Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

«Мислитель» — стала найпопулярнішим творінням

майстра. «Мислитель» у болісному напруженні нама-

гається розгадати загадки буття.

Однак людина у Родена не тільки істота, яка страж-

дає, але й героїчна постать, яка здатна до високих по-

ривань.

У 1884 році скульптор дістав замовлення від муніци-

палітету міста Кале189 на проект пам'ятника на честь

його громадян, які пожертвували собою, аби врятува-

ти все населення міста. Над пам'ятником «Громадяни

міста Кале» Роден працював протягом 1884-1888 ро-

ків. Пам'ятник було встановлено у 1895 році. Основою

для його створення стала давня французька «Хроні-

ка Фруассара», яка оповідає про захоплення англійця-

ми міста Кале у період англо-французької Столітньої

війни 1337-1453 років190. Загарбники поставили вимо-

гу, щоб шість найповажніших громадян вийшли до них

з ключами від міста і пожертвували своїм життям за-

ради порятунку інших громадян. Роден створив мо-

340

нумент у бронзі: шість людських фігур на весь зріст

ідуть один за одним назустріч смерті. Фігури об'єд-

нані спільним поривом і символізують ідею жертов-

ності в ім'я свободи. Головний зміст твору — пережи-

вання людини перед обличчям смерті, які виходять за

межі конкретного місця та часу і тому належать всьо-

му людству.

Широко відомі пам'ятники

Родена О.Бальзаку191

(1893-1897), К.Лоррену (1889), В.Гюґо (1886-1900).

Окреме місце серед них займає пам'ятник славетно-

му романісту Бальзаку, замовлений у 1893 році Коміте-

том товариства літераторів. Скульптор зобразив Баль-

зака на весь зріст у хламиді, в якій письменник мав

звичку працювати. Роден ліпив автора «Людської коме-

дії» в кількох позах. Представляючи остаточний варіант

скульптури, Роден казав: «Я хотів зобразити в цій фігу-

рі не людину, а надлюдину, якою був Бальзак. Для того,

щоб написати «Людську комедію», щоб побачити все,

що бачив Бальзак, треба бути надлюдиною, треба бути

генієм. Тому його не можна було зображати абсолют-

но реалістично, треба було зробити так, аби відчувало-

ся, що перед вами не людина, а стихія! Мені дорікали,

що я зробив Бальзака не досить схожим. Як я можу по-

годитися з цим! Мистецтво ліплення не є копіюванням

природи. Правда, це й не вигадка. Але це інтерпретація

природи, і кожен митець інтерпретує її по-своєму».

Статуя Бальзака була виставлена в Салоні 1898 року

і викликала широку й надто гостру полеміку, яка три-

вала вісім років і отримала в літературі назву «Справи

Бальзака». Вона була встановлена в Парижі на буль-

варі Распай і в сучасній французькій критиці вважа-

341

ється такою, що відкрила «шлях у двадцяте століття,

шлях, яким Роден увійшов у вічність».

Споглядаючи цей твір, не можна не згадати слова

Родена: «Я хочу виразити усю правду, а не лише ту,

що впадає в око».

Для творчості Родена характерна зосередженість на

образі людини. Його портретні твори приковують ува-

гу правдивістю образної характеристики. Роден ство-

рив портрети багатьох видатних людей різних кра-

їн і часів, передав їхню неповторну індивідуальність

(Ж.П. Лоранс192, 1881; Ж.Далу193, 18 8 3; В.Гюґо, 1883;

мадам де Вікуна, 1884; мадам Руссель, 1888; Роза Бе-

ре194, 18 9 0; Б.Шоу, 1906; В.А. Моцарт, 1910 та інші).

Широко відомі його алегоричні та символічні твори:

«Думка» (1886), «Вічний кумир» (1889), «Вічна весна»

(1894). Роден також відомий як рисувальник та офор-

тист. Його рисунки ще за життя художника приверта-

ли пильну увагу сучасників. Друг Родена Фенай у 1897

році випустив розкішним виданням його вибрані ри-

сунки й етюди до «Воріт пекла».

Всесвітня виставка 1900 року, на якій Роден в окре-

мому павільйоні показав 168 своїх скульптур, при-

вела його до вершин світової слави. Його творчість

стала яскравим втіленням гуманізму і мала величез-

ний вплив на скульпторів багатьох країн світу. Двері

його майстерні були завжди відчинені для учнів. Се-

ред них були відомі французькі скульптори А.Бурде-

ль195, Ш.Деспьо та інші, а також українські скульпто-

ри Л.Блох та М.Паращук.

Бути учнем Родена означало прилучатися до його

творчого життя, спостерігати його за роботою. Працез-

342

датність і плідність Родена справляли велике вражен-

ня на учнів і розпалювали жадобу працювати. Бачачи

незліченну кількість його робіт, учні починали розумі-

ти, що тільки люблячи своє мистецтво так, як любив

його Роден, можна досягти великого успіху.

Роден мав великий педагогічний талант і щиро праг-

нув передати свій досвід молоді. Щотижня він прово-

див бесіди зі своїми учнями, обговорюючи їхні роботи.

Ці бесіди були підпорядковані глибоко продуманій си-

стемі художніх поглядів майстра, вони послідовно роз-

вивали здібності учнів і спрямовували їх творче мис-

лення.

Головним у педагогічній системі Родена була орієн-

тація молодих скульпторів на уважне і чуйне вивчення

природи, насамперед людини, та зв'язок художнього

образу з реальною дійсністю. Його бесіди запалювали

учнів любов'ю до природи,мистецтва, праці, бажанням

до самостійних пошуків, в яких він бачив сенс усієї ро-

боти. Роден казав учням, що мистецтво — велика, на-

полеглива праця і що обдарованість без праці — без-

плідна, а таланти розвиваються внаслідок упертої

праці і терпіння. Він повторював, що «наш вчитель —

це природа, яку ми завжди маємо перед собою, а наші

порадники — це старі майстри». У творчості Роден не

визнавав поспіху і казав учням: «У мистецтві не можна

поспішати. Закон однаковий для всього світу. Хіба по-

спішає дерево, коли росте? Хіба поспішає пагорб, коли

земля на ньому поступово нашаровується? А худож-

ники поспішають, працюючи над витвором мистецтва,

коли тут, як і в усьому, потрібна поступовість, обереж-

ність і неквапливість!» Працюючи над якоюсь річчю,

343

Роден попередньо робив дуже багато етюдів. Від учнів

він вимагав того ж самого.

В останні роки життя Роден жив у мальовничій міс-

цевості на березі Сени в Медоні, поблизу Парижа. Тут

посеред чудового парку була його вілла, будинок-му-

зей і майстерня для роботи. У парку було озеро, а на

озері жили лебеді — його гордість. Роден дуже любив

квіти, їх постійно приносили йому учні, прихильни-

ки, друзі, знайомі. На стінах вілли висіли картини його

друзів-художників. Тут були твори Фальгієра196, Кар-

рьєра197, Ван Ґоґа198, його власний портрет, написаний

художником Легро199, та твори багатьох інших худож-

ників.

Роден працював шість днів на тиждень, а сьомий

день (субота) був у нього прийомним. У цей день він

приймав учнів, гостей і ділових людей. Працював ми-

тець з ранку до вечора, але години відпочинку ста-

ранно оберігав і не любив, щоб йому заважали. Снідав

майстер об 11-12-й годині дня, а обідав о 7-8-й годині

вечора. Організованість у праці і відпочинку, його аку-

ратність були прикладом абсолютного порядку.

У стосунках з людьми був надзвичайно люб'язний і

м'який, дуже цікавився тим, що про нього писалося чи

говорилося. А писали про нього дуже багато. Ставлен-

ня до критики він висловив у своєму «Заповіті»: «При-

ймайте справедливу критику, ви легко її розпізнаєте.

Справедлива та критика, яка підтверджує ваші сумні-

ви. Але не піддавайтеся критиці, яку заперечує ваша

свідомість! Не бійтеся несправедливої критики».

Роден чудово знав літературу і слідкував за її нови-

ми течіями. Часто цитував грецьких трагіків, захоплю-