А листя падають...

КОРАБЕЛЬ ЖИТТЯ Відпливає помаленьку Корабель мого життя, Відпливає помаленьку В невідоме майбуття. Скільки пристаней, зупинок! Та в кінці-кінців колись - Ми зупинимось назавжди, Щоб зробити старт у вись. І полинемо на крилах Не в космічну, друзі, вись, А тому сьогодні, люба, Ти цілуй і не лінуйсь. 25.6.1982 р. СИДЖУ І ЖДУ Навіщо я тебе чекаю Не знаю й досі. Зміст який? - Якщо вже вечір догоряє, І гасне Місяць золотий? Із неба зорі визирають, Немов підгледіти спішать, -Чи й справді того варт дівчина, Що хлопці всі її хотять? 9.10.1980 р. ЯКБИ ЗНИКЛА ЛЮБОВ Скоро з трави повизирають Жовті кульбаби на лугах, І зірочками запалають На клумбах, в парках, і в садках. І над бузком впадуть гірлянди: Білі, червоні, голубі, Й тоді скажу - чого ніколи Я не казав в житті - тобі. На землю падають тюльпани Гарячі, як юнача кров, Не знаю, що було б із знами, Щоб раптом зникла десь любов? 24.3.1978 р. ГУКНИ! - ПРИЙДУ Гукни! - Прийду, щоб стать твоїм, Примчусь до тебе вітром Сонця, Ввірвусь у твій душевний світ, Як грім могутній у віконце. І потім злива почуттів Буде шуміть дощем лопатим, Щоб більше я не червонів Від почуттів твоїх кирпатих. Гукни! - Прийду, щоб стать твоїм, Примчусь до тебе вітром Сонця, Ввірвусь у твій душевний світ, Як грім могутній у віконце. 22.7.1981 р. КУМ ОМАР Очі у сусідки Фросі Загорілись, ніби жар, Як з'явився на порозі Із шампанським кум Омар. Перестала зразу чхати, Біль у попереку зник, От що значить як у хату Увійде з вином мужик. 25.12.1984 р. ЩО ТАКЕ ЛЮБОВ? Якось в підлітка одного Жартома я запитав: -Що таке любов?- і тут же Я в притул до нього став. Той нічуть не розгубився І на мене глянув: -Це як зразу гарно - гарно, А потім пагано. -А ти звідки про це знаєш?- Запитав його в ту ж мить. -Бо як татко зайдуть в спальню - То маман всю ніч кричить. 8.8.1984 р. ЩОБ СТАТЬ ФІЛОСОФОМ Рішив філософом я стать, Щоб якось більше світ пізнать. І хоч філософом не став - А світ я все-таки пізнав. І зрозумів, що тайни світу - В наших батьках, і в наших дітях. Бо в кого діточок немає, То звідки істину він взнає? Й кому він зможе передати Ту істину, що вчила мати? 10.11.1994 р. ЛЕГЕНДА ПРО ЧЕСТЬ Ти розквітла волошками в серці І зігріла всю душу теплом, І спустилась, немов на весельці Під моїм невеселим вікном. І, здалось, прилетіла жар-птиця Моїх мрій і юначих бажань, Як була ти колись молоденька - Граціозна, струнка, ніби лань. Я до тебе не міг підступитись, Ну куди там! - не жінка - гроза, А сьогодні ти так побіліла, Як в сусідки моєї коза. Боже-боже, що роблять з нас роки! Кожен хоче весь світ обійнять, Потім тут же береться за боки, Бо не може узяте піднять. І я теж, як і всі навіженні У чужої випрошую мить, І шукаю я в ній своє щастє, Поки жінка з сусідом...сидить. І зумій зрозуміть сьогодення, І куди ж ми із вами ідем? Ми кохаєм чужих а ті наших І всі мовчки щасливо сопем... А навколо - розмова про вірність, А навколо - розмова про честь, Тільки де вона, хто мені скаже? І чи справді ще є вона десь? Так було воно певно і буде, Тільки вірних людей я не знав, Хай хто скаже, що інших не бачив, Хай хто скаже, що інших не мав? 14.10.1980 р. Я ЖДАВ ТЕБЕ Я ждав тебе з віків, як з дива, З великих і малих доріг, Я ждав, як мати жде щаслива Синів з мандрівок на поріг. Я ждав тривоги і турботи, Я ждав і радість, і біду, Хотів стрічать тебе з роботи Завжди веселу, молоду. О, як хотів віддати ніжність Я замість втоми і журби Тобі у душу - як у вічність Із скринь своєї доброти. Я ждав незнане відкровення І вічний поклик юних снів, Я ждав і ніжність, і натхнення, Як ждуть і дочок, і синів. 7.9.1980 р. ЩОБ ЖИТЬ В коханні часто присягались Ми без причини будь-кому, І за бабетами ганялись, Мовляв: -Оце б ще нам таку! Вони ж на те не ображались, Чого душею тут кривить? Й неоднозначно посміхались, Варто було їх поманить. Вмовлять їх не було потреби, Візьміть шампанське, коньяка І з радістю піде до тебе, Аби погратись, будь - яка. Такі вони були і будуть, І в цьому їх не варт винить, Бо більше ми сміливих любим, Бо з ними веселіше жить. 13.10.1980 р. ЧУЖЕ ЩАСТЯ Розкажи мені ти, доле, Хто моє засіяв поле, Хто засіяв і вже косить І мене за стіл не просить? І навіщо в моє жито Засилаєш ти бандитів? Яка ж, доле, ти жорстока Як і та що синьоока. Бо той злодій що нудьгує - Чуже поле оре, Чуже щастя культивує, Чуже скубе горе. Не хапайте, люди добрі, Не свої ви зорі, Щоб за вами не ганялось Вічно чуже горе. Бо прийде така хвилина, Вибереш все щастя - Чуже щастя й доберешся До свого нещастя. В лузі в роси зорі впали І нікого не минали, То ж нащо чуже вам горе, Як своє пече і коле? 1.1.1983 р. РАДІЮ, ЩО ЖИВУ Закохані пари гуляють, Співають всю ніч солов'ї, А зорі у гай заглядають Як ти в мої вікна душі. А я, ніби з іншого світу Вдивляюсь в цю божу красу, Де стільки дівочого цвіту Й радію, що поки живу. 22.4.1982 р. ВІДКУКУКАЛИ ЗОЗУЛІ Відкукукали зозулі, Відспівали солов'ї, І промокшими дощами Плачуть втомлені гаї. Плаче біленька берізка І сивіючий дубок, Витирає вітром слізки, Поправляючи чубок. Плаче небо, плачуть трави, Плачуть птахи і сади, Бо в душі такі октави, Хоч додому не іди. 4.1.1983 р. ПРО ДОЛЮ Чуєш, крик нестерпний, вереск, Стогін із дібров?- То моє голосить щастя, То кричить моя любов. То голосить, не змовкає В лісі соснячок Там, де доля зачепилась Серцем за сучок. То голосить, не змовкає В лісі ясенок, Який мов попереджає, -Зупинись, синок. Зупинись, проснись, мій любий, Прогони свій сон, Сонних в нас ніхто не любить Будь ти хоч Кобзон. І затям собі назавжди: Доля це - сучок, А хто феям довіряє - Повний дурачок.. 1.1.1983 р НАЙБІЛЬША МРІЯ Моя ти заєнька, моя ти чарівничко, Не видихнусь, не налюблюсь, о ні! В твоїх очах ховаються синички, В твоїх очах смородинки ясні. В тобі я бачу ліс і чую шепіт поля, Як квіточки заманюють комах, В тобі я бачу як гуляє воля Під зіроньками в полі, ніби птах. В тобі я бачу гори і долини, Я чую голос неба і дібров, В тобі живуть всі таїнства калини Які мою і всіх бентежать кров. О, сонечко моє! Моя найбільша мрія! І кращої від тебе я не знав, Але себе тобі я не довірю, Хоч все життя таку як ти шукав. 7.1.1983 р. ПІД ЗОРЯМИ Дай хоч на тебе погляну, В очі твої подивлюсь, Глянь, яке зоряне небо А я, як хлопчисько боюсь. Дай, грудоньки поцілую, Дай, я тобою дихну, Дай, я тебе молодую Просто візьму пригорну. Дай, хоч поніжусь тобою, Боже, як хочеться жить! А роки біжать, ніби потяг Якого вже не зупинить. Дай, хоч на тебе погляну, В очі твої подивлюсь, Глянь, яке зоряне небо, А я, як хлопчисько боюсь. 7.8.2006 р. ЧУЖІ ПО ДУХУ Твій гріх тобі простить не зможу, Тому не стій і не проси, І посмішку, немов мінозу Свою ти іншому неси. І хоч я думав, що ми рідні, Але по духу зовсім ні, Бо вже пісні мої, як стогін Від лицемірства і брехні. Тому мені уже байдуже, Куди й до кого ти підеш, Хоч би вже як мене любила, І я тебе до речі теж. І, може буть - брехня солодша Та не дури саму себе, А ти б змогла мені простити - Якби я зраджував тебе? 6.10.2003 р. КВІТУЮТЬ АЙСТРИ По скронях вже зима гасає А серце просить, зупинись, А ти ще й досі все літаєш, І так же дика, як колись. Біля двора квітують айстри, В садку гірлянди зрілих слив, Як жаль, що ми ще й не зустрілись, А я тебе вже розлюбив. 30.10.2003 р. НАЙБІЛЬША РАДІСТЬ Дай мені краси напитись Й нічку порозкошувать, І тоді тобі ні в чому Я не зможу відмовлять. І до спини рівноправ'я, Аби міг щасливим буть, За найбільшу б прийняв радість Вічним рабом твоїм буть. 28.1.1983 р. ЯК ТИ ПРИХОДИШ Як приходиш ти до мене - Все тоді в мені кричить, Чорне робиться зеленим, Навіть сич і той свистить. І сильніше серце б'ється, Все в душі тоді горить, Боже мій! Яке це щастя У житті тебе любить! 28.1.1983 р. ЯКЩО НЕ ПРИЙДЕШ Нащо вам те, що вам не треба, Навіщо той - кого не ждеш, Навіщо вам потрібне небо, Якщо його не піднесеш? Нащо давать людині слово Якщо те слово підведеш, Нащо підскубувати брови, Як до коханого не йдеш? 28.1.1983 р. ВОЛОШКОВІ КРИНИЧКИ Роки не торкнулись твого личка, Ще квітують маки на вустах, І горить вогонь в твоїх криничках, Ніби мак червоний у житах. Скільки раз я падав, піднімався, Скільки квіточки я ті зривав! Поки я усе-таки добрався До тієї, що завжди шукав. 16.2.1983 р. ВІЧНЕ БАЖАННЯ Хто кохає - щастя має, Не боїться грому, Той кохану дожидає Й під дощем додому. Той сміється і радіє За людей і себе, Той ніколи не старіє, Як Дніпро і небо. Той сміється, і радіє, Має добру вдачу, Той нічого не жаліє, Як кохану бачить. Той завжди біжить до неї, Як козак в степу до феї, Бо завжди в житті він хоче 'Влізти' в пазуху дівочу. 12.12.1982 р. ОЧІ СОВІСТІ Моя любов - як Всесвіт безкінечна І чарівна, як зорі у віках, Проте, вона я знаю недоречна, Бо з нею я, немов, підбитий птах. Моя любов це - болі і невзгоди, І блискавки, що в небі, і в гаю, Але вона давно по за законом, Бо не свою я а чужу люблю. Люблю в підпіллі: пристрастно, ревниво І кожну мить готовий на двобій, За що себе давно не поважаю, За те що я чиню, немов розбій. Ну як це так, в чуже забравшись жито, Їй говорить, що я тебе люблю? Це ж треба буть природженим бандитом! А я дружину хочу мать - свою!.. 30.1.1983 р. ІНКОГНІТО Хоч в мені ти плоть від плоті - Та тебе я відпущу, Хоч без тебе, як без неба, Як без вітру і дощу. Кожну ніченьку ти снися, Кожен день на язиці, Ледь піднімусь й ще не вмиюсь, І пішло все про... млинці. Ну чому любов жорстока, Скільки зваб в ній і біди? - Варто лише закохатись, Щоб її ловить сліди. А тому, прости кохана, Хай хоч як тебе люблю! Тільки з вкраденим коханням, Знаю, що не проживу. 31.1.1983 р. ДВІ КРИНИЧКИ Він пригрівсь біля твоєї довірливості, Пив за здравіє, бариню грав, І завжди присягався у вірності В тій - якої ніколи не мав. А тому, скільки я пам'ятаю, Ти була, ніби в тіні ночей, Щоб ніхто не помітив що в тебе - Дві криниченьки замість очей. 16.2.1983 р. БЛИСКАВКА Блиснули очі, мов блискавка з ночі, Жаром вогню обпалило лице, Грім відгримів і сховавсь в лісі вечір, А погляд як пік - так і досі пече. Важко пройти як тобі вісімнадцять Ніжне дівоче лице Те, що тебе, ніби блискавка грушу В полі вогнем обпече. 6.3.1986 р. ОДА присв'ячена колективу художньої самодіяльності з Красницького воєводства з Польської республіки ФРАНЦІШЕКУ Цілий вечір чарував ти Посмішками, друже, І за це тобі, Францішек Дякую я дуже. Скільки років наші люди Не бачили миру, А сьогодні, як братів вас Зустріча Немирів. Краков'як, мазурку-польку Ми також любуєм, За які від всього серця Барзо вам дзінькуєм. Ну а наші українські І 'Червону руту' Я б хотів і ще з вуст ваших В Києві почути. Дуже вдячний вам за танці, За пісні спонтанні - Файній панночці Барбарі Й незрівнянній Анні. Хай вже вибачить дружина, Ніби й не старався, Та, проте, по 'самі вуха' В вас я закохався. 25.11.1978 р.