Ягнятко (СИ)

Annotation

Герой, будучи звичайним громадянином тотал╕тарно╖ держави, потрапля╓ у св╕т мас-мед╕а, яке ╓ голосом деспотичного уряду. У героя в╕дкриються оч╕, ╕ в╕н стане одним ╕з перших св╕домих, яким судитиметься зв╕льнити сусп╕льство в╕д отрути лже-╕нформац╕йного абсурду.

Демко Рицар

Демко Рицар

Ягнятко

Мабуть, у кожно╖ людини ╓ моменти в╕дчаю, в яких приймаються карколомн╕ р╕шення, п╕сля яких все зм╕ню╓ться або принаймн╕ руша╓ з мертво╖ точки. Так, безроб╕ття, борги та кредити змусили мене прийняти те, на що погоджуються т╕льки в╕дчайдухи та авантюристи, до яких я не належав. Я вир╕шив взяти участь у TV-шоу, не студ╕йному, а пригодницькому з╕ вс╕ма випливаючими з цього небезпеками. Зв╕сно, для мене все це було чужим ╕ незвичним, як для людини, яка в╕дчувала адренал╕н т╕льки тод╕, коли на нудних ╕ численних сп╕вбес╕дах роботодавець вир╕шував брати на роботу чи н╕. Можливо, в цьому й була вся суть мо╓╖ проблеми - хвилювання й пост╕йн╕ розчарування руйнували мою особист╕сть. Життя втрачало сво╖ барви ╕ все скочувалося в нудьгу з всепоглинаючою в╕дчужен╕стю. А ф╕нансовий стан просто змусив шукати швидкого виходу.

Проблеми завжди були руш╕╓м людського прогресу. Точн╕ше не так сам╕ проблеми, як пошук ╖х вир╕шення. Проте вир╕шення мо╓╖ проблеми само мене знайшло. Про шоу я д╕знався в оголошенн╕ на б╕рж╕ прац╕, що й не дивно, я там часто бував. На яскравому кислотно-синьо-зеленому постер╕ була зображена величезна маг╕чна куля, з глибин яко╖, наче виринали слова лозунгу: "Пом╕тив, що ти не такий, як ус╕ ╕ здатний в╕дчувати б╕льше? Впевнений у сво╖х силах? Тод╕ наше шоу для вас. Прояви сво╖ телепатичн╕ зд╕бност╕ та розгадай загадку мерця. За кожну розгадку отримай 1000 кредит╕в." Наск╕льки наш св╕т д╕йшов до маразму ╕ абсурду, створюючи щось под╕бне, подумав я тод╕. Однак треба в╕ддати ╖м належне, дос╕ телебачення не зупиня╓ться нас дивувати й зац╕кавлювати. ╤ найг╕рше те, що все завдяки нам, ц╕льов╕й авдитор╕╖, яка створю╓ рейтинги, штовхаючи цю машину б╕знесу. Внизу була контактна ╕нформац╕я й назва шоу - "ABRACADA". З такою назвою можна т╕льки в╕длякувати. З великим скептицизмом я не надав цьому уваги. Цього ж дня на б╕рж╕ прац╕ з'явилося вакантне м╕сце серед обслуги в одному з телецентр╕в. Як виявилося з часом, власником прав на шоу був саме цей телецентр. Зб╕г обставин чи доля? Тод╕ я думав ╕накше - нарешт╕ довгооч╕кувана робота.

Робота обслуги мене не лякала, навпаки вселяла над╕ю зачепитися десь б╕льше, н╕ж на р╕к - наск╕льки я був розчарований у сво╓му безроб╕тт╕. Хоча я здобув спец╕альн╕сть по видобуванню нафти й газу, але в часи електрично╖ революц╕╖, коли все переходила на альтернативн╕ види палева, вона мен╕ не пригодилась. Тож до роботи в сфер╕ обслуговування мен╕ було не звикати. Я пройшов найшвидшу сп╕вбес╕ду в сво╓му житт╕, мен╕ дали форму, ╕нструмент ╕ до роботи я приступив наступного дня. Зарплати ще не видавали, потр╕бно було пройти випробувальний терм╕н, який з дня початку роботи тривав тиждень, що, на м╕й погляд, було ╕деальною умовою роботодавця.

Колишн╕й прибиральник Леон╕д, який звав себе Лео, ув╕в мене в курс справ. Лео з великою в╕дпов╕дальн╕стю поставився до свого обов'язку. Спочатку показав м╕й "каб╕нет" - т╕сну ком╕рчину для мого робочого ╕нвентаря. Дал╕ пов╕в по вс╕х прим╕щеннях, розказав, що де виконувати, як правильно натирати столи та мити п╕длогу, у цьому план╕ в нього була спец╕альна техн╕ка. Проте не буду вдаватися в подробиц╕ тако╖ весело╖ справи як прибирання. Також показав к╕лька студ╕й, як╕ теж розташовувалися на нашому поверс╕. Вони не входили до територ╕╖ мого обслуговування тож, як для прибиральника це, звичайно, було зайвим, проте мен╕ було ц╕каво.

- Це один з найб╕льших супутникових телег╕гант╕в. Ти ма╓ш пишатися, що будеш працювати у ц╕й Мец╕ культури нашо╖ сучасност╕ - з деякою напищен╕стю в голос╕ говорив Лео.

- Тоб╕ важливо знати, в якому з прим╕щень з'являються люди найперше, щоб встигнути прибрати перед ╖хн╕м приходом,- продовжував в╕н. - Завжди починай з каб╕нету пана продюсера Аркад╕я Марковича, бо в╕н приходить найшвидше. Використовуй в нього антиалергенн╕ миюч╕ засоби, якщо не хочеш вилет╕ти. Краще запиши це десь.

Зв╕сно, я в╕дкрив св╕й робочий нотатник ╕ тепер вс╕ настанови уважно записував. Ми прямували до виходу. Ознайомившись, наче з╕ вс╕ма обов'язками, мене турбувало, коли я вже отримую сво╖ ключ╕. ╤ чи отримую? Лео все покручував ╖х на вказ╕вному пальц╕ право╖ руки, походжаючи у розвалку, а його габарити надавали йому певно╖ аристократично╖ вишуканост╕. Можливо, в когось такий недоречний пафос викликав би неприязнь до цього приземкуватого чолов'яги, та т╕льки не в мене, навпаки захоплення - наск╕льки йому подобалась ця робота, нав╕ть, в останн╕й св╕й день в╕н не хот╕в ╖╖ полишати ╕ насолоджувався тим, що його знання передано наступному покол╕нню. Принаймн╕, так мен╕ здалось. Тепер йому нема╓ про що турбуватись: його стаж дозволить прожити ще вельми непогане життя, враховуючи його в╕к не б╕льше ш╕стдесяти. Не те, що мен╕, людин╕, в яко╖ на рахунку всього один десяток робочих рок╕в, а пост╕йно╖ роботи ще й не було. На жаль, реал╕╖ нашого життя часто не дозволяють дожити до пенс╕╖ з цим так званим "новим економ╕чним планом", як його охрестив Опозиц╕йний Альянс. Зв╕сно, я не п╕дтримую Альянс, але анулювання стажу з кожним новим влаштуванням не обнад╕ю╓ на безтурботну стар╕сть.

- От ╕ все. Тепер ти зна╓ш, що тут до чого. Ось, тримай, - якось неохоче простягнув в╕н в'язку ключ╕в.

- Дякую, - посм╕хнувшись, в╕дпов╕в йому я ╕ ми попрощались.

Працювати доводилося кожного дня, кр╕м нед╕л╕. Одна була незручн╕сть - через потребу ран╕ше прокидатися, щоб встигнути до╖хати на роботу ще вдосв╕та, майже вся н╕ч минала без сну. Тож перш╕ два тижн╕ я з муками налагоджував сво╖ б╕оритми. П╕сля роботи доводилось спати майже весь день ╕ прокидатися серед ноч╕.

З часом виявилося я не один працював тут прибиральником. Кр╕м мене був ще один л╕тн╕й чолов╕к, який будь-якою ц╕ною уникав мене. Мабуть, в╕н прибирав на ╕ншому крил╕ будинку. Тод╕ в╕н в мене не викликав н╕яких п╕дозр. Просто дивний пристаркуватий мужик. Проте одного разу ми зустр╕лися в л╕фт╕ саме тод╕, коли в нас ск╕нчилась зм╕на. В╕д блискучих металевих дверей л╕фта в╕дбивалися наш╕ постат╕. Я ч╕тко м╕г роздивитися його. У нього були зношен╕ шк╕рян╕ черевики, як╕ явно одягнен╕ не по сезону, зважаючи на спекотну погоду. На ногах та на т╕л╕ був старезний джинсовий костюм з багатьма плямами. Його неохайна зовн╕шн╕сть викликала в мо╖й голов╕ образ безхатька, але без кошлато╖ бороди ╕ запаху сеч╕. М╕й погляд ковзнув вище ╕ зустр╕вся з його. В╕н не дивився на мене, як це бува╓, коли зустр╕неш погляд прохожого по вулиц╕ незнайомця, в╕н сверлив мене сво╖м поглядом. Поверх був сорок трет╕й ╕ ╖хати донизу к╕лька хвилин. Я в╕двернувся, але в╕н не зводив з мене сво╖х карих очиць.

- Як╕сь проблеми, - грубо я звернувся до нього.

Його брови п╕днялися, виражаючи здивування. В╕н повернув голову до мене:

- Навпаки, у вас проблеми.

- Чому це?

Його погляд став в╕дсутн╕м ╕ в╕н почав бурмот╕ти в╕рш:

Ягнятко, хто створив тебе?

Чи зна╓ш, хто створив тебе?

Я скажу тоб╕, ягнятко.

Ягнятко, я скажу тоб╕.