Ягнятко (СИ)

- Я тоб╕ не друг, - з╕ зл╕стю сказав я.

- Не гарячкуй. Мен╕ було наказано захищати тебе ╕ не входити у вербальний контакт. Але так не ц╕каво нести службу. Ти не уявля╓ш, ск╕льки задоволення приносить, коли у звичайного посполита забрати в╕ру у сво╓ недаремне ╕снування, здавалось в ╕м'я процв╕тання держави з пишними душороздираючими лозунгами, що пост╕йно доносяться з соц╕альних реклам. ╤ ми сам╕ обрали цей шлях, бо так прост╕ше. Св╕й обов'язок я виконав. Зв╕сно, ти можеш мене здати, але тод╕ ставлення до тебе зм╕ниться. Вони знатимуть, що тоб╕ в╕домо забагато. Пом╕стять в якусь кл╕тку ╕ ти будеш остаточно п╕ддосл╕дним кроликом. А для замилювання очей масам подадуть, як "учасник вилет╕в, через недотримання правил" ╕ будуть брати ще ╕ ще нових учасник╕в, поки шоу не поб'╓ вс╕ можлив╕ рейтинги ╕ нав╕ть б╕льше того не почне падати його популярн╕сть, бо, що таке металюди з екстрасенсорними зд╕бностями, вчорашн╕й день, н╕чого нового чи незвичного. ╤ тод╕ сусп╕льство стане на пороз╕ ново╖ ери...

В╕н почав см╕ятись в голос, страшно ╕ фальшиво.

- Ну все, досить з тебе. Тоб╕ потр╕бно виспатись. Завтра летимо в гори для продовження зйомок. Думаю, це п╕де тоб╕ на користь, - в╕н все самовдоволено посм╕хався. Трохи похитуючись, в╕н вийшов, зачинивши за собою двер╕.

Склянка з в╕ск╕ так ╕ була в мене всю цю кляту розмову не надпитою. Одним махом я перехилив ╖╖ ╕ впав на л╕жко. Н╕чого не хот╕лось, а особливо вникати у все сказане ним. Але потр╕бно, дуже, ╕ визначити для себе, що робити дал╕. Та н╕чого в голов╕ не хот╕лось зв'язуватись докупи. Я заснув, залишивши проблему завтрашньому дню.

Ми прибули п╕зно вноч╕ на територ╕ю закинутого г╕рського тартаку. Втома п╕сля по╖здки не давала ╕ншого виходу, як впасти ╕ заснути. На простор╕й полонин╕ на нас оч╕кував вже розбитий таб╕р з шести намет╕в розташованих буквою "Г". Чотири намети практично впритул примикали до л╕су, наче вони виросли з нього, будучи зеленими ╕ неприм╕тними з фронтального ракурсу наметового табору.

З табору до нас наблизилось тро╓ людей. На них був одяг кольору хак╕. Проте один з них чимось особливо вир╕знявся, може манерою повед╕нки: в╕н ╕шов впевненим кроком, випереджаючи на п╕вметра св╕й супров╕д, погляд у нього гор╕в, як це бува╓ в людини, яка ма╓ почати розмову з якихось пафосних словечок чи доречного жарту. В╕н п╕д╕йшов поближче ╕ я в ньому вп╕знав режисера Асафата, в╕н звернувся до мене:

- В╕таю вас з прибуттям на нашу скромну польову студ╕ю. Тепер, кр╕м режисерських зобов'язань, на мене пов╕сили й обов'язок директора позастуд╕йно╖ зйомки. Тож, якщо виникне в чомусь необх╕дн╕сть, звертайтесь до мене. Ход╕мо покажу вам таб╕р.

В╕н в╕ддав якись наказ мо╓му особистому охоронцю, який прив╕з нас сюди на джип╕. Той розвернув авто ╕ по╖хав у протилежному напрямку.

Ми прямували до табору. По дороз╕ в╕н показав, де ╕ що знаходиться, але все це турубувало мене мало. Я з нетерп╕нням чекав, коли мен╕ дадуть спок╕й ╕ покажуть мо╓ м╕це для сну.

- Ви не зважайте на людей з автоматами. ╥х обов'язок забезпечити нашу безпеку. Сам╕ зна╓те, як╕ п╕шли часи. Особисто я не в╕рю в цих повстанц╕в з опозиц╕╖ ╕ вважаю ╖х ф╕кц╕╓ю. А вс╕ чутки про ╖хн╕ злод╕яння проти нашо╖ держави для того, щоб застрашити нас, - говорячи, в╕н пост╕йно солодкаво посм╕хався, наче в нього т╕льки щир╕ ╕ хорош╕ нам╕ри. Але мен╕ було в╕домо вже напевно, ц╕ автоматчики ускладнювали вс╕ мо╖ шанси на порятунок пропорц╕йно до к╕лькост╕ збро╖, яка в них ╓ на користуванн╕.

Я мовчав ╕ кивав всю цю дорогу. Наш шлях осв╕чували св╕тильники на сонячних батареях, вервечки яких тягнулись ще в дек╕лькох напрямках в╕д табору, ймов╕рно до тартаку та до л╕су.

- Бачу ви втомились п╕сля дороги. Зараз я покажу ваш особистий намет, -"особистий", мен╕ здалось, що в╕н особливо наголосив на цьому слов╕, хоча моя параноя, яка була виправдана, так ╕ не дуже, шукала в усьому п╕дступ.

Зв╕сно, новина про св╕й особистий намет мене порадувала. Як т╕льки директор зав╕в мене в намет ╕ побажав добро╖ ноч╕, я завалився на розкладне л╕жко ╕ одразу заснув.

Не зважаючи на втому м╕й сон був чутливим ╕ при першому шаруд╕нн╕ в намет╕ я прокинувся. Хтось проник всередину, але не з сторони входу, а з протилежного боку, з боку л╕су.

Холодний п╕т виступив в мене на чол╕, серце почало пришвидшувати св╕й ритм. Зловмисник наближався до мого л╕жка. Мен╕ здавалось, я чув його дихання в холодн╕й г╕рськ╕й ноч╕. Ось в╕н вже над╕ мною, удари серця були наст╕льки сильн╕, що здавалось в╕длуння в╕дбивалось в╕д ст╕н намету ╕ знову поверталось до мене. Напружившись я зробив ривок в усю свою силу до виходу, та сильний удар повалив мене на л╕жко. Не встиг я роззявити рота, як його прикрила досить сильна, але тенд╕тна ручка, а ╕нша приставила до мого горла холодне лезо ножа.

Звикнувши до темряви, у св╕тл╕ св╕тильник╕в, яке пробивалось кр╕зь брезент, я розп╕знав ж╕ночу постать, яка сид╕ла на мен╕ верхи, напружено притискаючись руками до мого обличчя. Це була вона, опозиц╕йна повстанка, яка так невдало зд╕йснила замах на мо╓ життя в мо╖й же квартир╕. Я побачив у н╕й над╕ю на св╕й порятунок. Я розслабився, показуючи, що не збираюсь пручатись.

- Ти ма╓ш, що сказати? - пошепки запитала вона ╕ я кивнув. - Я зараз в╕дпущу руку, т╕льки без дурниц╕. Моя ╕нша рука м╕цно притиснута до твого горла, смикнешся ╕ тоб╕ к╕нець.

Вона зв╕льнила руку з мого рота.

- Я догадуюсь, чому ти вдруге прийшла ╕ впевнений тепер ти завершиш свою роботу. Але послухай мене, я не маю жодного в╕дношення до уряду.

- Нам це в╕домо. Просто тоб╕ повезло влаштуватись на роботу не в той час ╕ не в тому м╕сц╕. Мен╕ тебе шкода, але незнання не зн╕ма╓ з тебе в╕дпов╕дальност╕ за злочини проти гуман╕зму, як╕ завдяки тоб╕ вт╕люються в реальн╕сть ╕ матимуть карколомн╕ насл╕дки для вс╕╓╖ сп╕льност╕ людей.

- Мен╕ в╕домо про експеримент.

- Так ти з ними заодно? - з╕ здивованою ╕нтонац╕╓ю ледь чутно викрикнула вона.

- Звичайно, що н╕.

- Чому ти не т╕кав? Тоб╕ в╕домо, що дал╕ на тебе чека╓?

- ╤ так, ╕ н╕. Я до к╕нця не хот╕в в╕рити в ус╕ ц╕ змови ╕ т╕льки вчора до мене частково прийшло прозр╕ння.

- Ех, затемнен╕ пропагандою голови народу. Що тоб╕ в╕домо?

- Небагато. Знаю лише, що я п╕ддосл╕дний у програм╕ "Ягнятко", що я не перший ╕ що все це ╓ "ключем до глобального несв╕домого людства", якщо говорити словами якогось м╕н╕стра.

- М╕н╕стра масово╖ ╕нформац╕╖. Ти зна╓ш достатньо, щоб уявляти в яке ти лайно впутався, але недостатньо, н╕ж ти на це заслугову╓ш.

- Пам'ята╓ш Аркад╕я Марковича? - продовжувала вона, - в╕н був членом Опозиц╕╖. Саме завдяки йому ми знали про все, що в╕дбува╓ться в телецентр╕ ╕ як╕ мала влада замовлення.

- Виходить вони сам╕ прибрали продюсера?

- Так, максимально використавши ситуац╕ю на свою користь, позбулись зрадника, випробували тво╖ зд╕бност╕ ще й звинуватили тебе в убивств╕, практично змусивши тебе приймати участь в шоу.

- Як нам в╕домо з даних, що надавав Аркад╕й Маркович, на початкових етапах зд╕йснювалось дистанц╕йний вплив на псих╕ку п╕ддосл╕дних за допомогою потужних електромагн╕тних генератор╕в певних частот, ╕ндив╕дуальних до сприйняття мозком п╕ддосл╕дного, так зван╕ пс╕-технолог╕╖. У результат╕ процедур опром╕нення такими хвилями експерименти вир╕знялись крайн╕ми псих╕чними в╕дхиленнями та набуттям низки деменц╕й. Про ц╕ досл╕дження нам в╕домо мало, бо ╖х проводив уряд без участ╕ телекомпан╕╖. П╕сля ╖╖ залучення, нам ста╓ в╕домо про проведення експеримент╕в над вуличним потирайком, про якого н╕чого нев╕домо. За допомогою генератор╕в вони усп╕шно зробили його шизо╖дом ╕ записали в його пам'ять, як на диск, рядки в╕ршика "Ягнятко" В╕льяма Блейка.

- Зажди, я зустр╕чав якось покидаючи буд╕влю телекомпан╕╖ дивного чолов╕ка, який дивно поводився ╕ говорив цей в╕рш.

Вона посм╕хнулась.

- Безпечн╕, суч╕ сини. Розум╕╓ш, як╕ вони могутн╕, якщо ╖м не страшно, якщо ╖х експеримент розгулю╓ по м╕сту. Але хто буде шукати людину, яко╖ не ╕сну╓ на паперах.