Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Корпорац╕я л╕кв╕ду╓ загальнолюдську мораль, зам╕нюючи ╖╖ корпоративною мораллю - мораллю п╕дпорядкування ╕нтересам корпорац╕╖. ╤ вже пом╕щик вважа╓ себе ╕стотою вищою за простого землероба, а природне право зм╕ню╓ться корпоративним правом, яке встановлю╓ держава. В повн╕стю корпоративн╕й держав╕ форму╓ться державницька патернал╕стська мораль - держава ╕ влада викону╓ роль "р╕дного батька", який году╓ ╕ утриму╓, якого потр╕бно поважати ╕ любити.

Схильн╕сть до корпоратив╕зац╕╖ держави в ╢вроп╕ почалася п╕сля Вестфальського миру 1648 року, коли почали створюватися державн╕ апарати в сучасному розум╕нн╕, як певн╕ досить незалежн╕ соц╕альн╕ орган╕зми, але повною м╕рою проявила себе лише в XIX стол╕тт╕, коли виникла потужна тенденц╕я п╕д назвою, нац╕ональна держава, коли держава все б╕льше ототожнювала себе з народом, а народ - з державою, представником яко╖ в╕н являвся ╕ нац╕ональн╕ ╕нтереси якого ця держава мала захищати. Як вже говорилося, спайка держава-народ привела до виникнення державного патр╕отизму, дозволила ввести загальну в╕йськову повинн╕сть, направити значну частину зусиль народу на виготовлення озбро╓нь, створити найб╕льш потужн╕ арм╕╖ в ╕стор╕╖ людства ╕ врешт╕-решт завершити св╕й розвиток двома св╕товими в╕йнами. ╤де╖ корпоратив╕зму досягли свого п╕ку в ╕деолог╕ях фашизму ╕ комун╕зму, коли держава, а по сут╕ - владна корпорац╕я, набула сакрального значення. Так звана "державна зрада", стала найтяжчим злочином, нав╕ть б╕льшим н╕ж в стар╕ часи святотатство, ╕ неодм╕нно каралася смертю, а ╕нтереси держави стояли понад усе. ╤ це були ╕нтереси власне владно╖ корпорац╕╖, як╕ проголошувались ╕нтересами усього народу, так що ворог корпорац╕╖ автоматично проголошувався ворогом народу ╕ на нього так само чекала смерть.

П╕сля Друго╖ св╕тово╖ в╕йни корпоративна тенденц╕я перенесла акцент на сферу, так званого, соц╕ального захисту населення - виникало щось под╕бне до бюрократичних корпорац╕й, позбавлених етн╕чно╖ чи патр╕отично╖ складово╖. Сама нац╕я перетворювалась при цьому в так звану, пол╕тичну нац╕ю, яка майже позбавлена етн╕чного забарвлення. З точки зору економ╕ки, соц╕альний захист означа╓ колосальн╕ податки на все працездатне ╕ економ╕чно активне населення, а основним гравцем в так╕й систем╕ ста╓ бюрократ╕я, яка власне ╕ реал╕зу╓ соц╕альний захист в форм╕ перерозпод╕лу грошей, а перерозпод╕ля╓ вона ╖х в╕дпов╕дно до власних погляд╕в на це питання. В будь-якому випадку корпорац╕я забезпечу╓ захист людини за рахунок зменшення ╖╖ свободи. Те ж саме робить ╕ кооперац╕я, але в повному узгодженн╕ з волею само╖ людини, коли обмеження свободи ста╓ усв╕домленою необх╕дн╕стю.

Сучасний державний апарат завжди явля╓ собою корпорац╕ю, причому досить незалежну, бо вона ма╓ в сво╖х руках владн╕ важел╕, ╕ як всяка корпорац╕я форму╓ власн╕ корпоративн╕ ╕нтереси, незалежно в╕д початково╖ мети ╖╖ створення. Будь-який соц╕альний орган╕зм, як уже говорилось, почина╓ розвиватися в╕дпов╕дно до сво╖х внутр╕шн╕х механ╕зм╕в, ╕ таким чином, державний апарат також створю╓ св╕й особистий ╕нтерес, який не сп╕впада╓ (не завжди сп╕впада╓) з ╕нтересами сусп╕льства, а часто таким ╕нтересам сутт╓во заперечу╓. Виника╓ питання - чи╖ ╕нтереси насамперед буде в╕дстоювати держава, сво╖ - корпоративн╕, чи сусп╕льн╕? Дума╓ться, що навряд чи корпорац╕я буде "наступати на горло власн╕й п╕сн╕". ╤сторичний досв╕д показу╓ нам, якими вишуканими методами користу╓ться державна корпорац╕я для досягнення сво╓╖ мети. Якщо сусп╕льство не може чинити в╕дпов╕дний оп╕р посяганням держави, вона робить все, щоб зосередити в сво╖х руках якнайб╕льшу владу (включно з тотал╕тарною в вар╕ант╕ комун╕зму ╕ фашизму), п╕дпорядкувати парламент, який представля╓ народ, задавити прояви самост╕йност╕ ╕ демократ╕╖ в сусп╕льств╕, взяти в сво╖ руки ЗМ╤, що можуть нести слова правди ╕ зам╕нити правду на пропаганду. Вона створю╓ державн╕ п╕дпри╓мства, як╕ працюють на корпорац╕ю, вона розпод╕ля╓ державн╕ замовлення "сво╖м" людям, вона регулю╓ грошов╕ потоки зг╕дно сво╖х корпоративних ╕нтерес╕в. Коли в не╖ не все гаразд, вона створю╓ образи внутр╕шн╕х ╕ зовн╕шн╕х ворог╕в, яких проголошу╓ винуватцями в ус╕х гр╕хах. Вона почина╓ грати на ╕ррац╕ональних складових людсько╖ ментальност╕, перш за все етн╕чних ("голос земл╕ ╕ кров╕"), культиву╓ ненависть до "ворог╕в народу" ╕ м╕л╕таризм, як найб╕льш над╕йний зас╕б протистояти зовн╕шньому ворогу. Нарешт╕, в крайньому вар╕ант╕, вона форму╓ культ л╕дера, харизматичного вождя, що уособлю╓ в соб╕ всю нац╕ю. Така система забезпечу╓ ╕деальну стаб╕льн╕сть влади, бо не ╕сну╓ умов для виникнення б╕льш-менш значимих соц╕альних груп, як╕ б мали на мет╕ руйнац╕ю системи. Коли зникають матер╕альн╕ умови для ╕снування тако╖ системи, а це рано чи п╕зно в╕дбува╓ться, вона повол╕ деграду╓ ╕ зника╓ без заворушень, бунт╕в ╕ катакл╕зм╕в. (Цей процес прекрасно показаний в книз╕ ╢гора Гайдара, Гибель империи на приклад╕ розпаду Радянського Союзу). Зараз перед нами знову виникло явище корпоративно╖ держави - Рос╕╖, де була в╕дновлена централ╕зована ╕╓рарх╕чна структура, так звана, "вертикаль влади", ╕ автоматично в╕дродився патернал╕зм, як т╕льки виникли матер╕альн╕ умови його в╕дродження (висок╕ ц╕ни на нафту). Коли ц╕ умови зникнуть, через деякий час актуальним стане лозунг Бориса ╢льцина, звернений до республ╕к, член╕в федерац╕╖: "Бер╕ть соб╕ ст╕льки суверен╕тету, ск╕льки можете утримати", що на нормальн╕й мов╕ означа╓ "рятуйтеся хто як може". Приблизно такою ╓ еволюц╕я держави, в як╕й народ не здатен до усв╕домлення пол╕тично╖ ситуац╕╖ ╕ активних д╕й. Основна вада корпоративно╖ держави поляга╓ в неможливост╕ використання людського потенц╕алу, його ╕н╕ц╕ативи ╕ активност╕, внасл╕док чого втрачаються перспективи ╕ темпи розвитку, тобто конкурентн╕ можливост╕ держави. Така держава може ефективно ╕снувати короткочасно, використовуючи накопичений ран╕ше соц╕альний кап╕тал, або ж довго паразитувати на природних ресурсах кра╖ни.

Панування корпорац╕╖ в якост╕ сильно╖ держави, що прибрала до рук майже всю владу, не проходить без насл╕дк╕в для ментальност╕ сусп╕льства. Пригноблена самост╕йн╕сть ╕ залежн╕сть в╕д держави поступово ╕ нев╕дворотно оберта╓ться патернал╕змом б╕льшост╕ народу, люди все з б╕льшою легк╕стю п╕ддаються ман╕пуляц╕ям, ╕деолог╕чним впливам, ╖х ста╓ все легше натравити на ворог╕в (в тому числ╕ видуманих, наприклад, на опозиц╕онер╕в), вони з легк╕стю п╕дтримують цензуру ╕ заборону опозиц╕╖, шов╕н╕зм ╕ м╕л╕таризм. Люди стають нездатн╕ до самост╕йност╕ ╕ соц╕ал╕зац╕╖, внасл╕док чого п╕сля краху режиму сусп╕льство ста╓ неспроможним до активних реформаторських д╕й - чека╓ "манни небесно╖", пережива╓ ресентимент велико╖ держави, мр╕╓ про нового справедливого вождя ╕ нов╕ перемоги. З ╕ншого боку, члени владно╖ корпорац╕╖ ментально ╕ реально стають окремим станом, який ма╓ ╕нш╕ права ╕ соц╕альн╕ гарант╕╖, судиться за ╕ншими законами, веде ╕нший спос╕б життя пор╕вняно з "простими" людьми, ╕ в╕дпов╕дно до цих людей в╕дноситься.

Наявн╕сть корпоративних ╕нтерес╕в владно╖ верх╕вки проявля╓ себе наочно ╕ просто - ╕нвестиц╕я у владу, членство у владн╕й корпорац╕╖ ста╓ ╕нструментом збагачення, причому б╕льш ефективним н╕ж "нормальний" б╕знес, а б╕знес все б╕льше використову╓ лоб╕ювання ╕ зв'язки з владою в якост╕ "виробничого ресурсу". Усе це проявля╓ себе в явищ╕ так звано╖ системно╖ корупц╕╖, яка ста╓ орган╕чною складовою державного механ╕зму в т╕й частин╕, що пов'язана з корпоративною практикою. Розвинена корпорац╕я при влад╕ забезпечу╓ стаб╕льн╕сть ╕ незм╕нн╕сть створеного порядку за допомогою спецслужб, як╕ в свою чергу стають окремою корпорац╕╓ю в корпоративн╕й держав╕. (Див., наприклад, книгу: А. Солдатов, ╤. Бороган, Новое дворянство. Очерки истории ФСБ, 2011). Фактично в╕дтворю╓ться арха╖чна феодальна система сюзерен╕тету-вассал╕тету, як певна форма панування над широким загалом людей, не включених до корпорац╕╖. Але при наявност╕ достатн╕х природних ресурс╕в така форма корпоратив╕зму-патернал╕зму може ╕снувати досить довго ╕ стаб╕льно завдяки пасивност╕ народу ╕ д╕╓вост╕ спецслужб. Небезпека такого вар╕анту розвитку поляга╓ в тому, що може виникнути ╕сторичне в╕дставання держави, тобто сама держава ╕ ментальн╕сть людей, що ╖╖ населяють, стають вт╕ленням ╕ншо╖ епохи, яка вже давно минула в передових кра╖нах.