А листя падають...
На нашем литературном портале можно бесплатно читать книгу А листя падають..., Кудрицький Валентин Олександрович-- . Жанр: Поэзия / Юмористические стихи. Онлайн библиотека дает возможность прочитать весь текст и даже без регистрации и СМС подтверждения на нашем литературном портале bazaknig.info.
Название: А листя падають...
Дата добавления: 16 январь 2020
Количество просмотров: 284
А листя падають... читать книгу онлайн
А листя падають... - читать бесплатно онлайн , автор Кудрицький Валентин Олександрович
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Перейти на страницу:
НЕ ЧІПАЙ!
Ти всю ніч казала:
-Не чіпай,
Хай ось трохи задрімає гай,
Хай приляже Місяць й звідусіль
Трохи хай прикрутить свій фітіль.
Хай в траві заграють цвіркуни
І наповнять казкою лани,
Хай засяють зорі голубі
І тоді віддамся я тобі.
Тільки Місяць і не думав спать,
І гаї не думали дрімать,
Цвіркуни притихли, мов на зло,
Видно, нам обом не повезло.
26.8.1990 р.
ПРОЩАЙТЕ , РОКИ
- Не покорилась ти мені а я тобі -
Прощайте, роки молоді.
21.6.1992 р.
НЕ СПОКУШАЙ!
О, жіночко, не спокушай
Своєю божою красою,
А краще ти відкрий той рай,
Який ховаєш під фатою.
На смугу всіх своїх щедрот
Прошу, нікого не заманюй,
Я буду сам літать в твій... порт,
Бо інших я портів не знаю.
Бо певен, що в твоїй душі
Щедрот - яких душа бажає,
Бо вірю - в твій кохання порт
Ніхто, крім мене не літає.
О, жіночко, не спокушай,
Коли я й так тебе бажаю.
А краще ти пусти в свій рай -
Я в нім неспокій свій сховаю.
31.5.2003 р.
МОЯ БІЛЯВКА
Мені тебе сам Бог послав,
Щоб я святим вогнем палав,
Вогнем, що дарять небеса,
Вогнем, що в ріках незгаса.
Вогнем, в якім вся суть життя,
Бо решта все - то тріпотня.
Бо в центрі світу не машина
А - жінка, мамочка, людина.
Така як всі: як ти, як я,
А потім - праця і сім'я.
Бо, щоб не ніжність, не кохання -
Навіщо б наші всі старання?
Оті палаци, 'мерседеси',
Ті Ялти, Сочі, ті Одеси,
Оте багатство, вічна слава -
Не будь тебе, моя русява?!
15.3.2004 р.
ОЙ, У ЛІСІ...
Ой, покайся, чоловіче,
Ти куди плетешся,
В ліс густий з трьома відразу,
Чи ж не розчахнешся?
Не послухавсь хлопець діда,
/Що то вже - гаряче!/
І от сидить на купині
Без штанців і плаче.
Ідуть люди проз купину
Й зирять, мов на зайця:
-Що то там за чудо - юдо
Рекламує яйця?..
-Ото, хлопче, щоб відразу
З трьома не кохався,
То ще добре - хвали Бога,
Що живий остався!
На озері серед лісу
Плавають качата.
А з ліщини на все небо
Реготять дівчата...
21.6.1990 р.
ДУРАЧКИ
Як пройдеться по стежині
Жінка в мініспідничині,
То чи хочеш, чи не хочеш,
Мов горобчик з гілки скочеш.
Ой, ці бронзові стегенця,
Ой, дзвінкі ці каблучки,
І чому?- як їх побачим -
Всі стаєм, як 'дурачки'.
12.6.1990 р.
НАЙБІЛЬША НАГОРОДА
Ми з тобою стрілись випадково,
Як говорять,'на краю землі',
Де чагарники росли довкола
І гніздились білі журавлі.
Ти була одна на всю округу,
Розумієш?- ти була одна.
І в мою ти душу залетіла -
Як синичка, вітер, як весна.
Де ми тільки не були з тобою,
Й хто б тебе до мене не послав, -
Ти була найбільша нагорода
Із усіх, що будь-коли я знав.
І куди б з тобою не ступили,
Й де б з тобою тільки ми пройшли -
Скрізь там потепління наступало,
І веселі проліски цвіли.
То було таке щось незвичайне,
Ніби, сон - найкраща в світі мить.
Як би я хотів ту мить сьогодні
/Якщо можна м'ягко так сказать/.
І хоч я до тебе й після тебе,
Якщо чесно - не одну вже мав,
Але ти була непорівнянна
Із усіх, що будь-коли я знав..
18.6.1990 р.
ДВА ЩЕДЕВРИ
Веселе Сонечко над нами,
Пливуть над обрієм віки,
Очима я, немов губами,
Твої цілую грудоньки.
І милуюсь красою тею,
Немов перлинами й тремчу,
За що я вдячний, як ніколи
За цю красу віків - Творцю.
За те, що милуюсь тобою -
Щедевром грізного Творця,
Що дав тобі кільця сатурна,
Мені ж - невтомного кінця.
7.6.2000 р.
ПІД КЛЕНОМ
Умовляє хлопець дівку,
Сидячи під небом:
-Все, що схочеш, все, що скажеш!-
Все зроблю для тебе...
Тільки ж ти, ну хоч разочок
Дай мені такого,
Чого я ні разу в світі
Ще не знав ні в кого...
Задумалась, замислилась
Дівчина під кленом:
-А можливо саме того
І немає в мене?
Може теє... того мухи
З'їли під вербою
Як в колисочці лежала -
Як була малою.
-Ге, я знаю... Сам те бачив,
Як ти йшла з козою,
Потім грілася під Сонцем
В лузі під лозою.
-Зрозуміла! - дівка хлопцю,-
Дам тобі такого.
Як мені ти подаруєш
Їжачка живого.
А тепер,- коли приніс він,
Дівчина регоче,-
Знімай штанці! Закрий очі,
Як те... бачить хочеш?
Не затримавсь. Тут же зняв він
І усівсь, як йога.
А вона йому тихенько
Їжачка між ноги.
І сміється на всі зуби:
-Ти хотів такого?
То ж дивись, бо не побачиш,
Ти таке ні в кого!
29.5.1990 р.
КВІТКА КОХАННЯ
Секс народжується в жінці,
Як дозріє квітка та,
Що оголить жінці ноги
Аж до самого пупка.
Й потім, ніби ненавмисно
Задере їх на паркан,
Поки ти на ту принаду
Попадешся, як в капкан.
А про те, що попадешся -
Знають це жінки давно!
А тому і задирають,
Щоб пройти не міг ніхто.
А коли вкладеш ти очі
В ті місця, що поміж... 'брів',
Дівка те вже нюхом чує,
Що клієнт уже дозрів.
19.5.2000 р.
СІЛЬСЬКЕ ІНФОРМБЮРО
Як хочеш ти багато знати -
Спіши криницю збудувати,
Бо там, де будуть воду брать -
Там всі новини будеш знать.
Бо там, де воду п'є село -
То ніби пункт інформбюро.
Біля криниці молодиці
Губили, навіть, таємниці,
І той, хто їх хотів всі знать -
Йшов до криниці воду брать.
...І вся історія села
Певно, з криниці теж пішла.
Отож, як хочеш ти все знать -
Спіши криницю збудувать.
2.11.2001 р.
КОЗА ПІД ВОЗОМ
Іде пара понад морем,
Він - два метри зростом,
Вона ж ледь йому по груди,
Як коза під возом.
Я стою й спостерігаю.
А ота - в нейлоні
Стоїть під ним і регоче,
Як дурний в пасльоні.
Я подумав, ну каліка,
Прости мене Боже!
Та коли б ти реготіла
Так під чоловіком,
Уявляю, як би тебе
Цілував і трясся,
Що у тебе б загорілись
Й грудоньки від щастя.
А то блимаєш очима
Зовсім не до діла,
Як корова, яку Фроська
Три дні не доїла.
Ой, ти люба, ой, ти мила,
Хоч побійся грому,
Якщо хочеш, щоб коханий
Не тікав із дому.
Уявляю, якби серце
В нього калатало,
Щоб воно хоч долю правди
Щось про тебе знало.
Ой, на море, та на синє
Чайки б не літали,
Щоб про них їх чоловіки,
Що ті творять - знали!...
31.12.1990 р.
МЕХАНІЗМ КОХАННЯ
Чи то я так постарів,
Що зника напруга?-
Та ж у мене молода
Ще зовсім подруга.
Нехватає вже часу
На оті... бажання,
Видно, виробив ресурс
Механізм кохання.
Може хто й хихикне тут,
Може хто й заплаче,
Тільки друзі як один:
-Не журись, козаче!
Як не зможеш сам кохать,
/Не дай тому, Боже!/ -
Заспокойсь і не журись,
Ми тобі - поможем!!!
Жіночки, хоч і прудкі,
Як весняні води,
Та зате, так Бог зробив -
Всі ключі підходять.
26.9.2001 р.
СТОГІН МОРЯ
Люблю жінкам дивитись в очі,
Що манять хвильками красот,
І десь поїхать з ними в Сочі,
Де вічно 'мучиться' народ.
І там, на золотому пляжі,
Де стільки втомлених дівиць,
Поритись в пазухах шовкових,
У тому царстві таємниць.
І як надворі день погасне,
А зорі в море упадуть,
До хвильок їх щедрот припастись,
Щоб стогін моря в них почуть.
13.11.2001 р.
СКЛАДОЧКИ
Ми по стежечці ідемо -
Сонце падає,
Як на тебе подивлюсь -
Душу радує.
Ми ідемо, йдемо, йдем...
А вже темненько.
Як на складочки погляну
Серце тенькає.
Вже й до річеньки прийшли,
Аж до кладочки.
Ой, як взять тебе хотів
Я за складочки.
Тільки Місяць, ніби змій -
Посміхається,
Ніби каже: все мов з них
Й починається...
Через поле, через лан
Кожну ніченьку
Ми ходили вдвох з тобою
Через річеньку.
Й скільки раз ходили ми
Через кладочку,
Та ніяк не міг добратись
Я до складочок...
Бо і ти, і я не знали,
І не відали,
Що любов уже тоді
Ми прокліпали.
19.1.1990 р.
ПРОЛЕТІЛИ ГУСИ
Пролетіли гуси дружньо біля хати,
Ну а ти все думаєш: дати чи не дати?
Над Десною гуси вже давно гелгочуть,
Ти б іще раділа, що тебе ще хочуть.
Ти б іще гордилась, що тебе не гудять,
І що є ще дурні, що тебе ще люблять.
9.4.2000 р.
КОЛИ ЖІНКА РОЗДЯГАЄТЬСЯ
Коли жінка роздягається,
Щось з душею відбувається,
І не можу те збагнуть,
Звідки імпульси ті йдуть?
Чи від стеген, чи колін
У душі незвичний дзвін?
Тільки глянеш на те тіло -
Як тебе тягне наліво.
Вся душа вогнем горить,
Що не знаєш, що робить?
Й поки в нього не пірнеш -
Хоч убийте! - не заснеш.
16.10.2001 р.
БЕЗКОШТОВНА ЛОКШИНА
В нас привикли усі до брехні,
Бо вона, ніби й справді мудріша:
Там солодкі слова і хмільні,
Там тобі і Мальвіни, і Ріца.
В брехунів надто щедра душа,
За що дури їх палко кохають,
Бо в їх вічно безплатна 'лапша',
Та, що дурам на вуші чіпляють.
А коли тій до тями дійде -
Він вже буде далеко - далеко,
А залишиться тільки 'лапша'
Й поруч з нею веселий лелека.
Я не проти брехні, а ні чуть,
Бо не брешуть одні лише дурні,
А від правди всі люди помруть,
Як узнають про справи амурні.
Так гуляй, так живи, так радій!
Швидке щастя - швидкі процедури...
То ж фарбуй свої кінчики вій -
Те що роблять закохані дури.
27.4.2004 р.
ГРІШИ Й МОЛИСЬ!
Не нам судити про мораль,
Про тих хто любить - Валь і Галь.
Отож, не нам судить про гріх,
Якщо він створений на всіх.
Бо, Бог, коли жінок творив,
Зробив - щоб кожний з нас любив,
Бо гріх, на те він є і гріх,
Щоб гарне щось ділить на всіх.
А квітку, щоб дала та плід
Треба, щоб джміль її як... слід.
Адже, сам Бог заповідав,
Щоб кожний всім гріхи прощав.
І Бог тебе простить колись,
Отож, гріши, але молись.
14.3.2004 р.
ПРО ВІРНІСТЬ
Той, хто в житті придумав вірність -
Був, певно, хворим і старим,
Бо як тверезо подивитись,
Навіщо вірність молодим?
Тому, ото й спішить пізнати
Кожен із нас і тут, і там,
Але про це ніхто ні слова -
Поки не вмаже... триста грам.
Тому живи і не брикайся -
Поки ще дибає кінець,
Бо як впаде не допоможе -
Тобі ні лікар, ні мудрець.
Бо в тім кінці - найбільша мудрість,
То ж не сором їх а радій,
Що посилає хлопцям небо
Таких гарнюсіньких повій.
І помолись за їх ти душі,
Які в любу хвилину дня,
Тільки гукни її до себе,
Вона без комплексів - твоя.
10.1.1992 р.
ЧАРІВНА МИТЬ
На чарівну красу жіночу
Дивлюсь завжди, немов на мить.
Тому завжди її я хочу,
Де б не зустрілась - зупинить.
Душа від погляду 'товстіє',
Аж кров у жилах цибенить,
Бо жінка це - найбільша мрія,
Для всіх, хто може ще любить.
6.3.2001 р.
МЕДОГОНКА
Чим більше я взнаю життя -
Його я менше розумію,
Так як не можуть зрозуміть
Ті всі себе, що ждуть повію.
Самі ж до неї всі ідуть,
Несуть їй всі свої таланти...
А потім гудять і женуть,
Як полоненних окупанти.
І в ту ж хвилину, мов на мед
До їх всі мчать навперегонки,
Аби пірнуть в її 'запрет',
І вилить мед до медогонки.
17.2.1997 р.
ТИСК
Все життя я мчавсь до тебе
На твоїх колінок блиск,
Від якого варто глянуть -
Піднімався вічно тиск...
Як хотів красою тею
І тебе завжди зігріть,
Та хіба догониш фею -
Якщо їй сімнадцять літ?
8.6.1992 р.
ХОЧУ БУТЬ ЖІНКОЮ
-Вже мені ота робота
Тут ось під печінкою,
Як би я хотіла стати
Хоч на тиждень - жінкою.
Щоб нікуди не спішить,
Не кричали діти,
І торбини не тягать,
З милим посидіти.
Чи поїхати десь в Крим,
У воді попариться,
І хоч би з десяток днів
На піску пожариться...
1.1.1989 р.
СВОЇМ ТАРАХТІЛОЧКАМ
Колись і я жив в гуртожитку
І був брейк - верком як і ви,
І задивлявсь жінкам на стегна,
Що були вище голови.
І пив з їх пазух насолоду,
Черпав красу з їх сонних губ,
І пригортав їх файну вроду,
Яка була, як вовчий зуб.
Давно ті роки промайнули
І під вікном відцвів жасмін,
А руки так як і раніше
До ваших тягнуться колін.
Вже ті замовкли тарахтілки
І появилися нові,
Та тільки ти, немов сопілка,
Неначе музика в мені.
Для мене ти була, як пісня,
Немов фантазії політ,
Бо все що мав я до і після -
То все відлуння давніх літ.
2.12.1987 р.
Перейти на страницу:
Рекомендуем к прочтению