А листя падають...

ПІД ВЕРБОЮ Аби сказать, що ти лукава - Цього б ніколи не посмів, А тому зовсім і не дивно, Що так від тебе шаленів. Я завжди ждав оту хвилину, Аби з тобою побродить, І нашим трепетним коханням Ночами душу молодить. 13.3.2000 р. НА СТЕРНІ Відкукарікали півні, Відкудкудахали несучки, А ми з тобою на стерні, Й куди не глянеш - скрізь колючки. Летять у вирій журавлі Мабуть шукати інші долі, А ми з тобою на стерні, Як дві загублені тополі. 15.7.1992 р. НАЙКРАЩА КВІТКА Мов полуниці губоньки твої, Що манять вічно зрілими медами, Тільки тебе побачу - солов'ї Всю ніч в мені виспівують піснями. А пройде ніч - оця безмежна мить, І знову день тюльпанами палає, О, як би я тебе хотів любить! - Та як тобі сказать про це не знаю. Ось знову день гуляє в небесах, І знову я пишу тобі сонети, Бо ти як пісня, що в моїх вушах І квіточка - найкраща на Планеті. 3.2.1989 р. ЛЮБИТЬ НЕ ГРІХ Що я люблю тебе і іншу - В тому не бачу я гріха. Щоб то вони були за вірші, Щоб в них була любов одна? Бо там краса, де різні квіти, Вони не втомлюють наш зір, Так як людей не томить літо І краєвиди синіх гір. 18.3.2004 р. СИНУ Все оце небо і цей ліс Колись залишим неодмінно, І мить, яку ми проживем - Пролине сіронькою тінью. Й ніщо не викаже колись Що ти тут був, що ти сміявся, Що ти цю стежку протоптав, Щоб інший хтось не спотикався. Ніхто й не знатиме колись Як ти для вічності старався, І все для того, синку мій, Щоб ти колись не спотикався. 29.11.2003 р. НЕ ХОДИ ПОо САДОЧКУ... -Ой, юначе ти юначе, По тобі гітара плаче, Та, якщо не маєш хати, Де ж на ній ти будеш грати? Не ходи ти по садочку, Не виманюй з хати дочку, Не гукай до себе Нату, Поки ти не зробиш хату. -Будем гратись ми в гайочку - Де вербички, де дубочки. Й хати кращої не знаєм, Ніж ота - в якій ми граєм. Ой, ви батьку, ой ви мати, Не спішіть нас розлучати, Бо якщо не буде Нати - То піду на іншій грати. То ж, ото, ідіть ви в хату І гукніть ви швидше Нату, Хай виходить у суботу І підем робить роботу... 24.10.2008 р. ГОТОВСЬ ДО ЖНИВ Веселись, браток, і радуйсь, Дякуй Богу і весні, Що цвітуть і в місті квіти, Що куди там ті лісні? Це любов тебе гукає, Щоб проснувся і ожив, І як квіти ті дозріють - Щоб готовим був до жнив. 9.3.2004 р. ЦИГАНКА Іде по дорозі смаглява циганка. Гукаю до неї: -Іди, погадай! Вона ж посміхнулась до мене злегенька І тихо говорить: -Пішли краще в гай. -У гай так і в гай, якщо ти поцілуєш, І, навіть, у поле, якщо пригорнеш. Чому ж ти мовчиш? Чи вже може не чуєш? Чи вже передумала? Чому ж не йдеш? - О ні! - я не можу тебе цілувати, І, навіть, не зможу тебе покохать, Бо нас ще з дитинства навчалала так мати Любов лиш єдиному в світі віддать. -Яка ж ти наївна! - а кажеш циганка, Якщо ти не знаєш, де правду шукать, Якщо ти не бачиш, як серце палає І як в ньому арфи кохання дзвенять. Циганка підступно злегка посміхнулась: -Не хочеш? Як знаєш. Сама я піду. Хотіла тобі погадать я на щастя, Та, видно, прийдеться гадать на біду. -Я знаю: цигани не в міру 'горячі', Та тільки навіщо так тяжко карать? Дай краще тебе обніму й поцілую А потім роби вже, що мати велять. 29.9.1989 р. ПРО МИНУЛЕ І МАЙБУТНЄ Як мені завжди хотілось Десь на лузі в літній день Біля озера проснутись Серед птахів і пісень. Щоб в твоїх очах купатись, Цілувати грудоньки, І завжди в житті пишатись, Що зімною поруч ти. Бо не бачу в цьому світі Кращих квітів від жінок, А тому завжди і рвався В їх божественний садок. Може в тому моя сила, Що не міг я без дібров, Що моя душа весела, Що завджи беріг любов? І коли зі мно мила - Вічно кланяюсь я їй, Бо минуле і майбутнє - Бачу тільки в ній одній. 20.3.2000 р. ДЕ ВОНА? Тягнуться хвилини, Ніби, ціла вічність Як її чекаю, А її нема; І стою, як мумія Я на переході, Може хто з прохожих Знає, де вона? А вітри ганяють Хмари світлобілі. Наганяють тугу, Наганяють сум. А над ставом верби, Мов діди схилились - Від моїх тривожних Й невеселих дум. 17.6.1992 р. ХОЧЕТЬСЯ НІЖНОСТІ Хочеться ніжності й тепла І з кожним роком - більше й більше, І я не вірю, що колись В мій світ прийдеш не ти, а інша. Не вірю я, що жар душі Перегорить колись з роками І тільки пам'ять про ті дні На згадку лишиться між нами. Про те гарнюсіньке дівча - Яке так мило сокотіло, Я пам'ятаю як воно Так як і я в ту ніч тремтіло... І хоч сьогодні вже старий, І крутить вже старече тіло, Та як би я хотів, щоб знов Оте дівча засокотіло. 18.6.2001 р. ПРО КОХАННЯ Мабуть, ти думаєш, браточок, Що жіночку свою кохав, Коли із вечора до ранку Ти те й робив, що цілував. Але ще є і інший погляд, Про те що кажемо любов, Адже любов похожа чимось На шепіт вітру, шум дібров. Адже любов не тільки в тому, Щоб те й робить, що... цілувать, Коханим теж потрібні гроші, Бо треба й діток годувать. І на кохану не дивитись Так, як Росія на Кавказ, Любов, як ждеш і не діждеся, І кожен раз, як перший раз. 20.1.1997 р. ШУКАЮ ПІДКОВИ Іду по вулиці життя, Де я знайшов свою підкову, І, ніби, вже в останній раз Дивлюсь на тебе, як на школу. На те, як маківка лице, На ті грайливі кавунцята, Що манять также, як колись, Ніби, в завітний рай дверцята. О, як же хочеться схопить Те щастя, вибачте, зубами! І вічно ніжність з нього пить, І любуватися ночами. 4.10.2001 р. Я ЖДУ ТЕБЕ Я не боюсь признатись, що люблю! І за слова свої відповідаю, І що тебе завжди я ждав і жду, Бо інших я не відав і не знаю. І я нічого в тебе не прошу, Але щоб міг - я б всю тебе злизав би, Як злива ниву золоту, Як Квазімодо Есміральду. Я не соромлюсь, що тебе люблю І за слова свої відповідаю, Бо я до тебе все життя іду, Бо інших я не відав і не знаю. 17.8.2004 р. СВОЇЙ ЦАРІВНІ Все я мав, і все я перебачив, Де мене мій Янгел не носив! А тебе - вродливу і горячу, Мов, сьогодні вперше я відкрив. І хоч знаю, ти не - королева, Навіть, не княгиня, не весна, Все ж з тобою почуваюсь левом, Дівчинко-царівно ти моя. Б'ють часи людського повноліття, В серці повна ваза почуттів, Бо в житті таку шукав я квітку, Щоб до неї, ніби, птах летів. Хай жінки хихикають про себе, А знайомі дивляться крізь сміх, Та лише за посмішку єдину За твою - я поміняю всіх. Миленька моя любов-людина, Ну чому, скажи, моя весна, Ми зустрілись в другій половині А не в першій половині дня? Світить Сонце, голубіє небо, Жайвір колокольчиком дзвенить; Ну чому від тоді, як зустрілись - Хочеться і хочеться любить? Все життя я мріяв про кохання - Що аж сам від нього розтовстів... Але, щоб робив я з ним, кохана, Щоб тебе не дай Бог не зустрів? Аби ти пройшла не зупинилась, Аби ти свій погляд відвела, Або, щоб дорогу освітила, А сама - до іншого пішла. 4.1.1989 р. ГРУША - ДИЧКА Пам'ятаєш, мила, Ми гриби збирали, Я втікав від тебе, Ти наздоганяла. Надворі світило Сонце вересневе, Як я був щасливий - Що була весела. Пам'ятаєш, в лісі, Де росла калина - Ти тоді сиділа, Взявшись за коліна. Я очей не зводив, Дивлячись на небо, Те, що визирало Із-під брів у тебе. Потім ми трусили В лісі грушу - дичку, І зробив я з тебе Жінку - молодичку. Поцілунки сипались, Ніби блискавички - На твої рум'янчики, На твої сунички. Пам'ятаєш, в лісі Яблука зривала І мені ти вірність Вічну обіцяла? Обіцяла, мила, Ти мене любити І в житті ніколи З іншим не ходити. Так чому ж, кохана, Як прийду додому - То тебе ніколи Не знахожу в ньому? Може знову в лісі Ти гриби шукаєш, І комусь,як вперше - Вірність обіцяєш? 14.3.1978 р. ПЕРШИЙ РАЗ В житті ніколи не забуду Як я корів у лузі пас, І в гай водив я Лену, Люду - І все було це перший раз. Ми просто йшли і сперечались Про зорі, про Чумацький шлях, І в очі ми не зазирали, Бо ще не знали тих розваг. Весь світ тоді був таїною, І все було в нас перший раз: Як перший раз зустрівсь з тобою, І перший раз - у перший клас. А потім вперше закохались, Вперше гукнула: -Доганяй! Вперше в житті поцілувались, Коли прибігли вперше в гай. А потім вперше одружились, І все було, як перший раз: Вперше поїхали ми в Ялту, А потім вперше на Кавказ. І так завжди: як піднімались - В нас все було, як перший раз, Й коли пройшло вже стільки років - І досі все, як перший раз. Тому хотів би всім вам ,люди, Я побажати в добрий час: Нехай і в вас у всьому й всюди Буде завжди - як перший раз. 7.9.1989 р. ЖУРАВОЧКА Коли на Синім озері Я в юності купавсь, В твої веселі вогники Тоді ще задивлявсь. І так мені хотілося /Тут нічого таїть!/- Тебе - свою Журавочку Десь в полі перестріть. Частенько я приходив В те поле голубе, І кожен раз, Журавочко, Я згадував тебе. Та йшли - минали роки: Я виріс і змужнів, І ось 'Свою Журавочку' З Журавликом зустрів. І знову пригадалися Оті курли-курли, Та тільки та курликала Не так вже, як завжди. І я собі подумав: -Нащо мені щавель? Краще Синиця в жмені, Ніж в небі Журавель. 1.2.1989 р. ЕНЕРГІЯ НЕБА Любов - це енергія неба Що йде від Бога і зірок, І вже, якщо зустрілись двоє - На все життя а ні на крок. Любов - це вічні блискавиці Що ранять вас у кожну мить, Варт притулитись до дівиці, Або свій погляд зупинить. Любов - вона, немов гірлянди Що на всю вулицю горять, Навіть тоді коли людині - Давно за вісімдесят п'ять. 2.12.2000 р. ПЕРЛИНА Йде дівчина у якої Жар з очей іскриться, Всі забули про роботу, Тільки б подивиться. Я також, не будь мужчина, Теж прибавив ходу І за нею, та за нею, Глянути на вроду. Ну ж і гарна, ну ж і гарна, А які стегенця! Що достали, вибачайте, І мене до серця... Я за нею, та за нею, Ні на крок від неї, Ніби мене прив'язали Поглядом до феї. Ось, нарешті, озирнулась Тая молодичка, Всі аж ойкнули відразу: -Ну ж і Боже личко! Я схопив її за погляд, Ніби за лозину Й потягнув його - той погляд У свою хатину. Хай той погляд душу гріє, Хай мене молодить, Хай тепер дівча проз мене... Туди й сюди ходить. 23.3.1990 р. МОЯ КОХАНА Моя кохана, всі вірші - То ніжні вигуки з душі, Що шлю тобі я через небо, Щоб доторкнутися до тебе. Бо що,скажи, та жінка варта, Якщо занадто запальна, Якщо її пильнує варта, Аби із дому не втікла? 14.12.2000 р. КОЛИ ТЕБЕ ЧЕКАЮ Коли пишу свої вірші, То знай, що всі вони тобі. Як бідне серце калатає, Коли тобі їх відсилає. Невже жінки всі того варті, Щоб ми завжди були на старті? 14.12.2000 р. ТИ НЕОПИСАНО - ПРЕКРАСНА Ти неописано-прекрасна, В твоїх очах така краса, Що, навіть, промінь сонця гасне, Як з них виблискує роса. Певно, Творцю твоєму, люба, / Нехай йому завжди щастить!/, Перше, ніж витворить це чудо,- Прийшлось по світу походить. І вибрав самий неповторний Він аромат, і смак, й нектар, Щоб всі, немов вином заморським, Впивались ніжністю тих чар. 15.2.1992 р.