Втомленi гори

ГАРНІ ХЛОПЦІ-УКРАЇНЦІ Гарні хлопці-українці, Хай господарюють, А за долю їх, за щастя, Інші мітингують. 11.1.1997 р. НЕЗАДОВОЛЕНИЙ ВЛАДОЮ Хто сказав, що наш народ Ігнорує владою? Щось давненько я не бачив Свій народ під Радою! 24.2.1998 р. НАЙБІЛЬШИЙ СКАНДАЛІСТ Самий більший скандаліст У житті був комуніст, Він на бідних хоч й не ліз, Але всіх запріг у віз. 19.9.1999 р. БІЛЬ ЛЮДСЬКИЙ Я біль людський відчув ще із дитинства Тому "вождям" і не кричав "УРА!", Як ті людей хапали за горлянку І починалась в них велика гра. Які мій край, народ поработили, І все моє – вже стало не моє. От де грошей ті виродки набрали, Що кожен з них банкнотами плює? І чхать вони хотіли всі на тебе – Верстат йому штампує папірці... Ох, як би їх я взяв усіх за барки Й разом з станком втопив би у Дніпрі. А що раби? Ті все життя мовчали: Їм пляшку дай й що хочеш – те й роби... Тому вони усе і "проморгали", Тому вони сьогодні – і раби. Тому вони такі усі безправні: Бо в кого гроші – той і голова, Тому для них відведені всі плавні І ті місця, де не росте трава. 3.9.2008 р. МИ ВСІ МИСЛИВЦІ Ми в світі цьому всі мисливці Й скільки б людина не жила, А поки в світі буде жінка – Буде кохання і весна. По світу скрізь йде полювання На чоловіків і жінок, І поки будуть в нас бажання – Буде і білка, і свисток.. 18.1.2008 р. ПРАЦЬОВИТІ Хто сказав – пани ледачі? А зайдіть ви в ресторан – Як мустанги так і скачуть, Всі навколо файних дам. 25.3.2008 р. РАДІЙТЕ, ПАНИ-ДОБРОДІЇ! Пану Пилипишину Бандит захищає бандита, Для них усі пільги щедрот, Народу ж, що кормить державу, З трьох букв ковбасу на весь рот. Ганьба над козацьким народом Повисла, як меч палача, Й попробуй тій банді щось пискни – Вкоротять тебе до плеча. Ганьба над козацьким народом. Ну як тут не вдатись до дій? – Як з наших чарівних слов’янок Роблять рабинь і повій. Радійте, пани-добродії, Можливо і вам... попаде? Оцим ми якраз й багатієм, Куди ж нас наш татко веде? Щоб бандити не робили – Нам до них не підступить, Недоторкані, падлюки, З нами ж можна... все робить. Хто ж надав таке їм право?– Звісно хто! Самі собі Ну, а ми чого чекаєм? – Ми ж, простіть, не холуї! Я дивлюсь на ці порядки, Як багато досягли!.. Бігти б звідси без оглядки, Та куди, скажіть, куди? Ну не брать же знову вила, Мало крові пролилось? Чи на пай не маєм права, Що нам Господом далось? 21.7.1999 р. ДЯКУЙ ВЛАДІ! Живи сьогодні і радій, Що з кожним днем все більш повій. 27.3.2008 р. НОВИЙ ФЮРЕР Він завжди у постійному страху, А з себе Героя вдає, Хоч де б він, куди не поткнувся – Його хтось постійно веде. І ним, ніби цяцькою граються, Хоч, правда, та "цяцька" жива, Й вважає: як став Президентом, То має на все вже права. Ви тільки до нього пригляньтесь, Яким він турботливим став, І став вболівать за народом, Що сам же в ярмо і загнав. Мов тільки, як став Президентом, То гляньте, який я мастак! – Я винищу всіх, хто хоч пискне, Що їм неугодний русак. – Оце так по нашому, браво! – Волали всю ніч русаки,– Тож слава Медведєву, слава, Що в нього такі вояки! Ще й соплі не висохли в хлопця, А він вже, як качка: так – так. І будь-кому зроблю свій виклик Бо ж я не грузин, а – русак. 2.9.2008 р. ДУРНИХ НЕМА. Не поможуть їм ні мури, Ні лакеї, ні вінти, Бо сьогодні навіть кури Бачать, хто такі пани! 27.3.2008 р. ЖИВА РЕКЛАМА Яка треба ще реклама Як іде ця файна дама, І її оті стегенця Дістають нас всіх до серця? 3.2.2008 р. УЗАКОНЕНИЙ БАНДИТИЗМ Світом керує сіонізм – Ці наглі й безсоромні дяді. Хіба про це не знає світ І наші всі, хто при параді? Усе це знають ті давно, Бо всі в верхах тієї ж крові, Тому і з паспорта графу Зняли, хто нації якої? Тому й існує бандитизм, Бо всі бояться пискнуть проти. Отож й мовчать мої брати Щоб не піти під ніж на шпроти. А В ЦЕЙ ЧАС Їздять хлопці загорілі У затінених "шапках", Як шакали озвірілі, Наганяють сум і страх. А народ? Народ, як бидло Смокче пийло і сопе. Що відразу й не вгадаєш Чи то Бог, чи чорт іде. Він привик вже гнути спину І щоб ним хтось керував, А за пийло і горілку Й чорту б душу він віддав. 17.7 2008 р. ЧАРІВНА І ВЕСЕЛА Люблю чарівних і веселих Як на Великдень наші села. Щоб я таку в житті знайшов – То й на роботу б не пішов. 30.5.2008 р. ЕНЕРГІЯ НЕ ЗНИКАЄ... Енергія безслідно не зникає, Вона завжди свій має рух – І якщо в гори не втікає, То так і знай, втече – на луг. 6.12.1990 р. МАРЕВО КОМУНІЗМУ Ніби дід, автобус чмише, Ледве-ледь свій тягне зад, А над містом хазяйнує Ураганний листопад. Темні хмари, сумні думи, Стукіт, гуркіт, тріскотня, Де ж те світло, те Майбутнє, До якого мчався я. Де ж той Призрак Комунізму, Що усіх в Комуну тяг, От вам, друзі, серп і молот, От вам і червоний стяг. 5.6.1999 р. НАРЕШТІ МИ ВЖЕ НЕЗАЛЕЖНІ В цю ніч всі гавкали собаки, Навіть кричали всі півні, Бо депутати об’явили, Що ми вже вільні, ми одні. І слава Богу, що почув нас, І воля здійснилась людей, Бо скільки ж можна наше людство Кормить вже догмами ідей? Ось ми, нарешті, й незалежні, Держава Україна є, Й тепер в Майбутнє рідну Неньку Вже власний прапор поведе. 24.- 25.8.1999 р. ЩОБ СМІЯЛАСЬ І ОХАЛА Поезія повинна буть такою, Щоб вона пекла і літом, і зимою. Щоб душу радувала, очі милувала, І була завжди напоготові, Як Місяць з вилами. Щоб сміялась вона і вбивала, Як мисливці вбивають шакала, Щоб гукала завжди в світ закоханих, Щоб сміялась вона і щоб охала. 6.4.1999 р. ЩО ЗНІМЕШ З ГОЛОГО? Той, хто міг хоч щось украсти, Жив завжди, як кіт у маслі, А що візьмеш ти з голоти, Як на трьох одні чоботи? 16.6.1999 р. ПОКИ ЖИВИЙ У смерті теж свої закони, І це ніяк не забобони. Як перекриє вам кінця, Чекай – кінця. А поки ще живий, браток, Цілуй дівчат, цілуй жінок, Нехай від радощів пищать, Бо й на тім світі не простять... І все, що ти не доробив, Будеш кінчать, а щоб я жив! З коханням, брате, не жартуй, Краще в цім світі відпрацюй, Бо жінка все тобі простить, Як будеш ти її любить. Цілуй і радуйся життю, І кожній з них кажи: люблю! І не чекай, не жди весни, Не можеш сам – мене гукни. 25.12.2001 р. НЕ ВІРЮ В ЗЛО Ні! – не песиміст я І не вірю в зло, Що воно сильніше В світі за добро. Та в останні роки Стільки того зла, Хоч бери і тут же Утікай з двора. А народ дрімає, А народ мовчить.. Що це? – епідемія, Чи прощальна мить? 11.6.20001 р. ЧУМА БОЛОТЯНА Глянь, які вони пихаті Й самозадоволені, Що всі люди вже горбаті, Всі вже обездолені. Звідки те взялося панство, Звідки та пихатість, Звідки ті жуки гівняні, Звідки ж ті багаті? Вилізло ж саме нещасне, Як чума болотяна, А тепер ще й обзиває Всіх воно голотою. Та ви тільки придивіться До того удава, Та не дай йому копійку – Він же вас удавить. Ви ж на нього подивіться, На ту ситу пику, Що і хочеться кілочком Пику ту потикать. Візьміть того ж Лодзинського – Садиста-бандита, Що не слово – то отрута, От яка в нас свита! 19.7.2009 р. КОЛИ КВІТКА МЕДОНОСИТЬ Не на кожну квітку Навіть Джміль сідає, Не на кожну жінку Хлопці косять зір, Всі забратись хочуть, Як в курник – куниця, Хто до меду, звісно, Хто до... теплих гір. А тому, як квіти В полі медоносять, То джмелі літають, І медочок носять. То ж ото й звертаюсь Я до чарівничок: – Дайте мені меду Ось з оцих суничок. 23.7.2009 р. УКРАЇНЦЯМ Тому ми радощів не знаєм, Що надто всім ми довіряєм. Що кожен з нас сам по собі, Як сірі гуси на стерні. Тому нас всіх і роздягають, Що в кожного в нас хата скраю, Бо всім беремось догоджать, Навіть і тим, що гноблять нас. Тож, щоб не спали й не дрімали, То вже б давно панами стали, Бо тих, у кого хата скраю – Всіх тих скубуть і роздягають. 7.12.1999 р. ЯК НЕМАЄ ЧЕСТІ Як в синів немає честі, Не поможуть тещі й тесті. 11.6.1999 р. СТРАЖ ПОРЯДКУ Ходить сержант по базару І збирає данину: – З вас, бабуню, часничину, З вас цибулю або хну. Це, мов, тому, що у "Волзі", Що штани в лампасах, А ви, жіночко, сюди, мов, Кидайте ковбаси. А з вас,– глянув на білявку,– Лимон з апельсином. І дають, бо він при службі Ще й з конячим дрином. І кидають, і кидають, Бо всі хочуть жити, Отак живіт і трамбують В законі бандиту. Так і ходить по базару Пика та плеската, Ніби в пана генерала Ставка малувата. І як злодій із-під лоба На всіх позирає: З того курку, з того гуску – Порядок тримає. Уявляю, що б робила Вража та Антанта, Щоб на тому на базарі Не було сержанта. Бідні люди! Мати Божа, І кого винити? Як уже й в Верховній Раді Скрізь такі ж бандити. 6.8.1978 р. ОТАК І ЖИВЕМО Де комуністи – там скандали, Чого в нас тільки не було, Спочатку в місто всі втікали, А зараз з міста – у село. 24.2.1999 р. З МИНУЛОГО І МАЙБУТНЬОГО Чую голос з Минулого І Майбутнього одночасно. А я десь знахожусь посередині. Хто я? Минуле чи Майбутнє? Прислухаюсь. Іду на голос. А наді мною хмари сині. Хтось кличе. Куди? Не знаю. Напевно, у Всесвіт гукають. В тому невідомому світі повно мудрості – Одні діаманти. І я туди йду. Хто я? І як я, такий дурень, попав на Землю? І тут же на все небо б’ють куранти. І ще одна мить, і я поруч. Став і думаю. Заспокоюють. – Хто ви? В котре запитую. Всі мовчать. Минуле з Майбутнім зустрічається, Але нічим не відрізняється. Навколо пустота. Всі грішать І ніхто не кається. 8.7.1999 р. ЩОБ БУТЬ ВІЧНИМ Той буде в світі вічно жить – Хто зможе гарний слід лишить. Як маєш файні ти пісні – Знать, будеш вічним у житті. В того душа безсмертна стане, Хто перевершить спів Бояна. Отож, як хочеш вічно жить, Спіши людям добро творить. 20.12.2001 р. МУДРИЙ ЖЕНЯ Я дуже мудрого знав Женю, Все що не дай – тягне в кишеню. 11.6.1999 р. СТАРІСТЬ Руки стали, як вібратор, Що відлякує кротів, Голос вже, як провокатор, Видає вже біль років. Так як день – стає сумніше, Ніччю десь зникає сон, А душа все молодіє, Як у небі Оріон. Що воно за диво сталось? Все не так, як у людей, На яку б не глянув – хочу Ще погратися в хокей. І хоч став, як Квазімодо, Про якого я читав, Та як я на тебе глянув – Й Есміральду теж згадав. О, якби мені ту штучку, Що я мав у двадцять п’ять, Я б ще міг, мої кохані, Царювать і царювать. 11.2.1999 р. АПЛОДИСМЕНТИ І ПРЕЗИДЕНТИ Він про людей, як шеф мій, дбає: З одною спить – всім обіцяє, І всі йому аплодисменти. Такі у нас і Президенти. 11.6.19999 р. НАПАРНИК І ДИВО Напарник мій живе без крику, Ви хоч йому розквасьте пику, Варт взяти пляшку й бутерброда, Як пташеня відкриє рота. 17.5.1999 р ВІЛЬНА НЕВОЛЯ Дивлюсь я на Труханів острів, На Київ, грації беріз, Які, мов феї, манять в гості Веселим пасмом білих кіс. Дивлюсь і в небесах літаю Від гордості, що вільний я, І над моїм веселим краєм Зійшла Українська зоря. Дивлюсь на посмішки жіночі, Які горять з-під довгих вій, І заглядаю всім їм в очі, Як в душу нації своїй. Дивлюсь й не можу в те повірить, Щоб хтось й кілком мене огрів, Що жіночки, як і раніше, Будуть народжувать повій. Що будуть знов в нас яничари, Манкурти й сучії сини, Що забували про Вкраїну Хоч і не з власної вини. Не вірю в те, що Україна Не зможе спину розігнуть, Тому, народе, просипайся, Бо в нас один з тобою путь. 6.10.1998 р. ІННА В цілім світі мій знайомий Мав одну лиш Інну: – Це Альб -Іну, Н -Іну, З -Іну, Т -Іну й Магдал -Іну. 29.6.1998 р ПРОЧИТАЙ І ЗАПАМ’ЯТАЙ! Як навчивсь горілку "жрать" – Можеш шефом працювать. 17.5.1998 р. ЩАСЛИВИЙ ТИМ Щасливий тим я, що люблю, І щедрістю душа багата, І що тебе завжди я жду, І пирогами повна хата. Щасливий тим, що є, що дать, Та більше тим, що можу дати, Так вчила Біблія мене І так учили батько й мати. Щасливий тим, що я люблю І до людей повагу маю, І де б не був, що б не робив, Але про них я пам’ятаю. 5.7.1999 р. УЗАКОНЕНИЙ БАНДИТИЗМ Узаконені бандити Що побачуть – те й гребуть. Й по якому ж ото праву Ці недолюдки живуть? А щоб ми їх не чіпали – Так, як небо голубе, Так вони – оті бандити Узаконили себе. А тому, як вам щось треба, На поклін до нього йдіть, І, немов дощу у неба, Все у нього ви просіть. 11.2.1999 р. ПРО ШЕФА Знав такого шефа я, Що завів він вуси, Як підлеглих не вгризе, То його аж трусить. 9.7.1999 р. КУЮТЬ ЗОЗУЛІ Кують зозулі в нас на дачі, Та я не чую їх й не бачу. Така природа, в лісі коні, А я весь час, мов на припоні. То треба хлів домурувать, А то траншею докопать. Хотів з Петром поговорить, А тут дивлюсь – вже рій летить. Дружина жде, як янголятко, А я від неї – як від зарядки. Усе робота та все зажинок, Такий на дачі відпочинок. Отак ото й відпочиваєм, Як гарно те, що дачу маєм! 29.6.1999 р. КОМУ ЖАЛІТИСЯ? Все життя мені із вами, Друзі, не везло, То зустрінеться тихоня, То якесь тріпло. Чи то я категоричний, Чи то друзі – тюфтяки, Що не стрінь – одні п’янички, Або просто – хом'яки. Тільки й знають те, щоб вмазать, Тільки й знають – погулять, А тут тре’ садок кропити І кролям піти нарвать. Так ото ми і живемо. А жалітися кому? Симоненку чи Морозу, Чи відомому Му-му? 8.7.1999 р. ХТО ЛЮДСТВО ОБДИРАЄ Той, хто людство обдирає, Щастя той в житті не має. 8.2.1999 р. БІЛА СИМФОНІЯ В житті нічого кращого немає, Як біленькі жіночі грудоньки, Коли вони ще полум’ям палають, Як в небі ясні зіроньки. Тоді душа романсами співає, І від отих симфоній білих хвиль, Душа й моя невидимо палає, І в серці десь вибрикує "Кадриль". І все тоді у зоряному світі, І вся душа тоді моя штормить, Як йде дівча й ті хвилі розгойдає, Коли до вас воно біжить. 29.7.1998 р. БІЙ НА ДОРОЗІ ЖИТТЯ Я родився далеко від Бога, Бо так рідний наш уряд хотів, І була в нас одна лиш дорога, Та ніхто з неї сходить не смів. А тому і не дивно, що й досі Багатьох ми не знаєм молитв, Так нам голови всім засмітили, Що у ній – ані рим, ані ритм. І я також не вірив у Бога На відміну, як батько і дід, Тож сьогодні шукаю дорогу Ту, якою ходив весь мій рід. А тому, мушу жити ще й жити, Бо не все ще зробив, що хотів, Щоб до Бога себе підтягнути, А дітей відтягнуть від чортів. Хочу я в цьому світі створити Для людей щось незвично-своє, І щоб кожний повірив у диво, В те, що все-таки Бог в світі є. 11.2.1999 р.