А листя падають...

СПОГАДИ Голова опустошилась повністю, І, здавалось, що все з неї взяв. Аж згадав, що залишились повісті Ті, які я ще не написав. Ще лишились незаймані спогади Про дівочий неписаний цвіт, Як в дівчаток любов наливалася У тринадцять - чотирнадцять літ. Ніби з вічності випливли спогади Незабутніх далеких тих літ, Як до фей, мов коти підкрадалися, Щоб схопити якусь за живіт... 18.8.2004 р. НАЙКРАЩІ КВІТИ Хто сказав вам, що дівчину соромно кохати Як цвіте, як вишенька в травні біля хати, Як же не голубить, як же не любить, Як на що не глянеш - в неї все горить? Хай вас не лякає а ні грім, ні прірва, Бо не ти, так інший квіточки ті зірве, Вип'є все до краплі, як під корінь грушу, А тобі залишить від кохання душу. А тому цілуйте, не жалійте жару, Поки не схопили інші ту гітару... Бо ото і всього щастя в цьому світі, Хто зривать ще може ті найкращі квіти, Бо тоді ти зможеш жити вічно в парі, Поки ти ще зможеш грати на гітарі. 5.11.2005 р. ПОКИ Є ПАЛЬНЕ Чи ти прийдеш? - того не знаю, Але стою, як самурай, І з нетерпінням я чекаю, А раптом інша прийде в гай. Ну що мені тоді робити? - Сказати: 'геть! - бо іншу жду' Звісно, це я сказати можу, А що я хлопцеві скажу?- Який чекає - не діждеться, Куди дівать своє пальне... Якого стільки вже набралось, Що ще і хату підірве. Адже вона і він родились Як кажуть - Богові служить, Поки пального ще хватає Й незнають, що із ним робить? 5.9.1970 р. ЦВІТ КОХАННЯ Любов моя, я жду кохання, Як жде весна нових знайомств. Розвій ти всі мої вагання, Щоб я до тебе й ще прийшов. Примчись весела і щаслива, Як до берізки вітерець, І принеси мені кохання На кінчиках своїх кілець. Прийди ти полем волошковим, Через віки, через поля І стань моїм чарівним словом З щасливим змістом: -Я - твоя! 17.5.1997 р. НАШ ПОРЯТУНОК Над Дніпром у гаю там, де чайки кигичуть, Там, де сонце промінням іскриться, Ти до мене прийди, ти до мене прийди, Дай на тебе і ще подивиться. Дай тебе обійнять своїм жаром очей, Випить пристрасті жар поцілунком, І в веселім садку, де росте сільдерей - Стать також і твоїм порятунком. 23.4.1997 р. РОДИМКА В думках завжди я мчусь до тебе, Й любов твою в собі несу, Бо ще і досі пам'ятаю Родимку в тебе на соску. Не знаю я, яка ти стала, Бо так пройшло багато літ, І чи мене б ти вже впізнала - Я теж невпевнений, мій цвіт. Як би хотів тебе побачить, Відчуть по новому літа, І знов ту родимку погладить, Що притулилась до соска. 28.12.2007 р. ІДИЛІЯ Від кохання ніжного Все в мені горить, Я люблю заміжнюю, Що мені робить? І вона те знає, І вона те бачить, Та маленькі дітки У колисці плачуть. Може б я й зайшов би В ту бажанну хатку, Але що, пробачте, Я скажу їх татку? 27.1.1983 р. КОЛИ ЦІЛУЄШ ТИ ЇЇ Лілії білі - то личко дівоче, Льон і волошки - коханої очі. Проходьте, люди, не зупиняйтесь, Не вам ті квіти - то ж не старайтесь... Вже навіть і Місяць над лісом ліг спати, Та тільки до ранку не спить чиясь мати. Бо в тихім гаю, ніби справжні букети Стоять у обнімочку два силуети. Отож, як побачили - не заважайте, Нехай цей рік буде у них урожайним. 19.3.1978 р. ЛЮБОВ І ВЕЧІР Як би я пішов з тобою В поле, де росте буркун, Й під розлогою вербою 'Згриз' би всю, немов кавун. А як прийде вечір в поле - Цілу ніченьку кохать, Цілувать, як Місяць гори, Що від холоду тремтять. 23.9.2007 р. ЩОБ ВИ РОБИЛИ? Любов і вічність - в пустоті, І в ній всі радощі й страждання, Бо з теї щілинки в житті І починається кохання. І з ким, шановні мужички, Тоді б ми в світі щебетали, Якби, пробачте, жіночки - Отеї щілинки не мали? 23.9.2007 р. КУДИ СПІШИШ? Куди спішиш, чого штовхаєш? Стань, зупинись, постій, помрій, І до прохожих посміхнися Своїм суворим краєм вій. Скажи прохожій компліментик. Просто скажи і далі йди, І, може буть, що та дівчина Захоче й ще проз вас пройти. За це ніхто вас не осудить, Бо гарне слово в добрий час Воно порою більше важить Ніж золото усіх прикрас. 27.5.2008 р. ТОБІ Як день тебе я не побачу - Хожу по хаті як не свій, Не п'ю я чачи і не плачу, Але стаю, неначе змій. Душа натягнута, як струни, А серце - ніби барабан, Бо знаю, ти мене не любиш, І не потрібний знаю вам. Але душі ти не накажеш, І знаю, скажеш - відчепись, То вже мені ти раді Бога Хоч краєм вуха посміхнись. 15.6.2007р. МОЯ ПОЗИЦІЯ Мені не було коли думать про себе, Бо я будував комунізм, І символів в мене більше, ніж треба, Які зруйнував комуніст. І хоч мало було в мене сили, Але я завжди боровсь - Проти тих хто ту кашу місили, Проти тих хто плював на любов. 9.3.2007 р. ЧЕРВОНЕ ДИВО З тобою ми гуляли в фанти: Ти доганяла, я втікав. Я відкривав в тобі таланти, Яких раніше ще не знав. Я пам'ятаю, йдучи з школи, Як ти сміялася в ті дні, І як берізки озирались, Мов посміхалися мені. О, як тоді торкнуть хотілось Тебе за пальчик, чи плече, Що аж моє тремтіло тіло - Яке і досі ще пече. А ти як завжди ухилялась І стрімголів неслась туди, Де з жита маки визирали І там зникали всі сліди. Давно ті роки промайнули, Не стало вже і тих слідів, А голос твій ще й досі чую, Неначе відгук з тих років. Давно і матері не стало, І жито хтось моє скосив, А ти стоїш, як і стояла - Серед отих червоних див. 14.12.1989 р. НІЧ НАВКРУГИ Цілу нічку над вербою У веселому гаю Висне Місяць над горою І купається в ставку. Ну а в полі, в житі квакви Підняли такий базар, Що здійнявсь весільний вереск - Від землі до самих хмар. І під шум той - з поля, з жита Тільки й чути голоси... То дівчата гонять хлопців, Щоб не лізли у труси. 16.7.2007 КРАСА І ПУСТОТА Ти далеко не дурненька, І далеко не свята, А ведеш себе неначе Як Свиридова коза. Я як ти пробач,красуне, Так собою б не пишавсь, Бо судить про делікатність - Може той, хто закохавсь Бо, якщо краса порожня - Де ні слів, ні доброти, Це як сумочка дорожня Із одної пустоти. 15.6.2007 р. Я - МУЖИК Я - мужик. Таким родився, І не тим про це судить - Хто кохати розучився, Чи й зовсім не вмів любить. Я - мужик і в цьому сутність Всіх моїх уподобань, А тому, давай кохана, Без наказів і вмовлянь. 28.9.2007 р. БАТЬКІВСЬКЕ СЕЛО Іду по скошеному житі, Куди не глянеш - неба синь, І корови у чорних свитах Скубуть травичку і полинь. Іду. А в серці калатає: Оце те батьківське село - Яке завжди мене чекає, Яке завжди мене тягло. Іду, а з пам'яті, як птахи Думки сполохані летять, І десь над обрієм літають, Щоб все забуте пригадать. 19.10.1995 р. ХРАМ ВІКІВ Світ переповнений звуками, Таїною почуттів. Я іду малий - великий І шукаю Храм Віків. Може в полі, може в лісі Він сховавсь серед дібров, Може десь в сільській хатині, Де живе моя любов. Хтось сміється, а хтось просить, З лісу чути шум і крик, То виманюють дівчаток Хлопці в поле на шашлик. 4.12 2000 р. МЕД І ЯД Коли Боги жінок творили, Щоб їх любили - все зробили. Богам прийшлося многі літа І днем і ніччю попотіти. Та перше, ніж створити жінку - Боги створили шоколадки, Аби в тих щілинках і складках - Замаскувать всі неполадки. Щоб навіть мудрі козаки Змогли повірить в казочки, А щоб у нас був з ними лад - Вони прикрили медом яд. Отож, чим жінка чарівніша - Тим меду й яду в неї більше, Бо в тій неписаній красі - Саме якраз й дефекти всі. 8.8.2000 р. НЕ ЗРОЗУМІЛИЙ СВІТ Чим більше на жінок дивлюся - Тим менше вірю в світлість їх, І в те, що є такі ще дури - Яким не хочеться утіх. Так як на мене, всі - гультяї, Але про це чомусь мовчать, Хоч мовчки всі очима лізуть Туди, що й соромно сказать. От цього я й не розумію, Чому всі грішать і мовчать, А чи не краще знять проблему, Й як кажуть,- руки розв'язать. Оцього я й не розумію, І знать хотілося б мені: Чому всі люди, вибачайте, Не можуть жити без брехні? І хай мені хто заперечить, Що ваша жінка не така - Тоді чому відкрила плечі Аж від вушей і до пупка?.. І що ж воно виходить, люди, Хотів би в вас я запитать: Чому без чого жить не можем, Про те соромимось сказать? 30.8.2007 р. ПРИЦІЛЬНИЙ ПОСТРІЛ Повірте, що земля іскриться Там, де пройде оця жар-птиця, Може вона й сама не знала - Що поглядом своїм вбивала? Я пам'ятаю ще той час Як ти кружляла і співала, І поглядом своїх очей Нас всіх, як зайчиків стріляла. 21.12.2007 р.