Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

королівства Польського, що тягнуться від кордонів Мо-

сковії до кордонів Трансильванії, разом із їхніми звича-

ями, способом життя і ведення воєн». Ця книга з'явилася

друком 1650 року у французькому місті Руані й викли-

кала велике зацікавлення читачів, для яких Україна на

той час була загадковою околицею Європи. Під назвою

«Опис України» ця книга, значно доповнена, вийшла у

1660 році другим і у 1661 році третім виданням. Протя-

гом 17-18 століть вона виходила англійською (1704), ні-

мецькою (1780) та польською (1822) мовами. Таким чи-

ном про Україну дізналися читачі багатьох країн.

Ця праця була використана видатним французьким

письменником, істориком і філософом Вольтером (1694-

76

83

1778) при напи-

санні

«Історії

Карла ХІІ, ко-

роля

Швеції»

та «Історії Росії

за Петра Вели-

кого». 1832 року

російською

мо-

вою книгу пере-

клав

Ф.Устря-

лов. До речі, її

читав

Микола

Гоголь,

працю-

ючи над повістю

«Тарас Бульба».

Європа 17-го

століття

іден- Михайлівський Золотоверхий собор

у Києві.

тифікувала українців

як поляків. Боплан же ствер-

джував, що українці — окремий народ зі своєю пра-

давньою історією, власним менталітетом, великими

традиціями і культурою.

Книга розпочинається описом Києва — одного із най-

давніших міст Європи, його славнозвісних Софійсько-

го і Михайлівського Золотоверхого29 соборів, Братської

школи30 та інших значних споруд. Твір містить відо-

мості з історії, географії, етнографії, культури, розпо-

відає про козаків-запорожців і боротьбу українського

народу проти панування польської шляхти в першій

половині 17-го століття. Характеризуючи українців,

автор пише, що «вони дотепні і кмітливі, винахідливі

й щедрі, не прагнуть великого, але надзвичайно доро-

жать своєю свободою, без якої не уявляють життя», а

козаки-запорожці «надзвичайно міцні статурою,

лег-

ко переносять спеку і холод, голод і спрагу, невтомні на

війні, мужні, сміливі..., не дорожать власним життям».

Боплан брав участь у походах польського війсь-

ка проти повстанців під проводом козацьких гетьма-

нів І.Сулими31, П.Павлюка (Бута)32, Я.Острянина33 та в

інших військових подіях. Як свідок цих подій він опи-

сує їх об'єктивно, без упередження, «з точки зору, —

як пише український історик В.Антонович, — гуман-

ної загальнолюдської справедливості, до якої не могли

дійти його сучасники, польські мемуаристи».

Боплан писав про народ, який піднявся на бороть-

бу за свою свободу проти однієї з найсильніших євро-

пейських держав того часу — шляхетської Польщі. Ця

боротьба завершилась його перемогою, і на політичній

карті Європи у 1654 році з'явилася самостійна і неза-

лежна держава — Україна.

Боплан — автор перших у світі карт України. 1639

року він підготував і видав військову топографічну

карту «Спеціальний і докладний план України з на-

лежними їй воєводствами, округами та провінціями» з

точним масштабуванням території і розміщенням гео-

графічних об'єктів та населених пунктів, яка і нині ди-

вує своєю науковістю і точністю. Створювалась карта

на основі найновітніших тогочасних геодезичних ви-

мірів, зроблених безпосередньо Бопланом. У 1654 році

Боплан видав у Данциґу (тепер Ґданськ, Польща) атлас

України, який містить у собі спеціальну (М 1:452000)

і генеральну (М 1:1800000) карти, виконані відомим

голландським гравером Вільгельмом Гондіусом (1597-

78

85

1658) за кресленнями Боплана. Після нового видання

у Руані (1660) цей атлас багато разів перевидавався в

різних країнах Європи. У 1662 році Боплан у Амстер-

дамі (Голландія) анонімно видав карту Дніпра.

Повернувшись із Польщі до Франції, Боплан про-

довжував працювати як інженер-фортифікатор і кар-

тограф.

Один із найкращих тогочасних картографів

світу, він виконав багато картографічних робіт, серед

яких детальні карти французьких провінцій Норман-

дія і Бретань, план портового міста Картахени в Пів-

денній Америці (нині Колумбія). Його карти — зразок

картографічного мистецтва 17-го століття. Помер Бо-

план 6 грудня 1673 року.

86

ГРИГОР ОРЛИК

(1702 — 1759)

український політичний діяч,

французький дипломат і воєначальник

87

Кожна суспільна епоха

потребує

своїх великих людей, і, якщо

ї х

немає, вона ї х винаходить.

У гетьманській столи-

Клод Гельвецій

ці Батурині 16 листопа-

да 1702 року в родині май-

бутнього гетьмана України

у вигнанні Пилипа Орли-

ка (1672-1742) та його дру-

жини Анни (з роду Герци-

ків) народився син Григор.

Хрещеним батьком Гри-

гора був гетьман України

Іван Мазепа.

У 1707 році 35-річного

Пилипа Орлика признача-

ють генеральним писарем

і він стає найближчим рад-

ником гетьмана. Довіру один одному і вірність спільній

справі боротьби за незалежну Україну вони скріпили

клятвою, і тієї клятви Орлик дотримувався все життя.

Іван Мазепа (близько 1639-1709) бачив можливість

визволення України від московського рабства за до-

помогою союзу зі шведським королем Карлом ХІІ

88

(1682-1718), який, за його переконаннями, став би га-

рантом незалежності Української держави. У цьому

його активно підтримували Орлик і частина козаць-

кої старшини. 9 листопада 1708 року відбулася зу-

стріч Мазепи з Карлом ХІІ. Була укладена угода, яка

передбачала політичний статус України як незалеж-

ної держави під протекторатом Швеції. Після пораз-

ки 8 липня 1709 року шведсько-українських військ у

Полтавській битві їх залишки відступили на турецьку

територію, зупинившись під Бендерами. Провал пла-

нів підірвав здоров'я гетьмана Мазепи і 2 жовтня 1709

року він помер у селі Варниця поблизу міста Бендери.

16 квітня 1710 року на козацькій раді під Бендера-

ми Пилипа Орлика одноголосно обрали гетьманом За-

порізького Війська і України. Відтоді він віддав усе

своє життя і блискучий

талант справі державної

незалежності

українсь-

кої нації. Пилип Орлик

знайомив

уряди

євро-

пейських держав з укра-

їнським питанням, шукав

підтримки в його вирі-

шенні майже в усіх дер-

жав Європи. Доводив, що

утворення в центрі Євро-

пи

незалежної

України

стримуватиме

російську

експансію,

забезпечить

тривалий мир і політич-

ну рівновагу. Він пильно

Пилип Орлик (1672-1742).

89

стежив за політичною кон'юнктурою і, як тільки з'яв-

лявся привід до активних дій, відразу ж робив кроки

до організації антиросійської коаліції держав. Багато