Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

ховала його смак, наповнила його надією і бадьорістю,

176

допомагала в тяжкі часи, була відданим і щиросердеч-

ним другом. Після її смерті у 1836 році Бальзак писав:

«Жінка, яку я втратив, була для мене більше ніж мати,

більше ніж подруга, більше всього, чим одна люди-

на може бути для другої... Під час великих бурь вона

підтримувала мене словом і ділом і своєю відданістю.

Якщо я живу, то завдяки їй; вона була для мене усім».

Намагаючись добитися фінансової незалежності,

Бальзак вирішує стати видавцем. У 1825 році він ство-

рює компанію для видання однотомників класиків лі-

тератури: Лафонтена, Мольєра та інших. Але видав-

ництво зазнало краху. Бальзак робить чергову спробу

комерційної діяльності. Позичивши гроші у батька і

Лори де Берні, він купує друкарню, а потім словолит-

ню. Друкує книги, довідники, каталоги торговельних

фірм та іншу друкарську продукцію, але підприємство

зазнає збитки. Через три роки Бальзак продав його. За-

лишився борг більше 50 тисяч франків, який став по-

чатком багаторічного боргу. Цей борг, безперервно зро-

стаючи, висів над письменником до кінця його життя.

Але Бальзак не здається. Незважаючи на невдачі,

він наполегливо просувається уперед, до літератур-

ної слави. Улітку 1828 року починає писати роман з

історії французької революції 18-го століття — «Шу-

ани». Весною 1829 року роман вийшов у світ. Це був

його перший роман, підписаний ім'ям Оноре Бальзак.

До цього він підписував свої твори псевдонімом Орас

де Сент-Обен, бакалавр красного письменства. Крити-

ка зустріла роман стримано, проте читачам він сподо-

бався. Це був перший успіх письменника після десяти

років наполегливої праці і розчарувань. Ім'я Бальза-

177

ка стає відомим у літературних колах. Він буває в домі

Віктора Гюґо, в салоні журналіста Еміля Жирардена,

у художника Франсуа Жерара. Успіх окрилює пись-

менника. У нього багато задумів, натхнення, фантазії.

У грудні 1829 року з'явилась його «Фізіологія шлю-

бу». Ця книга свідчила про його чудове знання жінок.

У повістях і оповіданнях із циклу «Сцени приватного

життя» Бальзак малює правдиву картину норовів, яку

добропорядні родини намагаються заховати від сто-

роннього погляду. Незнайомі жінки пишуть Бальзаку

листи, вони впізнають себе в його героїнях. У читаль-

них залах нетерпляче чекають його нових книг. Ви-

давці полюють за ним.

Бальзак виявляє великий інтерес до сучасного

життя, тому веде активну журналістську діяльність.

Він співпрацює в різних щотижневиках («Силует»,

«Мода» та інші), в яких друкує нариси, сценки з жит-

тя Парижа, жартівливі побутові замальовки. Журна-

лістська діяльність збагачує Бальзака знанням фак-

тів, характерів, різних боків громадського життя. Чим

більше він спостерігає життя, тим більше перекону-

ється, що гроші — «тепер єдине божество», рушійна

сила сучасного йому суспільства. Ні один художник

не відбив з такою силою панування грошей, як Баль-

зак. Його дратувало тупе самовдоволення розбагатів-

ших буржуа, він писав, що «могутність грошей веде до

виникнення самої сумної аристократії — аристократії

грошового мішка». Будь-які проявлення святенництва

обурюють його. Праця в журналістиці, правка корек-

тур забирала увесь його час: «Дні бігуть, вони тануть у

мене в руках, як крига на сонці. Я не живу, я жахливо

178

розтрачую сили, но яка різниця вмерти від праці або

від чогось».

У 1830 році у Бальзака появився задум написати фі-

лософський роман, який він назвав «Шагренева шкі-

ра». В основу сюжету автор поклав легенду про таліс-

ман — шагреневу шкіру. Усі бажання його володаря

виконуються, але при кожному здійсненому бажанні

шкіра зменшується. Коли від неї нічого не залишить-

ся, її власник помре. Життя зменшується в прямій

залежності від сили бажань. Звідси висновок — по-

рівнюй свої бажання з терміном свого життя. У серп-

ні 1831 року твір побачив світ. Автор, як і його герой,

хоче всього: слави, багатства, жінок. Він знає, що воло-

діє талісманом, який принесе йому все, і що цей таліс-

ман — його талант. Він знає також, що розтрачує свої

життєві сили і що закінчиться це погано.

«Шагренева шкіра» зробила Бальзака знаменитим

письменником. Книгу не можна було дістати. У читаль-

них залах на неї записувалися в чергу. Прийшов бли-

скучий успіх, слава, початок якому положили «Фізі-

ологія шлюбу» і «Сцени приватного життя». Він став

улюбленим автором жінок, йому пророкували величчя.

У 1832 році Бальзак пише повісті й оповідання, ак-

тивно співпрацює в газетах і журналах. В одному з ли-

стів до свого великого друга, пані Зюльми Карро, він

писав: «Я живу під ярмом самого нещадного деспотиз-

му — того, на який прирікаєш себе сам. Я працюю день

і ніч... Ніяких утіх... Я невільник пера і чорнил, справ-

жній торговець ідеями». Про це ж він писав і матері:

«Коли я буваю спроможний писати, то сиджу над ру-

кописами; коли ж не пишу, то обмірковую майбутні

179

твори. І кожен раз, коли яка-небудь справа, зобов'я-

зання, прив'язанність не дають мені написати зайву

сторінку, для мене це просто погибель». Бальзаку по-

трібен був відпочинок, і в квітні-травні 1832 року пані

де Берні вдалося відвезти Бальзака в Сен-Фірмен. Там

він написав «Турського священника» і закінчив «Трид-

цятирічну жінку».

У 1832 році письменник написав, а у 1833 році надру-

кував «Біографічні нотатки про Луї Ламбера» — твір,

який, як він сподівався, дозволить йому зрівнятися з

Ґете і Байроном, творцями «Фауста» і «Манфреда».

Бальзак вважав «Луї Ламбера» своїм шедевром. Не-

людський геній, яким письменник наділив Луї Ламбе-

ра, був таким же, як його власний геній. Перебуваючи

в домі Зюльми Карро, він написав одну із самих чудо-

вих своїх новел — «Покинута жінка».

На початку 30-х років ім були задумані «Сто забав-

них оповідань», сповнених веселістю і життєрадіс-

ністю. Вони виходили «десятками». Перший десяток

вийшов у 1832 році, другий — у 1833 році і третій — у

1837 році. Усього було написано 33 оповідання. Ці жар-

тівливі та смішні мініатюри на зразок Рабле та інших

письменників Турені — данина глибокої пошани Баль-

зака до таланту Рабле84.

Літературний успіх повинен був принести Бальза-

ку фінансове благополуччя. Одначе його борги зросли

через те, що він абсолютно не вміє протистояти спо-

кусам. З юності Бальзак мріяв вести розкішний образ

життя. Тепер він хоче мрії перетворити в дійсність і

безглуздо витрачає гроші. Він веде легковажний об-

раз життя і додає до старих боргів нові. У нього дві ко-

180

ханки: Лора де Берні, яку

він іменує Бііесіа (коха-

на, обраниця), і герцоги-

ня Лора д'Абрантес. Його

квартира заставлена до-

рогими меблями, підло-

га

застелена

пухнасти-

ми килимами. У кабінеті

на верхній полиці етажер-

ки стоїть статуетка його

кумира — Наполеона І.

До піхов шпаги імперато-

ра прикріплений аркушик

паперу з надписом: «Того,

чого він не довершив шпа- Евеліна Ганська (1800-

гою, я здійсню пером. Оноре де 1882).

Бальзак».

У Бальзака була пристрасна вдача, у його житті

було багато любовних захоплень, але одне з них було