Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

ДЕНІ ДІДРО

(1713 — 1784)

французький філософ, письменник, просвітитель

Якщо ми бажаємо, щоб філо-

софи прогресували, доведемо

народ до рівня філософів.

Дені Дідро

У музеї міста Женева

зберігається один із кра-

щих портретів французь-

кого філософа, просвіти-

теля і письменника Дені

Дідро роботи українсько-

го художника Левицького.

Цей портрет часто публі-

кують на сторінках укра-

їнських часописів та інших

видань,

коли

висвітлю-

ється творчість філософа.

Портрет передає не тіль-

ки зовнішній вигляд ста-

ріючої людини, яка зазна-

ла багато злигоднів у житті, але

дозволяє

зрозуміти

складний душевний стан цього великого мислителя,

шляхетність його душі.

Дені Дідро народився 5 жовтня 1713 року в місті

Ланґрі (провінція Шампань) в заможній родині реміс-

ника. Дені був старшим сином, і батьки бажали, щоб

він став священиком. Восьмирічного хлопчика відда-

119

ли до Ланґрського єзуїтського колежу38, де він у два-

надцять років був тонзурований39 і відправлений для

продовження навчання в єзуїтський колеж д'Аркур у

Парижі. Тут Дені виявив цікавість до природознавчих

наук і категорично заявив батькові, що відмовляєть-

ся від духовної кар'єри. Батько відмовився його утри-

мувати, і Дені майже десять років заробляв на жит-

тя приватними уроками та випадковими заробітками,

інколи голодуючи. Основним його заняттям в цей час

було читання книг, головним чином творів філософів

Бекона, Декарта, Спінози, Лейбніца, а також ґрунтов-

них праць з різних галузей науки і техніки.

У 1743 році Дідро таємно повінчався з дочкою ку-

пецької вдови Шампьон. Від шлюбу народилися діти і

серед них Марія-Анжеліка, яка стала першим біогра-

фом батька. Родинні обов'язки змусили Дідро до енер-

гійних пошуків коштів, і він почав займатися система-

тичними перекладами з англійської мови.

1746 року Дідро видає «Філософські думки», в яких

стримано висловився проти аскетичного придушен-

ня плоті і віри в дива, а в «Листі про сліпих на науку

зрячим» (1749) вже неприховано виступив проти ре-

лігії, заперечуючи всяку філософію, яка не спираєть-

ся на вияв почуттів і суперечить розуму. Висловлюва-

ти подібні погляди у пресі було небезпечно. Почалися

обшуки і допити, після чого Дідро був ув'язнений. Гро-

мадське співчуття було на боці філософа, в тюрмі його

відвідували друзі, знайомі, однодумці, серед них Жан

Жак Руссо40. Після сорокаденного ув'язнення Дідро

з тріумфом було звільнено. Він стає постійним відві-

дувачем салону вченого Поля Гольбаха, де збирали-

120

ся найвидатніші уми — філософ Гельвецій, математик

Д'Аламбер41, американський просвітитель Франклін,

англійський письменник Стерн.

У 1748 році Дідро пише роман «Нескромні скарби», в

якому виявилися його надзвичайна спостережливість

і невичерпна фантазія. Роман містить в собі сатиричні

описи побуту та звичаїв знаті. Цим романом Дідро за-

явив, що у Франції з'явився новий белетристичний та-

лант.

Тоді ж він задумав величезний проект — створен-

ня «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, ми-

стецтв та ремесел». Дідро склав план «Енциклопедії» і

очолив її видання. До роботи над нею він залучив ви-

датні інтелектуальні сили тогочасної Франції. Актив-

ними енциклопедистами були французькі філосо-

фи, вчені, письменники, публіцисти Ж.Л.Д'Аламбер,

Ж.Бюффон, Вольтер, К.Гельвецій, П.Гольбах, Е.Б. Кон-

дільяк, Г.Б.Маблі, Ш.Л. Монтескьє, Ж.Ж. Руссо, А.Тю-

рґо та інші. Більшість з них були прихильниками ма-

теріалістичного світогляду. Вони обґрунтовували свій

світогляд фактами природознавства, всі явища приро-

ди і суспільного життя піддавали критичному аналізу.

Енциклопедисти чітко висловили своє негативне став-

лення до феодального устрою, станових привілеїв, аб-

солютної монархії, релігії, втручання церкви в полі-

тичне життя. З боку влади розпочалися репресії і томи

«Енциклопедії» виходили напівлегально. З їх виходом

популярність видання зростала, збільшувалася кіль-

кість передплатників, томи повністю або частково пе-

рекладалися основними європейськими мовами.

Почате у 1751 році видання «Енциклопедії» було пе-

121

рервано на 28-му томі через те, що Дідро витратив усі

свої кошти. Щоб продовжити випуск чергових томів,

він вирішив продати свою унікальну бібліотеку. Про-

позиція придбати бібліотеку надійшла від російської

імператриці Катерини ІІ42, яка скуповувала в Європі

колекції творів мистецтва та рідкісні книги. У 1765 році

Дідро продав їй свої книги і рукописи за 16000 ліврів43.

При цьому імператриця поставила обов'язкову умову,

щоб філософ до кінця життя був хранителем бібліоте-

ки і поновлював її новими книгами. За це Катерина ІІ

призначила йому платню в розмірі 1000 ліврів на рік,

яку він отримав за п'ятдесят років наперед. Таким чи-

ном, не залишаючи Парижа, Дідро став бібліотекарем

Катерини ІІ. Після смерті Вольтера Катерина ІІ купи-

ла його бібліотеку, яка складалася з 7000 томів, і при-

єднала її до книг Дідро, збагативши цим придбанням

свою величезну колекцію книг і рукописів.

Продаж бібліотеки дозволив закінчити видання «Ен-

циклопедії». У 1780 році вийшов її останній 35-й том.

Дідро віддав цій грандіозній праці, яка тривала 30 ро-

ків, усі свої духовні сили і матеріальні кошти. Видання

«Енциклопедії» мало велике значення для пропаганди

матеріалізму і просвітництва, для розвитку світової

прогресивної думки та ідеологічної підготовки Вели-

кої французької революції 1789-1794 років, яка лікві-

дувала феодально-абсолютистський устрій, проклала

шлях для розвитку прогресивної соціально-економіч-

ної формації — капіталізму, заклала основи револю-

ційно-демократичних традицій французького народу.

Катерина ІІ, ще бувши великою княгинею, захо-

плювалася творами французьких філософів-просві-

122

тителів Монтескьє, Вольтера, Д'Аламбера, Дідро, вела

з ними листування. На початку царювання вона мала

ліберальні погляди, розмірковувала про освічену мо-

нархію, готова була радитись із французькими філо-

софами з питань розумного управління країною. Проте

захоплення енциклопедистами та їх ідеями продовжу-

валось недовго. Незважаючи на це, вона наполегливо

прагнула заманити Дідро в Росію, щоб його приїздом

прикрити своє лицемірне захоплення енциклопеди-

стами, накинути флер44

на непривабливу дійсність

свого правління і набути репутації освіченої монархи-

ні. Дідро дякував за неодноразове запрошення, але від

приїзду утримувався. Вперта мрія Катерини ІІ про те,

щоб Дідро побував у Росії і щоб ця подія залишилась в

історії її царювання, здійснилась 1773 року.

Дідро пробув у Петербурзі п'ять місяців, з кінця ве-

ресня 1773 року до кінця лютого 1774 року. Свій приїзд

він пов'язував з надією сприяти прогресу «освіченої

монархії» в Росії. Дідро вірив у можливість перекона-

ти і умовити Катерину ІІ провести ряд важливих ре-

форм, скерованих на розкріпачення народу.

Імператриця привітно розмовляла з філософом,

вислуховувала його поради щодо послаблення крі-

посницького права, впровадження в країні консти-

туційної монархії, забезпечення гідного життя сво-

їм підданим. Він наполегливо стверджував, що навіть