А листя падають...
На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу А листя падають..., Кудрицький Валентин Олександрович-- . Жанр: Поэзия / Юмористические стихи. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Название: А листя падають...
Дата добавления: 16 январь 2020
Количество просмотров: 284
А листя падають... читать книгу онлайн
А листя падають... - читать бесплатно онлайн , автор Кудрицький Валентин Олександрович
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Перейти на страницу:
КОТИК
Любов, весна і ніжний дотик,
Що є чарівніше в житті?
Коли вона сказала:
-Котик,
Побудь як довше... у мені.
17.5.1997 р.
ЖАРТУВАЛИ ХЛОПЦІ
Жартували хлопці в полі під вербою,
Молодечим сміхом веселили ніч,
І дівчат хапали, як мішки з мукою,
І весь час сміялись з ними віч-на-віч.
Вправо і наліво скрізь були красуні,
Глянь, які чудові і які прості,
Як багато ніжних їх у цьому світі
Та, прости кохана, всі вони не ті.
Не такі в них очі, не такі в них рухи,
Сміх, розмова, голос не такі - убий!
І хоч чорні брови та не карі очі,
З ними я жартую а як ти - сумний.
Забуваю все я - як на мене глянеш,
А тому від мене краще відвернись,
Бо мене твій погляд, дорогенька, ранить,
А чому?- сама ти в цьому розберись.
4.11.1961 р.
МОЇ ІЗЮМИНКИ
А роки йдуть, роки лютують,
Як дикі бджоли на стерні,
Не надивлюсь, не налюбуюсь,
Я вами, миленькі мої.
Жорстокі роки віднімають
Від вас ізюминки краси,
А я однаково люблю вас
Ще більше, як у ті часи.
5.5.1983 р.
МОЯ ПРИНЦЕСА
Під вікном мого будинку
Виросли каштани,
Всі тягнуться до Сонечка
А я до Світлани.
Всі стараються погладить
'Форда', 'Мерседеса',
А мене цікавить більше
Лиш моя принцеса.
7.5.2001 р.
ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ
В житті своєму я ніколи
Не їв кетової ікри,
Зате як був й лишивсь Микола,
І не ломав людям хребти.
Не пив я 'Віскі', вин заморських,
Не гвалтував негриць в садку,
Не був я злодієм в законі
Як ті, що нині на верху.
Не був розплідником зарази,
Любив домашній самогон,
І де не треба - там не лазив,
Жив, як філософ, як Платон.
Любив жінок завжди грудастих,
Які не знали слова 'ні!'
І щоб її як візьмеш в руки -
Відчуть всі радощі земні.
23.4.1990 р.
МОВЧАЗНІ БАНДИТИ
Стоїть в метро старий, та ще й горбатий,
Ледве стоїть, ну а хлоп'я хмільне -
Таке веселе, і таке мордате,
Сидячи поруч й вусом не моргне.
Люди старі - вони в нас терпеливі,
А молоді чомусь без співчуття,
Неначе замість серця в них там сливи,
А замість мозку - тирса і сміття.
Ото на вас з-під лоба буде блимать,
Або вдавати з себе, ніби спить,
Що хочеться мовчазному бандиту,
Отам при всіх - по-справжньому вліпить.
Я не прихильник крові і насильства,
І не люблю скандали роздувать,
Та як же можна буть таким бездушним,
Якщо старенькі ледве-ледь стоять?
23.4.1990 р.
І ЩЕ ДЕНЬ
Ну ще день, ну ще два
І залишиш ти Київ,
Ну ще день, ну ще два -
Ти моя а я твій,
І болить розтривожене серце і ниє
В світлих променях дум і надій.
От і все.
Вже сьогодні я бачу той потяг
Що тебе назавжди забере,
І з тобою візьме мій неспокій
Й ніжне небо твоє чарівне.
А, можливо, залишивши Київ,
Засумуєш ще більше, ніж я?
Тільки син, як приїдеш додому
Запитає: матуся моя,
Ну чому ти така невесела,
Що з тобою, признайся мені?
А в той час пропливатимуть села,
Мов гірлянди в уяві в ці дні.
І я теж крадькома,/ це між нами
Щоб не відав твій син й чоловік/ -
Буду плутатись в вас між ногами,
Як у мене - собака мій Дік.
І ніхто розгадать не зуміє,
Звідки в тебе, як камінь слова
Чому ти чоловіка не хочеш
І постійно болить голова.
24.7.1967 р.
ЯКЩО НЕ ЛЮБИТИ
Як у вас старіє тіло -
То душа ясніє,
І нічого, дорогенькі,
Тут уже не вдієш.
А коли старіє тіло,
А в душі лоскоче,
То чи й справді гріх кохати,
Якщо вас хтось хоче?
18.9.2003 р.
АПЕТИТНІ ДУЛІ
Стою й дивлюсь бабусі в очі,
Невже чогось ще й досі хоче,
Живучи на оті гроші,
Що дав Кравчук їй від душі.
За ті веселі з маком дулі -
Герою Праці - бабі Улі?
17.9.2003 р.
АДАМ
Якби Бог знав скільки нещасть
Єва на світі натворила,
Як сотворила перший гріх
І всю красу свою відкрила.
Бо з того часу кожен день
Адам те й знав, що все молився,
І Бога кожен раз благав -
Щоб він за Єву заступився.
А як притихли солов'ї -
Він тут же знов перехрестився,
Ще раз до Бога підійшов
І низько Богу поклонився:
-Я буду вік тобі служить,
Я буду вік тобі молиться,
Тільки, дозволь, той гріх...творить,
Тільки, дозволь, на гріх дивиться.
Бог на Адама подививсь:
-Ну що ж, гріши, але молись.
Не знаю, щоб робив Адам
Аби він з Євою не стрівся,
Певно б тинявся, ніби вовк,
А то й, гляди-чого ще спився.
Й ніхто б не знав, звідки громи,
Й ніхто не знав би про спідницю -
Чом саме в ній Бог приховав -
Найважливішу таємницю.
31.10.2003 р.
ЯКЩО ПОМРЕШ
Ніхто ні в чім не допоможе,
Не дасть ні крихти, хоч кричи,
А як помреш ти, не дай Боже,-
Хоч сам себе ти хорони.
Як в крісло всядеться нещастя
Типу Павла чи Кравчука,
То довго всім не бачить щастя,
Бо в їх політика така.
10.4.2003 р.
В САДКУ КОХАННЯ
Я тільки зараз як ніколи,
/Коли кінчається життя/
Те зрозумів, що ти для мене -
То цілий світ мого буття.
І все настільки стало милим -
Що неможливо передать,
Якби ти знала, як хотілось
Тебе в ту мить за плечі взять.
Ловить сліпучі блискавиці
Твоїх бентежних груденьок,
О, як хотів тоді, кохана,
Піти з тобою десь в танок.
Бо тільки нині зрозумів я,
Що капітан без корабля -
Це всеодно, що світ без Сонця,
Або без Космосу земля.
Бо знаю, той заряд кохання
Що Космос нам подарував,
Його без всякого вагання -
В житті б без тебе я не взнав.
І, хоч, можливо, це наївно,
Але, здається, що не жив,
Та, певен, дай своє кохання! -
Я б з ним і Всесвіт покорив.
Бо тільки нині зрозумів я,
Якби я в світі прогорів,
Аби тебе, моя веснянко,
В садку кохання не зустрів.
29.2.2003 р.
СВОЇЙ ЄДИНІЙ
Як вперше я тебе зустрів -
Це просто так не розказати,
В душі світилось і гуло,
Куди не глянеш - білі хати.
В душі замученій моїй
Неначе небо запалало,
Й куди б я лише не ступив -
Усе раділо і співало.
Й, здавалось, щастю моєму -
А ні кінця нема, ні краю,
Та от сьогодні знову жду,
І як колись, її - чекаю.
2.10.2000 р.
РЕВНІСТЬ
Можливо я, кохана, псіх,
Що вас ревную я до всіх?-
До вітру, Місяця, зірок,
До солов'їв, і до сорок.
Бо щоб хоч трохи міру мали -
То ви б на їх не позирали,
І не стріляли б в їх очима -
Коли із вами йде мужчина.
19.3.1990 р.
УРАГАН
Мені давно вже помирати,
А я мов тільки народивсь,
Коли проходила дівчина
І я на неї подививсь.
Душа відразу запалала,
Мов ураган в її ввірвавсь,
Не міг очей я відірвати
Від тих очей, хоч як старавсь.
Отак стояв я і мовчав,
Немов до неї прив'язали,
А роки втомлені мої
І досі ніжності благали.
28.2.2004 р.
СТАРЕЧЕ ЗІЛЛЯ
Губоньки у тебе ще рум'яні,
І в очах не вигоріла синь,
А на полі почала сивіти
Із жіночим іменем - полинь.
Та й морщинки, ніби борозенки
Розорали личенько твоє,
А в садку співає соловейко,
Ніби вибачається за все.
Як хотів наблизитись до тебе
Й під Чумацьким шляхом обійнять,
Та подумав, а як раптом в татка
Знову підеш дозволу питать.
А полинь гірчить - старече зілля,
Як і всякий перезрілий плід,
Тільки вже не буде в нас весілля,
Хоч здалось, що ми знайшли свій слід.
Бо давно осипався наш цвіт.
7.7.1990 р.
ТИ МАНИШ В ЛІС
Ти маниш в ліс де солов'ї
Всю ніч з зозулями співають,
Де з вітром шепчуться гаї
І нас до ранку розважають.
І хочеться тоді мені
До груденьок твоїх припасти
/І хай мене простять боги!/ -
Усе, що там ховаєш вкрасти.
2.2.1992 р.
СИМОФОР
-Жінка - це, ніби, знак оклику,
Жінка - це, мов, симофор,
Жінка - це, ніби, шлагбаум,
Повз неї не пройде ніхто.
16.9.2005 р.
ЯК НЕМАЄ ВІРНОСТІ
Ой, у небі синьому,
Ой, в зеленім полі
Пригорнувсь до дівчини,
Ніби до тополі.
Пригорнувсь до дівчини
Й чую крик тополі,
Де немає вірності -
Не шукай любові.
17.9.1997 р.
ЯК ПОВІЄ ВІТЕР
Як гляну в очі я твої -
Душа добріє й молодіє,
О, як же хочеться тоді
Щоб вітер з вуст твоїх повіяв.
О, як же хочеться тоді
До тебе, люба, пригубитись
І з вуст твоїх, як з джерельця -
Нектару ніжності напитись.
2.2.1992 р.
БРЕХНЯ
Той, хто хоче владу мати,
Мусить вічно пам'ятать:
Треба більше всіх брехати,
А ще більше - обіцять.
А як виберуть до влади,
І народ щоб довіряв,
То й тоді вам треба буде -
Більш брехати як брехав.
Бо народ він, як дівчина:
Більше брешеш - більш цвіте,
То ж чому б і не брехати
Якщо хтось брехню ту жде?
5.6.1990 р.
ЛЮБЛЮ НЕПОКІРНИХ
Хоч убий! - не відмовлюсь від тебе,
Хоч убий! - доторкнусь до грудей,
Бо люблю я і простір, і небо,
А ще більше хоробрих людей.
Бо люблю - непокірних, кусючих,
Що уміють себе відстоять,
Які знають, чого вони хочуть
У той час, коли люди всі сплять.
22.5.1997 р.
ЯКЩО НЕМА КОХАНОЇ
Який наш світ нудний, невтішний,
А часом, просто, аж смішний,
Бо, навіть, той - який безгрішний,
Вже грішний тим, що він нудний.
Ну як же можна, вибачайте,
Красуню-жінку обійти,
Яка, мов, симафор на площі
Вам перекриє всі світи?
Яка, мов, вогнище палає,
А губки, мов, тюльпанів цвіт,
Та хай мене ви б, навіть, вбили -
Однак побіг за нею вслід.
Бо, де б ще зміг, як в море чайка
Пірнуть в бентежну глибину?
Бо все, що є поза коханням -
Я і без неї сам знайду.
І хай мене позбавлять раю,
Хай буде цілий рік зима,
Проте, навіщо рай потрібний
Там, де коханої нема?
І не заманюйте ви раєм,
Бо, що в раю, скажіть, робить
Там, де коханої немає,
Там,де нема кого любить?
21.3.2003 р.
ПОГЛЯД НЕБА
Твої очата - погляд неба,
Твої вуста - то мед віків,
О, як же хочеться торкнутись
Твоїх грайливих... полюсів.
Схопити, ніжити, лизати,
Як кішка лиже кошенят,
І в щасті вічному купатись,
Як в небі зорі миготять.
17.6.1997 р.
ПРОЙШЛО ВЖЕ ЛІТО
Ти ось стоїш передімною,
Вдивляюсь в очі голубі,
І так приблизитися хочу,
І покачатись на тобі.
Бо, бачу як проходить літо,
І всі гаї стають сумні,
Навіть, розділись вже й берізки...
А ти чомусь ще й досі ні.
8.8.2003 р.
КОЛИ ПОМРЕШ
Як жаль, що доля невблаганна,
І варто вилізти з болота,
Як прийде, скажем, дядя-Ваня
І вам закриє очі, рота.
А гроші, цінності, добро -
Все перейде якомусь хаму,
Який на тебе при житті,
Навіть, як чесно - і не глянув.
І вас в ганчір'я заверне,
І кине, як непотріб в яму.
Отож, будуй свій храм в душі,
Щоб всі були тобою раді,
І, щоб, коли твій прийде час -
Ти був при повному параді.
14.12.1997 р.
ЩОБ ПОПАСТИ В РАЙ
Напевно, думає голота
Її чекають там в раю,
Де божі пташечки співають
Так, як у панському садку.
Для того, щоб у рай попасти
Треба таким буть, як Кравчук,
Потрібно красти, красти, красти,
Не гребувать ні чим, ні чуть.
Бо, як говорять наші вурки,
Навіщо Богові придурки? -
Як в нього і своїх хватає,
Й куди дівать їх? - сам незнає.
Невже придурки ті вважають,
Що їх боги в раю чекають?
О, ні! - не вірте ви в той міф,
Що рай відведений для всіх.
Бо, щоб до Бога йшли всі голі -
Усі сини його і дочки,
То запевняю: й Бог лишився б
Сам без штанів і без сорочки.
12.3.1997 р.
МОЇ ВОЇНИ
Моя душа селу належить
В якому виріс і змужнів.
Село, в якому народив я
Своїх незрілих ще синів.
І хоч ще в світ їх не відправив,
Бо ще не мають атестат,
Та ними я уже пишаюсь,
Бо кожний вірш мій, як солдат.
31.8.2005 р.
РОЗДУМИ ОПІВНОЧІ
Коли приходить новий день
Й кайфує над Дніпром -
Я, мов, заведений весь час,
Все бігаю бігом.
Скільки живу - стільки й спішу,
Скільки живу - стільки лечу,
Куди й чого я так спішу,
Куди й до кого я лечу?
Чомусь хотілось встигнуть скрізь,
Хотілось все пізнать,
Але навіщо? - хто б спитав -
Потрібно жили рвать?
Нащо мені, скажіть, цей хлів,
Ця пасіка, цей дім,
Невже в житті останнє з'їв,
Чи щастя тільки в нім?
А чи не краще б цілі дні
Пролежать на Дніпрі,
І любуватись божим днем,
Що мчиться по землі?
Радіть, як чаєчки киглять,
Виблискують крильми,
З соборами поговорить,
Поніжитись людьми.
Отож, і думаю собі,
Що в час такий скрутний,
Кому будую я свій дім,
Чому такий дурний?
Чому і за які гріхи
Домучую себе? -
Коли такий чудовий світ
І небо голубе.
31.12.1997 р.
Перейти на страницу:
Рекомендуем к прочтению