А листя падають...

ЯКБИ Я БУВ СУЛТАНОМ Я впевнений в тім, що тепла в моїм серці Вистачить, любі, на всіх, В цьому, красуні ,ви не сумнівайтесь, Тільки до мене прийдіть. Всім присягаюсь, що всіх вас кохаю, Всім присягаюсь, що всіх вас люблю, І серце своє тільки вам довіряю, Так само як верби себе - солов'ю. І тим, що люблю вас - горжусь до безтями, Кого ж в цьому світі крім вас ще любить? А тому, щоб став у житті я султаном - Я всіх би велів вас в гарем запросить. 12.12.1965 р. ХВАТАЮ ПОГЛЯДОМ Хватаю поглядом прохожих І зупиняю їх на мить, Скажіть, скажіть, мені, прохожі, Чому так хочеться любить? Чому мій погляд зазирає У ваші душі напроліт? І варто лише доторкнутись, В душі, немов, сімнадцять літ. Від вас пахтить зеленим гаєм, На що не глянеш - скрізь нектар, І серце, ніби, в бубон грає, Що аж мене кидає в жар. З ваших очей блакитно-синіх Черпаю ніжність, як бальзам. Скажіть, скажіть мені прохожі, Де ви берете стільки гам? Хочу вам низько поклонитись, До серця ніжно пригорнуть, І хто не проти - одружитись, Хоч на годинку, прямо тут. 16.11.1966 р. ПРЕДОК Як погляну я на предка, Мов дивлюсь на яблунь цвіт, Як він міг - не уявляю Жить без ліжка стільки літ? Як же бідні люди спали Без матраців на сучках, Ще й ого як всі гасали, Обганяючи свій страх. Ну а зараз ви, пробачте, Облінились так мужі, Що без вело-мото-авто - Всі повзуть, немов вужі. 22.6.1990 р. ЗВІДКИ ТЕРПІННЯ Ну скільки зможеш грать коханку, Кривить душею і мовчать, Й до мене бігати щоранку Як на роботу всі спішать. Дивуюсь з того я, кохана, Звідки ти зло оте береш, Яким мої ятриш ти рани І ними, як вогнем печеш? З твоєю волею і духом - Міста і села треба брать, І, навіть бурями, як пухом - В далекі простори стрілять. А ти мов в Космосі зависла - І ні туди, і ні сюди, Ну скільки можна ждать до себе І повторять: прийди, прийди. Не знаю, де береш терпіння, Звідки те золото й срібло, І звідки в вас ота підступність - З якої йде добро і зло? 16.1.1983 р. БУВАЮТЬ ДНІ Бувають дні що хочеться сміятись, А іноді не плакать, а - ревти, І в цьому винувата не погода А ти, моя кохана, тільки - ти. Чого тобі в цім світі не хватає? - Ірпінь, гаї - всі в тебе у вікні, І солов'ї всю ніч романси грають, Як Паганіні на одній струні. Коли таке над нами ясне небо, Що, навіть, Місяць не бажає спать, Так що, жінки скажіть, чого вам треба, Коли вас люблять і завжди хотять? 15.6.2001 р. ЩОБ БУТЬ ГЕНЕРАЛОМ Вечірня зіронька над нами Манить завжди у синь полів, Де я зустрівся вперше з вами, Серед скрипучих ясенів. І поки шепчуть зорі з гаєм, І поле з вербами шумить, На сто відсотків запевняю: Я буду жить! Я буду жить! А прийде смерть, то буду знати, Що генералом був в житті Бо, щоб лінився я кохати - Сидів би й досі на печі... Бо той не жив, хто не любив, Бо чим ти можеш тут пишатись, Що сам себе ти обдурив, Якщо не зміг ти закохатись. О, любі миленькі жінки, Я хочу й ще вам нагадати: Щоб Місяць був яснішим дня - Треба кохати і кохати. О, любі миленькі жінки, Краса небес від вас залежить, Отож, кохайтесь і любіть, Адже сам Бог за вами стежить. Із губ твоїх я п'ю кохання Проби найбільшої - бальзам, Із губ твоїх я п'ю шампанське, Яке й панам не по зубам. Й чим більше п'ю - більше люблю, Бо я кохаю, я - живу. 27.1.1997 р. РОЗУМНІ... Ніхто нікого не слухає, Всі стали розумні такі, Що нікого й нафіг послати, І все це сьогодні, в ці дні - Коли треба нам, як ніколи Всім світом зібратись в кулак, Коли є бен ладени, буші І гине останній байбак. 11.10.2001 р. НЕ ХВАЛИ ЖІНКУ Хочеш, щоб не вкрали жінку - Не старайсь при всіх хвалить, А кажи, що та, як кобра, І весь день вона сичить. Не хвали ніколи жінку, А то, брате, відіб'ють, А як будеш ти впиратись То, гляди, ще й писк наб'ють. Не хвали свою дружину, А кажи, що п'є та п'є, Що неряха, що розтяпа, Й місяцями не дає... Не хвали ніколи жінку, А кажи, що помело, І не встигнеш щось сказать їй - А вже знає все село. І що дуже любить гроші, Тут ось дав - і вже нема, Не готовить, не цілує, Ну не жінка - а війна. 28.5.2005 р. ВІЧНЕ ЗЛО Людині, що душа зі зла - Буть треба далі від срібла, Бо в тому світлому металі - Всі наші біди і печалі. Бо там, де золото й срібло - Там проживає тільки зло. З-за них - і вбивства й грабежі, Розпуста, секс і вояжі. Невже, для справжніх нам стосунків Мало троянд і поцілунків? 15.6.2001 р. ВІДШУМІЛИ ВІТРИ Відшуміли вітри в полі, Зник вечір з росою, Сижу сам в холодній хаті, А думки - з тобою. Цілу нічку обнімають, Лізуть під сорочку... А над полем бродить Місяць З зорями, як квочка. А під Місяцем дрімають Втомлені діброви, Ніби, люди замучені, Насупивши брови. Відшуміли вітри мої, Б'ють поклони Богу, І невже пора збиратись Вже мені в дорогу? 18.9.2003 р. ЧАРІВНИЙ СОН Так, як вечір, моя люба, в небі заіскрився, Я як в сон чарівний - в тебе тут же провалився. 8.2.2004 р. КРОК ДО ВІЧНОСТІ Відпливли вже ті деньочки, Відшуміли ті жита, Як зривали ми волошки Й забували про літа. Ну а зараз, що казати, День прожив - ото й радій, А про те, що буде краще Тільки , братику, помрій. Що не день - до Бога ближче Ну і, звісно, до зірок, І невже мені до Нього Залишився всього крок? 27.10.1987 р. ПРО ПОРЯДНІСТЬ Кого не стрінь - то всі порядні, Кого не стрінь - то всі святі, А вийдуть з дому Колі, Насті - Всі незаміжні й холості. Тому і хочу запитати, Я вас усіх, скажіть, мені, Так в чому ж є ота порядність, В тім, що ми любимо, чи ні? Тому і хочу запитати: Вірність, то правда, чи брехня? А щоб аби поговорити - Тоді навіщо нам така? А тому й хочу запитати: /Нехай мене Господь простить!/, Якщо це є для дурнів жарти - Чи варт про неї говорить? 11.6.1990 р. З ЯКИХ КРАЇВ? Я тебе і жду й не жду, Хочу і не хочу, Сам не знаю, що роблю, Як із нею ходжу. Як відійду, подивлюсь З відстані - чудова, А як ближче підійду - Як в хліві корова. А ні етики, ні слів, Посмішки ні трішки, І з яких воно країв Причвалало пішки? 11.10.1961 р. ЦІЛУЙ ЇЇ Якщо жінка з тобою Серед квітів і туй, То ти менше роздумуй І як більше цілуй. Ти цілуй й пригортайся До її грудоньок, Поки ті солоденькі І на губках медок. Ти цілуй, як в останнє, Як ріка береги, Бо чого хоче жінка, Того хочуть - Боги! 1.8.1997 р. З НОВИМ РОКОМ! Пройшов вже тиждень, а мені Здалось, що тут я цілу вічність. О, як би я хотів в ці дні Тобі стать дідом Новорічним. І рівно в нуль-нуль-нуль годин До тебе в спальню завітати, Принести повненький графин І з Новим роком привітати. Щоб веселіше було спати... 30.12.1990 р. В САНАТОРІЇ Довго думав я як діять, Де подіти горе, І вирішив взять відвезти Я його на море. Та коли приїхав, думав, Стану заікатись, Бо до кого тут, пробачте, Можна залицятись? А ні жодної дівчини - Лиш одні бабусі І всі кинулись на мене, Як вовки на гуся. Став й не знаю, що робити? - Чи втікать, чи здаться. А вони, немов сороки Так і 'фраєряться'. Потягнули всі відразу Тут же на танцюльки, Щоб розважитись хоч якось, Влаштували гульки. -Відчепіться, люди добрі, Залиште в покої, Дайте хоч перепочити! - Сам втік від такої. 24.12.1990 р. НАЙНІЖНІША КВІТКА Хто не любить з нас блондинок,- Хай це скаже сам мені, Бо нема на світі квітки Найніжнішої в житті. Співчуваю я грузинам І всім тим, хто любить грім, Як той білий колір шкіри Не дає всім спати їм. А тому, хто б не пасквілив, Й як би фей не ображав, Але хто, скажіть, у світі Щось в житті солодше знав? 19.41990 р. ЗЛІСТЬ І ЩЕДРІСТЬ Звідки в тебе, дорогенька, Стільки злості і щедрот, І до того ж - на всі смаки Для усіх земних істот? То ти, ніби справжні ліки - Хоч до рани прикладай, То страшніша від шуліки - Хоч із дому утікай. Все є в цього янгелочка: Гострі зубки й пазурі, А яке воно чарівне У своїй любовній грі. Буде вас весь день голубить, Обнімать і цілувать, А попробуй ти їй ,любий, Проти шерсті щось сказать. І тоді ви попадете У країну 'навпаки'. Й, навіть, в голову не прийде, Що це ті самі жінки. Підуть в хід і крик й тарілки, І такий кардибалет, Що втікатимеш від жінки - Як від полькі карапет. 14.9.2001 р. МІЙ ЯНГЕЛ О, ти мій Янгел - охоронець, Моя ти Бджілко, розігнись, І з висоти польоту птаха На світ наш божий подивись. Ти подивись на божі сяйва - Коли зявляється роса! Що, навіть, вечір в полі гасне, Щоб десь поглянуть в небеса. Сходи у парк, поїдь на море, Хоч раз на люди покажись, І стань хоч раз сама собою, І до прохожих посміхнись. 9.1.2000 р. ОЧІ ДІВОЧІ Губоньки у дівчини Маками горять, Боже! Як же хочеться Їх поцілувать! У очах дівочих Бісики палають Ті, які магнітом Хлопців притягають. І не втримать батьку, Й матері не втримать Той могутній спалах, Ті могутні ритми. Ритми, що приводять Душу в справжнє свято, Якщо їм не стане На заваді тато. 22.3.1990 р. ЗАГУБЛЕНА ДУША Що ти чарівна - я те знаю, Та за відвертість вже прости, Кому така душа потрібна, В яку складаєш ти торти? Щоб в світі жить заради шлунка Й не бачить іншої мети, Аби земля під вами грузла, Або ломалися мости? 9.1.2000 р. ЧОМУ ТАК СТАЛОСЬ? Колись чекав тебе, як фею, Нині обхожу, як чуму. І ти ні раз не запитала, Чому так сталося, чому? Ну а тепер вже не питай, Чому я дома не ночую, Чому хожу без тебе в гай, І не тебе вже там цілую? 15.11.1995 р. ГРУДОНЬКИ У дівчини грудоньки Манять, ніби, зіроньки, Бо на них як подивлюсь Тим, що я мужик - горжусь. Бо така від них йде сила, Мов мені пришив хтось крила. Ладен світ весь нахромить, Щоб ту силу покорить. 12.3.2004 р.