Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

ко контрастували із політичними умовами Франції.

Перебування в Англії зміцнило його прихільність до

віротерпимості і політичних свобод.

В Англії Вольтер починає писати дві великі праці:

«Історію Карла ХІІ, короля Швеції» і «Філософські

листи». Повернувшись з вигнання (1729), він розшукує

відомості про шведсько-український союз 1708 року,

про українського гетьмана Мазепу та його боротьбу за

свободу України в союзі зі шведами. Вольтеру необ-

хідна була інформація про короля Карла ХІІ і гетьма-

на Мазепу з перших рук. Документи-першоджерела і

особисті спогади про події того часу можна було одер-

жати від гетьмана України Пилипа Орлика, найближ-

чого соратника Мазепи, перебувавшого у вигнанні в

Салоніках (Туреччина). Друзі

Вольтера

познайомили

його з сином Пилипа Орлика, Григором Орликом, який

у жовтні 1729 року вступив на службу до французько-

108

го короля Людовіка XV і виконував його таємні дипло-

матичні доручення.

Григор пообіцяв дістати документи. 29 грудня 1729

року він передав секретними каналами листа батько-

ві в Салоніки з проханням надіслати для Вольтера по-

трібні йому документи. Наприкінці лютого 1730 року

документи вже були у письменника. 6 березня Гри-

гор пише батькові: «... Матеріали для життєпису Кар-

ла ХІІ я передав в належні руки... Що особливо цікаво,

це відомості про гетьмана Мазепу і те, що Ви розпові-

даєте про його проекти. Тільки Ваша Ексцеленція, що

знає досконало цей проект, могла так його викласти.

Коли життєпис Карла ХІІ побачить світ. . всі дізнають-

ся про справжній проект блаженної пам'яті гетьмана

Мазепи й старшин козацької нації, які досі так жор-

стоко страждають».

Вольтер в «Історії Карла ХІІ, короля Швеції» пока-

зав драматичні події в Україні 1708-1709 років, коли

вона зробила спробу звільнитися від московського ярма

за допомогою шведського короля Карла ХІІ. Із кни-

ги Вольтера Європа дізналася про Україну, про укра-

їнський народ, про його вождя гетьмана Мазепу, про

те, як Август ІІ, король Речі Посполитої, допомагав ро-

сійському царю Петру І завдавати поразки гетьману

Мазепі у війні за незалежність України. Слова Вольте-

ра — «l'Ukraine a toujours aspiraitа la liberté» («Укра-

їна завжди прагнула свободи») — надихали українців

на подальшу боротьбу за свою незалежність.

З політичних міркувань друк книги, який почався в

Парижі у кінці 1730 року, був конфіскований урядом, і

книгу довелося друкувати у великій таємниці в Руані,

109

де вона вийшла у 1731 році. Книга мала великий успіх

у читачів, до 1877 року налічується 107 її видань, не

рахуючи перекладів.

В подальшому Вольтер і Орлик стали великими при-

ятелями. У 40-х роках Вольтер мешкав в замку Сіре,

недалеко від подружжя Орликів. Вони часто зустріча-

лися, саме тут письменник подарував Орлику розкіш-

ний авторський примірник «Історії Карла ХІІ, короля

Швеції», оправлений в червоний сап'ян з родовим гер-

бом Орликів.

У 1734 році Вольтер видає «Філософські листи», в

яких висловив свої ліберальні погляди. Філософ тем-

ними фарбами зобразив стан громадських інститутів

Франції. Видання книги викликало обурення влади і

за вироком Паризького парламенту вона була улітку

1734 року спалена катом. Був відданий наказ на арешт

Вольтера, але він, попереджений друзями, біжіть у

Голландію.

Книга «Філософські листи» знаменувала собою по-

чаток французького Просвітництва.

Наступні п'ятнадцять років (до 1750) Вольтер в

основному мешкав в Сіре у замку маркізи Емілії дю

Шатле (1706-1749), з якою він зв'язав своє життя у 1733

році. Це була найкраща пора в його житті. Тут він ство-

рює «Трактат про метафізику» (1734), «Орлеанську

діву» (1735), «Основи філософії Ньютона» (1736-1738),

«Світ, яким він є, або Видіння Бабука» (1746), «Задіг,

або Доля» (1747), написав велику частину історичної

праці «Доба Людовіка XIV» (1751). В Сіре посилилася

критична спрямованість його розуму, зміцнілося не-

прийняття традиційної християнської картини світу.

110

У 1744 році почалася коротка кар'єра Вольтера при

дворі короля Людовіка XV, який призначив його при-

дворним історіографом Франції (1745). У 1746 році

Вольтера обирають у Французьку академію. Але йому

не вдалося здобути прихільність короля. Розчаруван-

ня у Версальському дворі і смерть маркізи дю Шат-

ле (1749) схилили Вольтера прийняти запрошення

прусського короля Фрідріха ІІ і у 1750 році він їде в

Потсдам. Проте близькі стосунки з королем розвіяли

ілюзії Вольтера про «освічену монархію», яка вияви-

лася диким і нещадним деспотизмом. Він посварився з

королем і у 1753 році покинув Пруссію.

У 1754 році Вольтер купив поблизу Женеви (Швей-

царія) невеликий маєток, який він назвав «Деліс»

(«Утіха»). Тут письменник почав співпрацювати в «Ен-

циклопедії» Дідро і Д'Аламбера, написавши багато смі-

ливих енциклопедичних статей. У «Делісі» він створив

«Досвід про звичаї та дух народів і про основні факти

історії від Карла Великого до Людовіка ХІІІ» (1756), а

також «Марк Аврелій і францисканський монах» (1757)

та інше.

Ліберальні погляди Вольтера були небезпечні як

для французької, так і для швейцарської влади. Тому

він наприкінці 1758 року бере в аренду фільварок Тур-

ней на території Франції, поблизу швейцарського кор-

дону, а на початку 1759 року придбав маєток Ферней

на кордоні Женевського кантону з Францією. Прид-

бання Фернея забезпечило йому втечу у випадку не-

приємностей з швейцарською та французькою влада-

ми, воно давало йому можливість рятуватися у двох

напрямках.

111

На час поселення у

Фернеї Вольтер був од-

ним з найбагатших лю-

дей Франції, у 1776 році

його річний прибуток

складав двісті тисяч лів-

рів. Володія такими кош-

тами, він став незалеж-

ною людиною.

У Фернеї письменник

прожив останні двад-

цять років свого життя.

Він продовжував про-

світницьку

діяльність,

Вольтер

(1694- приймав гостей зі всієї

1778). Європи, листувався з найвидатнішими вченими

сво-

єї доби. Його книжки забороняли, їх знищували, проте

популярність творів Вольтера була величезною.

Серед творів фернейського часу: «Сократ» (1759),

«Кандід, або Оптимізм» (1759), «Бесіди дикуна та ба-

калавра» (1761), «Трактат про віротерпимість» (1763),

«Кишеньковий філософський словник» (1764), «Про-

стодушний» (1767), «Про душу» (1774), «Діалоги Евге-

мера» (1777) та інші.

Своєю творчістю Вольтер викривав суспільні вади

сучасної йому Франції, піддавав нещадній критиці аб-

солютизм, феодальний деспотизм та кріпацтво, мра-

кобісся церкви та релігійний фанатизм, пропагував

матеріалізм та просвітництво. Він був ворогом усіх

станових привілеїв та необмеженої королівської вла-

ди, виступав за право народу на освіту і культуру.

112

Вольтер

був прихильником «освіченої монархії»,

але у 60-х роках прийшов до висновку, що ідеальною

формою державного устрою є республіка. На його дум-

ку в основі філософії історії лежить ідея прогресивно-

го розвитку суспільства, незалежно від волі божества.

Він виступав проти обожнювання особистості, тому

що це призводить до безконтрольної влади над людь-

ми, до тиранії. Вважав, що історія культури більш важ-