Украiнсько-французькi звязки в особах, подiях та легендах

можливість присвятити заняттям наукою. У подруж-

жя Лапласів були дочка та син — майбутній генерал

Лаплас.

Лаплас помер 5 березня 1827 року після важкої не-

тривалої хвороби. Помираючи, він сказав: «Те, що ми

знаємо, таке мізерне у порівнянні з тим, чого ми не

знаємо». Похорони відбулися 7 березня. Похований в

Парижі.

153

ДОМІНІК ДЕ ЛЯ ФЛІЗ

(1787 — 1861)

український лікар, етнограф, художник,

публіцист французького походження

Доброта, проявлена до нас

якою-небудь людиною,

привертає нас до неї.

Жан Жак Руссо

Домінік П'єр де ля Фліз народився у 1787 році в мі-

сті Меці на північному сході Франції в родині військо-

вих лікарів. Як дід та батько, став військовим хірургом.

Брав участь у наполеонівських війнах, у тому числі у

війні Франції з Росією 1812 року.

24 червня 1812 року французькі війська форсува-

ли річку Німан і почали похід на Москву. Дві російсь-

кі армії відступили до Смоленська. 14 серпня кавале-

рійський корпус маршала Мюрата та піхотний корпус

маршала Нея підійшли до селища Красне поблизу

Смоленська. Розпочався жорстокий бій. У цьому бою

пораненого помічника головного хірурга імператорсь-

кої гвардії Наполеона капітана де ля Фліза захопили

в полон.

Після війни 25-літній капітан з невідомих причин не

повернувся на батьківщину і все своє подальше життя

поєднав з Україною, якій віддав свій незвичайний та-

лант.

Оселившись у Києві, він узяв за дружину Софію

Маркевич, яка походила із відомого козацько-стар-

шинського роду, і завдяки протекції родичів дружини

154

одержав посаду старшого лікаря Управління держав-

ними маєтностями Київської губернії.

Де ля Фліз, якого в Україні стали звати Дем'яном

Петровичем, виявив глибокий інтерес до історії, пам'я-

ток старовини і побуту народу краю, де йому довело-

ся жити. Російське географічне товариство доручи-

ло йому виконати краєзнавчий та етнографічний опис

Наддніпрянщини та Полісся. Протягом 1847-1854 ро-

ків він створив дев'ять унікальних рукописних альбо-

мів, написаних російською

та французькою мовами.

В цих альбомах містить-

ся

величезна

кількість

статистичних,

географіч-

них, біологічних, медич-

них та інших відомостей і

сотні акварельних рисун-

ків. Найбільший з альбомів

під назвою «Медико-топо-

графічний опис держав-

них маєтностей Київської

округи» налічує 1245 сто-

рінок. Епіграфом до своєї

праці він обрав вислів сво-

Обкладинка

сьомого

го великого співвітчизни- альбому

де ля Фліза, 1195 стор.

ка Жана Жака Руссо (1712-1778): 1848р.

«Якщо

неможливо,

щоб усі були щасливими, треба намагатися зменшити

кількість нещасних».

Де ля Фліз був автором фундаментального укра-

їнсько-російського

словника

культурно-побутових

термінів.

155

У своїх мемуарах,

надрукованих у Пе-

тербурзькому часопи-

сі «Русская старина»,

де ля Фліз розповів

про похід Наполео-

на в Росію і повстання

Чернігівського

полку

Зразки селянських

в місті Василькові по-

жител

близу Києва (11 січ-

(з альбому

1854року).

156

ня 1826 року) проти самодержавної влади і кріпосно-

го права.

Доктор медицини, професор, член ряду медич-

них товариств Києва, Вільно та Москви, український

француз Дем'ян Петрович де ля Фліз помер у 1861

році в місті Ніжині.

Мешканці Фастівського

Мешканці Таращанського

това-

това-

риства^

альбому

риства^

альбому

1848року).

1849року).

Його син Микола Дем'янович де ля Фліз працював на

ниві просвітництва в Україні, у 1875-1880 роках він викла-

дав французьку мову в Кам'янець-Подільській гімназії.

157

МИХАЙЛО ОСТРОГРАДСЬКИЙ

(1801 — 1862)

український математик, педагог

Видатний математик

першої

половини

19-го

сто-

ліття,

один

із

засновників

петербурзької

математич-

ної

школи,

Михайло

Васи-

льович

Остроградський

на-

родився

24

вересня

1801

року

в

селі

Пашенному,

нині

село

Пашенівка

Пол-

тавської

області,

в

родині

дрібного

урядовця

Василя

Івановича Остроградського.

Український

козацько-

старшинський

рід

Остро-

градських

відомий

із

середи-

ни 17-го століття. За сімейними переказами, рід веде свій

початок від князя Костянтина Костянтиновича Острозь-

кого (1526-1608), один із синів або онук якого пішов на

Запорізьку Січ і став називати себе Остроградським. Із

роду Остроградських відомі: Матвій Іванович — мир-

городський полковий суддя, який брав участь у Північ-

ній (1700-1721)77 і російсько-турецькій (1735-1739)78 вій-

нах; Федір Матвійович — миргородський полковник,

учасник Прутського походу 1711 року79 і російсько-ту-

рецької війни (1735-1739); Василь Олександрович — по-

міщик, товариш (заступник) міністра торгівлі і промис-

ловості в царському уряді і депутат 3-ї Державної думи

(1907-1912). Мати Михайла була з українського козаць-

кого роду Сахненків, спорідненого з родом гетьмана Ліво-

бережної України Данила Апостола.

Михайло навчався в пансіоні при Полтавській гім-

назії і, закінчивши її, вступив у 1816 році до Харківсь-

кого університету. Його університетськими вчителями

були професор математики і мислитель-матеріаліст

Т.Ф. Осиповський (1765-1832) і професор математи-

ки А.Ф. Павловський (1789-1857). Під впливом цих

педагогів сформувались наукові інтереси і світогляд

Остроградського. Закінчивши у 1821 році університет,

він через свої антирелігійні погляди не одержав доку-