А листя падають...

У ВСІХ СВІЙ ЧАС Одне цвіте, а інше - відцвітає, Такий закон - у всіх свій час і мить, І кожен мить свою чекає - Щоб людству й Богу послужить. 3.4.1990 р. ЯКЩО ТИ ЛЮБИВ Тебе не ждуть і ти не жди, Бо час, на жаль, не жде, І квіти рви! Не зірвеш ти - То інший хтось зірве. І щоб в житті ти не робив, Але якшо любив, Як з честю й гідністю дружив - Ти в світі вірно жив! 1.7.1978 р. РОЗДУМИ ПРО ЛЮБОВ Любов, як поле волошкове, Куди не кинеш зором - синь, То, мов роса вона медова, А то, немов гіркий полинь; А то вона така, як море,- Яке вирує і шумить, То тягне вас вона у гори, Ніби про щось поговорить. Яка вона? - Ніхто не знає. Це, ніби гра у проферанс: Коли сідаєш грать й не знаєш, Чи є у вас на виграш шанс? Любов, немов туман ранковий: Він або є, або - нема, То, мов вона весною манить, А прийдеш - скрізь зима й зима. Любов така і не дивуйся, Але, щоб вічно вам везло - То краще, хлопці, не женіться, І вас тоді обійде зло. 26.2.1975 р. СИНІЙ ПТАХ Горить вогонь мого кохання Полем тюльпановим в грудях, А серце звечора до рання Тужить, як в клітці синій птах. О, як би я хотів, кохана, Ввійти у твій гріховний світ, Де стільки ніжності і зваби, Що тускне, навіть з яблунь цвіт. Щоб, як у небо Місяць вийде В червонім шарфі на поля, Мені сказала ти, нарешті, Роби що хочеш... я - твоя! 3.3.1978 р. КРАДЕНА ЛЮБОВ Вечір зорі над полями сипле, Місяць нас сріблом причарував, Ти мені за дні ще ті подякуй, Що тобі колись подарував. Коли ти, щоб муж не знав - втікала Місячними стежками у ніч, І мене до ранку не пускала, Що в обох аж віднімало річ. Ти і зараз в місячній короні І ще краща як була тоді, Тільки жаль, що й нині на припоні, В мене ж ні дітей, і ні сім'ї. То ж, не смій і далі жартувати, Доля - вона з тисячі іксів, Веснами вас може чарувати, Й тут же напустити сотні псів. То ж, коли не можеш вже кохати,- Не кидай у серце моє хміль, І не смій з любов'ю жартувати, Струни серця - то найбільший біль. 25.3.1978 р. ЛЮБІТЬ ЛЮДЕЙ! Якщо, друже, хочеш все життя буть юним - Полюби людей ти а не їх відлуння, Полюби ти квіти, полюби діброви, Полюби дівчину тільки не за брови... І тоді ніколи, де б ви не ступили,- Вас не подолають а ні які сили. Не страшні вам будуть ні мороз, ні спека, І любить вас буде - і своя й далека, Бо завжди вам будуть посміхатись очі Ті, що вас кохають і завжди вас хочуть, Посміхатись будуть вам гаї й діброви,- Варто подивитись на дівочі брови. 26.3.1975 р. РИМИ І РИТМИ Губоньки у дівчини Маками горять, Боже, як же хочеться Маки ті зірвать! У очах дівочих Бісики гуляють І вони - ті бісики Хлопців в жар кидають. І не втримать батьку Й матері не втримать Ті могутні ритми, Ті щасливі рими. Рими, що приводять У такий неспокій, Що за мить віддав би Все ти синьоокій. 8.7.1990 р СВІЖИЙ ВІТЕР Жаль мені тебе, дівчино, І твоїх дівочих літ, Що наліво і направо Роздавала їх, як цвіт. А прийде колись хвилина, А вона колись прийде!, Як зустрінеться мужчина - Що тебе роками жде. Що тоді йому ти скажеш, Де шукатимеш той цвіт, Той, яким направо, ліво Розкидалась стільки літ? Може в тім своя є правда, Може в тому свій є сенс, Та життя не лише в гульках, В ресторанах й там де секс. Може надто постарів я? - Та мораль твоя одна: Як побільше кавалерів, І заморського вина. Може я чогось не тямлю, Чи пагано в школі вчивсь?- Та осуджувать не стану, Бо і сам на вас дививсь... Бо всі люблять нові квіти, І їх хочуть покорить, А тому про свіжий вітер І про гріх не нам судить. Бо ми всі, мов навіженні, Як кохання забурлить... Що готові в ту хвилину Всім - хто стрінеться служить. А навіщо? Чи хто думав, Скільки в 'свіжості' тій бід, І чи варт втрачати розум, І мінять його на СНІД? А тому про це сьогодні Треба й треба говорить, Чому люд той вимирає Що береться всіх любить? 23.7.2007 р. ОСІНЬ В ЛІСІ Мамо, осінь в лісі ходить, Шелестить стернею, Ось примчалась до тополі І сміється з нею. Я іду по зорепаду Там, де огоньочки, І дивлюсь як із берізок Падають листочки. А під лісом, під горою Шепчуться дубочки: -Ген погляньте, дві берізки Голі без сорочки. Там де трави, там де роси, Де горять гірлянди - Ходить осінь по садочку Й роздає брильянти. 218.8.1973 р. ПІОНИ Розцвіли в садку піони, Мов дівочі грудоньки, І всі хлопці на ті грони Подивитися прийшли. Я також роззявив рота, -От так велич, так краса! А ще кажуть, що на світі Не існують чудеса. 8.6.2005 р. ЛЮБОВ І КВІТИ Квіти, літо і любов - Що ще є миліше, Як кипить у жилах кров Та що пише вірші? Якщо з вами поруч та Що принесла літо... Ну хіба ж це не краса, Як тут не радіти? 28.11.2004 р. ПРО ТЕБЕ Від каблучків аж до очей, На що не гляну - все пече: Ті грудоньки, ті губоньки, Неначе в лузі квітоньки. Чим більше я на їх дивлюсь - Тим більше я за них молюсь, І Бога вічно прославляю, Що він мені їх посилає, Бо в світі більшої краси - Вже не шукай, і не проси. 15.9.2004 р. ПИЙ НЕКТАР! Пий нектар поки квіти цвітуть, Поки батько із матір'ю живі, Поки мила твоя чарівна І ровесниці надто вродливі. Пий нектар поки поле шумить І вигукують квітами гори, Коли хочеться пить ще і пить І пірнати в те звабливе море. Пий нектар. Не лінись, не жалій! Той хто п'є - тому й Бог підливає, Бо в отих, хто цей любить процес - Щастя з дому кудись не втікає. Пий нектар! Не лінись, не жалій, Людське щастя - то мить випадкова, Бо у вогнищі тому бажань І знаходиться наша підкова? 11.7.2001 р. КОЛИ ЦВІТЕ ЧЕРЕМУХА Коли цвіте черемуха в гаю, Я чую голос милої: люблю! І ти мене у тому не вини, Що в нас в гаю шепочуть ясени. Мене ще так ніхто не цілував, І слів чарівних стільки не казав, І ти мене у тому не вини, Що я не можу жити без весни. Розцілую з ніг до голови, Тільки ти прийди, прийди, прийди, І мене ти в тому не вини, Що не можу жити без весни. Поцілуй мене ти, поцілуй, І мене ти в тому не винуй, Що цвіте черемуха в гаю І що я люблю тебе, люблю!!! 6.8.2004 р. ЗАВОДНІ ПІВНІ Коли весна гуляє в полі І чути щебіт із дібров, О, як же хочеться з тобою Мені зустрітись знов і знов. Поговорити про минуле, Згадать про ті далекі дні, Коли були ми молодими І заводними, як півні. Побалагурити про будь-що, Як це у ті далекі дні, Коли були ми всі зірками І ще не в міру запальні. Поговорити й пошептати, Скупнутись в полум'і очей, Поки гукне додому мати, Щоб йшли дивитися хокей. 2.12.1997 р. ПРИЙДИ! Душа моя від щастя п'яна Як ти по вулиці ідеш. Можливо в цих рядках, кохана, Себе, як в люстерці знайдеш? І десь у серці пожалієш, Що ти не стала - а пройшла, І квітами краси своєї Мене поніжить не змогла. Я знаю,- серцю не накажеш, І знаю, - все тобі прощу. То хоч коли ідеш повз мене - То посміхнись мені, прошу. Я так тебе давно чекаю, Що навіть важко уявить, Душа моя, як роси в полі Вогнями всіх світил горить. Хочеться десь піти у поле І на все небо закричать: -Прийди до мене хоч на нічку, Прийди про щастя пошептать. Прийди, прилинь, примчись, як вітер, Так як весною в ліс - дрозди, І принеси в мій дім кохання... Прийди, згвалтуй, але прийди! Я знаю, світ жорстокий надто І не людям про це судить, На все у світі Божа воля, А нам приписано - просить. То ж може ти хоч на Великдень, І я в це вірю - ти прийдеш, І повну пазуху гостинців Мені на свято принесеш... 14.7.2007 р. ЖИВИ І ПОСМІХАЙСЯ Не плач за тим кого не вернеш, Не мрій про те - чого нема, А бережи свої ти нерви, Бо де здоров'я - там весна. І радуйсь тим, що ти людина, І тим, що поки ще живий, І що не вмерла Україна, Бо є народ, хоч і німий. 23.6.2004 р. ТОБІ, МОЯ НЕНЬКА! Щоб всі Україну любили як я - Напевно б теплішою стала земля, Напевно б у світі проблем не було, Бо люди б забули про горе і зло. Бо варто лише на людей подивитись - Як хочеться жити, любити, творити, Бо всі вони хочуть любить і кохать, Бо очі у всіх нас бажанням горять. 13.12.1968 р. СОНЯЧНИЙ ПРОМІНЬ Надімною мороз і мороз, Надімною мете завірюха, Й раптом погляд твій, ніби прогноз - Насторожив, як зайчику вуха. Бо та посмішка - меду потік, Бо той погляд - то сонячний промінь Від якого я думав що втік, А він знову розлився у повінь. Твоя посмішка - сонця потік, Що розлився у море нейтронів, Що направила ти у мій бік Як щедевр, який вартий мільйонів. Ой, ви коні мої, ой ви коники, - Нерозумні мої скакуни, І навіщо мене занейтронили, Що не можу діждаться весни. 17.4.1997 р. КУДИ ТИ ЙДЕШ? -Куди ти йдеш? -Йду на Десну. -Навіщо йдеш? -Стрічать весну. -Але ж надворі ніч яка... -Її я взнаю здалека. -І як же взнаєш ти її? -По дзюрунчанню ручаїв. -А як не буде ручаїв? -По голосу пісень птахів. -А раптом птахи всі просплять?- Став Гриць Іванка доставать. -Весну ніхто ще не проспав,- Іванко Грицеві сказав.- Бо Бог всім дав таке реле - Як йде весна то щось...росте. А якщо в вас те щось...росте - То, значить, що весна вже йде. 31.3.1978 р. РУСИНКА І КОСИНКА Синьоокая русинка Посміхнулася мені І на кінчиках косинки Загорілися вогні. І від полум'я отого - Загорілося лице, І мене воно усього Обпалило вітерцем. І приємно, і тривожно Стало в мене на душі, Бо як глянула на мене - Зразу став писать вірші. І приємно, і тривожно Як ніколи стало вмить, Бо від полум'я косинки Вже й душа моя горить. 20.5.1981 р. РОЗУМ КРИЧИТЬ Серце кричить: вернись, вернись, А розум грізно, шльопай далі, Кохать ніколи не лінись, Й до нього жми на всі педалі! А листя падає, кричить, А листя падає, горить, А на дорогах ріки стали І гори, мов, повиростали. А ти ті гори обійди, Перепливи усі ті ріки, Які накинулись на нас, Немов, на курочку шуліки. Зоря моя, мій дивний світ! Любов моя близька й далека, Ти посміхнись мені в отвіт, Махни, як крилами лелека. Бо ти ось поруч, ніби, стяг, Здавалось би - подать рукою, Та замінований той шлях, Як поле мінне під Москвою. І через нього не пройдеш, Наблизишся? - то будеш вбитим, Та чи не краще в світі смерть, Якщо з коханою не жити? Й під страхом все життя ходити?? 11.11.1982 р. КОЛИ ШТОРМИТЬ Пожар у лісі стрічним тушать, Ти ж розпалила навпаки, І ось горять вже наші душі Так, як у морі маяки. Проте, хай знають мореходці, Що там де стрілись молоді - Не заважайте тому шторму, Візьміть курс в сторону тоді. 22.3.1978 р.