А листя падають...

НІЧНИЙ СПАЛАХ Я пам'ятаю як з тобою Я слухав Асію Ахат, І ти сказала: хочу сексу, І розстібнула свій халат. І небо тут же спалахнуло Вогнями тисячі світил, Й мені здалось, що в ту хвилину Хтось в душу вклав мою тротил. І я не міг відвести очі Й мов зачарований стояв, А Місяць жінку замість мене Всю ніч до ранку цілував. Ну чи не дурень я, пробачте?- Я все життя чекав цю мить... А як ця мить прийшла до мене - То розгубивсь я, що робить. 3.8.2007 р. НЕЗАБУТНІЙ Воровській С. Я не гонюсь за щастям бо я знаю, Його в житті уже не зупинить Тому, хто мав і випустив без жалю, Бо ще не знав, що з ним робить. Життя одне і двох щасть не буває, Тому й сижу пригнічений, сумний, І все життя себе я зневажаю, Що не рішучий був такий... Життя одне і двох щасть не буває, Чому мені так хочеться кричать, А в димарі нечистий завиває І де не ступиш - лиш пеньки стирчать. Чому стирчать? Про що вони ще мріють? Невже надіються, що вернуться права? Хіба що дроворуб з сокирою тяжкою - Прийде і порубає на дрова. 25.11.1961 р. ТАМ, ДЕ ТИ ХОДИЛА Там, де ти ходила, Там, де ти бродила - Там пшениця рясним Колосом вродила. Там садки вишневі І стрункі тополі, Мов сільські дівчата Вальс кружляють в полі. Все росте й сміється Й розправляє крила - Де твоя дівоча Ніженька ступила. Глянь, яке чарівне В надвечір'ї небо, Та нема нічого Кращого від тебе. 17.5.1961 р. МОЄ ЗОЛОТО Світлані Скільки літ по світу шастав, Де я тільки не гасав, Так шукав своє я щастя, Так я золото шукав. З краю в край пройшов весь Крим я, Всю Якутію пройшов, А, от золото, пробачте, Я - у Києві знайшов. 18.8.2006 р. ВЕРТУХА /Пам'ятка для батьків/ Знаю, що сьогодні в тебе Тільки - хі, та ха-ха-ха, І щоб десь знайти при шляпі Молодого чувака. І, крім вмазать і побуцать - Більш нічого в голові, Як в вертухи, що все літо Прострибала по траві. І сірйозності у тебе Стільки, як у віслюка, Який дивиться на небо І кричить: і-ааа, і-ааа. А що батько десь сумує, В мами руки, мов в іржі, Доньку все те не хвилює, Ніби їй вони чужі. Тільки все проходить швидко - Перші радощі, любов, Й появляється дитинка Від любові до... дібров. Й донька знов до татка й мамки Тягне руки: поможіть, І що в мене є дитинка, Ви ж нікому не кажіть. Далі буде й ще страшніше, Чоловіче, пам'ятай, А тому своїй дружині Й доньці теж не потакай. Бо як сам ти їх не спиниш, То на їх ти не надійсь, Бо себе ще жодна жінка Не спинила від тих дій. 1.10.2007 р. КРИК ДУШІ Любов завжди - то крик душі, Бо, де любов - там і вірші. 14.5.2004 р. ПЕС Ходить пес на скрипці грає, Діткам в очі заглядає, Згадує як був щеням, Як він спав в хліві з телям. Як ганяв зайців по полю І ломав в грядках квасолю, Як з малою дітворою Грався днями під горою, Заглядав їм пильно в очі, Щоб вгадать, що хлопці хочуть. І не думав пес тоді - Пройдуть роки молоді, Що прийде колись зима В нього ж валянків нема. Й так йому журливо стало, Що улігся біля ставу, Й цілий день, немов в віконце Через став дививсь на Сонце. А як день пройшов і в став Ясний Місяць з неба впав - Пес тоді з трави піднявся І до Місяця підкрався. Й там у лузі серед трав Хтось до песика сказав, -Слухай, песик, щоб ти вмився, І себе ще причесав, Я б тебе, як в юні роки Тут при всіх поцілував. Бо коли ти об'явився - Я як виплив з небуття, Де ж ти стільки літ носився, Ну, розказуй, як життя? 16.1.1983 р. ГІРКИЙ МЕД Жінок потрібно всіх любить. Ця квітка - неповторна Поки медами ще пахтить, Поки вона моторна. Як цвіт розвіється, мов дим - То хто на неї гляне? Мед стане, як полинь - гірким, А квіточка - зів'яне. 30.6.2006 р. НАЙКРАЩІ ВЧИТЕЛІ Всі філософи великі То - найкращі бджолярі, Бо, якщо відверто, бджоли То - найкращі вчителі. Бо бджола научить вуйка Як разом співіснувать, То ж, хто любить з медом жуйку - Мусить азбуку цю знать. 9.6.2006 р. ОСІННІЙ КАРНАВАЛ Сріблять верби в лузі віти Під дощами на вітрах, Зажурився Гідропарк наш І в очах з'явився страх. Що про нього всі забудуть Аж до самої весни, Поки знов його розбудять Молодечі голоси. Ну а поки вітер злиться І голосить, як шакал, То юнак дівча цілує Під осінній карнавал. 9.10.1968р. КОХАНІЙ ЖІНЦІ У Вас очі сміються, А душа аж сичить, Це, напевно від того, Що Вас вчили любить. Тих, хто Вас поважає - Треба теж поважать, А не так, як дівчисько - Де й не треба хвицать... Видно, двох інститутів Вам замало було, Як не в змозі утямить, Де добро а де зло. А тому не збираюсь Вас, міледі, судить, Бо, щоб бути коханим - І самій тре' любить. А тому не збираюсь Вас, графиня, повчать, Бо, щоб Вас поважали - Тре' й людей поважать. І собою б не радив Вам нестись, як горшком, А тим-більше, як горщик Той з простреленим дном. Ви не любите, люба, Ні себе, ні людей, Хоч я думав - Ви справжня, Родом із архідей. А горілка для жінки - Як корові сідло, То ж не дивно, що й досі Не схопив Вас ніхто. Бо заміжній потрібно Прасувать і варить. Ну а ти, що ти вмієш, Крім, як буцать і пить? Та і те, що навариш, Не в образу сказать: Ви мені, вибачайте, І коти не їдять. 2.10.2006 р. ЛОКШИНА Можливо хтось й моїй дружині Так само як і я чужій Локшину вішає на вуші, Клянучись в вірності своїй. Проте, його я не виную, І в цьому істини земні, Бо як і я, він певно знає - Жінки не можуть без брехні. Й чим більш локшини їй начепиш - Тим більше жінка та цвіте, І всіх, хто стане на дорозі - Немов кузявок розмете. Й сьогодні важко уявити, /За що вже, вибачте, мені!/ Щоб ми в житті, скажіть, робили, Щоб чорт не вигадав брехні?! Бо жінка - це така істота / Хоч цього й знать не треба всім! / Чим більш локшину їм чіпляють - Тим більш подобаємось їм... 17.6.2005 р. РОЗУМ І СЕКС Красунь стрічав, як в полі квітів - Куди б я тільки не пішов, А от розумних, вибачайте, Як не старався - не знайшов. Чи то такий я нещасливий, Чи може й сам я не того?- Ніби вони й не юродиві, А говорить нема про що. А може розум їй не треба, Навіщо він як є краса? Як є у жінки синє небо Й все те - чого у нас нема... 18.8.2007 р. НЕ ЖЕНІТЬСЯ, ХЛОПЦІ! Ген по небі покотився Місяць з-за вербички І короною дівчині Впав на біле личко. А дівчина, як калина, Як барвінок гнеться, Посміхнулась Місяченьку, В руки не дається. Посміхнулась та дівчина - Посміхнулись гори, Затьохкали соловейки, Ожили діброви. Смійтесь, смійтесь в небі зорі, Смійтесь, веселіться, А ви, хлопці, любіть дівчат, Але не женіться. Світ такий чарівний, милий, Як веселі зими. А, женившись, запевняю, Що не ті вже рими. Не ті рими, не ті ритми І не та корона, Тільки каркає дружина, Як в садку ворона. 20.9.1973 р. КОЛИ ГОВОРЯТЬ ОЧІ Був час як нас дівки любили, І ми також любили їх, Але про це не говорили, Бо всі соромилися всіх. Про це усе казали очі Краще від всіх найкращих слів, І кожен ждав своєї ночі, Як незаміжні ждуть сватів. 7.7.2003 р. ДИВНА ФІЛОСОФІЯ Мені сусідонька сказада Що я як янгел, як святий, А ти про мене що говориш - Що ніби я сякий-такий? Можливо й ти комусь так само Тихенько шепчеш,'я - люблю' Акордом завченої гами, Від всіх ховаючись в гаю. Та тільки боляче від того, Що любить інша а не ти, А ти в той час біжиш від мене, Так як від ладану чорти. Їм всім твоє потрібне тіло, Але ніскілечки не ти, Бо як награються тобою - Палахкотітимуть мости. Хто знає, де той правди солод? Чужий як гляне - божий дар, Що кожну з вас, немов у спеку - Кидає то у піт, то в жар. Можливо, так і ти чужому Посмішку кинеш, як піон, Що він і справді ще й повірить, Ніби знайшов він міліон. 10.10.1980 р.