А листя падають...

ЯК ЯВІР ЗАШУМИТЬ Як я завжди хотів любить, В коханій посмішці купатись, І в час, як явір зашумить - Тобі без залишку віддатись. Стрибнуть в твої обійми рук, До тебе, люба, пригорнутись, Щоб пить нектар, як з квітки жук І в царстві божому проснутись. 26.1.2003 р. СВІТЛА ГОЛОВА Я знаю, пане, що ніколи Не працював ти так як я, Що не проходив теї школи, Не відав, що таке земля; Скільки потрібно в неї вкласти - Щоб нива щедрою зросла, Бо ти дивився, де б що вкрасти, Бо в тебе - світла голова. Не знав як тяжко щось робити І відчувать що задарма, А ти як туз козирний ходиш, Бо в тебе - світла голова. То вже, якщо такий ти світлий, То просвіти і інших теж, Щоб інші теж могли світитись Так як і ти без всяких меж. Але о ні! Ти зовсім інший, І всі твої пусті слова, Бо вся душа у тебе чорна, Бо в тебе - світла голова. І ти людей, хоч би і тріснув - В житті ніколи не любив, Зате, як й інші проходимці При всіх шикарно їх хвалив. Реклама, звісно, всім нам треба, Щоб буть таким як ніби всі, І що ти теж колись літ двісті - Вийшов із бідної сім'ї. 29.11.1966 р. ХТО РАНО ВСТАНЕ Хотів би в лузі на світанні Себе залишити в коханні, Щоб кожний, хто погляне в небо Згадав про мене і про тебе. Щоб в квітах ніжності купався Й ніколи не розчарувався, Як травень квітами дібров, Де в кожнім дереві - любов. 14.5.2004 р. ГРУДОНЬКИ Шепотіли квіти в лузі, Розмовляли з вітерцем, Я стояла під вербою З кучерявим молодцем. Пригортав мене до себе Й дуже сильно цілував, А над нами в синім небі Місяць з зорями гуляв. Солов'ї всю ніч співали, Стали хмарки танцювать, Довго думала-стояла, Чи давать, чи не давать? Мабуть так робила мати, Та й бабусенька мабуть... А тому і я рішила Дать скраєчечку... чуть-чуть. А як став він обнімати І ще більше цілувать, То забула і про матір, Хай вони мене простять! Загорілись роси в лузі, Ось і ніч зустрілась з днем, І не стрималась я, друзі, Бо горіло все вогнем!.. Скільки людям дано жити, Де ті радощі в житті? І рішила допустити Аж до самої... душі. Все над нами закружилось - Небо, сонце, квітоньки, Коли він мене в тім лузі Обійняв за грудоньки. 9.7.1981 р. ПАМ'ЯТЬ Ти, брате, жінці довіряй, Але очей не відривай, Бо та як відійде від хати - Стає щось з пам'яттю у Нати. А потім вже хоч вбийте Нату, А жінку тягне в іншу хату. 22.5.2004 р. ШАМІЛЬ Чи думав ти хоч раз, Шаміль, Коли виходив з тебе хміль, Скільки тебе людей кляло, Що крав у бідних барахло? А в тебе ж ще маленькі діти, Раптом на їх ті підуть біди? Чи думав ти, який ти біль У душі їх несеш, Шаміль? Бо всі оті людські прокльони /Будь певен! - то не забобони/, Вони безслідно не проходять, Вони своє завжди знаходять: То твоя карма, то твій гріх, Що перейде на них усіх. Й чекати довго не заставить - Виложиш більше під заставу. Бо Бог такого не прощає, І це вже навіть й дурень знає. Невже це твій уклад життя, Нічого тут не втямлю я? Ну хорошо, ти вкрав, продав, Потім на пийло поміняв... Потім обкакавсь, обригався... Невже для цього ти старався? А далі що? Ще вкрав, попався, І з рідним домом розпрощався. І пам'ятай, що так і буде, Колись тебе візьмуть за груди І витрусять негідну душу, Й по полю, як лайно розтрусять. 16.7.2004 р. ЯКБИ ЗНАЛА... Я б все тобі віддав, дівчино, До останнього гроша, Та, нажаль, в моїй кишені Як у того латиша. Тут дівчина посміхнулась, Прицінилась, підійшла, Губки бантиком скрутила, Ще й за плечі узяла. Пильно в очі подивилась, -Знала б я, що ти козак, Та ще й зможеш повторити, То дала б тобі і так. 10.2.1992 р. Я ТІЛЬКИ ТВІЙ Так як прийшла, так і пішла - Ні шість, ні п'ять, І як свічки горіли в хаті, Так і горять. Якийсь нечистий дух в тобі Мабуть живе, Якщо не можу ну ніяк Я обійти тебе. Ну що я можу як той гріх В мені сидить, І хочеться її й тебе - Вас всіх любить. 16.10.1992 р. ДУМАЮ ПРО ТЕБЕ -Весь час я думаю про тебе, Хочеш? - тобі я присягнусь, А свідок в цьому - Місяць в небі, Ось тобі Хрест - перехрещусь. І хоч душа належить іншій, Але сьогодні - тільки твій, Бо так чомусь побути хочу Я в ніжній посмішці твоїй. 6.2.1992 р. ТАМ ДЕ ГОРИ Як би я пішов в те поле Де збирають виноград, Де дівчата, ніби дрофи Манять в поле погулять. Де в садку співають птахи, Цвіркунці всю ніч цвірчать, Там де Танькі і Домахи Від бажання аж пищать. А навколо скільки зору - Ніде сісти, ніде стать... І дівчата, як сороки На все поле стрекотять. Ой, дівчата, ви, дівчата, Ви мої голубоньки! І до чого ж солоденькі В кожної в вас губоньки. 19.8.1973 р. МАСКУВАЛЬНИЙ КОСТЮМ Колись я думав що краса - Вона із золота й срібла, Але, коли я роздивився, То зрозумів, що помилився. Краса - то всього той костюм Творить в якому легше глум. В красі я бачу елемент - Як відволікаючий момент, Й поки захоплений ти нею - Вас зроблять козликом, свинею. Отож, як роси в полі грають - Не ми а ті нас вибирають, Й поки бажання в жінки грають, Куди піде - то скрізь приймають. Краса вона - скороминуща, А розум фактор - невмирущий, Він не розкисне, не згорить, Його і бомбою не вбить. 5.4.2003 р. ЗАБУЛИ ПРО МІСЯЦЬ Тільки Місяць виглянув Десь на мить із неба, Як дівчина хлопцю, -Не спіши, не треба... Хай ось трохи Місяць Фітіля прикрутить... І тоді.. й схопила Юнака за руки. А коли хлопчина Витяг те чим пісять, То дівча й забуло - Що надворі Місяць. 1.11.2001 р. УРАГАН Як би я хотів у полі Стріть тебе, де три тополі, Бо як ти проходиш, Тая, То душа на скрипці грає. Серце б'є у барабан, Між ногами - ураган. От так штука ті жінки, Хто їм дав оті цяцьки?- Що як глянеш під вербою, То всю ніч стоїть трубою. 15.3.2004 р. КВІТИ КОХАННЯ То добре що жінки не знають Чого вони в житті хотять? Бо щоб вони що хочуть знали? - Вони б собі ціни не склали. 22.5.2004 р. ПРО НЕЙЛОНОВІ ПОЧУТТЯ Боже мій, дійшло до чого, Тільки подивись, В Ірпіні первісні люди, Кажуть, розвелись. Ходять голі по перону, Губи, як в крові, А, погляньте, на їх буци, Що на голові? Б'юст жіночий ледь прикритий. Це хіба не крик? Видно речі туалету, Замість кіс - парик. Ніби в неї замість мозку В голові хрущі, Хоч бери її негайно І веди в кущі... Так тебе за душу схопить Той нестерпний крик, Що забудеш і про матір, Й навіть, про шашлик. Я упевнений, заможно Молодь в нас живе. Про це кажуть і нейлони, Й плаття з креп жор-жет. Тільки жаль, що ті нейлони Вказують якраз, Що в дівчаток з головою Не усе гаразд. Ні! - не хлопці винуваті, Що мовчать гаї, Що дівчатам не співають З часом солов'ї. Буть чарівною - прекрасно! Це - не нам судить! Жінка, щоб не тільки трахкать, А щоб ще й любить!!! 11.6.1961 р. ЛЮБЛЮ ОСІНЬ Люблю осінню прохолоду, Туманний ранок, сонця схід, Люблю з відром ходить по воду Як це робив мій батько, дід. Люблю за свіжість, ясність думки, За трудових людей потік, За гімн, що будить всю державу, Люблю ще дужче, ніж торік. 4.9.1957 р. НЕ ЗАБУВАЙТЕ БАТЬКІВ Ти веселишся і танцюєш, І тратиш глузд на пустяки, Й чомусь ніколи не згадаєш, Що в тебе є ще десь батьки - Які тебе завжди чекають, Бо ти для них - то цілий світ, Бо ти для них - найбільший витвір Усіх віків й тисячоліть. Вони не ждуть від тебе хліба, /Не доведи на те Господь!/ Тільки б хоч раз у рік провідав, Адже ти їх від плоті - плоть. 15.2.1968 р. НУ ЯК ЦЕ ЖІНКУ НЕ ЛЮБИТИ? В житті невмів я ненавидіть Й не міг ніколи те збагнуть, Ну як це жінку не любити, Ну як пройти, щоб не торкнуть?.. Не знав такого слова 'жадність', Ну, як це можна те... жаліть З яким не знаєш, що робити, Якщо воно завжди... стоїть? 27.9.1968 р. КВІТКА Зразу за містом при дорозі Веселі верби гомонять, Скільки жінок чарівних в світі І знаю - всі вони хотять... І всі вони, неначе квіти Джмелів заманюють в свій сад, А Джміль прокол тій квітці зробить І далі мчиться наугад. І тільки Джміль із зору зникне Як тут до неї інші мчать Й до цеї квітки прилипають, Бо як не дивно - всі хотять. Так і в людей воно буває, Поки ще в жінки є що брать То всі і свій їй пропонують, Який не знають, де дівать. 28.5.1997 р. ВІДДУШИНА У кожного віддушина Мусить бути, друзі, Бо не буде віддушини - Задихнешся й в лузі. А відносно раю, пекла, Певно, то - дурниці, Бо про це вже розуміють, Навіть і дівиці. Як іде пербудова - Вона всіх торкається, Бо я певен, жодна дівка Що дала - не кається. Ну а ті, які жаліли, Чи'гріха' боялися, То оті якраз сьогодні В дурнях і зосталися. 16.8.2003 р. ЩОБ ЗБИТЬ ОСКОМУ -Чого ідеш у ліс?- питаю. -Весну у лісі зустрічаю. -А звідки знаєш, що та в лісі? -А звідки знаю?- взнав по стрісі. Бо як сніги з стріхи зникають - Із хат дівчата вибігають і в час, як проліски цвітуть - Вони тоді у ліс ідуть, Й мене виманюють із дому, Щоб йшов я з ними збить оскому... 24.3.2000 р. ВІЧНІСТЬ Я на Київ дивлюсь як будується, Я на Київ дивлюсь і дивуюся, Як весела весна білим цвітом Перетворює зиму в літо. І дрімають віки в небі синьому, І дарують тепло, щастя Києву. І невже в тому сяйві одвічному Я також спалахну колись вічністю? 24.4.2004 р. ПРО МУДРЕЦІВ О, мудреці, розумні і могутні, Вам кланяються всі: і діти, і старі, В ваших думках непроходимі джунглі, З яких не вибратись ні вам, а ні мені. О, мудреці! Лукавите немало, І довіряю вам я не завжди, Так краще їжте ви собі на радість сало, То буде менше горя і біди. 10.7.1981 р. НЕ РОЗСЛАБЛЯЙСЬ! Життя - це комплекс бід і щасть Яке, як день і ніч - у русі, То буде вас, мов, розслаблять, А то тримати у напрузі. Життя - це комплекс почуттів, Де поруч з ніжним - світле й чорне, Та більше всіх втрачає той, Хто від кохання менше... стогне. 5.11.2001 р. КОЛИ ПРИХОДИТЬ КОХАННЯ Коли приходить час кохання - Даремно мамині вмовляння, Як розум й ноги заодно - Перемагає там вино. Й чим більше п'єте те вино - Більше тверезить вас воно. І той, хто цей бальзам вживає - До того й сила прибуває. Отож, коли клекоче кров, То так і знайте - там любов. Краще залиште ви їх двох, Як розмовляє з ними Бог. 14.5.2004 р. НЕВБЛАГАННІ ЛІТА Думки пливуть одна по одній, Мов хмарочки у синю даль. Сьогодні ми уже не модні, Але й минулого не жаль. Не жаль що роки пролетіли, А жаль - що ти немолода, І що на личку в борозенках - Сидять усі твої літа. 2.11.2001 р. МІСЯЦЬ І ДІВЧАТА Що, скажіть, на світі краще, Як свято, обнови, І коли до вас в садочок Прилітають бджоли? Що є краще, як у лісі Чути спів зозулі Й між берізками гуляють Лосі і козулі? Що є краще, як дівчата Зразу... не здаються, А як кішечки пухнасті, Граючись, сміються? Що, скажіть, є більш приємне В час, як зорі світять, Як ідуть дівчата з поля - А веде їх Місяць? 21.5.2004 р. НІЧЕНЬКА Перед нами річенька І калини цвіт. Ой, якая ніченька В наш вірвалась світ. Світлобілим личеньком, Небом голубим, По - під ручки з Місяцем, Ніби з молодим. Перед нами річенька І димить бузок. Може підем, миленька, В поле... хоч разок. 21.3.2003 р. СТОЮ В ГАЮ Стою в гаю. Вслухаюсь в простір, Звідки дівочий сміх бринить, І той же сміх гукаю в гості Вином кохання пригостить. Чим більше я люблю, кохана, Тим більше хочеться кохать, І цілувать кохані очі, Що вічно росами горять. Бо що ми варті без кохання, І зміст який на світі жить, І що ті варті полонини Там, де нема кого любить? 12.6.2000 р. МУДРІСТЬ ВІКІВ Над нами, люба, небо й небо, Як таїна твоїх перлин, О, як би я пірнув... у тебе Хоч би на декілька хвилин. Пірнув, щоб стати капітаном Твоїх незвіданих красот, Аби відчуть в них буйство моря І велич всіх земних широт. О, якби я в твоєму полі Посіяв радість почуттів, Щоб проросли в нім інші долі І стали мудрістю віків. 6.10.2000 р.