Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

В╕домо, що шотландець Адам См╕т, творець л╕берально╖ економ╕чно╖ теор╕╖, почав замислюватися над економ╕чними проблемами п╕сля придушення шотландського повстання в 1746 роц╕. ╤дея свободи, як необх╕дно╖ умови функц╕онування ефективно╖ ринково╖ економ╕ки нового типу, могла виникнути т╕льки в голов╕ людини, що була генетично пов'язана з життям в╕льного сусп╕льства. Хоча такого на той час уже не ╕снувало в Шотланд╕╖, але залишився шотландський дух, ностальг╕я по свобод╕, яка напевно спонукала См╕та до пошуку, таких форм сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖, коли ╕ндив╕дуальна свобода людини не вступа╓ в протир╕ччя з ╕нтересами всього сусп╕льства, а навпаки, працю╓ на користь сусп╕льству. До того ж така форма в╕дношень м╕ж людьми сприя╓ активност╕ кожного члена сусп╕льства, блоку╓ розвиток паразитизму, що супроводжу╓ класов╕ системи. В ╕деал╕, л╕беральний економ╕чний механ╕зм знову поверта╓ мотивац╕ю людини до час╕в "дикост╕ ╕ варварства", коли ╕ндив╕дуальний ╕нтерес сприяв сп╕льному добробуту общини, коли не було протир╕ччя м╕ж правами ╕ обов'язками, а вони сп╕впадали в потреб╕ людини до прац╕ на сво╓ ╕ сп╕льне благо.

Не т╕льки ╓вропейськ╕ м╕ста стали джерелом свободи. Сам тип ╓вропейсько╖ державност╕, як╕й були не властив╕ господарсько-економ╕чн╕ функц╕╖, а також майнова ╕ господарська незалежн╕сть окремих господарств - усе це стимулювало ╕ндив╕дуальну активн╕сть, ╖╖ р╕зноман╕ття, спрямован╕сть до знань, модерн╕зац╕╖, науки, усе це дало результат, як т╕льки були ослаблен╕ деморал╕зуюч╕ лещата християнсько╖ церкви. В╕дразу стався цив╕л╕зац╕йний вибух, що перетворив ╢вропу на св╕тового л╕дера.

Нарешт╕ ╕снувала ще одна потужна бездержавна стих╕я - кочовики. В цьому випадку бездержавн╕сть була обумовлена неможлив╕стю контролю над розкиданими по величезн╕й територ╕╖ невеликим соц╕альними угрупуваннями. Ус╕ спроби створити кочову державу зак╕нчувались згубними насл╕дками для кочового устрою - кочовики або ос╕дали, або в╕докремлювались в незалежне кочове угрупування. Ос╕л╕сть, або певна складова ос╕лост╕, це ╓ необх╕дний елемент державност╕. Кочова цив╕л╕зац╕я ╓враз╕йського степового поясу, (а це безумовно, окрема потужна цив╕л╕зац╕я) була несум╕сна з ос╕л╕стю по т╕й причин╕, що ос╕л╕сть руйнувала базов╕ цив╕л╕зац╕йн╕ основи коч╕вництва - специф╕чну ╕ ц╕л╕сну кочову технолог╕ю господарювання, а також етнокультурний ╕ т╕сно пов'язаний з ним ментальний комплекс - родова сусп╕льна орган╕зац╕я, прагнення повно╖ свободи, т╕сний зв'язок з природою ╕ природними стих╕ями, "натуральний" спос╕б ╕снування з м╕н╕мальним використанням позаприродних чи високотехнолог╕чних елемент╕в, нав╕ть супротив впровадженню таких елемент╕в, як фактор╕в, що обмежують незалежн╕сть ╕ свободу. Разом з тим, як в╕дзначалося вище, несамодостатн╕сть кочово╖ технолог╕╖ змушувала до контакт╕в з ос╕лою цив╕л╕зац╕╓ю.

╤снування бездержавних або нап╕вдержавних соц╕альних утворень не вичерпу╓ться рег╕ональним принципом ╖х ╕снування. Так╕ утворення можуть ╕снувати всередин╕ соц╕уму, в форм╕ певних соц╕альних груп, оформлених по класовому, становому, етн╕чному, рел╕г╕йному ╕ корпоративному принципу, а також в ╖х по╓днанн╕ з рег╕ональним принципом (як скаж╕мо т╕ ж помори з п╕вноч╕ Рос╕╖, народи Кавказу, компактно проживаюч╕ старов╕ри ╕ народи Сиб╕ру в склад╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖). Етн╕чн╕ ╕ рел╕г╕йн╕ групи, що розпод╕лен╕ м╕ж основним населенням можуть утворювати в╕дпов╕дн╕ общини, що мають високий р╕вень автономност╕ ╕ значний потенц╕ал виживання в чужому середовищ╕. Дещо ╕нший ╕ дуже ц╕кавий вар╕ант, коли бездержавн╕ групи утворюються по класовому чи становому принципу в межах одного етносу. Класичним прикладом у цьому в╕дношенн╕ ╓ рос╕йський етнос.

Розкол рос╕йського сусп╕льства по становому принципу прив╕в до закр╕плення одн╕╓╖ з найб╕льш древн╕х форм самоорган╕зац╕╖ землероб╕в - с╕льсько╖ общини - бездержавного утворення в рамках держави. Община була формою адаптац╕╖ землеробсько╖ сп╕льноти до екстремальних природних умов ╕снування - дуже короткого для землеробства робочого сезону ╕ низько╖ якост╕ земель. В таких умовах ц╕лком ╕ндив╕дуальне однос╕мейне господарство не мало шанс╕в для над╕йного виживання, а зубож╕ння ╕ злидн╕ становили пост╕йну загрозу. Систематичний перерозпод╕л земл╕ по "душам ╕ тяглам" був ╓диною умовою збереження популяц╕╖ селянства. Община, так званий, мир, могла колективно "ус╕м миром" виконувати роботи на пана, а також по черз╕ - на кожного дворогосподаря. Общинна орган╕зац╕я була також формою протистояння селян тиску з боку представник╕в пан╕вного стану (вотчинник╕в ╕ пом╕щик╕в), а з ╕ншого боку - закр╕пачення селян стало формою протистояння експлуататор╕в общин╕ ╕ механ╕змом ╖╖ приборкання (Л. В. М╕лов, вище цитована книга). Утворився окремий майже ц╕лком автономний селянський св╕т - певний р╕зновид цив╕л╕зац╕╖ в межах держави. (На цьому приклад╕ ми можемо ще раз переконатись, наск╕льки сутт╓вою може бути роль природного середовища в розвитку людського сусп╕льства). Цей св╕т був надзвичайно консервативний (улюблене рос╕йське слово аж до наших час╕в - "исконность", тобто споконв╕чн╕сть), що також було обумовлено консервативн╕стю технолог╕╖ землеробства в екстремальних умовах, боязню будь-яких експеримент╕в чи в╕дхилень в╕д загальноприйнятого, яке могло би поставити п╕д загрозу отримання врожаю, а отже - ф╕зичне ╕снування общини. В цьому безперервному цикл╕чному одноман╕тт╕ була якась деморал╕зуюча приречен╕сть, що навряд чи спонукала, з одного боку, до творчих пошук╕в, а з ╕ншого - до в╕дпов╕дальност╕ ╕ ретельност╕ в робот╕. Разом з тим цей св╕т був дуже адаптивний, пережив ╕ вотчинне, ╕ пом╕сне землеволод╕ння, ╕ "волю", ╕ колгоспи. ╤ коли рос╕яни-колон╕сти попадали на дик╕ сиб╕рськ╕ земл╕, вони знову й знову створювали общини.

Пом╕чено, що найб╕льш поширена форма сусп╕льно╖ орган╕зац╕╖ в надскладних природних умовах (крайньо╖ п╕вноч╕ або пустин╕) - безвожд╕вська община. Це обумовлено в╕дсутн╕стю достатньо великого додаткового продукту, необх╕дного щоб утримувати ╕нститут вождя, а також "комун╕стичним" типом виробництва ╕ споживання, що дозволя╓ общин╕ переживати найскладн╕ш╕ часи з м╕н╕мальними втратами. З ╕ншого боку, безвожд╕вським общинам значно важче переживати агрес╕ю з боку б╕льш орган╕зованих соц╕альних утворень. Рос╕йська система панування бере початок з Русько╖ - так званого, полюддя, коли княжа дружина об'╖жджала поселення ╕ збирала ненормовану данину - по сут╕, грабувала населення. (Ця традиц╕я в Рос╕╖ не перерива╓ться до нашого часу ╕ ╕сну╓ в форм╕ "крыши", "крышевания", або ж в вигляд╕ побор╕в, рейдерських захоплень ╕ конф╕скац╕й, з використанням державного апарату ╕ фактично санкц╕онованих державою). Аналог╕чна ситуац╕я ╕снувала п╕д час татаро-монгольського панування. Розвиток феодальних в╕дносин, що почався в Московськ╕й держав╕, був припинений при ╤ван╕ Грозному шляхом жорстокого придушення феодал╕в-бояр з конф╕скац╕╓ю вотчинних (спадкових ╕ споконв╕чних) земель ╕ переходом на пом╕сне землеволод╕ння - земля надавалась т╕льки слугам царя за виконання дов╕чно╖ (в основному в╕йськово╖) служби ╕ не передавалась нащадкам, якщо вони кидали службу. Як вотчинники, так ╕ пом╕щики (володар╕ пом╕сть) були зобов'язан╕ служити царю на однакових умовах ╕ поставляти солдат в к╕лькост╕, пропорц╕ональн╕й величин╕ землеволод╕ння. (П╕сля реформ Петра I в 1714 роц╕ була л╕кв╕дована будь-яка р╕зниця м╕ж вотчинними ╕ пом╕сними землеволод╕ннями - вони стали спадковими, ╖х власники називались дворянами, але обов'язок служити царю був скасований т╕льки в 1762 роц╕ Петром III законом "про дворянську вольн╕сть". Законом 1785 року були впроваджен╕ дворянськ╕ з╕брання з залученням дворян до виконання адм╕н╕стративних функц╕й). Таким чином, формувався згуртований клас землевласник╕в-дворян, ╕ була створена жорстка централ╕зована система влади без найменшо╖ можливост╕ прояв╕в сепаратизму чи бодай автоном╕╖. В той же час почалося посл╕довне посилення закр╕пачення селян, починаючи з 1581 року, коли були л╕кв╕дован╕ "запов╕дн╕ л╕та", ╕ аж по 1767 р╕к, коли стараннями "велико╖" Катерини II кр╕паки були перетворен╕ фактично в повн╕стю безправних раб╕в. За цей пер╕од було прийнято 10 в╕дпов╕дних постанов, закон╕в ╕ указ╕в, серед них найважлив╕ша - податна реформа Петра I (1718 - 1724 рок╕в), що зр╕вняла селян з холопами ╕ остаточно ╖х закр╕пила за пом╕щиком, який в╕д цього часу н╕с в╕дпов╕дальн╕сть за стягнення ╕ сплату в казну подушно╖ подат╕ з кр╕пак╕в. Отже кр╕пак опинився в повн╕й залежност╕ в╕д пом╕щика, що тепер виконував функц╕╖ ╕ юстиц╕╖, ╕ пол╕ц╕╖.