Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

до початку радянсько-німецької війни 1941-1945 ро-

ків вона працювала в Харкові. Першим значним тво-

ром Блох після 1918 року став монументальний бюст

Родена, який був для неї даниною глибокої вдячності

й поваги до вчителя і одночасно свідченням її повної

творчої самостійності з чітко визначеною індивідуаль-

ністю. До робіт, створених у Харкові, належать також

бюсти Ж.Жореса, Ж.П. Марата, Леонардо да Вінчі (усі

у 1918-1921), «Жіночий портрет» (1930), «Радість ма-

теринства»

(1935),

голова Мікеланджело

(1938-1939),

портрет композитора Ріхарда Ваґнера. Вона автор пам'ятників

Т.Шевченку в Богодухові (30-ті роки) та

В.Короленку в Полтаві (проект 1940 р.).

Творчості Блох було притаманне відчуття сучасно-

сті, що визначало характер тлумачення образу і пла-

стичне вирішення її скульптур. Любов до реального

світу, вміння у кожному русі передавати переживан-

ня, пов'язані з внутрішнім станом почуттів зображе-

349

ної людини, надало її скульптурам особливої перекон-

ливості.

У Харкові розгорнулась організаторська і педагогіч-

на діяльність Леонори Блох. Вона стала одним із орга-

нізаторів виробничого творчого об'єднання «Художній

цех», яке включало усі види мистецтва і літератури.

Це об'єднання відіграло велику роль у згуртуванні ху-

дожніх сил України. Очолювана нею навчальна май-

стерня стала першою серйозно поставленою школою

скульптури в Україні, сприяла розвитку і зміцненню

реалістичних тенденцій в українській скульптурі.

У 1922 році Блох стала викладачем скульптури ху-

дожнього технікуму, перетвореного пізніше в Хар-

ківській державний художній інститут. У 30-і роки їй

надано звання професора. Викладацьку роботу вона

продовжувала до початку радянсько-німецької вій-

ни 1941-1945 років. У педагогічній роботі вона ніколи

не забувала про ту увагу і чуйність, які проявляв Ро-

ден до кожного з учнів своєї майстерні. Так само, як

Роден, вона намагалася прищепити учням навики до

систематичної щоденної праці і любовне ставлення до

мистецтва. Виконуючи заповіти Родена, Блох на всіх

стадіях навчання розвивала у своїх учнів самостійне

бразне мислення, любов до навколишньої дійсності і насамперед

до людини. Блох прагнула навчити учнів

бачити форми у просторі й відчувати їх пластичну ви-

разність. Своїм учням вона говорила: «Скульптор —

найскупіша людина у мистецтві: він повинен робити

мінімум деталей і максимум виразності».

Творча і педагогічна діяльність Блох була тим річи-

щем, через яке відбулося живе знайомство українсь-

ких скульпторів з традиціями творчості одного з най-

більших майстрів європейської пластики — Родена.

Серед її учнів були М.Лисенко, Я.Ряжба, І.Мельгуно-

350

ва, О.Кудрявцева, Л.Лопатинська та інші майбутні ві-

домі діячі українського мистецтва.

Померла Леонора Абрамівна 17 січня 1943 року в

Алмати (Казахстан), в евакуації в часи радянсько-ні-

мецької війни.

351

МИХАЙЛО ПАРАЩУК

(1878 — 1963)

український скульптор

352

Єдина чеснота художника —

муд-

рість, уважність, щирість,

воля.

Виконуйте вашу роботу, як

чесні

Михайло Іванович Па- трудівники.

ращук належить до видат-

Оґюст Роден

них українських художни-

ків-реалістів, які зазнали

без посереднього впливу

творчості Оґюста Родена,

працюючи в його майстерні

і сприймаючи його поради,

вказівки і творчі пошуки.

Він народився 16 листо-

пада 1878 року в подільсь-

кому селі Варваринці, нині

Тернопільської області, в

селянській родині Ганни та

Івана Паращуків. Початко-

ву художню освіту здобув у Краківський школі крас-

них мистецтв. Прагнення стати справжнім майстром

привело Паращука до відомої Академії мистецтв у

Відні (Австрія), де він навчався мистецтву скульпту-

ри під керівництвом професора Венцеля. У ці роки Па-

ращук бере участь у реставрації славнозвісної капели

353

короля Сиґізмунда І у Вавелі201(Краків). Через бідність

він не мав можливості продовжувати навчання у Відні

і за порадою свого вчителя у 1898 році переїжджає до

Львова, де стає студентом Львівської політехніки.

У Львові Паращук разом зі своїм вчителем професо-

ром Антоном Попелем202 працює над проектом пам'ят-

354

Українсько-французькі зв'язки

в особах, подіях та легендах

ника великому польсько-

му поету Адаму Міцкевичу

(1798-1855), до століття з

дня народження якого місь-

ка влада Львова оголосила

конкурс. Багаторічна спіль-

на праця вчителя і учня за-

вершилася одним із най-

величніших монументів у

світі. Він був урочисто від-

критий 30 жовтня 1904 року

у центрі Львова і став ху-

дожньою прикрасою одно-

го з найдавніших і найкра-

сивіших міст України.

Скульптор М. Паращук.

Пам'ятник Адаму

Паращук усе життя

Міцкевичу у

присвятив служінню рід-

Львові. Відкритий 30

ному народу. Ще 1898 року

жовтня

1904 року.

355

Українсько-французькі зв'язки

в особах, подіях та легендах

у Львові став активним учасником таємної організації,

що ставила собі за мету визволення України і Польщі

від влади Російської та Австро-Угорської імперій. Його

рука однаково впевнено тримала різець і рушницю.

У революційні дні 1905 року він на варшавських бари-

кадах. Поранений, Паращук змушений був емігрувати

до Австрії. У період революції 1905 — 1907 років в Росії

356

він створює скульптурний цикл «Поневолені». Страж-

дання трудящих скульптор показав у двох компози-

ціях: «Український робітник» і «Жінка-трудівниця».

Третя скульптурна група цього циклу, «Народні тан-

ці», втілює його думку про тріумф звільненого народу.

Про свій цикл «Поневолені» Паращук сказав: «Як не є

і як би там не було, а ще буде колись жити український

народ вільним, а тому «вдарим лихом об землю, співай-

мо і веселімося...» У 1906 році він створює портрети Ва-

силя Стефаника203 і Станіслава Людкевича204.

Повернувшись із еміграції, Паращук плідно працює,

у нього багато нових задумів. І в цей час йому пропо-

нують поїхати на рік-два в художню столицю світу —

Париж, повчитися у відомих скульпторів Франції.

Одержавши стипендію Українського національно-

го музею та одного з його засновників митрополита

Андрія Шептицького205, Паращук вже сформованим

скульптором приїхав у Париж.

В Парижі він навчався в приватній школі мистецтв,

так званій академії Рудольфа Жульєна. Його диплом-

ною роботою в академії Жульєна було погруддя «Ді-

дусь». Паращук виставив роботу в Салоні 1910 року.

Роден, який прийшов на відкриття вернісажу, відіз-

вався про «Дідуся» як про найкращу роботу. Паращук

одержав за «Дідуся» золоту медаль і став знаменитим.

Роден запросив його працювати до своєї майстерні.

Український скульптор навчався у нього безкоштов-

но, оскільки стипендії ледве вистачало, щоб оплатити

житло та харчування. А Роден брав за уроки або дуже

дорого, або нічого, якщо учень йому подобався.

Великий Роден повчав своїх учнів: «Правду — ось

357

що треба шукати в мистецтві. А для цього скульптор