А листя падають...

В ЗАСНІЖЕНІМ САДКУ Моя любов, моя ти біль, Мої світанки і зітхання! В садку засніженім моїм Грають рапсодії кохання. Грають ще більше, як колись, Як вперше ми в клубок злились. 16.10.2001 р. НАЙКРАЩА НІЧ Сьогодні ось за стільки літ, Ніби, попав я в інший світ, В якому, вибачте, всю ніч В твоїх очах вивчав я світ. Бо вродою своєю, мила, Мов піонера покорила. І думав: -Боже мій святий! Який я все-таки дурний, Якщо я думав, що з тобою Займатись гріх такою грою. Адже ти, дійсно, божий дар, Який сангам, який пожар! І хоч старий я - звісна річ, Та це була - найкраща ніч. 8.1.2005 р. ТИМ, ХТО ЛЮБИТЬ БРОВИ Щоб до її душі добратись, Треба хто-зна як постаратись, Бо у корову, чи в кобилу Не закохається Данило. А говорить подібні речі Може лиш той, хто падав з печі. Чхать я б хотів й на архідею, Щоб не було кохання з нею. Бо той хто ту полюбить душу В якій від ніг по горло вуші, Ще й морда, ніби, у корови Може лиш той - хто любить брови. 8.1.2005 р. ГРУДАСТЕ ЩАСТЯ Таке мале й таке грудасте... От вже дав Бог Марії щастя! 27.5.2005 р. НЕ ЖДИ Не жди,- минулого не вернеш, Те що було колись - забудь, Й прибережи примхливі нерви, Що спать ночами не дають. Краще згадай про ті ти ночі, І ті чудові вечори, Коли ще нас бентежив Місяць І величаві явори. Коли закоханим у місті Вже, майже, ніде і пройти, Зате у нас - куди не ступиш, Й куди не глянеш - я і ти. 27.6.1957 р. ЩОБ АЖ ХИТАВСЯ ВЕЧІР Мої вже друзі відлюбили, Жінки для них - що чорту рай. Мені ж, пробачте, за нескромність, Їх хоч вагонами давай! Щоб міг, я б всіх їх перетрахкав, Щоб міг - усіх перекохав, Та тільки жаль, що наш Всевишній Такого права нам не дав. -Ну ж, -скаже хтось,- і апетит в вас! - Що і за ніс не відірвать, Але ж сам Бог створив це Чудо - Щоб всі могли його кохать. Можливо хтось назве жуїром, Але, дозвольте, заперечить. Жінок потрібно так любити, Щоб аж всю ніч хитався вечір. 20.10.2001 р. ЗАЛЮБУЮ, ЗАКАТУЮ... У твої веселі очі Впало небо голубе, Залюбую, закатую Поцілунками тебе. Заведу в зелене поле, Де шепочуться жита Й буду так любить і ніжить, Поки скажеш: -Я - твоя! Й під Чумацьким битим шляхом, Де гуляють скакуни Ми простелем наше ложе З чебрецю і бузини. І скажу: -Моя кохана, От де ніченька була!.. А якби ти відказала, Щоб тоді сама знайшла? У твої веселі очі Впало небо голубе, Зацілую, закатую Поцілунками тебе. 13.1.1992 р. КОЛИ ВРИВАЄТЬСЯ ЛЮБОВ Коли ніжність у душу вривається, Ніби, вітер із поля в гай, Ти не знаєш, що в ній відбувається, І що твориться в ній - не питай. Не питай, чому очі, як вогники, Що готовий тебе 'розтерзать', І схопити за плечі, за грудоньки І всю ніч смакоту ту лизать. Бо таке в моїм серці щось твориться, /Це словами не просто сказать/. Боже мій! О, якби тільки знала, Як же хочеться квіти ті рвать. 13.1.1992 р. АБИ ДО НЕЇ ПРИТУЛИТИСЬ Варт подивитись в очі їй, В душі, як в полі - буревій. Душа таким вогнем палає, Мов з неї жар хтось викидає. Звідки та сила почуттів, Що жінку б ту, як кажуть,- "з'їв"? Й за ту коротку з нею мить - Ти ладен їй, як раб служить. Ще й будеш кожен день молитись, Щоб ще і ще раз притулитись. 6.9.2003 р. КВІТУЧЕ ПОЛЕ Любов - це як квітуче поле, Куди не ступиш - все цвіте, Де кожна квіточка вас коле, Де кожна квіточка вас жде. Де кожна квіточка то - крик, Якщо і справді ви мужик. Бо хто не хоче в юні роки У світ чудес зробити кроки? Спустіться з неба, добродії! Любіть жінок! Нехай радіють. 6.9.2003 р. ПОКИ МОЛОДИЙ Коли йде старість - мовить мушу, Спочатку віднімають секс а потім душу. В тебе ж, мій брат, резерв ще є... Ото й люби - поки дає, І не шукай чого не треба, І дякуй Господу за небо. Бо що чарівніше на світі Ніж поле, жінка, небо, квіти І ті джерельця божих чар, Що вічно нас кидають в жар? 5.4.2003 р. МАРЕВО - РІКА Я все життя біжу до тебе, А ти як марево-ріка, Яка пливе по горизонту, Коли на вулиці жара. Й чим швидше ми мчимось до неї - Тим швидше та біжить від нас, І наші пустощі уносить, Як перший і десятий клас. І скільки б хто не біг до неї - Я знаю, що не добіжить, Так як і нам уже ніколи - Ті роки вже не зупинить. 26.3.2003 р. ХОЧ ПОГОВОРИ Я знаю, що мене не любиш, Так як і я тебе давно, Бо вже не ті ми маєм губки, Що чарували все село. Вже не чекаю поцілунків, То хоч постій, поговори, Й згадай як ми дивились в небо Там, де шептались явори. Коли душа бажала грому, А серце - ніжних блискавиць, Коли хотілось пити щастя - Відразу з всіх твоїх криниць... 26.3.2003 р. А ВОГНИК ДОГОРЯЄ Вогонь кохання догоряє, Немов, зимовий світлий день, І небо згадки замітає Листям відспіваних пісень. І тільки спогади далекі - /Немов, дитинства маяки/, То, ніби, спалахи небесні - Про наші втомлені роки. 17.6.2003 В РАЮ ТВОЄМУ Як би я в гаю з тобою Десь хотів заночувать, І твої шовкові квіти Цілу нічку цілувать. І дивитись на ті квіти Як на витвір кращих мрій, На все те, що ти, як свято Держиш в пазусі своїй. І хай щоб там говорили! - А тебе завжди кохать, Бо хто-зна чи ще прийдеться Нам в цім світі гостювать? 12.3.2004 р. В ГАЮ КОХАННЯ Дівочі очі, як бальзам, Скільки тривог приносять нам, І ті колінця, й ті стегенця Хіба не достають до серця? Тягнуть до себе, як магніт - Скільки себе вже знаю літ. Бувало сяду десь під гаєм Там, де дівчата загоряють І думу думаю собі, Де ж ви були усі тоді - Коли душа з штанішок рвалась, Коли нікого не боялась, Коли в гаю мого кохання - Жили лише одні бажання. 15.3.2004 р. ЗОЛОТА ОСІНЬ Наступила осінь - золота пора. За твою лиш посмішку все б віддав з двора. Дав би все, що маю, в цьому не вагайсь, Тільки не лінуйся, тільки посміхайсь. 4.7.1994 р. НЕРОЗГАДАНА ІСТОТА Знаю, жінку оспівали Хто як міг і як хотів, Все ж, щоб все чого та варта Описать - не хватить слів. Сотні років над цим чудом Потрудились чаклуни, Й то, як слід все зрозуміти Не змогли, навіть, вони. Вздовж і впоперек над нею Працювали всі знавці, Та і ті не все сказали, Що було на язиці. Звідки в їх те розмаїття Незвичайних почуттів, Що до неї, як до меду - Мчаться всі з усіх кінців? 6.9.2001 р. НАЙКРАЩЕ СЛОВО Я не шукаю слів магічних Якими б зміг тебе назвать, Та з образом самим міфічним - Жінку ні з ким не порівнять. Тому у самих світлих фарбах Тебе хотів би змалювать, І як не дивно а це слово Ніде не міг я розшукать. Проте, негадано - нежданно Прийшов до того, так сказать, Що слова кращого про жінку В світі нема, як слово -'б..дь'. Скажіть, в якій літературі Хтось недоторканих хвалив? Поки таких не пам'ятаю, Хоч вже й до пенсії дожив. 16.3.2004 р. ЯК ПРОТРУБИТЬ РОЖОК Не сьогодні - завтра зацвіте черемуха, І повіє вітер ніжністю з дібров, І з дворів із гаміром, лементом і вереском Вибіжать з дівчатками хлопці по любов. Заспіває віволга соло десь на вигоні, І протрубить весело пастушок в рожок, І тоді ти ,миленька, сонячна і зоряна, Знаю, що до мене теж примчиш в лужок. 4.4.1990 р. В САДКУ КОХАННЯ Я люблю як просвічує сонце спідницю І оголює вітер твої грудоньки, Коли мчишся до мене ти через пшеницю Й за тобою біжать волошки. Я люблю як співають синички Цілий день у зеленім гаю, І хапати губами сунички, Що дозріли в твоєму садку. 17.6.1990 р. ЛАВАНДА З твоїх очей беру я силу, З колін - відвагу і тепло, І, уявить не можу того - Якби цих квітів не було. Бо в кожній жінці є троянда, Є і ромашка, і бузок, Там вам і маки, і лаванда - Найкращі всі із всіх квіток. І та із прорізем спідничка, І той оголений пупок - Хіба то є не та крамничка, Де ми шукаєм свій цвіток? 13.4.2000 р. ЗАПІЗНІЛИЙ КОРОВАЙ Як палала душа - ти втікала, А сьогодні проснулась, гай-гай, Як твоя вже краса переграла, Й перезрів твій давно коровай. Чоловік - не ведмідь, не - собака Той, що живність шукає з душком, А тому ти про це побалакай Тільки з іншим уже дурачком. Ну а я, ніби, твій незнайомець Подивлюся на вас з сторони, Бо якби ти зустрілась літ з сорок - Не було б тобі й справді ціни. А тепер хай тебе той цілує - Хто й до цього тебе цілував, Я ж, за грубість, пробач, не - собака, Щоб об'їдки чиїсь доїдав. 19.1.1997 р. МИСКА Я так привик, прости кохана, З своєї миски борщ сьорбать, Що вже якби мене і вбили - Не зміг би іншому віддать. А тому, вибач, за відвертість, Можливо в чомусь я і хам? - В чуже корито не залізу, Й своє нікому не віддам. 3.2.1997 р. МАТИ ДОНЬКУ ДОЖИДАЄ Ось прийшло дівча в діброву Щось з весною пошептать, А тут Місяць їй назустріч Став очима роздягать. Птахи весело співають, Десь бекасики гудуть, Мати доньку дожидає, А її в гаю... ведуть. 10.4.1990 р. АБИ ПРИТУЛИТИСЬ За очі, ніби, зіроньки, І за біленькі грудоньки - Я буду день і ніч молитись, Аби разок хоч пригубитись; Бо сяйво те, що Бог їй дав - Він в нього стільки зваби вклав, Що ладні всі за те молитись, Аби до нього притулитись. 17.9.2003 р. ПОВІЇ Повії є, були і будуть, І в цьому винні - Бог і люди, Бо, щоб повій Бог не любив - То всім би 'крани' перекрив. Видно, думки в Богів завітні, Щоб не були ми безробітні... А може в тім є й ще причина? - Адже і Бог також - мужчина. 6.5.2003 р. БЛИСКАВИЦІ З-під дівочої спідниці, /Хай ось всядеться вона/ - Б'ють, неначе, блискавиці, Як до нас іде весна. І тебе те сяйво ранить Аж до самої душі, Бо з штанців таке щось преться, Що уже й не до віршів. Тут вже думаєш як швидше Ту гітару в руки взять, І поки ще смичок працює - Полонез... на ній зіграть. 12.3.2004 р. ПОДВІЙНА ДУША Жарт Як у сейфі з секретами - У якому два дна, Так у кожної жінки Подвійна душа. Чоловік в неї є і коханці, Та рогатого так обведе - Що йому - тому дурню ніколи, Що та шляйка - і в ум не прийде. Чи це добре? - судить не збираюсь, Муж говорить - дермо, 'друзі' - грім! Мов, чи можна ту гудить людину, Що дарує кохання усім? ГРІХ ДЛЯ УТІХ Якщо навчився ти любить - В цім світі будеш довго жить, Бо як казав колись Пророк: -Що де любов, то там і Бог! Видно, що Бог також любив, І в юні роки теж грішив, А як солідно постарів - Любов гріхом назвать велів. То хто ж, скажіть, обійде гріх, Де стільки зваби і утіх? 6.3.1990 р.