А листя падають...

АНТИЛОПА ГНУ В савані Сонечко палає І пестить антилопу гну, Мабуть тому я й біг до тебе, Бо знав я що не дожену. 5.4.2004 р БУКЕТ НА АСВАЛЬТІ Там, де з тобою ми бродили По золотистому піску - Сьогодні заасвальтували Згадки про молодість мою. І нова площа світлом грає, А я, немов юнак стою, Бо знову стрів у тому краї Я другу молодість свою. Проходить дівчинка білява В якої коси розплелись, Така ж вродлива і лукава Як та, що в юності колись. Гукаю: -Стій! Куди ж ти ,Ганю, Невже своїх не впізнаєш? Вона ж мені: -Я вас не знаю, Даремно, дядя, пристаєш. -А де ж твоя, скажи, матуся?- Звернувсь до неї тут же я, -Я не Гануся, я - Настуся, А Ганя - матінка моя. І знову в пам'яті косички Повизирали, ніби цвіт, А на доріжці, де вербички - Стояв букет юначих літ. 31.1.1986 р. ЩОБ ХОТІЛОСЯ ЖИТЬ Напий моє серце коханням І душу таким почуттям, Щоб міг без докорів вагання Завжди милуватись життям. Зігрій моє серце любов'ю, Навіщо нам душі томить? Якщо ми родились з тобою Для того - щоб вічно любить. 26.11.1968 р. НАЙБІЛЬШЕ ЧУДО Колись і я був кучерявий І там, де нині толока, Буяв оазис конопляний - Приманка для молодняка. Лице, яке рум'янцем грало, Немов скотилося з гори, Вже потемніло і прив'яло, Мов поорали трактори. Живіт став, як карикатура, Немов туди запхали м'яч, Що не поможе й фізкультура, Хоч ти кричи, хоч гірко плач. Ніхто до тебе не підійде, Хоч ти на Місяць вовком вий. О, боже, любий, боже милий! Чому нещасний я такий? Та я однако не здаюся, І як стояв - стою в строю, Бо я жінок - хвалити Бога Ще більше, як любив - люблю. Бо всі вони - то божі квіти, Ну як їх можна не любить? - Коли вони дарують літо, Навіть, коли мороз тріщить. На їх поглянеш - жить охота! Який же треба ще прогрес? Як біля вас жіноча врода - Найбільше чудо із чудес. 18.8.1982 р. КОЛИ Я З ТОБОЮ Ти, як вино в бакалі граєш: Чим більше п'єш - тим більш кохаєш. І я захоплююсь тобою Так, як скрипаль на скрипці грою, І більшого не треба раю, Як я на скрипочці цій граю, 14.5.2004 р. ЗАБУДЬ ПРО ВСЕ О, люди нашої планети, Досить вже хникать і стогнать! А вийдіть в поле, як поети, Щоб божим ранком день почать. Махніть ви жайворам привітом У небо, де хмарки біжать, За що вони вас ціле літо Будуть піснями розважать. Постій, помилуйсь божим світом, Творцю за щедрість поклонись І, як нема у тебе жінки, То ти на Бога не гнівись. Постій, прислухайся, поніжся Дібровами, що гомонять. Бо жінка гарна до заміжжя, Коли її ще всі хотять. Постій, помилуйся гаями, Й на тих, хто любить - не гнівись. І, навіть, як не віриш в Бога, Йому одначе поклонись. І відірвись від дум насушних, Забудь про все ти - хоч на мить, І ти відчуєш як до тебе Із поля казка прибіжить. 19.2.1983 р. ЯКБИ НЕ КОХАННЯ Що не кажіть ви а кохання - Одне з найбільших в світі див, Бо в ньому всі людські бажання Які Бог в душу нам вселив. З нього бере початок вірність, У ньому радість, і біда. І, як не дивно, в ньому - вічність, І філософія життя. Навколо крутиться планета, Навколо зорі і світи, І, щоб нам Бог не дав кохання, Нам би й поетів не знайти. 24.6.1982 р. ТАМ, ДЕ ЖАЙВОРИ Ніби пух лебединий Над рікою туман, Скільки років я мріяв Обійняти твій стан. Обійнять, притулитись До твоїх груденьок І поніжитись ними Хай би, навіть, деньок. І, де жайвори в небі Сиплють ноти пісень, Як хотів би тобою Починати свій день. 12.7.1980 р. БІЛЯ СТАВУ Якби ти знала, як до болю Я поле, небо, ліс люблю, І ту замрієну тополю, Що стріла першою в гаю. І ту палаючу калину, Яка кричала під вікном, Яка до себе нас гукала, Щоб ми зігрілись... перед сном. с. Містечко 2.5.1961 р. МАГНІТ Буває, що пройде дівчина, І, навіть не гляне на вас, А ваша душа калатає Так, ніби проснувся в ній джаз. Як тут же і серце заб'ється, Немов ти хильнув первака, Як тут же під блузку уявно У вас потягнеться рука. Ну звідки, скажіть, отой поклик, І звідки той вічний магніт? Що варто тобі лише глянуть, І - іншим становиться світ. 17.6.1997 р. КОЛИ НАЛИВАЄТЬСЯ ЖИТЄ Навколо ліс шепочеться З зірками про любов, Ти та, що як подивишся - Дубіє в мене кров. Як жито наливається, Співають солов'ї, О, як же, люба, хочеться Скупнутися в тобі. 22.5.1961 р. БОЖИЙ ЗАПОВІТ Я вже не йду, я вже повзу, Мені ж здається, що біжу. І хоч я знаю, час прийшов, Та не жалію я підков. І я нікого не виную У тім що дурень, що будую. І хоч із кожним днем все тяжче, Та праця від неробства краще, Праця наводить на думки Що ми ще й досі парубки. А як же хочеться все встигнуть Поки ще ноги не остигли, Бо ще не все те людям дав, Що Бог мені заповідав. 5.2.1990 р. ПРО ВІРНІСТЬ Вірність не лише є тілесна, На жаль є вірність ще й словесна, Бо шкірить зуби всім - теж зрада, Тоді, чому така ти рада? То ж грай та не перегравай, Бо попадеш без зубів в рай. 22.5.2004 р. КВІТКОВЕ ПОЛЕ Сміються хлопці із Миколи Що ходить він по квіти в поле. Де в полі квітам тим набраться - Як бракон'єрів стільки, братці? А хочеш квітів ти нарвати? - То їдь хутчіше на Хрещатик. Там знайдеш ти яких захочеш: І карооких й синьооких, В спідничках довгих і коротких, І ледве не в одних колготках, Там зможеш стільки їх нарвати, Аби хватило в тебе... хати. 9.4.1978 р. ЧОРНИЙ КІТ Коли тебе я цілував І ніживсь в полі грудоньками, Я ще не знав, тоді не знав, Що чорний кіт пробіг між нами. Тоді не знав я, ще не знав, Що поруч з вірністю є зрада, Коли під небом серед трав Тебе на радощах посватав. Бо ще тоді твоя зоря Над лісом весело сіяла, Бо так мене, клянусь тобі! - Ще ні одна не цілувала. Та, видно, що любов вона Схожа вже надто на комету, Й горить вона поки летить, Поки зустріне десь Планету. 16.6.1990 р. ЗАВІХОЛИЛО Завіхолило, захурделило Батогами веселих стріл, Ну а я тебе - свою ластівку Ще і досі ніде не зустрів. Чи ти є де, чи може й немає - Сам не знаю, іти, чи стоять? А зоря вже моя догоряє, Ще не встигши як слід засіять. 29.9.1990 р. КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛЮБОВ Ти прийшла у білім шарфі, Що очей не відірвать. І, можливо, з того часу Став себе я пам'ятать. Як від Місяця сховавшись, Під вербичкою в гаю, Цілу ніченьку до ранку Ти шептала, що люблю. Хтось тоді посіяв ніжність, Кинув стільки почуттів, Що, якби хто доторкнувся - То від дотику б згорів. Хтось жбурнув кохання в мене Й я відразу запалав, Й стало все тоді зеленим - Навіть, річка, навіть, став. Зашуміли в серці айстри І ромашки запашні, І весь день, всю ніч відтоді Щось творилося в мені. Що хотілось обійняти Небо, поле, всіх людей, І від щастя закричати, Ніби, виграли в хокей. Ти прийшла у білім шарфі Що очей не відірвать, Й з того часу, дорогенька, Став і я в хокей гулять. 16.5.1981 р. МІШЕНЬ Як хочеться буть молодою, А роки летять і летять, Хіба ж я змогла б, як раніше - Сьогодні тобі відказать? А зараз стою під вербою Й рахую як роки летять, Як душу шельмують журбою, Які вже не в силах прогнать. В очах все частіше тумани, Й не та, що була вже весна, Бо зморшки прокляті, як рани Всю душу зорали сповна. Як хочеться стать молодою І ніжністю всіх чарувать, І ще десь в гаю під вербою Що хочуть тебе - відчувать. І зовсім не хочеться вірить, Що скоро настане та мить, Коли вже в мішень мого щастя Не зможе і дурень влучить. 26.11.1968 р. ЦІЛУЙТЕСЯ, КОХАЙТЕСЯ Люблю як цілуються люди, Як посмішка в них, ніби день, Бо ніжності в них повні груди, А серце - із квітів, з пісень. Цілуйтесь, кохайтеся, друзі, Не соромно милих любить, Гуляйте з коханими в лузі Як серце коханням шумить. Кохайтесь, цілуйтеся, друзі, Коханню не вічно шуміть, Якщо нема квітів на лузі, То в лісі, десь в полі знайдіть. А той, хто осуджує щастя - Хай трісне від злості, як пень, Що бути щасливим боявся, Аби не напала мігрень. 9.11.1982 р. ЖУКОВСЬКОМУ С. М. І до тебе, мій браточок, Теж прийшов вже ювілей, Хочу в день цей побажати Не соромлячись, я - фей. Будуть феї - буде свято, Буде свято - буде грім, А тому бажаю, брате, Цих я радощів тут всім. Бо хай хто б не говорив що, /Це відчув я на собі/ - Поки був жінкам потрібний - Був потрібний всім тоді. Хай тебе твій янгел добрий, Любий друже, береже, І дав духу книжок видать Більш, як Блок і Беранже. 22.5.2005 р. КАРА ЗА ГРІХИ Не хочу довше друзів жить, Який це сум їх хоронить, Бо як живете довше їх, То це, мов кара вам за гріх! Коли людина помирає, Господь по душу посилає, І якщо ви порядні, чесні - То прийдуть янгели небесні. Перший почне відволікать, А другий душу забирать Так, щоб не встигли ви злякатись, Як будете перевтілятись. 5.2.1990 р. ЯНГЕЛ Харченку Д.І. Є недоліки у всіх, Навіть в фаоритів, Та недоліків нема Тільки у бандитів. З ідеальними людьми - Не так легко жити, Бо попробуйте ви їм Ще і догодити. А такому як Дмитро І годить не треба, Просто, треба щоб служив Ти як сам для себе. Хоч і ВУЗів не кінчав - А мужик набожний, І таким - як Янгел цей Може буть не кожний. Бо розумними людьми Тих в нас називають, Хто, крім розуму в душі - Честь і совість мають. І хоч він буває теж, Як небесна кара, Але то лише для виду, Щоб не все хапали. Бо, як віжки відпустить, Скажуть, що дурило, А кому, скажіть, охота, Щоб за когось били? Та і хто б його кричав - Якби менше крали, Якби людоньки хоч трохи - Честь і совість мали? Бо, як місяць пролетить, Лаятимуть тата, Та ще й будуть докорять, Що мала зарплата. 12.2.1997 р. ТАКИЙ ХАРАКТЕР Моя душа, як світ широка, А от характер нікуди, Й ніхто в житті про те не відав, Скільки з-за нього мав біди. Проте, ні страхи, ні вмовляння / Хай би я тут на місці впав! / - Мене ніколи не лякали, Як честь і друга захищав. 8.1.1997 р. НА БАЗАРІ На базарах сидять бізнесмени І деруть хто що може з бідак. Всі там хлопці борці-рекордсмени, Спробуй їм недодати п'ятак. І ніхто ні копійки не вступить, Звідки в нас це з'явилось сміття, Звідки в нас узялись ці іуди, І чиє воно, люди, дитя? 8.5.1997 р. В АГРОФІРМІ Той, хто хоче в агрофірмі Охоронцем працювать, Той повинен нюхом чути - Кого тре' перевірять. Бо, якщо спіймаєш шефа, Чи його помічника, То тоді тобі прийдеться Написать відходняка. 21.5.1997 р. ДЯКУЮЧИ ТОБІ Світлані Я знаю що і ти всі дні Завжди про мене пам'ятала, Й найкращі мрії всі мої Своїм коханням чарувала. З тобою я ходив в тайгу, Де комарам не знав відбою, Рубав я ліс, складав пісні, Бо ти завжди була зі мною. І, може буть, смертям назло Мені одному пощастило, Як інших всіх душив мороз, Мене стихія відпустила. 31.1.1988 р. МОЯ КВІТКА Зірвав поцілунок, як квітку З твоїх не цілованих губ, І тут же я став, як хлопчисько, Яких називають в нас'дуб'. Сьогодні я їхав по полю, Де море веселих квіток, Але чарівнішої квітки Не бачив, як мій Янгелок. Назустріч нам бігли берізки, Просили нас в гості зайти, Та кращої квітки від тебе І в Ялті не міг я знайти. 31.1.1988 р.