Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

таких його зусиль було реалізовано.

У своїх зверненнях до урядів європейських дер-

жав Пилип Орлик безустанно нагадував, що в Євро-

пі існувала суверенна соборна Україна, яка за Богдана

Хмельницького утворила власну державу, що її визна-

ла вся Європа; що Москва порушила договір із Богда-

ном Хмельницьким і перетворює вільний український

народ у рабів; що московський двір є насправді узурпа-

тором України; що природним правом будь-якого наро-

ду є право на визволення від гноблення державою, яка

несправедливістю та переважною силою забрала його

свободу; що після Полтавської битви Україна стогне

під ярмом Москви. Тому боротьба за визволення Укра-

їни є справою справедливою і законною, і Пилип Ор-

лик висловлював надію, що європейські держави допо-

можуть йому відвоювати незалежність батьківщини.

Військова акція Пилипа Орлика, яка була спрямова-

на на визволення України під час війни Росії з Туреч-

чиною у 1710-1713 роках34, зазнала поразки. Відтоді

починається важке емігрантське життя гетьмана-виг-

нанця.

У жовтні 1714 року Пилип Орлик з родиною поки-

нув Варницю, аби у травні 1715 року осісти в Швеції.

За наказом короля Карла ХІІ 13-літній Григор зара-

ховується до королівської гвардії. Разом із батьком

він захищає фортецю Штральзунд, яку взяли в обло-

гу данці, росіяни й пруссаки. Через рік Григор поки-

нув військову службу і почав навчання в університеті

90

міста Лунда (Швеція) під керівництвом професора ме-

тафізики Андрія Регеліуса, про якого назавжди зберіг

добру пам'ять.

З 1721 року Григор Орлик шість років служив лей-

тенантом в саксонській гвардії. 1726 року почалось

зближення Саксонії з Росією, і Григор Орлик вступив

на польську службу осавулом коронного гетьмана.

Це були важкі часи для Григора. Він підтримував ро-

дину, яка дуже бідувала, тужив за батьком, який з 1722

року перебував у Салоніках як заручник султана.

У жовтні 1729 року Орлик вступив на службу до

91

Українсько-французькі зв'язки

в особах, подіях та легендах

французького короля Лю-

довіка XV (1710-1774) як

офіцер його гвардії і вико-

навець таємних диплома-

тичних доручень. Із цьо-

го часу вся його діяльність

була спрямована на вико-

ристання впливу Франції,

як великої держави, на су-

сідів України — Туреччину

і Крим з метою спонукати

їх до визволення України

від ярма Росії. У своїх ме-

моріалах (пам'ятних запи-

сках) Григор переконливо

Король

доводив, що Франція в осо-

ФранціїЛюдовік XV

(1710-1774).

92

бі незалежної України буде мати доброго союзника в

стримуванні російської експансії на південь і північ Єв-

ропи. Блискучий аналітик і талановитий дипломат із

гострим політичним відчуттям, Орлик використовував

93

найменші можливості для

реалізації цієї концепції.

У

1730

році

Григор

на

прохання

приятелів

Воль-

тера35

(1694-1778)

передав

йому

матеріали

батька

про

гетьмана

Мазепу

та

його

проекти

для

життєпису

ко-

роля

Карла

ХІІ.

Незабаром

вся

освічена

Європа

завдя-

ки

Григорові

Орликові

діз-

налася

із

праці

Вольтера

«Історія

Карла

ХІІ,

коро-

ля

Швеції»

про

Україну

та

її змагання за свою свободу

Вольтер (1694-1778).

в союзі зі шведами.

Виконання таємних доручень французького уряду

і особистих доручень короля Людовіка XV було пов'я-

зане з великими труднощами і ризиком для життя, але

Орлик завжди знаходив вихід із найскрутніших ситу-

ацій. Так, коли йшла боротьба за польську спадщину,

94

Григор, ризикуючи свободою і життям, таємно пере-

правив із Франції до Польщі тестя французького ко-

роля Станіслава Лєщинського (1677-1766), якого 12 ве-

ресня 1733 року примас Потоцький оголосив королем

Польщі і Великим князем Литви. Людовік XV високо

цінував діяльність Григора і відзначав його високими

нагородами.

Завдяки зусиллям Григора у 1734 році був звільне-

ний з турецького заслання його батько Пилип Орлик.

22 квітня він приїхав до Бендер, де дізнався про виз-

95

нання Запорізьким Військом зверхності російського

царя. Це був тяжкий удар для України.

У ці часи на підставі зробленого Григором аналізу ро-

сійської політики міністр закордонних справ Франції

Шовєлен склав своєму уряду меморіал, в якому писав:

«Король Карл ХІІ зробив Європі злісну послугу, навчив-

ши москалів бити своїх ворогів. Незабаром вони перей-

дуть з України через Дніпро, займуть Молдавію і Воло-

щину та заволодіють Царгородом. Союз Москви з Цісарем

(Австрією — А.Т.) завжди буде існувати, бо він, по суті,

відповідає інтересам обох дворів. І тоді вслід за Украї-

ною, вже майже московською провінцією, піде Крим,

Кавказ, Польща, бо нема меж московській амбіції».

Шовєлен настоював на створенні Ліги у складі Фран-

ції, Туреччини, Швеції та Польщі з королем Лєщинсь-

ким і з українськими козаками. Метою Ліги мала бути

підтримка короля Лєщинського на польському престо-

лі, послаблення Росії, повернення Азова туркам, Ліво-

нії — шведам, і встановлення державності України під

опікою Туреччини.

Однак створити задуману Лігу не вдалося, війна з

Росією не відбулася, і Григор у 1735 році подав на ім'я

короля меморіал, в якому пропонував перенести Січ із

Дніпра на Рейн під французьку опіку. У меморіалі він

писав: «...Франція потребує легко озброєного війська,

яке могло б протистояти цісарським гусарам, кількість

яких щодня збільшується. Козацька нація — чудова

противага гусарам і буде непокоїти німців так само, як

їхні гусари не дають спокою нам. Вони не мали б ні-

чого проти того, щоб зорганізувати свою Січ зі своїми

звичаями й законами в інший країні. Особливо вони

96

бажали б служити французькому королеві, мужність

і неприхильність якого до їх споконвічного ворога мо-

скалів відома. Москалі так пригнічують населення в

Україні, що воно з радістю перебереться до країни, де

шануватимуть його давні вольності».

Французький уряд прийняв цей проект, але Туреч-

чина була проти того, щоб запорожці, які гуртували-

ся біля Пилипа Орлика, виїхали до Франції. Вони були

потрібні їй самій. Козакам не пощастило. Рейн так і не