Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах
Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах читать книгу онлайн
Книга висвітлює українсько-французькі зв'язки від найдавніших часів до сьогодення. Вони простежуються через життєпис видатних дер жавних, політичних, військових і громадських постатей, а також діячів культури України і Франції.
Книга супроводжується докладними коментарями, численними біографічними примітками та ілюстраціями. Розрахована на широке коло українських та французьких читачів.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
самим тривалим. У 1832 році поміж безлічі листів, які
він
одержу-
вав від жінок,
він
звернув
увагу на лист
з Одеси від
28 лютого за
підписом
—
« І н о з е м к а » .
Цей лист в
п о д а л ь ш о -
му
відіграв
велику роль
Маєток Ганських у селі
Верхівня.
181
у житті письменника. Як невдовзі з'ясувалося, лист
був від російської підданої графині Евеліни Ганської
з вельможного польського роду графів Ржевуських. Її
чоловік, Венцеслав Ганський, володів в Україні вели-
чезним маєтком Верхівня в шестидесяти кілометрах
від Бердичева, тепер Житомирської області. У нього
було 21 тисяча гектарів землі і понад 30 тисяч кріпос-
них. Між Бальзаком і Ганською виникло листування. З
початку 1833 року протягом п'ятнадцяти років Баль-
зак пише їй майже щоденно. Перша зустріч між ними
відбулася восени 1833 року в швейцарському містеч-
ку Невшатель.
У 1833 році Бальзак пише один із кращих своїх тво-
рів — роман «Євгенія Ґранде». Він багато працює, забу-
ті світські захоплення, він цілком поринув у творчість.
У листі до Зюльми Карро він писав: «Я весь заглибив-
ся в роботу і поглинувся задумами, ідеями, планами,
які безперервно виникають в моїй голові, стикаються,
вирують і доводять мене до божевілля». Ніхто не може
безкарно працювати день і ніч. На початку квітня він
відчув крайнє знесилення і всезростаючу млявість.
Улітку 1833 року Бальзак прийшов до думки об'єд-
нати в одній епопеї всі свої романи. Першим кроком на
шляху до здійснення цього задуму був початок видан-
ня у 1833 році «Етюдів про норови ХІХ століття», які
складаються із сцен приватного, провінціального і па-
ризького життя. У листопаді 1834 року він докладно
описав Ганській свій великий задум: «Етюди про но-
рови» будуть зображати усі соціальні явища, так що ні
одна життєва ситуація, ні одна фізіономія, ні один чо-
ловічий або жіночий характер, ні один життєвий побут,
182
ні одна професія, ні одна верства суспільства, ні одна
французька провінція, ніщо з того, що відноситься до
дитинства, старості або зрілого віку, до політики, пра-
восуддя, війни не буде забуте. Потім буде другий ярус —
«Філософські етюди», тому що після наслідків треба
показати причини. Я покажу в «Етюдах про норови»
гру почуттів і перебіг життя. У «Філософських етюдах»
я покажу відкіля почуття, у чому життя, які боки, які
умови, поза яких не можуть існувати ні суспільство, ні
людина; і після того, як я окину поглядом суспільство,
щоб його описати, я займусь його оглядом, щоб винести
йому вирок. Пізніше, після наслідків і причин, прий-
де черга «Аналітичним етюдам» (в склад яких ввійде
«Фізіологія шлюбу»), тому що після наслідків і причин
повинно визначити початок речей. Норови — це виста-
ва, причини — це куліси і механізми сцени. Початок
речей — це автор. Таким чином, людина, суспільство,
людство будуть без повторення описані, розглянуті і
піддані аналізу. Після того, як я завершу поетичне
відтворення усієї системи буття, я займуся ї ї науко-
вим описом в «Досвіді про сили людські». І цей палац
я, дитина і сміхун, прикрашу величезною арабескою зі
«Ста забавних оповідань».
Починаючи з 30-х років у Бальзака склався неймо-
вірно напружений режим роботи, який буде для ньо-
го характерним протягом багатьох років. Звичайно він
пише вночі при затулених шторах і свічках. Лягає спа-
ти о шостій вечора, наказавши розбудити себе опівно-
чі, а потім працює дванадцять-чотирнадцять годин по-
спіль день по дню протягом місяців, підтримуючи сили
величезною кількістю міцної чорної кави. О п'ятій го-
183
дині вечора обідав і лягав спати. Потім він два-три тиж-
ні відпочивав, спілкуючись із друзями і виїжджаючи з
Парижа на природу. Особливо Бальзак любив бувати
в Саше біля Тура. Він писав: «Я завжди їду туди, коли
обдумую якийсь серйозний твір. Небо там чисте, дуби
такі прегарні, а тиша така повна». Після перерви, по-
вернувшись до Парижа, Бальзак знову починає тво-
рити, правити коректури, переробляти вже написане.
У 1834 році письменник почав писати роман «Бать-
ко Горіо», який повинен був стати одним із наріжних
каменів його майбутньої епопеї. «Це всім моїм книгам
книга!» — повідомляв він Ганській. На той час усе його
життя було підпорядковане одному — невпинній праці,
без усякого перепочинку. Закінчуючи роман, він про-
тягом місяця спав лише дві-три години на добу. «Бать-
ко Горіо» був закінчений у січні 1835 року. Читачі зу-
стріли роман із захопленням. Бальзак і сам знав, що ця
книга перевершує все написане ним раніше. Перше ви-
дання миттю розійшлося, ледве почався продаж. Про-
те критики докоряють письменнику в перебільшен-
нях, журналісти висміюють автора, дворянську частку
«де» перед його прізвищем, його потяг до розкоші, його
любовні зв'язки. Коли річ йдеться про геніальну люди-
ну, злість вже не дотримується правил пристойності.
Бальзак продовжував вперто працювати і не відпові-
дав на нападки: «Якими б шаленими не були нападки і
наклепи, я стою вище них. Я нічого не відповідаю.»
Хоча Бальзак теоретично був багачем, практично
йому ніяк не вдавалося зводити кінці з кінцями. У ньо-
го були великі борги. Свої гонорари він часом вкладав у
сумнівні підприємства і розорявся з такою ж швидкістю,
184
як і багатів. Новими боргами закінчилася спроба видава-
ти газету «Кронік де Парі». Виснажуюча праця і недо-
сипання, постійні турботи і тривоги підточували могут-
нє здоров'я письменника. Усе частіше скаржиться він
на втому і головні болі. У червні 1836 року під час про-
гулянки в парку кров раптово прилинула до його голови
і він упав. Перед цим він за кілька днів написав полови-
ну першої частини «Втрачених ілюзій», і це величезне
напруження стало причиною крововиливу. На другий
день він відчув себе краще.
27 липня 1836 року померла пані де Берні. Перед смер-
тю вона пречитувала роман Бальзака «Лілея роздолу».
Вона попросила свого сина Олександра спалити листи
письменника до неї. Відразу після її смерті син виконав
бажання матері. Бальзак не був на похованні, він у цей
час знаходився в Італії.
У 1838 році Бальзак придбав поблизу Парижа, в се-
лищі Жарді, невелику ділянку землі і почав будівницт-
во і благоустрій невеликого дому. Він мріяв про тишу і
спокій. Борги, які пов'язані з будівництвом і благоустро-
єм дому, склали у 1839 році 50 тисяч франків. Згодом,
переслідуємий кредиторами, він продав дім. Після про-
дажу дому Бальзак поселився в передмісті Парижа —
Пассі. У 1840 році загальна сума боргів досягла більше
260 тисяч франків. Сподіваючись вилізти з боргів, пись-
менник вирішує ще раз зайнятися практичною діяль-
ністю і починає видавати журнал «Ревю де Парі». Але
після виходу трьох номерів журнал припинив своє іс-
нування, збільшивши суму боргу. Письменника пере-
слідують кредитори, бульварні газети обливають його
брудом, осипають насмішками і наклепами.
185
У 1841 році Бальзак уклав договір з групою книгови-
давців (Дюбоше, Фюрн, Етцель і Полен) на публікацію
всіх своїх творів під назвою «Людська комедія». Пись-
менник пише нові романи і повісті, на його столі пач-
ки гранок перших томів «Людської комедії», яка по-