Ягнятко (СИ)

- Чому ви замкнули мене у ц╕й к╕мнат╕? - прямо ╕ неприв╕тно на╖хав я на нього.

- Вибачте, це все заради вашо╖ безпеки.

- Яко╖ ще безпеки? Що може статися з╕ мною?

- Мен╕ було заборонено це казати, але як розум╕ю, обставини вимагають, - сказав в╕н, с╕вши за ст╕л, ╕ рукою запропонував теж с╕сти.

- Все, що вам треба знати Опозиц╕йний Альянс, - продовжив в╕н, - б╕льше сказати не можу.

- Гаразд, я ╕ не сумн╕вався, що б╕льшого не д╕знаюсь.

- Зараз ми установимо обладнання ╕ запишемо ваше вид╕ння.

Через деякий час з'явилось достатньо осв╕тлення та дек╕лька камер для р╕зних ракурс╕в. Режисер попросив постаратися емоц╕йно й артистично виступити. Та враховуючи м╕й нездоровий стан, прийшлось зробити десяток дубл╕в, поки Асафат не вигукнув: "Стоп, знято!"

Врешт╕ кер╕вництво проекту "ABRACADA" змилостивилось над╕ мною ╕ заради мо╓╖ безпеки, захисту та в╕дновлення сил поселило в п'ятиз╕рковому готел╕ з в╕дпов╕дною назвою "Перлина". Щоб не привертати уваги н╕ простих прохожих, н╕ опозиц╕йне ополчення оператор╕в б╕льше не було, а у сус╕дн╕й к╕мнат╕ жив спецагент, призначений самим М╕н╕стерством ╕нформац╕йно╖ безпеки. Саме в╕н став мо╖м пост╕йним супроводжувачем в кл╕н╕ку для щоденних обстежень. Пост╕йно мовчазний, з в╕дсутн╕м поглядом цербер, призваний стерегти та охороняти мою душу.

П╕сля ╕нтерв'ю, вноч╕ по новинах пов╕домили про жорстоке вбивство на причал╕ б╕ля Р╕чного порту. Як не дивно, цю ╕нформац╕ю надав телеканал компан╕╖, в шоу яко╖ я зн╕маюсь. В пов╕домленн╕ йшлось про деякого громадянина Сембрута, який провалився на прогнилих дошках б╕ля причалу. По припущенням сл╕дчо╖ групи, його невдачею скористався вбивця. Сильним ╕ точним ударом в╕н загнав н╕ж типу колодача авторського виробництва. Зазубрини на нож╕ не дозволили вбивц╕ повернути соб╕ знаряддя вбивства. Розкремсавши череп, йому зробити цього так ╕ не вдалось, хоча можливо його хтось пом╕тив чи щось налякало ╕ в╕н полишив цю справу. Але перед цим в жертви зникли вс╕ грош╕.

Ще через два дн╕ вбивцю зловили, завдяки можливостям вуличних камер обробляти та ╕дентиф╕кувати обличчя громадян. Виявилось вбивцею був соц╕опатичний елемент, який неодноразово притягувався до в╕дпов╕дальност╕ за грабунки квартир та був тривалий час безроб╕тний, що змусило його п╕ти на даний вчинок. Вбивця, по пр╕звищу Ватарин, стверджував у веч╕рньому випуску новин, що йому н╕коли в голову би не прийшло сплановано зд╕йснити даний вчинок. Зараз в╕н дуже ка╓ться ╕ стверджу╓, що був у стан╕ наркотичного сп'ян╕ння.

Дан╕ новини викликали в мене зм╕шан╕ в╕дчуття. З одного боку, мо╖ зд╕бност╕ були остаточно доведен╕, з ╕ншого - це вбивство можна було попередити. Враховуючи, яку владу ╕ вплив ма╓ телекомпан╕я, вони могли завчасно при╖хати на м╕сце злочину зг╕дно мо╖х вказ╕вок про м╕сцев╕сть ╕ зупинити злод╕яння. Та де там! ╥м був потр╕бен доказ, перев╕рка точност╕ мого вид╕ння. Що ми, звичайн╕ люди, для таких азартних гравц╕в, як шоу-мени. Як завжди, хл╕ба та видовищ. Не здивуюсь, якщо вже взято ╕нтерв'ю у сл╕дчо╖ групи та отримано вс╕ найвдал╕ш╕ кадри з м╕сця вбивства б╕долаги-жертви бравою зн╕мальною групою режисера Асафата. Одне шкода, що людям н╕коли не буде в╕домо про закул╕сся вс╕╓╖ ц╕╓╖ деф╕ляди.

Ан╕ вперше, ан╕ вдруге мен╕ не вдалось точно побачити ╕стинно╖ картини. Можливо, уява спотворю╓ сприймання факт╕в такими, як вони ╓, створюючи ╕деал╕зовану картину бачення майбутнього. Нав╕ть, якщо це криваве вбивство, мозок робить його б╕льш осмисленим, романтизованим, фабулюючи на тонк╕й, крихк╕й гран╕ м╕ж снами, мареннями та спогляданням д╕йсност╕, як той канатоходець над пр╕рвою з жердиною в руках. Якби ж т╕льки б╕льше розум╕ти, що в╕дбува╓ться в наших головах? Чому саме зараз в мене в╕дкрились ц╕ зд╕бност╕? Де вони були в дитинств╕, юност╕ чи зр╕лост╕? Невже тепер з цим прийдеться жити решту життя? Що ж, тепер шоу набуло певного в╕дт╕нку, криваво-багряного забарвлення з повною абнегац╕╓ю кер╕вництва до людських житт╕в.

В кл╕н╕ку доводилось ╖здити, як звичайна людина, на метро разом з спецагентом. Зв╕сно, за ручку в╕н мене не водив, але в╕н завжди був десь позаду мене. Часто я уявляв, як в╕н спозира╓ за мо╓ю особою з-п╕д свого фетрового капелюха, прораховуючи кожний м╕й крок ╕ прикидуючи, чи часом не збираюсь драпанути ╕ пок╕нчити з╕ вс╕м раз ╕ назавжди. Проте, коли я повертав голову назад, в╕н не виражав н╕якого зац╕кавлення мо╓ю персоною, просто ще одна людина у вагон╕ по╖зда, яка наче теж ма╓ сво╖ справи та турботи. Але я знав, ╓дина його турбота це м╕й захист. Не раз я бачив на його п╕дтяжках кобору з п╕столетом ╕ був впевнений у його вправному волод╕нн╕ збро╓ю. Дивувало, як можна стати таким, не виражаючи жодних звичних емоц╕й? Частина навколишнього ╕нтер'╓ру ╕ т╕льки.

З кожним днем я в╕дчував, як повертаються мо╖ сили, як ф╕зичн╕, так ╕ душевн╕. Алкоголь мен╕ був заборонений л╕карями, наче в╕н вплива╓ на когн╕тивн╕ зд╕бност╕ ╕ може дисбалансувати мо╖ зд╕бност╕. Його мен╕ не вистачало найб╕льше. Не те, щоб я ран╕ше часто зловживав, але п╕сля робочого дня п╕нта холодного пива завжди розслабляла, не говорячи вже про склянку в╕ск╕ з содовою. Тепло алкоголю з╕гр╕вало т╕ло ╕ душу, особливо ос╕нн╕ми та зимовими вечорами. Тож враховуючи вс╕ зауваження л╕кар╕в, для мене було неспод╕ванкою, коли м╕й "т╕лоохоронець" раптом нав╕дався в мою частину апартамент╕в з надпитою пляшкою в╕ск╕ та двома склянками. Особливо в╕н н╕чим не вир╕знявся, був таким як завжди, х╕ба що з певним розслабленням на обличч╕.

- На, тримай, - в╕н простягнув склянку ╕ налив в╕ск╕, дал╕ с╕в у шк╕ряне кр╕сло, в╕дпив в╕ск╕ ╕ поставив склянку у п╕дстаканник.

- Мене завжди дивувало, як люди створили таку систему? - раптом почав в╕н, нахилившись поближче до мене ╕ вп╕вголоса продовжив, - дба╓ш про державу ╕ держава дба╓ про тебе. Ось ти схожий на мене. Я теж починав з самих низ╕в. Будучи звичайним рядовим солдатом, я не м╕г уявити наск╕льки мо╖ послуги потребуватиме держава зараз. Тепер ╕ тво╖ми зд╕бностями зац╕кавлений уряд, як ти вже пом╕тив.

- Я не зовс╕м розум╕ю про що це ти?

- Намага╓шся продовжувати прикидатись дурнем, спод╕ваючись, що рано чи п╕зно все це омине тебе ╕ все буде, як завжди? Пов╕р мен╕, ти не перший в ц╕й програм╕, - в╕н посм╕хнувся.

- ╤ з такою безглуздою назвою "Ягнятко", - наче до себе сказав в╕н. - Одного з таких, як ти мен╕ теж доводилось охороняти. Але чомусь в╕н злет╕в з катушок набагато швидше, н╕ж ти. Слабак.

В╕н в╕дпив з свого келиха ╕ продовжив:

- "Ключ до глобального несв╕домого людства", як виразився М╕н╕стр масово╖ ╕нформац╕╖.

Зв╕сно, в мене завжди були думки про те, що без урядового втручання тут не обходиться. Так, як не обходиться все наше життя. Тож мен╕ здавалось, що це була формальн╕сть, з якою мириться кожен, хто пов'язаний з можлив╕стю вплинути на думку сусп╕льства. Особливо, якщо це стосу╓ться телебачення. Проте в деяк╕й м╕р╕ цей спецагент, ╕мен╕ якого я не знаю нав╕ть п╕сля всього, що трапиться дал╕, був правий. Поява опозиц╕онерки в мо╖й квартир╕ ╕ ╖╖ слова спочатку пос╕яли страх за життя. ╤нстинкт самозбереження говорив, роби так як ма╓ бути не пливи проти теч╕╖.

Я, як губка, поглинув усе, що сказав мен╕ представник телекомпан╕╖, не бажаючи п╕ддавати сумн╕ву, бо вс╕ знають, мабуть, вже на п╕дсв╕домому р╕вн╕, наск╕льки ╓ фатально бути скептиком у цьому св╕т╕. ╥хня правда була для мене ц╕нн╕шою за правду здорового глузду.

Хвиля розум╕ння всього, що в╕дбува╓ться вдарила мене, як корабель у шторм ╕ перевернула мою св╕дом╕сть. Я був злий, злий швидше на себе. За свою туп╕сть, страх ╕ сл╕дування правил. Все було наст╕льки очевидно, що тепер цей б╕с╕в спецагент мен╕ це просто тика╓ в оч╕, не переживаючи за насл╕дки, за секретн╕сть. В╕н зна╓, я вже в безвиход╕. Н╕куди т╕кати, ф╕нал вже не за горами.

П╕сля хвилинного мовчання, в╕н знову подивився мен╕ в оч╕ ╕ сказав:

- Не злись на мене, друже.