЩО ВИ ПРИ ВЛАДІ У людей на хліб, на сало Ні гроша немає, Ну а Кучма, так як тиждень, По світах гасає. Світ, немов на недоумка, Пальчиком показує, Ну а він по лікоть руку: – Ось вам всім! – показує. 17.1.2000 р. ХТО МЕНІ ДОПОМОЖЕ? Думав, що працюю на державу, А воно насправді – на дермо, На оте, що всіх нас обікрало І до нитки всіх нас роздягло. Завтра ось на пенсію піду я, Хто мені з вас допоможе, хто? Хто мені такую дасть зарплату, Щоб було на хліб і на пальто? Чи мені податися у Штати Та чи мало там своїх старців? Чи піти, щоб писк Павлу нам’яти, Що залишив всіх нас без штанців?! 20.2.2000 р. ПАВУК – ПАСТУХ Все менше й менше зустрічаю Своїх ровесників в селі, І солов’ї не так співають, Як це було у наші дні. Не ті вже верби і тополі, Не те Провалля вже і Здвиж, І вже немає дроф у полі, Як це було в ті дні колись. От тільки каркають ворони Й собаки виють цілу ніч, І кожен тиждень нові дзвони, Нові закони, нова річ. Й не чуть пісень тих, що раніше, А може просто я оглох? Й те, що було колись колгоспне, Пасе один павук-пастух. І всі мовчать, як при Шевченку, Тільки шепочуть ясени, А на землі козацькій нашій – З’явились вже нові пани. 22.9.2006 р. ВІДЖИЛИЙ СВІТ Снігом світ заметений, затрушений, Чорні дні розгулюють в містах, Бо життя бандитами спаплюжене Тими, що гасають по світах. Мати Божа, що ж ти наробила, І кому довірила наш світ!? Тим, що нашу Неньку розорили Й наводнили криками сиріт. Де ж ти є і чому не караєш Тих, які шельмують мій народ? Тих, що Україну обдирають, Щоб собі напхати повний рот? Де ж та кара, де ж та справедливість, Про яку говорять стільки літ? А пани на джипах роз’їжджають І плюють на совість і сиріт. 9.12.1997р. СОРОМНО ЗА ДЕРЖАВУ Всі ми ніби залякані діти, Так на нашій землі повелось, Як до влади дорвуться бандити – То усіх ми тоді боїмось. А чому? Бо так всіх нас привчили. Чи ж не маємо власних ідей, Чи немає чим всім нам гордитись, Чи не так, як всі, родим дітей? Та хіба ж в нас не сонячне небо, Чи простору не досить думкам? Скільки ж можна уже плазувати, І лизати гудзиці панам? З нас уже навіть кури сміються, Вся Європа над нами гуде, І кивають в наш бік, мов, погляньте,– Недороблений вуйко іде. Вже й качки, як раніше, не крячуть, Навіть коні – і ті не іржуть, А пани, ніби пси, нахабніють, Ну а бідні солому жують. І по світу ідуть жебраками – Тільки б хто їм подав на обід, І сміється вже й небо над нами, І невже це козацький наш рід? 4.12.1997 р. ПОКИ ЗНІМУТЬ ШТАНИ В нашій вільній Україні Всі поринули у сни. Висипайтесь, напивайтесь, Поки знімуть і штани. Хліб з держави повивозять, Нам гуманітарище, Те, що в Штатах і в Європі Звалюють на звалище. 24.1.2003 р. ЯКЩО ХОЧЕШ КРАСТИ – Чому тобі красти можна, А мені так ні? – А тому, що я – партійний,– Він сказав мені. – А якщо ти красти хочеш, То запам’ятай: Не барись і не роздумуй – Тут же в партію вступай. Так було і вічно буде, В цьому світі не вагайсь, Бо держава для партійних, А для бідних – БАМ і рай. 8.1.1989 р. ВИНУВАТА СИТУАЦІЯ Кравчук Л.М. Розвалив Кравчук державу, Всівсь на троні і сидить: – Як нема вже комуністів, То ж кого, скажіть, судить? А як так,– сказав він далі,– / Тільки вслухайтесь в слова!/ Як немає комуністів, То і винних вже нема. Всіх людей довів до ручки Під дзвінкі овації, А тепер розводить руки: – Винна ситуація. 11.10.1992 р. КУДИ ВСЕ ДІВАЛОСЬ? Народ, як проклятий трудивсь, А ми котились вниз кудись. Куди ж від нас все те дівалось, Що нами в нас же вироблялось? 4.12.2004 р. ЩОБ НЕ ДРІМАЛИ Як же можна не радіти – Стільки в світі перемін?! Навіть ми, нарешті, маєм Власний стяг і власний гімн. В нас не стало рекетирів, Це хіба вже не прогрес? Навіть міліціонерів Називаєм "пане мент". Кожен день живемо краще, Що вже там і говорить! Хто що може – те і тягне, Хто й не пив – той став вже пить. З кожним днем живемо краще, В животі у всіх бурлить, Світом править, вибачайте, Той, хто менш ночами спить. То ж, як хочете щось мати, Не збираюсь вас повчать, Та ночами – я б порадив – Вам також якменше спать. От і думайте, панове, Що потрібно вам робить, Якщо хочете, так само Як пани, заможно жить. Я, як ви, не жебракую І державу не виню В тім, що нас та обікрала, І що гірше всіх живу. Бо, нарешті, дошурупав, Хто, куди і чого йде. Той, хто думає й працює – Той сьогодні і живе. Бо на власній шкурі знаю, Звідки бідність та іде. Той, хто хоче хоч щось мати, Той не спить, а той – пряде... 15.8.2003 р. МИКИТА Став Микита депутатом: Пільги всі собі і тату. А народ? А що народ? Його можна – в хвіст і в рот. Бо у кого є мандат, Тим на совість наплювать! От чому так мчить та свита, Як Микита, до корита. 14.4.2000 р. ВІТЧИМ Як дорвався до корита, То хоч ви його убийте: Він від нього не піде – Хай хоч небо упаде. Той солідний горе-чин Він не гребує нічим, Для своїх дітей він – батько, А для інших всіх – вітчим. 12.4.2000 р. ЗУСТРІЧІ У ФОРОСІ Хто б подумав, що вони – Ті пани і сери – По ночах сидять й не сплять, Щоб нас не обдерли. А ми віримо і досі, Як невігласи-глупці, Що ті зустрічі в Форосі Віч-на-віч були прості. І під буквою закона Мудрі з мудрих ті ченці Зроблять так, щоб українці Їли сало і млинці. 5.2.1997 р. СПІДОНОСИ Скільки живу, а світ і досі Ніяк не можу зрозуміть: Чом ті, які працюють, – босі, А ті, що ні, – хоч жир топіть? Чому одні, оті, що бідні, Мусять завжди тягнути віз? А ті, що жирні – гвалтувати Їх баб без ПДС і віз? Чому б і їх не загнуздати – Отих бичків в той самий плуг, Який колись тягла їх мати, Поки пани не мали слуг? 11.10.2001 р. ЯКИЙ ЦИНІЗМ! Там гвалтують, там вбивають, Ну а там хтось топиться. А начальство руки в боки: –Це ж для нас все робиться. Нащо зайвий рот вам, люди? Менш ротів – нам більше буде! 1.5.2001 р. КОРІНЬ ЗЛА Один оре, другий віє, Третій – пожинає, І таку мораль геройством Шеф мій називає. От чому в нас ще й сьогодні Є роздягнені й голодні, Бо не ті продукти ділять Хто їх сіє, а хто – діє. 22.12.1982 р. ВСЕ МОЄ Все що державне – то моє,– Сказав Ведмідь й Теля тягне. 25.3.2008. ДИШЛО Тим, у кого гарні ставки, Тим і льготи, і надбавки, Ну а бідним, так вже вийшло, Що лишилось тільки дишло. Світом правив й править долар, Автомат і фараон, От тобі і справедливість, І для всіх один закон. 7.9.2000 р. ХУНВЕНБІНИ Кажуть, ніби на Вкраїні Будуть скоро хунвенбіни, От уже де сала буде, Як панів візьмуть за груди! 7.9.2000 р. КЕНТИШ – ДУША Що нема чого в нас гризти, То – дурниці. Було б пити. А як вмажеш того зілля, Куди підеш – скрізь весілля! Бо, коли хильнеш смішного, Оживає все навколо, І бубнявіє душа, І гуляй – кентиш-душа. 20.5.2004 р. ЛЮБОВ ОЛІМПІЙСЬКА Як же тре’ було бандитам Свій любить народ, Щоб створить такі умови, Щоб нас всіх – і в хвіст, і в рот. 21.5.2004 р. РАДІЙТЕ, ЛЮДИ Як був хліб копійок двадцять, То на все хватало, А як вибрали прем’єра – І три гривні мало. По ціні солярка скоро Обжене уже бензин, Слава Богу, що при владі Не єврей і не грузин. На житло підняли ціни, І на воду, і на газ. Хай живе пан Янукович! Це ж все робиться для нас! Піднімається квартплата, І проїзд на поїзди, Слава Богу, Регіони Не добрались до... туди. Ще не встиг прем’єром стать – Став по світу вже гасать, Щоб узнать від татка – Вови, Які нові настанови. В світі де не стань – Росії, Де не глянеш – там і грим, Але їм і цього мало, Дай Молдову їм, ще й Крим. Янукович, Янукович, Дай рабам просраться, Аби знали недоумки – Кому довіряться! 12.6.2006 р. НОВА ЕРА Розум в край світу впирається, Лине кудись в далечінь, Де грані віками стираються І переходять у лінь. Розум летить на Венеру, Торкаючись таїнств світил, Ми в нову вступаємо еру, Ім’я якій – тротил. 12.7.1980 р. ЗАКОДОВАНИЙ РОК Нас всіх людей / та це між нами/ Створили ніби жебраками, Щоб ми вподовж своїх всіх літ Просили в Бога: Пощадіть! Навіщо все це Богу треба – Хотілось би спитати в неба? Не вірю, це придумав Бог, Це просто – витівки пройдох. Щоб більше сильних ми боялись І з ними ми не сперечались. Сказав тобі іти в гараж – І мовчки йди й весь день там лазь, Сказав тобі лягать – лягай, Ось нас який чекає рай. Не смій в багатого просить, Це ніби в серце ніж встромить, Оце тобі моя порада, Як стать не хочеш супер рабом. Чому б не дать людині крила, Щоб та літала і ходила, І щоб в житті не знала згину Поки любитиме людину? А якщо людям вчинить зло, То щоб її завжди трясло! 13.5.2005 р. НЕ ЗАВАЖАЙТЕ ЛЮДЯМ ЖИТЬ! Кожен знає, що він хоче, Знає, що йому робить, Тільки дайте людям волю, Не мішайте людям жить! І тоді у магазинах Буде м’ясо, хліб, ікра, І тоді не будуть люди Утікать за три моря. 13.1.1992 р. КІТ У МАСЛІ Скільки душ прострелених в потилицю Шастає сьогодні в небесах, А убивці, як коти у маслі, Й досі ще жирують по містах. Всім їм в нагороду лімузини За значні заслуги, ордени, Бо ж вони – то витязі держави, Всі відбірні партії сини! І за те, що вірно ті служили, І сьогодні їм усі права, А над тими кого ті "любили" – Поросла давно густа трава... 15.8.1992 р. ПОРА ПРОСИПАТИСЬ Ну ніяк не розумію Я народ свій, хоч убий! Його дурять, роздягають, Ну а він – немов німий. І не бачить, і не чує, І не хоче, й не чіпай... А як є там щось у тебе, Так чому мовчиш, давай! Та яка ж війна ще треба, Як навколо все горить? Тут уже пора проснутись І кидать горілку пить. І спитать у слуг народних, Типу Пашки чи паши: – Скільки ж будуть ті бандити Суд над бідними вершить? Тут пора вже так спитати, Щоб аж гори загули, І щоб нами всі пишались Так, як Грузією ми. 20.5.2004 р. ХОЧЕШ МАТЬ АКРЕДИТИВ? Хочеш мать акредитив?– Поступай в кооператив. 9.8.1988 р. МОТОР Над полем все більше гримить і гримить, Частіше й частіше мотор барахлить, Я знаю, що скоро, хоч як бережись, Заглохне навіки мотор той колись. Не знаю, куди тоді зникне душа? Й не вірю, що та полетить в небеса. Бо той, хто прожив все життя на землі, Навіщо йому десь зникать від рідні? Ну, звісно, якщо все життя він проспав, Чи в карти, у покер, в футбол проганяв, То, звісно, й душа за м’ячем полетить, А що на землі цій їй далі робить? 5.10.1992 р. КАШАЛОТ Я став сердитим й невблаганним. Певно, мій близиться кінець, І вже не лаю карооких – Тих жіночок, що йдуть на герць. Жінку зробили капіталом, Не знаю: зло це чи добро? І стала вже вона товаром... Ого, як всім нам повезло! То йшов війною на чекістів, А зараз йду на кравчуків, Які моє грабують місто, Аби хтось першим не посмів. Які державу розоряють І поневолюють народ, От вже до чого ми дожились, Звідки цей монстр, цей кашалот? А на Майдані стогнуть сурми, Б’ють барабани, брязкіт, стук. І всі кричать одноголосно: – Нехай живе бандит-Кравчук. 8.10.1992 р. ПОСТУПАЙ У ПАРТІЮ Якщо, брате, хочеш красти – То одне запам’ятай: Не барись і не роздумуй – Хутче в партію вступай. – Що робить, щоб не судили?– Знов питаю братію. – Тільки ж ми тобі казали: Поступай у партію! 8.1.1989 р. НЕОБ’ЯВЛЕНА ВІЙНА Який же треба ще терор, Як світом править прокурор, Якщо, куди не киньте оком, – Одні гармати і окопи. Скрізь по Планеті йде війна, Хоч й не об’явлена вона. І бідний бідного стріляє Тому, що розуму не має. Навіщо ж, йолопе, вбиваєш Такого ж дурня, як і сам, А в нього ж, як і в тебе, – дітки, Хто ж право дав вбивати вам? 4.4.2004 р. ДЕ РОСІЯ? Я об’їздив весь Союз з кінця в кінець. Де ж, скажіть мені, Росія врешті-решт? Там – калмики, там – буряти, чуваші, Там – якути, там – чеченці, українці, латиші; Там – евенки, там – татари, там – мордва... Де ж Росія? Хто підкаже, де вона? Як же можна, так загарбавши весь світ, Запевнять, що то – Росія, стільки літ!!! Це по-їхньому звучить приблизно так: То усе і є Росія – де хоч є один русак. 9.1.1994 р. "ПРОРОК" Пану Д. Корчинському Ще такого розбійника, Такого бандита Світ не бачив, як Ющенко І вся його свита. За словами Корчинського, В бідах українців Винен Віктор, винна Юлька, Тільки не корчинці. Що б де тільки не відбулось – Винна його свита, Та коли ж назвеш ти, врешті, Справжнього бандита? Коли ж в тебе заговорить Честь громадянина, Щоб на тебе не тикали, Мов на того... сина? 18.3.2004 р. НАШ ГОРАЦІЙ Пан Корчинський наш Горацій – Майстер овацій і провокацій. 8.3.2004 р. ТИМ, ЩО НА ОЛІМПІ Кожен з них знає, що – негідник, І люди знають, що він – рвач, По-їхньому, він пан елітний, По-нашому – бандит-ловкач. А паничам на честь начхати, Їм шлюх і палаців давай! Тому і рвуться всі до влади І на хрена їм Божий рай! Не вірте, люди, в їх порядність, То – агітація і фарс, Бо правда їм, як в горлі кістка, Бо їхня правда – секс і бакс. 17.8.2006 р. ЩОБ НЕ ХИЗУВАВСЯ Д.Корчинському Чим же тебе, Дмитре, так сказать, Ющенко образив до нестями, Що не можеш спати по ночах, Поки не цапнеш його кігтями? Він, звичайно, опозиціонер, Але я чомусь на його боці, Бо для мене він, як піонер, А для тебе – як більмо у оці. Видно, що ти любиш, як ніхто, Із брудних дотепів хизуватись, І того не можеш усікти – З тебе стали й кури вже сміятись! Всі ми вмієм файно ображать, Цих дотепів в тебе не відняти, Та чи варт за гривню, чи п’ятак Честь свою і гідність шельмувати? Може б і повірив я тобі, Аби ти так надто не старався І мав трохи доброти в душі, І собою так не хизувався. Хай він буде й тричі розмазня, Як його ти встиг вже охрестити, Але він не преться навмання, Щоб дали нещасному напитись. Може він і справді розмазня? Та душа у нього українська, Така чиста, як гірська вода, І як мова – Київська і Львівська. Хай вам не подобавсь Чорновіл, Сам казав, що вбить його збирався, Але Віктор – це той самий віл, І служить він Ненці заприсягся. Досить вже Героїв гвалтувать, І свій ніс ти не дери до неба, Перше, ніж судити про когось – Придивись гарнесенько до себе. 31.5.2004 р. ВОРОНА Д. Корчинському Є люди гірші від Іуди, І це давно вже знають люди, Та за гріхи, що сотворили – Прощення в Бога попросили. А ти ловив, напевно, гав І притчу ту не дочитав, Бо, видно, Ющенко і Юля Для вас обох – як з маком дуля. Поет, філософ й сучий син – Такий ти є, Дмитре Корчин. Скажи, оті, що вас родили, За скільки вас обох купили? Як придивитись, ти ж не псих, Чому ж кидаєшся на них? Невже нема більше на кого, Нащо вдаєш з себе сліпого? А раптом ті прийдуть до влади – Куди ж тоді ти будеш драпать? Невже знайшов двох самих крайніх? Боюсь, твої пасквілі марні. Чи мало "генія" одного, Що розвалив усе довкола, Що все дозволив всім трощить, Аби за безцінь все скупить? Невже це є твоя мораль? Мені вас, хлопці, просто жаль. З такою, брате, головою Тобі б ходити з булавою, А ти – неначе та ворона – Плаче за вами, хлопці, зона. Бо ти за кусень ковбаси Боюсь, що й батька продаси. Хто ж ти насправді, пане Дмитре? Візьми свої хоч соплі витри. 21.4.2004 р. ЖЛОБ Яким потрібно бути жлобом, Щоб забивати цвяхи лобом. 29.5.1997 р. ВЧЕНА ВОРОНА Дмитру Корчинському Ти – принциповий – я те знаю, За що тебе і поважаю. Але, щоб більше заплатили, Й на Кучму каркав би щосили. Як гарно каркать ти навчився, Мов справжнім вороном родився! Але ж ворона є ворона, Й чогось таки та й проворонить. Ти слово скажеш, й ніби кіт, Той, що наклав біля воріт. Й очима по кутках стрибає, Чи хтось з кілком не шкандибає. Бач, як вам Віктор заважає, Тому, що той порядність має. Тут треба думать – що сказать, Як масло хочете лизать. Але ж тут треба ще й дивитись, Щоб маслом тим не подавитись. Дивись, як каркаєш на них – Щоб не знайшовсь такий же псих, Бо слово, Дмитре, то не птах, Якого можна трах-бабах. Бо слово та іще брехливе – І для здоров’я теж шкідливе. Пане Корчинський, ти ж не дурень Крутить з есдеками амури, Перше, ніж каркать, ти б спитав: Де той пан стільки грошей взяв? Бандит бандита захищає, Коли вже захистять народ? А Кучма лаври пожинає, І з ним такий же поліглот. 12.10.2003 р. ГАД Яким же тре’ було буть гадом, Щоб все життя всім перегадить. 27.5.1997 р. ФІЛОСОФУ ПРОВОКАЦІЙ Пану Корчинському Д. В твою шикарну тріскотню Вже навіть кури й ті не вірять, А ти жуєш все і жуєш, Як жук гівняний соплі діви. Певно, що ти вже без зубів, Що одне й те жуєш роками. І що не бачиш кравчуків З йому подібними панами. Краще б щось мовив про Сурка Або про Вовка для годиться, Щоб я повірив, ти – орел. А не якась відома птиця! Й чим більше каркать будеш ти, Філософ мудрих провокацій, Тим будеш менше шансів мать Ти від людей почуть овацій. Чим Юлька з Віктором тобі Так завинили? – я не знаю, Та в їх порядність вірю я, В твою ж – ніскільки – запевняю!!! На Україні, як і скрізь, Не люблять тих, що люблять каркать, Які за снікерс чи п’ятак – Готові хоч на кого гавкать. 25.4.2003 р.