Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах
Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах читать книгу онлайн
Книга висвітлює українсько-французькі зв'язки від найдавніших часів до сьогодення. Вони простежуються через життєпис видатних дер жавних, політичних, військових і громадських постатей, а також діячів культури України і Франції.
Книга супроводжується докладними коментарями, численними біографічними примітками та ілюстраціями. Розрахована на широке коло українських та французьких читачів.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
90
Тоді ж він зустрічався з Вольтером, який жив неда-
леко від Орликів у замку Сіре, що належав маркізі де
Шатле. Орлик і Вольтер мали велику симпатію один
до одного. Вольтер подарував Орлику розкішний ав-
торський примірник «Історії Карла ХІІ, короля Шве-
ції», який зник після Великої французької революції.
З початком 50-х років Григор знову підняв у фран-
цузькій політиці українське питання. Він увійшов до
складу особистої таємної дипломатичної служби ко-
роля Людовіка XV «Secret du roi» («Секрет короля»),
де керував «Українським відділом». Головним завдан-
ням «Secret du roi» був підрив могутності Росії і недо-
пущення її експансії в Східній Європі. При вирішен-
ні цього завдання провідна роль відводилася Україні.
У 1755 році «Secret du roi» і сам Людовік XV висуну-
ли кандидатуру Орлика на посаду французького ам-
басадора в Стамбулі, але Росія і Австрія були проти
цього і Григор відмовився від цієї посади, порадивши
її великому прихильнику незалежності України Шар-
лю де Вержену.
Коли почалася Семилітня війна (1756-1763)37, Ор-
лик виїхав до театру військових дій і брав участь у
битві під Росбахом у Саксонії, був у боях при Цімдер-
гафені й Лютцельберзі.
1 січня 1759 року французькі війська окупували
Франкфурт-на-Майні, тоді вільне місто. На чолі оку-
паційної армії стояв маршал Віктор Франсуа де Бро-
льо, одним із його помічників був Григор Орлик. 13
квітня 1759 року війська прусського короля Фридри-
ха Великого (1712-1786) підійшли до містечка Берґе-
на (дві милі від Франкфурта-на-Майні). Від битви під
102
Берґеном залежала доля
Франконії. Битва почала-
ся о восьмій годині ранку
13
квітня. Лівим крилом
французької армії коман-
дував Орлик. Французи
отримали блискучу
пере-
могу, то була перша ве-
лика перемога в цій війні.
У своїй реляції до коро-
ля Людовіка XV маршал
де Брольо підкреслив, що
долю битви вирішив
Ор-
лик. У цій битві Орлик був
тяжко поранений кулею в
Маршал Віктор Франсуа
шию. 25 квітня посланець
де Брольо (1718-1804).
привіз із Версалю нагороди. Найвища була для Орли-
ка,
король зробив його генерал-поручиком. Попере-
ду був маршальський жезл. Але не судилося. 1 серпня
1759 року в битві під Мінденом (Вестфалія, Німеччи-
на) він був смертельно поранений і цього ж дня граф
Григор Орлик, генерал-поручик, генерал-ад'ютант
польського короля Станіслава Лєщинського, кавалер
шведського ордена Меча і французького ордена Свя-
того Людовіка, національний герой Франції помер від
ран у діючий армії біля Міндена на Рейні. Місце його
поховання невідоме.
Після смерті графа Орлика король Людовік XV пи-
сав до його вдови: «Мадам! Я втратив досконалого
шляхтича, Франція — сміливого і видатного генера-
ла, ім'я якого залишиться в славетних анналах армії.
103
У безмежному горі, що Вас спіткало, знайдіть розва-
гу в цьому моєму признанні, що пан граф Орлик помер,
як личить помирати людині його роду й гідності».
Графиня Олена Орлик ле Брюн де Дентевіль помер-
ла 12 грудня 1775 року. Дітей Орлики не мали, і замок
перейшов до нащадків брата Олени.
На честь Григора Орлика летовище під Парижем
названо його ім'ям — Орлі.
104
ВОЛЬТЕР
105
(1694 — 1778)
французький письменник, філософ, історик
Серце Вольтера належить Фран-
ції, а його ідеї — всьому світу.
Крилата фраза
Чим люди освіченіші, тим вони
вільніші.
Вольтер
Серед
видатних
дія-
чів
французького
Про-
світництва
18-го
століт-
тя провідною постаттю був
письменник,
філософ
та
історик Вольтер, який сво-
їми творами створив систе-
му
поглядів політичного і
релігійного
вільнодумства,
діставшого
назву
воль-
тер'янства. Його творчість
відіграла значну роль в
ідейній підготовці Вели-
кої
французької
револю-
ції 1789-1794 років та в розвитку
світової
прогресив-
ної думки.
Вольтер народився 21 листопада 1694 року в Пари-
жі в родині нотаріуса Франсуа Аруе, його справжнє
ім'я Франсуа Марі Аруе, Вольтер — псевдонім. Мати,
106
Маргарита Домар, походила з дрібних дворян. Через
декілька років після народження сина вона померла і
в дитячі роки його виховував абат Франсуа де Шато-
неф, близький родич родини Аруе.
Хлопчик рано виявив обдарованість, вже в п'ять ро-
ків почав складати вірші. Коли Франсуа Марі мину-
ло десять років, його віддали у престижний єзуїтсь-
кий колеж Людовіка Великого, де він вчився сім років.
Вчився відмінно, звернувши на себе увагу витончени-
ми жартами, дотепністю, вигадками, задиркуватістю.
Після закінчення колежу (1711) на вимогу батька
вивчав юриспруденцію, але невдовзі залишив учбо-
ві заняття і почав літературну діяльність. Його лірика
була сповнена матеріалістичними та атеїстичними іде-
ями, містила в собі випади проти королівського двору.
У травні 1717 року за вільнодумство та сатиричні
вірші на регента Франції герцога Орлеанського моло-
дого поета ув'язнили в Бастилію. В тюрмі, де його утри-
мували одинадцять місяців, він пише трагедію «Едіп»
і поему «Генріада». Звільнившись з ув'язнення видає
«Едіпа» і вперше підписується іменем Аруе де Воль-
тер. У 1718 році п'єса «Едіп» була поставлена в Пари-
жі і мала великий успіх. З цього часу Вольтер став зна-
менитим і на протязі шістдесяти років був провідною
постаттю французької літератури. Завдяки багатобіч-
ній обдарованості і колосальній працездатності, Воль-
тер виявив себе у всіх галузях літературної творчості,
розвитку філософської думки та історичних дослід-
женнях.
На початку 1726 року сталася словесна сутичка
Вольтера з впливовим аристократом де Роганом, який
107
привселюдно образив Вольтера, глузуючи з його не-
дворянського походження. За відповідь Вольтера —
«Пане, моє ім'я чекає слава, а ваше — забуття!» — ла-
кузи бундючного аристократа побили поета кийками і
він на собі зазнав, що таке соціальна несправедливість.
Вольтер намагався відомстити кривднику і викликав
його на дуель, але був заарештований і ув'язнений до
Бастилії. Невдовзі його випустили з в'язниці за умо-
вою, що він покине Францію. Наприкінці 1726 року
Вольтер виїхав в Англію і перебував у вигнанні біль-
ше двох років. Тут він познайомився з працями Джо-
на Локка, Френсіса Бекона, Ісаака Ньютона, Уільяма
Шекспіра. Його вразила політична система Англії, ан-
глійська демократія і особисті свободи людини, що різ-