-->

А листя падають...

На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу А листя падають..., Кудрицький Валентин Олександрович-- . Жанр: Поэзия / Юмористические стихи. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
А листя падають...
Название: А листя падають...
Дата добавления: 16 январь 2020
Количество просмотров: 284
Читать онлайн

А листя падають... читать книгу онлайн

А листя падають... - читать бесплатно онлайн , автор Кудрицький Валентин Олександрович

 

 

Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала

1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 36 ВПЕРЕД
Перейти на страницу:
ОТ ТАК СПРАВЕДЛИВІСТЬ! -От і вір у справедливість!- Раї мовив Ваня.- У одної грудоньки -, Ні на що і глянуть. А у цеї, тільки гляньте, Що інтриги плести? Так Господь вже постаравсь, Спробуй ще й піднести... 2.1.1992 р. ПОВНОЛУННЯ Як я хочу тобою поніжитись - Тим багатством твоєї краси, Що прикрила її ти маніжками Й заховала в квітчасті труси. Ой, ви миленькі, любенькі-любенькі, Що є краще від ваших очей, Що є краще як світяться грудоньки Повнолунням живих орхідей? Ой, ви Каті, Оксаночки, Людочки, Що є краще від вас і дібров? Як палають вогнем ваші грудоньки, Обіцяючи всім нам любов. 3.12.1997 р. ТИ ПОСМІХНИСЬ! Стань, зупинись, краса земна, Поглянь, яка весна красна. Цвіте черемуха, бузок, Ну підійди хоча б на крок. І ніжним поглядом очей Скажи мені одне - окей! Ти посміхнись, і привітайся, А потім йди, або віддайся! 21.6.1992 р. ЛЮБИ МЕНЕ! Люби мене - і твій я буду, Кохай мене - і я прийду, Навіть тоді, коли всі люди Будуть нашіптувать біду. Цілуй мене і я розквітну, Як в травні вишня у садку. Цілуй мене - хай заздрять люди... І я від тебе не піду. 20.6.1992 р. НЕ ЖДИ! О, ти не жди! Бери своє Все те, що Бог тобі дає, Бо, що не встигнеш взять своє - То вже, вважай, що не твоє. Тому живи і не дрімай! Що можеш сам - не залишай... Природа /як воно не дивно/ - Створила нас результативно, Щоб ми в собі не замикались, Ділилися і розмножались. Щоб кожний з нас шукав своє - Те недолюбляне чуже. Буває ж так: не слухавсь маму Й схопив між нами - кучу хламу... То що ж, невже з тим барахлом Весь вік боротись, як зі злом? То ж чи не краще відпустить, Щоб дать ще й іншому 'пожить.' Хай ще і той порозкошує, Що так від заздрощів нудьгує; Хай з тим побореться 'добром' Мчить до якого напролом. Може тоді хоч зрозуміє, Чому розлучений радіє? Й якщо не бачив він нещастя, То хай візьме собі те щастя. Та перше, ніж завести в дом, Нехай спочатку купить лом. 30.5.2005 р. ЕЛІКСИР Жінки так як були для мене, Неначе справжній еліксир, Так і лишились по сьогодні - Як згадки про війну і мир. І хоч надворі сутеніє, І видно контури зими, Та миттю серце молодіє, Як появляються вони. 10.6.2001 р. ПРО ЛЮБОВ Любов, як вітер, ніби, промінь, І хто-зна звідки та прийде, І що від неї нам чекати, І що на згадку принесе? Любов, вона як щось незвичне, Як щось просторе і ясне, Любов, коли зникає грубість, Й тебе на подвиги тягне. І поки квітку ту не візьмеш, Й не віддаси їй свій нектар, То буде, як коза на хаті Тобі весь день кричать: 'пожар!' 23.6.1990 р. ПІДКОВИ Як ти не подивися на оту дівчину У якої, мов у небі - синьо під очима? Це ж для вас вона старалась, підводила брови, Щоб раділи і дивились ви на ті підкови. Як же, брате, ти не глянеш на ті довгі вії, Як вони, немов, магнітом на прохожих діють? А, поглянь бо ти, браточок, на її ти носик, Як же ти в такої феї щастя не попросиш? Як же ти не скажеш, брате, їй таке словечко, Щоб і в неї, як і в тебе тьохкало сердечко. Як же зможеш ти відмовить в чомусь тій дівчині, Як у неї оченята, як волошки сині? О, жінки мої, як гляну я на ваше небо - Скільки вас таких чарівних і усім же треба... І, мабуть, таки, повірте, жодній не відмовив, Щоб мені Господь літ триста ще прожить дозволив. 25.6.1990 р. ЯКШО ВМІРУ Ой, скажіть бо ви рідненькі, Що мені робити, Якщо я, пробачте, любі, Хочу всіх любити? Бо на котру з вас погляну - Знаю, кожній треба... То ж і хочу притулитись До її й до тебе... А дідусь іде-сміється І тримає ліру: -Все в цім світі, синку, можна, Якщо маєш міру. 21.11.1984 р. ЯК ПРИЙДЕ ВЕЧІР Як би я хотів припастись До дівочих грудоньок, Щоб хоч ними ніч погратись Так, як цяцьками Ваньок. Щоб забуть всі негаразди, Сум і біль, і крик дібров, І добратись до печерки, Де ховається любов. А як в поле прийде вечір З зіроньками, з криком сов, Обійнять її за плечі Й все почать, що кінчив - знов. 14.8.2004 р. ЯКЩО ЗАКОХАЛИСЬ Як в душу вліз мікроб кохання, То вже тоді хоч ти реви - Не допоможуть вам зітхання, Поки не підете на ВИ... Бо кожен ще мікроб кохання Не обійшовся без штовхання, Отож, як в вас такі симптоми - Кидайте все й біжіть до Роми. 13.4.1997 р. СТОЮ Й ДИВЛЮСЬ Любив завжди шикарні 'речі' Й про речі ці писать вірші, І ноги брать твої на плечі, Коли ні жодної душі. О, як любив я цю 'роботу', Хоч в той час так я не вважав, Що забував і про суботи, Як я на скрипочці тій грав... Я думав, що життя безкрає, Але ця думка відійшла, І ось стою на смузі раю, Хоч й незакінчені діла. Дивлюсь і згадую минуле, Яке пройшло, як з яблунь цвіт, І думаю, скільки ж зозулі Нам накують ще жити літ? Стою й дивлюсь. А роки-гуси Уже летять в чужі краї, Де нас не стрінуть більше музи І голосисті солов'ї. 7.6.2004 р. ТАКИМ Я ВДАВСЯ Мабуть таким я, люба, вдався Й мене за це ти не тряси, Бо вже якщо за котрусь взявся - Поки не трахну, не просись. І хай би щоб ти не робила, Закриєш двері на замок, В вікно залізу, дорогенька, І не відступлюсь ні на крок. Й чим більше будеш ти ломатись - Тим більше жару піддаси, Бо знаю, якби не брикалась - Але однаково даси. 30.3.1990 р. БІЛІ КАВУНЦЯТА Як тебе в гаю побачив - Спать не міг я ні, Так чогось тоді хотілось, Дівчинко, мені. Що душа всю ніч гриміла, Мов з дзвіниці дзвін, Ледве я торкнувсь очима До твоїх колін. Як мені тоді хотілось Обійнять твій стан, І тебе, немов царівну Повести на лан. І на килимі духм'янім - На живій траві Всю тебе злизать до краплі, Всю злизать тоді. Ніжить білі кавунцята, Пить із них тепло, Поки ти відкриєш двері - Де небув ніхто... 21.3.1990 р. ДИВИСЬ НА МЕНЕ Дивись на мене і цілуй, Навіть, тоді коли не хочеш, Дивись на мене і кохай, Навіть, коли втомились очі. Закрию двері - лізь в вікно Й на мене диш реактором, Мій ідеал, це - чоловік Настирливий з характером. Буду втікати - доганяй, Хоч якби я старалася, Й за це тебе пущу в свій рай, Хоч би я і брикалася. Цілуй, люби, не відпускай - І стану я покірною... Ну, що зробити можу я, Як я родилась - жінкою? 23.9.2004 р. СТРАХ -Я не знаю, хто тебе цілує Й розважає вічно по ночах, І чому, коли до тебе йду я, То, немов за мною мчиться страх? -Хто мене цілує, любий? - Сонце, Ну а пестить небо голубе, Грудоньки мої цілує Місяць, Щоб колись зігріть могли тебе. 24.3.1990 р. КОЛИ Я ДУМАЮ ПРО ТЕБЕ Коли я думаю про тебе - Співає поле, явір, небо, Співають втомлені гаї, Біжать веселі ручаї. І весь цей гамір, шум дібров - Мені нагадує любов, Щоб я не спав, щоб не дрімав, Щоб я тебе завжди кохав. Коли на твій дивлюсь я стан - Душа бурлить, як океан. Відразу крила відростають, І звідки сила ця? - не знаю. Що все я кидаю й лечу, Як мій сусід по аличу. 28.11.2004 р. КУДИ СПІШИШ? Куди спішиш? Стань, зупинись, На верби, небо подивись, Поговори і посміхнись, Своїм коханням поділись. І хай тебе боронить Бог І присвятая мати Божа, Щоб ти завжди була, як мед, І ніби квіточка пригожа. 14.8.2004 р. ДИВНА МРІЯ Хіба оту, що звуть повія - То не найбільша наша мрія? Якій ківни - і та прийде Й нікого з нас не підведе. Яка покладиста, покірна, І кожному з усіх нас вірна, Хіба не ми за ті хвилини Їй обіцяли всі перлини?- Ще й зорі з неба познімать Лише за те, що та є - бл..ь. 10.3.2005 р. ЩІЛИНКА Саме більше в світі диво Із усіх земних чудес, Це коли створив Бог жінку Й дав їй з щілинкою прес. 5.4.2004 р. КОЛИ ШТОРМИТЬ Любов в житті - це ураган, Де не обійдеться без ран. Коли штормить в твоїй душі, То починай писать вірші. 14.8.2004 р. АРХІМЕД Квітка - то портрет рослини Так, як в жіночки лице, Жінка з медом, як сміється, Ну а квітка - як цвіте. Квітка - посмішка рослини, У якій ховає мед... І хто знайде мед той перший, Той і буде Архімед. 17.1.2000 р. МОЯ ЗОЗУЛЕНЬКО В садку зозуленька кувала Й стрибала спритно по гілках, А ти на вулиці стояла, Де пролітав той сизий птах. Потім притихло все навколо І тільки серце - тьох та тьох. Я пам'ятаю як сказала, Що скоро будемо ми втрьох... ПРОШЕНИЙ - Прихорошений, припорошений Ліс стоїть, Що ж ти ,милий, такий прошений Стільки літ? Чи ж не та вже ніченька, Чи ж не та зоря? Чи ж не та вже річенька, Що колись була? - Ти права: і річенька, І все та ж зоря, Та холодна ніченька, Як з тобою я. 7.11.1995 р. ЗЕМНА КРАСА Хлопець дівчину злегенька розгляда: -Ой, яка ж вона чарівна, молода. Та пишається й як квіточка мовчить, Ну а личенько дівоче - ніби сонечко горить. А які у неї очі, а якії грудоньки! - Що не в силах від дівчини відірватись, відійти. Як же можна від такої десь піти, І чи можна без кохання розцвісти? Як же хочеться те личко, що горить - Обнімати, цілувати і любить. Поле з зорями до ранку ніч шепочеться, Ой, як хочеться хлопчині... Щастя хочеться! 9.7.1981 р. НА ТАНЦПЛОЩАДЦІ Магнітола стогне джази, ніби караул, В клубі крики, сміх чумазих і нестерпний гул. Ось реве Адам в матросці, як колгоспний бик, Вже й Петро від того танцю вивалив язик. Тут і Єви-королеви, ви мене держіть! - Всі як одна демонструють голенький живіт. Кожен може ту дівчину взяти пергнуть... І при всіх їх цілувати, за пупок торкнуть. Ті ж, від теї трясці-ласки ладні впасти ниць, Аби всім піддати жару від своїх сідниць. З боку ніби і цікаво глянуть на той блуд, Але як батькам дивитись і все те збагнуть, Як їх діти-акробати /й це в п'ятнадцять літ/ Вже таке вони всі знають, що не знає й світ? 17.7.1981 р. ВСЕ ЯК В РАЮ Квітне вишня у садочку Й чути скрізь бждолиний гул, А під нею в холодочку Хлопчаків зібрався гурт. Тихо-тихо. Не шелехне, Ніби, в божому раю, За метеликом мчить хлопчик, Щоб спіймать його в гаю. Ну а я дивлюсь на небо - Десь в заоблачні світи, І не хочеться нікуди З цього світу десь іти. 5.10.2006 р. НАЙДУРНІША ІСТОТА Світить Сонце над полями, А під Сонцем вічна гра. Накохавсь, наніживсь, діду, І додому вже пора. Руки вже робить не можуть, Ну а ноги вже ходить, То й навіщо жить старому, Як у нього все болить? Ну а тим, хто ще молодший, І ще в жилах кров кипить, Раджу менше працювати Тим, хто хоче довше жить. Придивіться до приматів, І на весь тваринний світ: Не працюють, не будують, І живуть мільйони літ. І не тре' їм інститутів, І не хочуть буть людьми, Бо на їхню думку дурнів Більш нема ніде, як ми. І не слухайте нікого, Хто вам скаже: в праці суть, Якщо звісно з вас хто хоче Все життя приматом буть! 5.10.2006 р. САМА ПРИБІГЛА Сучий син прибіг з весілля, Й так спішив, аж почорнів, І додому за собою Й шефу жіночку привів. -Де ж ти взяв таку красуню?- Шеф до пса, що бив хвостом, -Де я взяв? Сама прибігла За собачим поводком. 10.6.1992 р.
1 ... 23 24 25 26 27 28 29 30 31 ... 36 ВПЕРЕД
Перейти на страницу:
Комментариев (0)
название