Втомленi гори

ЗУПИНИСЬ, НЕЩАСНИЙ Місяць із дівчиною по дорозі йде І Грицька з собою десь у гай веде, Й тихо примовляє весело із неба, Ніби каже хлопцеві: – Йди, то все для тебе. 21.1.1999 р. ПОМЕРКЛО ВСЕ Померкло все: і Сонце, й зорі, Коли від мене ти пішла, І Місяць став, неначе злодій, І довго плакала душа. 4.6.1988 р. НАЙКРАЩА МУЗИКА – ЛЮБОВ Коли вона на мене подивилась, Весь день співав романси і пісні, І поглядом, як стрілами Амура, Вона сколола душу всю мені. Що аж у небі зорі поховались, Як блискавиці осліпили зір, Що закричав: – Не треба більш, не треба, І не приходь, як талі води з гір! Бо й так душа в оркестр перетворилась І кожна жилка в ній, немов струна, Коли вона на мене подивилась, Коли в мій світ прорвалася вона. І скільки б в світі не було сузір’їв, І скільки б не бреніло ритм і рим, Для мене ти – божественне створіння, Бо там де ти, там – ніжність, море, Крим. Бо вся душа в оркестр перетворилась, І все співає нотами дібров, І хоч орлу дала природа крила, Зате мені дала вона – любов. Подивись, як стрекочуть сороки, Як тягнеться жучок до жучка, І як хмарки пливуть білобокі, Щоб з’єднатись для щастя в віках. 23.11.1988 р. ЕДЕЛЬВЕЙСИ Хтось шукає в степу едельвейси, Мнучи квіти у полі й пирій, Ну а я полуниці духм’яні, Що у пазусі, мила, твоїй. В сяйві Сонця купається жайвір, П’яний вітер цілує лице, Пригорни мене, мила, ще жарче, Пригорни мене ще раз і ще. Пригорнись, поцілуй і розслабся, Годі слухатись мам і бабусь, І тоді принесу тобі щастя Як колись твоїй мамі татусь. Хтось шукає в траві едельвейси, А я ніжну дівочу красу, Дай напитись мені ти кохання, І тобі я свого принесу. 20.11.1988 р. КОЛИ МЕНІ ТИ ПОСМІХНЕШСЯ Коли мені ти посміхнешся – Весь день співають солов’ї, І мов летять Єрота стріли, Як глянеш в очі ти мої. Скільки я бачив зір й сузір’їв, А ти залишилась одна, І хоч настало надвечір’я – А ти і досі ще моя. Бо ти була у мене й будеш, І слава Богу – назавжди, Бо знаю, що в житті ніколи Вже не знайду таку, як ти. Не знаю я, скількох ти мала І ще скількох ти будеш мать; Але тобі я все прощаю, За те, що вмієш чарувать. Коли даруєш посмішки людям, То веселішаєш і сам. 17.10.1988 р. СКАРБНИЦЯ Я їду автобусом "Київ – Житомир" І втягую осінь я в ніздрі з надвору. А хмарки на небі пливуть і пливуть І зиму вони за собою тягнуть. А хмарки на небі похожі на гори, Немов у тумані у нас косогори, Ви лише погляньте на ту всі красу, Яку я з дитинства у серці ношу. Бо то моя вічна душевна скарбниця, В якій приховав я волошки й пшеницю. Спалахує пам’ять вогнями дитинства, І ніжним коханням палає в душі, Пригадую вчительку Ганну Петрівну, Яка мене вчила писати вірші. 16.10.1988 р. БУДУЮ КОТЕДЖ Між горами влігся на поля туман, І під Сонцем гріє боки, як кабан. Ну а я будую все життя котедж, Щоб було де сісти і погрітись теж. 16.10.1988 р. ПРОХАЙ, ЩО ЗАБАЖАЄШ Що захочеш – зорі, Місяць – Все від мене ти прохай, Тільки те, що в тебе в блузі, Хоч на нічку-другу дай. Дай губами доторкнутись До отих твоїх красот, Боже, як же хочу взяти Я оті сунички в рот. На твої дивлюсь сузір’я, І в твою небесну синь, Що, скажіть, є краще в світі Від приваб з дівочих скринь? 17.9.1988 р. ЩОБ СТАТЬ ЩАСЛИВИМ Коли по полю ти ідеш І раптом вгледиш квітку, Не вірю я що обійдеш І побіжиш в повітку. Не вірю в сильних я жінок, Бо в слабості – їх сила, І що із дому утече, Як в гості запросила. Не вірю я, що ти пройдеш Ту квіточку-дівчину, Й для неї слова не знайдеш, Щоб стать й собі щасливим. Бо що то є за чоловік, /Хай там яка б причина/ Що зможе жінку обійти, Якщо він ще мужчина?! 15.5.1988 р. КОЛИ ДУША ВОГНЕМ ПАЛАЄ Твоїх очей торкнувсь очима – Душа в реакцію вступила. Не знаю спокію і сну Й скільки живу – до тебе йду. Душа вогнями запалала, Бо перевтілення прийшло, Як ти мені "люблю" сказала, І повела в своє село. 30.8.1988 р. КОЛИ СПИТЬ СТОЛИЦЯ Коли пройшли всі електрички Й заснув наш Київ мертвим сном, Просив всю нічку я вербичку: – Укрий мене своїм теплом. Гуляє Місяць над горою, Душа палає, ніби піч, О, як же хочу буть з тобою Й тобою ніжитись всю ніч. 8.10.1988 р. ДУБОЧОК Волошковий вогник Догоря з очей, А суворий погляд Прикрашав лице. Десь в веселім сяйві Посміхнувсь дубок, І наповнив душу Спалахом думок. Бо під тим дубочком, Як дівчам була, Першим поцілунком Душу обпекла. Тож, коли побачу Під селом дубок, Так до нього й хочу Підійти на крок. Може той дубочок, Як горщок без дна, Та під тим дубочком – Не одна була. Бо під тим дубочком, В тім краю дібров, Народилось диво З назвою "любов". Народилось перше Ніжне почуття, І відчула вперше, Що таке життя. Бо під тим дубочком Розігралась кров, Бо під тим дубочком Стріла я – любов. 7.8.1988 р. ЩО МАВ – ПОРОЗДАВАВ Уже нічого вам не дам, І мабуть, вже не дам нікому. Бо все що мав – пороздавав, Хоч і не збив як слід оскому. 12.12.1988 р. ВАРТО ЗАКОХАТИСЬ Знаю, ти нестерпна та в тобі женьшень, А тому до тебе мчусь я кожен день. Знаю, що криклива і завжди в бігах, Все одно до тебе мчусь, неначе птах. Знаю, є чемніші й просто чарівні, Тільки ти для мене – перша на землі. Я і сам, мов картами, милими міняв, Та від тебе кращої все одно не знав. Що воно за чудо, що воно за стан? Варто закохатись – мов попав в капкан. Там пусті поради, навіть будь-які, Дай тупу, гуляку, тільки дай її. Бо у ній єдиній всі мої пісні, І такої іншої не знайдете, ні. Що то за кохання, в чому його суть? І чому в закоханих, як в німого, слух? Бо для них порада зайва будь-яка, Коли серце в дівчини рветься до бика. 12.9.1988 р. ЛЮБЛЮ ЯК ТИ ІДЕШ Люблю, як Сонечко сміється І ти в промінні тому ждеш, Й відразу в руки не даєшся, Поки кубельце не знайдеш. 17.9.1988 р. КОЛИСЬ УСЕ БУВАЄ ВПЕРШЕ Колись усе буває вперше, Як в нас говорять, перший раз; Коли Грицько прийшов до Нелі І їй сказав: – Я хочу вас! Усе здається дуже просто: Прийшов, сказав і переміг, Та як сказать слова ті прості, Щоб допустила ти до... ніг. 9.9.2009 р. ВЕСЕЛИСЬ, НАРОД Веселись, народ, гуляй, Все, що бачиш – те й хапай, І кричи ти "Аве віва!" Хлопцям тим, що з Тель Авіва. 22.9.2009 р. КОГО ЗА ДРУЖИН МИ БУДЕМ БРАТЬ? Усі в нас люблять погулять, Навіть кому нема ще й п’ять. Пройде і ще літ десять, п’ять... Кого ж в дружини будем брать? 6.10.2009 р. ПАЗУХА ДІВОЧА Хлопець заглядає В пазуху дівочу І про себе думає: – І невже не хоче? 9.9.2008 р. БОМБОСХОВИЩЕ У чоловіка очі, як автомат "Калашникова" – Чарівних жінок так і січуть. У жіночки попа, як бомбосховище, І ніяких чоловіків не боїться ні чуть. І питає чоловік в того бомбосховища: – Чи не можеш приютить в себе мого овоча? – Звісно можу, але що матиму за послугу?– Й тут же стала готувать для прийому... подругу. Зговорились, і як кажуть, тут же зразу й по рукам. Та відкрила двері раю, а воно не по зубам! Чоловік як подивився: – Боже милий! – і тікать, Та в таку перлину щастя тре’ гарматою стрілять! 8.8.2001 р. ПОЛІГОН Цілу ніч дівча дрімало На колінках в хлопчика. Бо хотілось їй, щоб він Показав горобчика. А воно ж, дурне, сопе, Аж в очах рябіє: – Почекай! Нехай хоч трішки На дворі стемніє. Потім він забравсь дівчині Ненароком під труси, Й тут ні з того і ні з цього Почало його трясти. Дівка геть перелякалась, І не знає, що робить? Потім зиркнула а в нього, Мов ракета, щось сторчить. І до нього на весь голос: –Хочеш, дам тобі купон, Як запустиш ти ракету В мій приватний полігон? –Добре! – той не розгубився. –Що ти там таке знайшов? Та, здалось, на полігоні Розійшовся, ніби шов. –Де?– Дівча питає знову. –Між ногами близ сідниць, –Це для того, щоб ракету Міг сховати ти кудись. Тут ракетна установка Розвернулась в її бік, І з хлопчини став мужчина… А якби він був утік? 14.6.2001 р. Я ПО ВУЛИЦІ ІДУ Я по вулиці іду І зустрів Оксаночу: Гей, сідай, я підвезу З гірочки на саночках! 11.2.1999 р. ЧОМ ТАКА ЗАМУЧЕНА? Чом така замучена, Чом така засмучена, Ніби тільки-тільки ти З миленьким розлучена. 3.2.1999 р. САМА ГРАМОТНА Сама грамотна в нас попа: Що не дай – читає все, Хай би був який там почерк – І китайський підійде! 24.7.1999 р. ЧЕМНІСТЬ – ЦЕ НЕОБХІДНІСТЬ Як би я хотів пошляться, Та боюсь, назвуть це бл.....вом, Бо порядність,честь і гідність, Для мужчин це – необхідність. 20.9.1999 р. ЩОБ МІГ ТЕБЕ Я ПОВАЖАТЬ Мені не так багато треба – Всього один шматочок неба, Щоб міг себе я поважать І всім довкіль не заважать. 19.9.1999 р. ЯКЩО МИ БУДЕМО МОВЧАТЬ Народ мовчить – де треба говорить. А хіба не хоче жить? Та як же можна більш мовчать? – Як душать нас, немов котят. 9.6.1999 р. СЕРЕД ТРАВ У дівчини серед трав Гриць родзиночку шукав, Положив її на спину: – Де ховаєш ти перлину? А вона: – Хі-хі, ха-ха, Сам шукай! Знайдеш – твоя. І пручається й регоче, Каже "ні", а знаю ж, – "хоче"... Заглядає хлопцю в очі: – А далеко ще до ночі? Та як Місяць в гай зайшов – Гриць перлину ту знайшов. Й де б ви думали знайшов? Між ногами, там, де шов. Подививсь дівчині в очі: – Що за цю перлину хочеш? 6.6.2001 р. ЕЛІКСИР ДОВГОЛІТТЯ Всі шукали еліксир довголіття – І царі, і знахарі й люди літні, І не знали вони всі оті й Вані, Еліксир той поруч з ними – у коханні. 6.4.1999 р. НУ ЯК ЇЇ ТИ ОБІЙДЕШ? Коли пливеш ти океаном Й перед тобою Бангладеж, Ну як на цю красу не глянеш, Ну як її ти обійдеш? 3.6.2009 р. НЕ ДУМАЙ ПРО ГРОШІ Не думай ти про фей, про гроші, І будеш ти для всіх не гожим. 1.2.2009 р. КОЛИ СИДІВ Я БІЛЯ НАТИ Коли сидів я біля Нати, Вона повідала тоді: – Я хочу вам себе віддати, Щоб вас відчути у собі. 2.6.2009 р. КОЛИ ЇЇ ПОБАЧИВ ВПЕРШЕ Коли її побачив вперше, То зрозумів – її люблю. – Хочеш життя тобі продовжу, Й тебе я вічною зроблю? 4.1.2009 р. Я ХОЧУ... Я хочу, щоб тобі хотілось І скільки хочеться – моглось. Щоб їлось, пилось, і раділось І що подумала – збулось. 24.1.2009 р. НІКОГО НЕ ЛЮБИВ Ти прожив життя, Миколо, І нікого не любив, Бо якби любив хоч котрусь – То з якоюсь би і жив. 9.11.2007 р. На грудоньки б твої, як квіти, Я б все життя своє дививсь, Якби давав хто їсти дітям, І замість нас щоб хтось трудивсь. 6.5.2009 р. КОСМІЧНА НАСОЛОДА Ну що, скажіть, зробить я можу Якщо люблю я вас усіх? І хочу з вас я майже кожну, Невже це є і справді гріх? Якщо від вас – на котру гляну – Очей не можу відірвать, І цілий день хожу, мов п’яний, І вам боюсь про це сказать. Мої красунечки небесні, Бог і мене вам всім послав, Щоб любовалися ви мною, І я щоб вами любовавсь. 12.6.2009 р. КВІТКА КОСМОСУ Чим більше я живу на світі, Тим більше вас я всіх люблю, Тим більше б вас всіх гриз очима, Коли по вулиці іду. Бо знаю, й з Космосу до нас Літають інопланетяни, Аби поглянути на вас, Мої Наташі і Тетяни. 13.6.2009 р. ЖІНОЧА СИЛА Ти не соромся ані чуть, Якщо тебе ще хочуть, ждуть, І якщо просто так сказать, Гордись ти тим, що є, що дать. Забудь про сором і про гріх, Люди не можуть без утіх, І в тім твоя одвічна сила – Щоб соромом своїм гордилась. 10.6.2006 р. ВІЗЬМІТЬ МЕНЕ! Візьміть мене, розвійте смуток! О, дайте вічного тепла, О, дайте ви напитись щастям Так, як нектаром з роз бджола. Я хочу вас усіх любити, Я хочу всіх вас цілувать, Коли зозулі ще співають І вітри з полем гомонять. Ділюсь собою з вами всіми, Й дарую всім свою красу. Беріть її, мої кохані І я вам щастя принесу! Беріть мене, хто скільки хоче, Я хочу вам себе роздать, Поки в Дніпрі вода хлюпоче І верби з полем шепотять. Беріть мене, хто скільки хоче – Я ваш, кохані, вічний раб, Беріть мене і дні, і ночі І ви не знатимете зрад. О, Боже мій, прости мене ти За те, що я люблю цей цвіт... О, як би я своїм насінням Хотів засіяти весь світ! Краса – то, мов, нектар кохання, Її ні з чим не порівнять, Бо в ній живуть людські бажання, А їх потрібно шанувать. 2.6.2009 р. КРАСА НЕ ПРЯНИК Краса – не ягода, не пряник, Але її ти не пройдеш, Бо так вона тебе поранить, Що перед нею сам впадеш. 13.6.2009 р. ПОГЛЯНЬ, ЯКЕ НЕБО Поглянь, яке над нами небо, А зорі, Місяць, а гаї! Весь час я думаю про тебе, Весь час ввижаєшся мені. Вдивляюсь в тебе, ніби в вічність, В тобі шукаю скарб віків, І ось сьогодні я, здається, Знайшов усе те, що хотів. О, дай мені свого блаженства, О, дай мені своїх красот, О, дай душі моїй натхнення І я візьму тебе в поход. 10.6.2009 р. Я ІДУ ДО ТЕБЕ Тільки Сонечко пригріло, Як від Ялти до Карпат Ноги всі порозставляли – Прогрівають агрегат. Де не глянь – усе зелене, Де не глянь – квітує день, О, як хочеться до тебе І твоїх почуть пісень. Води піняться у морі, Коли я до тебе йду, Добре, як знайду я щастя, А якщо знайду біду? 11.6.2009 р. ДВІ МУДРОСТІ – Є дві мудрості в жінок,– Кажуть молодиці. – Одна ніби в голові, Друга – у спідниці. 5.3.2009 р. ПОКИ ПЛИВ ДО ТЕБЕ Поки плив до тебе роки, То в воді намуляв боки. 8.6.2009 р. ТОБІ Твої небесно-світлі очі, Неначе в морі маяки, І я пливу до них щоночі, І забуваю про роки. Як жаль, що ти мені не стрілась, Коли було за двадцять п’ять, Коли душа моя горіла Й себе не знала, де дівать. Я не жалію за роками, Бо їх уже не наздогнать, Дуже жалію, що між нами Усі мости палахкотять. Моя ти дівчинко святая, Тобі я вдячний, що живеш, І спокій вічного блаженства В своєму серці бережеш. Я вже не жду від тебе сексу, Бо мед вже свій давно злизав, Та залишилися ще тексти Які тобі не дописав. 4.6.2009 р. В ПОЛОНІ НАСОЛОДИ Як гарно буть в полоні насолоди І цілувати губоньки твої, І пить тепло твоєї вроди, Коли співають солов’ї. Сідай, посидь ти біля мене, Дай хоч до тебе притулюсь, В тобі я бачу всю Вкраїну, Якою я завжди горжусь. 2.6.2009 р.