Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Досл╕дниця укра╖нсько╖ св╕домост╕ Тереза Хинчевська-Геннель в вище цитован╕й книз╕ так ╕ не спромоглася дати в╕дпов╕дь на основне питання - яким чином св╕дом╕сть руса перетворилася в св╕дом╕сть укра╖нця, ╕ що було найб╕льш сутт╓вим в цьому перетворенн╕? Причина поляга╓ в тому, що вона досл╕джувала ментальн╕сть перш за все шляхти, тод╕ як перетворення св╕домост╕ в╕дбувалося в народн╕й мас╕, якраз в процес╕ творення ново╖ цив╕л╕зац╕╖ на баз╕ ново╖ соц╕ально╖ практики. Еволюц╕я русько╖ княжо╖ ел╕ти (Острозьких, Вишневецьких, Заславських, Збаразьких, Корецьких, Сангушк╕в, Чорторийських), особливо п╕сля Любл╕нсько╖ ун╕╖ 1569 року, була однозначною ╕ вела до ╖╖ включення в склад польсько╖ шляхти. Досить сказати, що Януш Острозький вже в 1593 роц╕ пос╕в посаду крак╕вського каштеляна, на як╕й перебував аж до 1620 року, а зм╕нив його на ц╕й посад╕ знову ж таки русин за походженням, ╢жи Збаразький. Сумно в╕домий Ярема Вишневецький став катом укра╖нського народу. Майнова ел╕та прагне влади ╕ ментально в╕ддаля╓ться в╕д власного народу.

Головна приваблююча риса укра╖нства полягала в бездержавност╕, як ╕де╖ ╕ спрямованост╕ сусп╕льства, (хоч ця ╕дея формулювалась дуже просто, як воля). Ця бездержавн╕сть полягала в по╓днанн╕ свободи ╕ самоорган╕зац╕╖, коли соц╕альною одиницею ста╓ громада - сп╕льнота в╕льних, незалежних, самост╕йних ╕ самодостатн╕х людей. Ото й була укра╖нська ╕дея - ╕дея в╕льно╖ громади в╕льних людей, яка сама себе году╓ ╕ сама себе захища╓ - народ-в╕йсько. ╤ ╖й не потр╕бн╕ жодн╕ княз╕, пани, цар╕ ╕ псар╕, "бо ми ж таки люди, не собаки!". Але головне було не в сам╕й ╕де╖, а в тому, що ця ╕дея була вт╕лена в конкретну соц╕альну практику. Хочеш жити так як ми? Роби так як ми. Д╕╓в╕сть ц╕╓╖ ╕де╖ ╕ практики обумовлена тим, що ╕дею започаткувало саме життя, а практика стала результатом щонайменше двохсотл╕тнього розвитку. В XVI стол╕тт╕ з╕ швидк╕стю степно╖ пожеж╕ почали виникати в╕льн╕ поселення, що мали назву найсолодшого слова - свобода, або слобода (слоб╕дка). В XVII стол╕тт╕ вже на ╕нших землях виник ц╕лий рег╕он - Слоб╕дська Укра╖на (Слобожанщина), де твердо закр╕пилось укра╖нство. Всяка ╕дея, що не супроводжу╓ться практичним результатом дуже швидко втрача╓ силу. Сила укра╖нсько╖ ╕де╖ полягала в тому, що в ╖╖ основ╕ було найдорожче - свобода. Сила - в свобод╕.

Важливо ще раз п╕дкреслити, що укра╖нська ╕дея була створена самим народом, його найпрост╕шими верствами - селянами ╕ козацтвом, а тому вона розповсюджувалась також в першу чергу в народ╕. Ел╕та, ноб╕л╕тет завжди знаходяться в т╕й чи ╕нш╕й м╕р╕ на служб╕ держав╕, в залежност╕ в╕д не╖, бо власне держава гаранту╓ правовий статус особи, а тому повинн╕ п╕дтримувати в╕дпов╕дну лояльн╕сть до держави. Кр╕м того вони мають в╕дпов╕дати стандартам свого соц╕ального стану. Шляхта литовська ╕ польська, до яко╖ влився руський ноб╕л╕тет, фактично утворювала пол╕тичну нац╕ю, бо мала значн╕ спадков╕ права ╕ вольност╕, а також демократичн╕ ╕нститути. Тож не дивно, що спочатку виник феномен руського шляхтича "gente Ruthenus natione Polonus", який п╕зн╕ше ц╕лком усп╕шно остаточно полон╕зувався. Укра╖нська ╕дея була для новоспечено╖ шляхти так само чужа, як ╕ для традиц╕йно╖ польсько╖. Тож не дивно, що утворення укра╖нсько╖ нац╕╖ йшло знизу, а укра╖нство залишилося в основному в сел╕ ╕ вже з села п╕шла нова хвиля укра╖нства в нов╕ часи. "Судьба южнорусского племени устроилась так, что те, которые выдвигались из массы, обыкновенно теряли и народность; в старину они делались поляками, теперь делаются великороссиянами: народность южнорусская постоянно была и теперь остается достоянием простой массы". (М.╤. Костомаров, Две русские народности, 1861). Вт╕м, найважлив╕шу роль в цьому в╕дношенн╕ в╕д╕гра╓ наявн╕сть державност╕ - держава завжди п╕дтримувала майнову ел╕ту ╕ розвивала прояви державност╕ в нац╕ональних формах титульного народу. Зв╕сно в цьому полягала проблема, (а може й трагед╕я) власне укра╖нсько╖ ел╕ти, ╕снування яко╖ суперечило державним ╕нтересам ╕ колон╕альн╕й пол╕тиц╕.

╤сторичний досв╕д показу╓, що для створення будь якого ст╕йкого соц╕ального утворення необх╕дна (але не достатня) наявн╕сть певно╖ д╕╓во╖ ╕де╖. Класичний вар╕ант дуже просто╖ ╕ якщо добре подумати, то не досить розумно╖, але д╕╓во╖ ╕де╖, ╓ - "свобода, р╕вн╕сть ╕ братерство" - ╕дея, що створила французьку нац╕ю. Найб╕льшими "французами" виявилися н╕мц╕ з Ельзасу ╕ Лотаринг╕╖, яких революц╕я зв╕льнила в╕д феодального рабства. Саме в Ельзас╕ була створена "Марсель╓за", що стала г╕мном Франц╕╖. (Приклад взятий у Ф. Енгельса). Те ж саме стосу╓ться цив╕л╕зац╕╖. Християнська цив╕л╕зац╕я поширилась не т╕льки завдяки ╕де╖ "спас╕ння" (до того ж не зовс╕м зрозум╕лого в╕д чого, де ╕ яким чином), але може в першу чергу дякуючи праведному життю перших християнських общин, що явили собою разючий контраст розбещеному ╕ розпутному Римов╕. Под╕бним чином поширилась по зах╕дн╕й ╢вроп╕ "катарська ╓ресь", на цей раз як ╕дея повернення до "╕стинного" християнства, на противагу реальн╕й практиц╕ католицько╖ церкви з ╖╖ потужним централ╕зованим апаратом примусу ╕ в╕дгодованими як свин╕ ченцями, що експлуатують селян.

Польська шляхетська демократ╕я виникла не в останню чергу завдяки ╕де╖ вольност╕ "сарматського" шляхетського народу. Цей народ ревниво стежив за будь-яким поширенням корол╕всько╖ влади ╕ будь-яко╖ мит╕ був готовий до рокошу. "За доби Просв╕тництва вусатого "сармата" з п╕дголеним чубом, вбраного в старосв╕тський жупан ╕ кунтуш, почнуть представляти як ком╕чну постать, а законодавцями моди стануть паризьк╕, берл╕нськ╕ чи петербурзьк╕ (як останн╕й король) "жевжики в перуках". Корол╕вський дв╕р, жменька аристократ╕в ╕ центральний уряд надавали перевагу не "в╕дсталим сарматам", а просв╕ченим патр╕отам у панталонах та з Вольтером в руках. Проте перемога лишилася за сарматами: у польськ╕й ╕сторичн╕й пам'ят╕ саме вони ухвалили Конституц╕ю 3 травня, тод╕ як "жевжикам в перуках" припала роль "блазн╕в" Катерини ╤╤". (Анджей Сулима Кам╕нський, ╤стор╕я Реч╕ Посполито╖ як ╕стор╕я багатьох народ╕в 1505 - 1795, 2000 р.).

Укра╖нська нац╕ональна ╕дея поширилась серед ╕сторично спор╕днених слов'янських етнос╕в, а також акумулювала в соб╕ вс╕ близьк╕ по духу народн╕ маси, що вт╕кали в╕д панського гн╕ту, перш за все з Москов╕╖ ╕ Польщ╕. Тобто в╕дбувалась певна натуральна селекц╕я в╕дпов╕дно до типу ментальност╕ людини. Цей натуральний в╕дб╕р гра╓ дуже важливу роль в явищах структуризац╕╖ сусп╕льства: коли з'являються можливост╕ реал╕зувати природну спрямован╕сть людини, вона може зайняти в╕дпов╕дну н╕шу для ╖╖ найб╕льшо╖ самореал╕зац╕╖. Про те, що Укра╖на склалася з р╕зних етнос╕в (чи субетнос╕в) св╕дчать наявн╕сть ц╕лого ряду (в╕д дванадцяти до с╕мнадцяти в залежност╕ в╕д детальност╕ класиф╕кац╕╖) ╕сторичних областей, а також етнолог╕чн╕ дан╕, отриман╕ з р╕зних частин Укра╖ни, (див., наприклад, ╜рунтовну книгу "Укра╖нський народний одяг", створену в Ком╕с╕╖ народного мистецтва Св╕тово╖ Федерац╕╖ Укра╖нських Ж╕ночих Орган╕зац╕й (СФУЖО), Торонто, 1992 р╕к). Нав╕ть ╕сторичн╕ област╕ мають внутр╕шн╕ в╕дм╕нност╕, що проявляють себе в м╕сцевих гов╕рках. Наприклад, Григор╕й Новицький в к╕нц╕ XVII ст. вид╕ляв п'ять мовних д╕алект╕в т╕льки на територ╕ях Гетьманщини ╕ Слобожанщини: Харк╕всько-Полтавський, Н╕жинсько-Переяславський, Черн╕г╕вський, С╕верський ╕ Пол╕ський. (За книгою О.О. Потебн╕ Заметки о малорусском наречии, 1871 р.).

Ефективн╕сть ╕ д╕╓в╕сть укра╖нсько╖ соц╕ально╖ практики ╕ технолог╕╖ п╕дтверджу╓ться тим фактом, що в ус╕х нових м╕сцях, куди проникало укра╖нство, виникали так╕ ж сам╕ дуже прост╕ форми сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖ - под╕л сусп╕льства на два спор╕днених стани (селяни ╕ козаки, а в м╕стах - м╕щани ╕ козаки) з можлив╕стю в╕льного переходу з одного стану в ╕нший, сотенно-полковий устр╕й з виборною старшиною, в населених пунктах - громади, що живуть на засадах самоврядування (в м╕стах п╕зн╕ше вводилось магдебурзьке право наряду з╕ звича╓вим правом) з виборним головою (в╕йтом), що викону╓ адм╕н╕стративн╕ функц╕╖. Характерний приклад - в╕дновлення козацтва на Правобережж╕ в 1685 - 1699 роках, де в╕дразу поширились норми укра╖нського звича╓вого та козацького права ╕ типова для Гетьманщини орган╕зац╕я. Аналог╕чна структура розповсюдилась в козацьких утвореннях Рос╕╖, що благополучно ╕снували аж до б╕льшовицько╖ революц╕╖. Сотенний ╕ полковий устр╕й (типу, гетьманщина) виникав автоматично, в зв'язку з необх╕дн╕стю в певн╕й в╕йськов╕й структур╕, яка започатковувала в╕дпов╕дну адм╕н╕стративну громадську структуру, де козацька верх╕вка виконувала орган╕зац╕йн╕ ╕ судов╕ функц╕╖. Характерно, що в Гетьманщин╕ нав╕ть в п╕зн╕ часи продовжувало д╕яти звича╓ве право, як основна складова судово╖ системи. Козаки не сплачували податк╕в, але зате утримувались власним коштом ╕ "платили кров'ю" за землю. Укра╖нство проникло нав╕ть на т╕ земл╕, де козацтва не було (скаж╕мо, на Волин╕ ╕ в Галичин╕). Але до цього часу там сп╕вають "Ой на гор╕ та женц╕ жнуть" ╕ вважають себе "щирими" укра╖нцями. Наявн╕сть досить високого р╕вня свободи да╓ ще одну перевагу - вона допомага╓ людин╕ реал╕зувати немотивовану активн╕сть, яка т╕льки й дозволя╓ повною м╕рою виявити ╕ реал╕зувати потенц╕ал людини. Козак за покликанням ╕ солдат по примусу - це дв╕ зовс╕м р╕зн╕ категор╕╖ людей перш за все психолог╕чно - перший в╕дчува╓ себе лицарем, а другий - гарматним м'ясом. Селянин, що працю╓ на себе ╕ селянин-кр╕пак в╕др╕зняються так само - перший в╕дчува╓ себе господарем, а другий - робочою худобою.