А листя падають...

ВІВЧАРИК Стою й любуюся тобою Як рвеш у полі ти чебрець, Як мчать хмарки понад вербою І з листям шепче вітерець. Люблю, коли співає поле, Летить у небі метеор, Як грудоньками душу колеш... Зрілим акордом - де ма жор. Люблю, коли цвіркун співає, Гуде вівчарик над ставком, І загадково будить тишу Своїм співаючим хвостом. 24.4.1999 р. ШТОРМ Звідки йдуть всі наші шторми, Де початок почуттів? Варто їй на тебе глянуть - І тебе мов хтось завів. А як дівка грудоньками По очах ще вас кольне, То твоя душа ночами Вже ніколи не засне. Бо від тих прекрас жіночих Буде душу так штормить, Що не спатимеш ночами Скільки ти вже будеш жить. 15.7.1981 р. МУЗИКА Музика з жайвором в небі повисла, Сонячним променем пишуться ноти, А десь у садку посміхається вишня, А я не діждуся суботи... О, люба моя, о, чудесна! Коли ж ти, нарешті, для мене воскреснеш? 2.12.1997 р СТАРІСТЬ Не будую я ілюзій Що життя безсмертне, А тому завжди стараюсь Буть в формі належній. То ж, як тільки я десь стріну Файну молодичку, То очам я дозволяю Шмигнуть під спідничку. А коли іду по пляжі - По юрбі гасаю, І дівчаток, мов рентгеном Всіх я розглядаю... Та і пальчики під блузку Навперейми пруться, Варто лише тій дівчині Трохи перегнуться... А товариш вже сам знає, Що з дівчам робити, І куди його гарненьке І як... посадити. От і думаю про себе: І звідки та сила, Що пора вже помирати, А тут - мов збісило? Чи таке у всіх буває, Чи в тих, хто старіє, В кожну щілинку зір лізе, І не червоніє? 1.7.2001 р. ЯКЩО ПІЗНАВ ЛЮБОВ Як шум доноситься з дібров - То так і знай, що там хтось ходить... І от-от вистрілить любов, Що божим світом верховодить. І потім, як би не втікав, І як би ти не відбивався, Проте, якщо любов пізнав? - Значить, з дитинством розпрощався. 17.2.1997 р. ПРО ПРАВДУ Як жаль, що правда не в пошані. Ну що про себе вам сказать, Що я мужик, живу на Бамі, Де комарі всю ніч пищать. Та, взнавши правду цю про тебе - Від вас і шльондра утече, Хоч їй також коханця треба, Коли як слід їй припече. Правду, нажаль, не всі сприймають, Й не всі її бажають знать, Хіба крім тих, що світом правлять, Але й вони також мовчать. Значить, вона таки колюча, Неначе шубка в їжака, Тому вона така й болюча, І всіх лякає, як змія. А от брехня! - то зовсім інше - Там є і золото, й бальзам... І от все те, чого немає - Те все й дарують дурням нам. 8.7.1981 р. ВСІ ХОЧУТЬ ОДНОГО Скільки жінок - стільки й метафор, Епітетів і порівнянь, Бо кожна жінка, як не дивно, Яку не стрінь - з одних питань. Бо як уважно придивитись - Весь марафет їх - для нікчем, Яким і в голову не прийде, Що і жінки хотять гарем. Бо всі в житті одного хочуть, /Нехай мене простять Боги!/: Щоб їх любили, чарували І як частіше їх могли. 14.3.2004 р. РОСІЙСЬКА РУЛЕТКА От уже і ми дідами стали, А, здається, вчора це було Як дівчат за стрічечки тягали, І втікали з ними за село. Як ходили в школу, сперечались Про далекі зорі і світи, Як дівчатка нам не піддавались, Хоч від нас й не думали іти. І сидиш весь вечір біля неї... Ну а серце, як церковний дзвін На весь двір, як бубон вибиває Від її білесеньких колін. Уявляю, що було б в ті роки Будь у нас хоч трохи в голові... Ми б отих красунь рум'янощоких - Всіх би одружили на собі. А сьогодні це не ті вже феї, Бо не знають, що вони хотять? Це уже неначе лотарея, І попробуй ти її вгадать. Це уже, як гра у ту рулетку, Де на карту ставиться життя. Й добре, якщо виграєш конфетку, А якщо - кардан від рогача?... 18.12.1997 р. АБИ МЕНЕ НЕ ЗАБУВАЛА Подарую тобі, люба, Ніби жар гвоздички, Щоб завжди вогнем палало Днем і ніччю личко. Подарую тобі, люба, Я червоні вишні, Щоб були у тебе груди, Як піони - пишні. Подарую тобі, люба, Ніби Сонце кали, Щоб до тебе днем і ніччю Парубки стрибали. 10.7.1981 р. ЛЮБЛЮ УРАГАНИ Всім подобається спокій, А мені, як грім гримить, Як у мене та під боком - З ким я можу побубнить. Я люблю як на світанку Будять тишу в нас дрозди, Як дівчата просять хлопців, Щоб не лізли до... біди. 5.1.1983 р. ВІРНИЙ СЛУГА Я все життя в собі варився, А зараз в мене - колектив. І хоч нікому не корився, Та Ненці вірно я служив. 1.10.1989 р. Я КВІТИ НІС Я так завжди до тебе мчався, І так до тебе я летів, Бо дуже того я боявся, Щоб інший хтось не перестрів. Я квіти ніс, неначе факел, Вогонь в моїх рукав палав, Я ніс любов і ледь не плакав, Бо кожен раз я не встигав. Я вже давно не вірю в свято І в те, що в світі є любов, Чи надто хочу забагато, Чи переграла в жилах кров? Я мчавсь до тебе, ніби вітер, Всіх по дорозі обганяв, Я ніс тобі кохання квіти, Але їх іншій віддавав. 21.6.1982 р. МУЖИК Ну ти Микола і мужик, Такий малий а сам, як штик. 27.5.2005 р. КОЛОСИТЬСЯ ЖИТО Колоситься в полі Житечко зелене, Не сьогодні-завтра Ти підеш від мене. Ну, скажи, навіщо Людям треба спазми, І навіщо людям Треба негаразди? А мені на згадку Сипонеш колючки Так, як це уміють Чарівненьки сучки. 7.12.1982 р. ХРАМ КОХАННЯ Розум, як штаб любовних дій, А серце - ніби прохідная Через яку лише тобі Зелена вулиця безкрая. Якби ти знала скільки там Тупцює під дверми охочих, Тільки ніхто в любовний храм Уже, крім тебе, не проскочить. Ніхто, ніколи, не торгуйсь! Люби мене - і твій навіки, А за ціну ти не турбуйсь, В коханні - щедрі чоловіки. Віддам всю зливу почуттів, Весь вільний час, безсонні ночі, Бо щастя більшого в житті - Нема від тебе і не хочу. 31.1.1983 р. КУПИ - ПРОДАЙ Я думав що ти лагідна і добра, А ти ж такісінька, як всі, Тепер я чітко уявляю кобру У всій її чаруючій красі. Срібло воно срібло і в ванні, Ну а за золото мовчу, Не роздирай мої ти рани Коли я й так уже кричу. І хоч судить жінок не гоже, Їх треба ніжить, цілувать, Але ж не дай мені ти, Боже, Таку красу за жінку взять. Тому ото і сурми сурмлять, Тому ото й гаї шумлять, Таких як ти, звичайно, люблять, Але женитись не спішать. 22.2.1983 р. ДІВОЧИЙ СМІХ Коли сидиш сумний, самотній І раптом сміх твій, ніби, хміль - Тоді про все ти забуваєш І мчиш - будь в дощ, будь в заметіль. І очі, мов, небесні стріли Весь день її шукають слід, Звідки ті звуки прилетіли, Які від всіх юначих бід. Її завжди бажанні очі - То всі мої безсонні очі. Де ви, де є ви, де шукать? А зовсім поруч чую кроки Тут на асфальті - взад, вперід. Хтось каблучками серце ранить, Мов його топче напроліт. О, серце! Де тебе подіть? А кроки: чок, то взад, вперід. 4.5.1967 р. ЯКЩО ПРИЙШЛА Вже на примхи жінок не звертаю уваги, Й як раніше я їх на ура не беру, Бо на світі й без них є багато розваги, Хоч люблю, якщо чесно і цю поки гру. Прийдеш? - Ждатиму. Ні? - Прощавай! А чекати нема в мене часу, Бо такий як у тебе - у всіх коровай, А мені треба йти ще й на базу. Бо люблю я в житті ураган, Щоб в руках у її все стогнало, І як зайде у мій балаган, Щоб як тільки погляне - стояло. 19.4.1997 р. НЕ ДАЙТЕ ЗІВ'ЯТЬ! Звідки така несправедливість, Чому такий короткий вік? Тут тільки, ніби, був хлопчиськом А вже - солідний чоловік. Чому так хочеться нам жити І кожну встрічну зупинить, Навіть тоді, як вже беззубий, Коли в тобі усе болить? Чи то від літ з людьми стається, Чи то такі ми й справді є, Що наше серце дужче б'ється, Як гарна жіночка пройде. 16.11.1966 р. НЕ ЛЮБЛЮ ВПЕРТИХ Не люблю я впертих й надто вередливих, Бо вони ніколи майже не щасливі. Вічно їм від роду чогось не хватає: Розуму чи смілості? - ті й самі не знають. Бо таку ти поки доведеш до тями, То чого ще доброго й сам горбатим станеш. 6.3.1990 р. БЕЗСОННИЦЯ САМОТНОСТІ Не хочу спать.Безсонниця напала. Чомусь думки усе одні і ті. І кожен раз в душі якісь скандали, Ввижаються то мертві, то святі. Уже за північ, спать всі полягали, Лише вогні гірляндами горять. Десь за селом дворняжка проскавчала, І сонний ворон каркнув у пітьмах. Загелготіли гуси, пролетіли, Під покривалом ночі пропливли. Отак й думки куди вони летіли - То не лишилося ні сліду - де були. Густий туман над степом появився Й гусей підняв, відтиснув від землі, А хтось не спав, по вулиці тинявся, Певно шукав сліди ті в далені. 26.11.1961 р. ЯКЩО ЗНИКНЕ ГОРЕ Ти втікав від жінки, а вона від мужа Й зустрічались в полі, де скрипіла груша. Ви завжди втікали від людей як далі, Ніби ті злодії, що прийшли до Галі. Я дивився й думав про оте нещастя, Що усі жуїри називали щастям. Я дививсь і думав про сім'ю, про діток Тих, яких те щастя кидає по світу. І не міг повірить, що бояться пліток Ті, що залишають сиротами діток. А коли, нарешті, перейшов до феї, То не бачив радощів в тебе я і в неї, Бо з'явились знову ті самі турботи, Від яких втікали кожної суботи. Якось біля моря зіроньки принишкли, Всі позбулись горя й радощі всі зникли, Бо біда і радощі всі в одній упряжці... Бо, як зникне горе, то зникає й щастя. 21.7.1982 р. СВОЇМ КОХАНИМ О, мої любі і кохані, Найкращі квіти всіх років, Я дуже радий що був з вами І вас в букет зібрать зумів. Але вже де тут Галі, Гані, Оксани, Люди - не скажу, Бо всі ви є мої кохані, Яким служив я і служу. О, мої любі і кохані, Тепер один над вами дах, Бо вас усіх, немов в гаремі - Зібрав я в думах і віршах. І котра з вас красуня перша - Того не можу вам сказать, Колись була з вас кожна перша, А нині це вже вам рішать. Та, головне, не в цьому справа, Ви всі трудились від душі, І так було мене кохали, Що не встигав писать вірші. Тому скажу я вам відверто - Чого раніше не казав, Що якби був я Президентом - То б кожній з вас Героя дав. 20.1.2006 р. КОХАННЯ І ЯД Все думки і думки, ніби хмари із грядом Обступили мене і лупцюють всю ніч. Я ніколи не знав, що кохання із ядом І похоже воно на розпечену піч. А тому як в житті той стрічав було яд - То старався з тим ядом бороться, І завжди, аби міг той знешкодити яд, Я у бій піднімав свого хлопця. 22.8.1970 р.