А листя падають...

ДИКИЙ ТУР -Нині виживе не щедрий А хутчіше - 'жлоб з жлобів'. Так, пробач мені кохана, Рідний уряд захотів. А як жінка те почула, Застрочила тут же вмить: -А якщо почався ринок? - І мені пора платить! -А за що, які заслуги, Ти ж не вариш, не переш? -А за те, що так як нічка - 'Дуньку' приступом береш. -Розлучись, чого гвалтуєш, Нічого з садистом спать... В світі стільки 'безробітних,' Тільки свисни - прибіжать... Тут дружина спохватилась, І примкнула свій базар, -Хочеш ти мене позбутись, Щоб ходить самому в бар? Щоб гуляв, як тур у лісі?- Тут, браточок, не хитруй! Ну а фігу ти не хочеш?- Краще вже мене...гвалтуй! 12.1.1992 р. ПОКЛИК ЖИТТЯ Не день а казка. Сонце світить, Кує зозуленька в садку, А біля річки на травичці Свою красунечку я жду. О, як же гарно в білім світі - Коли майне її коса, Стаєш і сам, як в небі Місяць, І сам сіяєш, мов роса. Хочеться ніжити їй личко, І тут на лузі в сяйві трав - Зробить з дівчини молодичку, Як там ніхто ще не бував. 4.11.1980 р. ГАРЕМ Брехня і правда, день і ніч - Усе життя йдуть пліч-о-пліч. Тому, де Бог - там вічно й біс, Який до Бога, мов приріс. І все ж, де Бог - там завжди тихо, А там де чорт - там сміх і лихо, Бо там де Бог - там заборона, А там де чорт - нема закона. Й хоч люди знають це давно, Та чомусь пруться в те дермо, Бо де дермо - там пий, гуляй, Й на котру глянув - ту й хапай. Зробив своє, пробув до ранку Й радій, що здибав 'фуліганку'. Так-так!- не думай, що дурю, Таке у чорта інтерв'ю. Купайсь у СНІДІ, чи в болоті І не питай, якої плоті. Нині вже честь - то не мірило, Якщо по літру є на рило. Й навіщо Божа вам обуза?- Як можна й так гульнуть від пуза. Й ніяковісіньких проблем, Де світ, куди не кинь - гарем! І непотрібно сповідаться, Ну це ж хіба не благо, братці? А потім мамочці лелека В дім принесе діток від Гека, Але не рідній мамі з татком А тим - що там десь мають хатку. Бо їх дівки заяловіли, Бо, надто, всіх завжди хотіли. Й нащо шукать дітей в капусті?- Як можна поруч, в нас, в - розпусті. 9.2.2003 р. ДИВНА РОМАНТИКА Удома жінка, син і дочка А ти поглядуєш на ту, Яка все літо в холодочку Свою викохує красу. Яка нікому не відмовить - Хто зможе файно підійти, І на стегенця дурнів ловить Таких веселеньких як ти. Мені і соромно за себе, А якщо чесно - й їх всіх жаль, Що з нас ніхто пройти не може - Тих романтичних Галь і Валь. Не розумію я 'ледачих' І де порядності межа? Виходить, хай вона і гірша - Аби вона...була чужа? 6.11.1980 р. ПРИСНИСЬ МЕНІ Якщо ти іншому віддана - То хоч приснись мені, кохана, Разом в ві сні ми політаєм Й по світлих росах поблукаєм; Щоб я наситився тобою, Немов, скрипаль своєю грою, І, щоб, коли настане ранок - Я був веселий, як світанок. Щоб, навіть, сонце гралось мною, Як я всю ніченьку з тобою. 8.1.2005 р. ВІТАМІН ЩАСТЯ Скільки б жінок не існувало, І хто б з нас скільки їх не мав, Нам вічно їх не вистачало, Інакше, хто б їх з нас шукав? Бо кожна нова - новий спалах, Бо кожна нова - новий грім, І чим їх більше з вами мали - Тим більш було і змісту в тім. Бо кожна жінка - неповторна Як кожна квіточка в гаю, Бо кожна з них то - нове свято, І новий вітамінчик 'ю'. Бо кожна жінка - нові шквали, І скільки б бурь цих не було?- Нам вічно їх було все мало Хоч і в вушах від них гуло. Бо чоловік - така істота: Він все на світі обійде, Але ніколи не обійде Дівча, яке, як мак цвіте. Я на жінок дивлюся, друзі, Немов на поле квіточок. І кожну поглядом стріляю, Немов мисливець качечок. І хай би скільки не дивився На їх розкішні грудоньки... Та варт дружині відвернутись - Як знов я впрусь у ті цяцьки... І кожен раз себе питаю: -Невже в дружини не такі? -Такі, такі! - можливо й кращі, Та це ж, як бачите, - чужі. Напевно, так було і буде, І нас тут нічого винить, Бо так природа постаралась, Щоб ми усіх могли любить. 29.9.2003 р. НЕ СТВОРЮЙ ІЛЮЗІЙ Я не знаю, скількох ощасливив ти, І не знаю, що краще, що гірше, Але впевнений, брате, прости, Що твоя ощасливила більше. Бо ми думаєм, що -ОГОГО! Але є й серед нас - ОГОГІШІ, Так, що ти не радій так, браток, І не думай, що ти - найхитріший. Бо жінки, хай простить мене Бог, /Що порою я їх критикую!/ - Абсолютно такі ж як і ми, Хто гукне - вони теж... заночують. І не створюй ілюзій, браток, І не думай, що ти наймудріший, Бо дуреп вже на світі нема, То ж пиши ти свої краще вірші. Ще й подякуй дружині за те, Що тобі ще й обіди готовить, Й не питає тебе , де ти був, Коли ранком приходиш з 'роботи'. І не бачу я в цьому гріха, / Хай мене мужики вибачають!/, Бо жінки также само як ми - Те... шукають, що в них віднімають. 27.4.2004 р. ХТОСЬ НАВРОЧИВ Скажу вам, хлопці, як знавець, Що кожна жінка - то вінець, Отож, як стріну їх в гаю - На котру гляну - ту й люблю. Хоч сам колись казав при всіх, Що всіх кохає - тільки псіх, А зараз, ніби, хтось наврочив, На котру гляну - ту і хочу. 12.1.2006 р. БОЖЕ ЯНГЕЛЯТКО Жінка - це усі стихії віку: Там тобі й сатурнові кільця, Там тобі і радощі , і втіхи Й, головне, там - свято для кінця. Бо дружина, хай Господь боронить! - Це як в небі сонця круглий диск: То теплом і ніжністю вас пестить, То, гляди, вам піднімає тиск. Бо дружина, як Луна на небі У якої вічно два лиця: Те, що видно - то для чоловіка, Те що ми не бачим - для Грицька. 26.12.2001 р. ЖИВА РЕКЛАМА Ну й часи пішли сьогодні, О, моя ти мама! Що не жінка, то - картинка, Ну - жива реклама. То ж бери яку бажаєш: Лису чи патлату? Головне, щоб мав здоров'я Та ого! - зарплату. Тій, що знає всі прийоми - Їй на честь начхати, Та за бакси до вас прийде І сама до хати. І таке всю ніч із вами Буде витворяти, Що не зможеш після ночі Й муху відігнати... І до того ж в роздяганні Відпаде потреба, Бо вона вже так одіта - Й роздягать не треба. 4.7.2001 р. ЯКЩО ГАРНО ВИПИТИ Коли знайомий говорив, Що любить всіх жінок - не вірив. Ну як це можна всіх любить, Навіть, якщо ви й справжній лірик? А потім докумекав сам, У чім та суть й не бачу дива. Бо варт вам вмазать з кілограм, Навіть, коза стає красива. 22.4.2003 р. ДОБРЕ ДІЛО Яка різниця хто є ти? Якщо прийшов, то вже роби... А як не будеш ти робить? - Прийдеться кума запросить... Природа пустоти не терпить, Не можеш сам?- дай іншим вп...ти, Бо тих, хто творить добре діло - Природа щастям не обділить. 3.4.1990 р. ГРУДОНЬКИ Ой, які в її стегенця, А якії грудоньки! Так і гонять з хлопців сперму. Бережіться, жіночки! 9.3.2004 р. ВСІМ СЕЛОМ Дівчина йшла по мостовій, Лиш павутиночка на ній. На що не глянеш - все кричало, Та дівку те не дивувало, Що все село за нею бігло Й її очима гвалтувало. 4.10.2001 р. ДРОЧИЛКАМ Щоб тебе не згвалтували, Дорогенька, пам'ятай, Ти дрочилочки-стегенця Надто вже не виставляй. А якщо вже їх відкрила І шукаєш покупця, То за продане кохання Не гніви свого Творця... 26.9.2001 р. БІЛЯ ДНІПРА Біля Дніпра стоїть старенький, Може до смерті всього крок, А він розстрілює очима Ще й досі гарненьких жінок. І що цікаво, варто кліпнуть Й відкрить пузатий гаманець, Як кожній з них - отим теличкам Підійде хоч який кінець. 8.10 2001 р. ЯК ХОЧЕТЬСЯ ЇСТИ Колись були шляхетні діви, Які хотіли й їх хотіли, А зараз це - нещасні люди, Бо вже не з жиру п'ялять груди. Їм дай чайку, щось пожувать І можеш, навіть, не чіпать. 26.9.2001 р. ЗАМІЖНІХ НЕ КОХАЙ! Племіннику олександру Колись племінника повчав, Щоб той заміжніх не кохав. Потім, скажу відверто вам, В заміжню закохався сам. І, звісно, довго дивувався, Що вчив - у чім не розбирався. Бо, хто в житті не мав коханки - Це як не їв в житті сметанки. Це ж, просто - вищий пілотаж, Це ж мрія кожного із нас, Бо як прийдете до чужої - Розважить вас такою грою, Що буде снитися роками Те, що творитиме із вами. Адже чужа, як податкова, Все з тебе викрутить - без слова, Й за ту відмінну їй роботу Я б дав - найвищу нагороду. 14.4.2003 р. ШОВКОВЕ ЩАСТЯ Заблудивсь в твоїх маніжках І в очах - голубизні, Що сьогодні й сам не знаю, Що робити, а що ні. Бо куди погляну - небо, Бо куди не гляну - синь, Ну а я добратись хочу До твоїх веселих динь. Бо в житті не надивився, Не наніживсь, не напивсь, Ніби в світ, прости кохана, Я із Космосу зваливсь. 11.11.1997 р. ФІЛОСОФІЯ БЕЗКІНЕЧНОСТІ І день, і ніч - хай тому грець! - Мають початок і кінець. А я у Всесвіт зазираю, Де - ні початку а ні краю. І думу думаю про себе: А як же Місяць, зорі, небо, Що від весни і до весни... На чому держаться вони? Де вони днюють і ночують, Чом на закоханих полюють, І ,де беруть ту ніжну дію, Що всі, на кого глянуть - мліють? 16.3.2004 р. ЗЕРНА ШАСТЯ До себе й друзів придивляюсь І разом всіх вивчаю я; Чом на чужих ми заглядаєм - Як вдома є така ж своя? Й прийшов до висновку такого: Що в тому винен не мужик. А якщо чесно, винен в тому Його коханої язик. Тому, коли побачим іншу - Ми всі стаємо, як півні, Що ладні, навіть, зерна щастя Всі повиносити з сім'ї. І тут себе ловлю на слові: Так чим же інша не така? Бо та мені вже шкірить зуби А ікла скалить до Грицька. 24.4.2004 р. ЩОБ ВЗНАТИ ЖІНКУ Тільки той по-справжньому Зможе жінку взнати, Хто її зуміє В себе закохати. 6.10.2000 р. КУМА Ну ж і гарна в кума жінка, Ну не жінка а - цвіток. А які стегенця в неї!.. Боже ж мій, який задок! Так ті сяйва вас проймають Аж до самої душі... Що з штанців таке щось преться, Що уже й не до віршів. Тут вже думаєш, як швидше Ту гітару в руки взять Й поки кум 'сумують' в Сочі - На всіх струнах забренчать, Й щось... божественне зіграть. 12.3.2004 р. ВІЧНИЙ МАЯК Як тебе побачу, люба, Як ідеш ще вдалені, За тобою ладен мчати, Як кораблик на вогні. Знаю, що підходить старість І сумні настануть дні, То ж і серце барабанить: -Зупиніть її мені! І невже це неподобство, - Сам себе питаю я,- Закохатись, як хлопчисько В це дівчисько серед дня? Й тут же я відповідаю, Ніби каюсь сам на сам, Бо пройти повз цю красуню Зможе дурень або хам. 19.3.2004 р.