Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

В╕дношення укра╖нства до державност╕ характеризу╓ ще одна деталь, про яку пише О. Яблоновський в 20-му том╕ "╤сторичних джерел": "... козаки, добре знан╕ супротивники всяких писаних прав, ставили соб╕ найпершим обов'язком - ус╕ без розбору писан╕ документи спалювати при будь-як╕й можливост╕". Тож за час╕в Хмельниччини були знищен╕ ус╕ арх╕ви, до яких спромоглася дотягнутись мозоляста козацька рука. Козаки "руйнували св╕т насильства" ╕ завдали непоправно╖ шкоди власн╕й ╕стор╕╖. Але вони ╕нстинктивно в╕дчували суть проблеми - основа держави - це ╕нформац╕я, писан╕ закони, писан╕ права власност╕, обл╕к борг╕в, кредит╕в, податк╕в ╕ зобов'язань. Всяке юридичне право, що його п╕дтриму╓ держава, спира╓ться врешт╕-решт на пап╕рець, знищивши який вже неможливо довести князь ти чи хлоп - почина╓ться життя, в якому людина оц╕ню╓ться по д╕лам. ╤ррац╕ональна сила пап╕рця перетворю╓ться в дим ╕ зн╕ма╓ з людини дов╕чне закляття, встановлене державою. Де д╕╓ честь ╕ слово, там папери не потр╕бн╕, а життя само показу╓ хто ╓ хто. (М╕ж ╕ншим, "╕нстинкт вол╕", який проявляв себе в традиц╕йному укра╖нському характер╕, ч╕тко в╕добразився в особливостях творчост╕ д╕йсно народного поета, Т. Шевченка, який ╕нту╖тивно в╕дчував згубну природу насилля, яке йде в╕д держави, ╕мпер╕╖, ╕ протисто╖ть вол╕, свобод╕, природ╕ людини. Про це детально у Оксани Забужко, Шевченк╕в м╕ф Укра╖ни, 1996).

Виника╓ питання - як могло ╕снувати на протяз╕ досить довгого ╕сторичного часу бездержавне (чи нап╕вдержавне) утворення в оточенн╕ к╕лькох наддержав, а пот╕м нав╕ть у склад╕ Рос╕йсько╖ держави? На м╕й погляд, причиною цього стала укра╖нська ментальн╕сть. Основна ╖╖ риса - тверде усв╕домлення, що свобода явля╓ собою природне право, порушення якого ╓ формою насильства ╕ людина ма╓ таке ж саме природне право ус╕ма засобами боронити себе в╕д такого насильства. ╤нший, орган╕зац╕йний аспект - принцип добро╖ вол╕, коли люди, громада над╕ляють кер╕вними чи орган╕зац╕йними функц╕ями певну людину чи певну групу людей на певний час ╕ на цей час добров╕льно стають ╖╖ п╕длеглими. ╤ нарешт╕, принцип слова (договору), яке ма╓ дотримуватись не т╕льки в стосунках м╕ж людьми, але й в державних в╕дношеннях. Дуже показовим у цьому сенс╕ ╓ посилання козацтва на прив╕ле╖ в╕д Великого князя Литовського ╕ короля польського Сиг╕змунда ╤╤ Августа 1569 року, на Березнев╕ статт╕ 1654 року, а головне - на добров╕льне при╓днання Укра╖ни до Рос╕╖, при складанн╕ Наказ╕в до Катерини ╤╤ 1767 року. Для Катерини - цин╕чного ╕ рац╕онального пол╕тика, яка узурпувала владу, вбивши свого чолов╕ка, ╕ безл╕ч раз порушувала дан╕ нею слова ╕ договори, под╕бна апеляц╕я напевно здавалась проявом недолугост╕ козак╕в. Так само козацька старшина Гетьманщини не йшла на юридичне закр╕пачення селянства, бо особиста свобода людини була для козака недоторканою. Фактично укра╖нське сусп╕льство було орган╕зоване на принцип╕ сусп╕льного договору, зг╕дно з яким людина йшла на добров╕льне обмеження сво╖х прав заради сп╕льного добробуту.

Ментальна р╕зниця м╕ж перв╕сним укра╖нцем ╕ тогочасним поляком полягала перш за все в р╕зному розум╕нн╕ природного права. Для поляка природне право встановлювалось походженням, кров'ю (це знайшло в╕дображення в найб╕льш вживан╕й польськ╕й лайц╕, "psiakrew"), закр╕плювалося в стан╕ - громадянських правах ╕ соц╕альних функц╕ях, поширювалось на звича╖, одяг, характер стосунк╕в. (В сучасному розум╕нн╕ такий п╕дх╕д в╕дпов╕да╓ принципу позитивного права (ius positum), що п╕дтриму╓ться державою, як необх╕дний механ╕зм ╕снування держави. В╕н яскраво виявлений в явищах державного расизму, коли природне право ╕ стан були написан╕ прямо на "морд╕" особи. Разом з тим, шляхта розглядала сво╓ походження в╕д Яфета, а не в╕д Хама, як дан╕сть божу, тобто як природне, нав╕ть сакральне право панування над "хамським" народом). В укра╖нськ╕й ментальност╕ соц╕альний статус, або стан визначався функц╕╓ю - якщо ти не здатен бути отаманом чи бодай, козаком, то йди паси свиней. Походження не ста╓ аргументом в отриманн╕ права ╕ не виника╓ п╕дстав для надання влад╕ чи статусу ╕ррац╕онального, а тим б╕льш, сакрального значення. Зв╕дси походить ╓диний механ╕зм надання лег╕тимност╕ влад╕ чи статусу - вибори, як╕ реал╕зують ун╕версальну функц╕ю природного в╕дбору. Зв╕дси - принципова р╕вн╕сть ус╕х член╕в громади. "По народному понятию, каждый член громады есть сам по себе независимая личность, самобытный собственник; обязанность его к громаде только в сфере тех отношений, которые устанавливают связь между ее членами для взаимной безопасности и выгод каждого". (Микола Костомаров, там само).

В бездержавних утвореннях, або в таких, де роль державност╕ м╕н╕мальна, ментальн╕сть в╕д╕гра╓ найважлив╕шу роль. Свобода ╓ усв╕домлена необх╕дн╕сть - ц╕ слова найточн╕ше характеризують стан св╕домост╕ людини, включено╖ в склад в╕льного сусп╕льства, функц╕онування якого можливо т╕льки при умов╕ добров╕льного ╕ усв╕домленого дотримання морального закону ус╕ма його членами. Фед╕р Андр╕йович Щербина так пише про цей закон: "Це форми, вибран╕ шляхом буденного ╕сторичного досв╕ду й традиц╕й. Це - одв╕чн╕ народн╕ звича╖, передаван╕ з роду в р╕д, з покол╕ння в покол╕ння, в╕д батьк╕в до д╕тей, форми, що ╖х достосовано до загального розвою життя. Чесне слово, раз зложена об╕цянка, предк╕вськ╕ обича╖, передання старовини - ╓ тут позитивним законом. Зр╕ст ╕ розпад форми, вза╓мов╕дносини ╕ загальноприйнят╕ права й обов'язки член╕в асоц╕яц╕╖ укрит╕ в сам╕м обича╖, як у неписан╕м кодекс╕. Вистачить впровадити в д╕ю обичай, щоб з нього лог╕чно випливали вс╕ формальн╕ людськ╕ вза╓мов╕дносини". ("Нариси укра╖нських арт╕лей", 1880). Людина, що недотриму╓ться н╕ким не писаного, але вс╕м в╕домого звича╓вого закону (права), автоматично ста╓ сусп╕льним вигнанцем нав╕ть без формального ╖╖ засудження, бо з нею н╕хто не захоче мати жодно╖ справи. Таким чином, поширенню укра╖нства мало в╕дпов╕дати поширення укра╖нсько╖ ментальност╕, як вир╕шального фактора його затвердження.

Фед╕р Щербина правий в усьому, кр╕м одн╕╓╖ маленько╖ детал╕ - "впровадження в д╕ю обичаю, з якого лог╕чно випливають вс╕ людськ╕ вза╓мов╕дносини" насправд╕ явля╓ собою ╕сторичний процес перебудови сусп╕льно╖ св╕домост╕ (ментальност╕), який може в╕дбутися на протяз╕ м╕н╕мум к╕лькох покол╕нь. "Впровадити" його декретом, постановою чи угодою неможливо. "Обичай" ма╓ стати потребою, усв╕домленою необх╕дн╕стю, причому це усв╕домлення ма╓ виникати п╕дсв╕домо, тобто стати складовою того, що ма╓ назву душа ╕ сов╕сть. А це може статися т╕льки в результат╕ пост╕йно╖ практики ╕ в╕дпов╕дного виховання. Одного покол╕ння для тако╖ перебудови буде замало. В цьому поляга╓ велика проблема формування етосу (етично╖ системи) ╕ в цьому його ц╕нн╕сть - закон ста╓ орган╕чною частиною людини, на в╕дм╕ну в╕д "писаного" закону, що ╓ частиною кодексу. До формування в╕дпов╕дного етосу найчаст╕ше спонукають в╕дпов╕дн╕ обставини буття, але ╕ тут не все так просто.

Головний орган╕зац╕йний механ╕зм в державн╕й форм╕ орган╕зац╕╖ сусп╕льства - державн╕ ╕нститути, без яких держава ╕снувати не може. ╤нститути - це технолог╕чна основа держави, яка встановлю╓ться ╕ п╕дтриму╓ться за допомогою в╕дпов╕дного силового апарату. Вс╕ ╕нститути, включаючи силовий апарат, об'╓днан╕ в ц╕л╕сну вза╓мопов'язану систему, що забезпечу╓ стаб╕льне функц╕онування держави. "╤нститути - це "правила гри" в сусп╕льств╕, або говорячи формально, створен╕ людиною обмежуюч╕ рамки, що орган╕зують в╕дношення м╕ж людьми". (Дуглас Норт). Чи ╓ в бездержавному вар╕ант╕ в╕дпов╕дн╕ "╕нститути", що забезпечують технолог╕ю ст╕йкого функц╕онування соц╕ального орган╕зму? Так╕ ╕нститути ╓, б╕льше того, без них життя бездержавного орган╕зму неможливе. По-перше, можуть ╕снувати реальн╕ ╕нститути, типу народно╖ м╕л╕ц╕╖, народного в╕йська, виборно╖ адм╕н╕страц╕╖, що займа╓ться поточними д╕лами. Але головний ╕нститут сусп╕льства - це т╕ сам╕ звича╖, традиц╕╖ ╕ етос народу, як╕ регулюють вза╓мов╕дносини людей набагато краще н╕ж державна система права. Справа в тому, що етос зам╕ню╓ право, але право не зам╕ню╓ етос. Розглянемо, наприклад, такий простий етичний ╕нститут, як дов╕ра. В вар╕ант╕ державно╖ системи неформальний ╕нститут дов╕ри зам╕нюють наступн╕ ╕нститути держави: громадянський кодекс, система громадянського судочинства, система ф╕ксац╕╖ права власност╕, нотар╕ат, арм╕я юрист╕в ╕ адвокат╕в, система виконання судових р╕шень. Тобто в╕дношення м╕ж двома суб'╓ктами хазяйнування в державному вар╕ант╕ контролюються велетенською бюрократичною надбудовою, що покликана забезпечити виконання договор╕в. Ця надбудова д╕йсно зам╕ня╓ ╕нститут дов╕ри ╕ забезпечу╓ (в м╕ру сил) виконання угод, але при цьому паразиту╓ на сусп╕льств╕. Необх╕дн╕сть в так╕й надбудов╕ виника╓ т╕льки в одному випадку - коли в сусп╕льств╕ мало дов╕ри м╕ж людьми. ╤ тод╕ робота господарюючого суб'╓кта оброста╓ додатковим менеджментом ╕ так званими трансакц╕йними видатками, якраз тими, що ╖х спожива╓ вищеозначена надбудова, ╕ це приводить до значного зменшення ефективност╕, а в деяких випадках нав╕ть до неможливост╕ подальшого функц╕онування. (Для прикладу, повн╕ трансакц╕йн╕ видатки США "з'╖дають" близько 45% ВНП, зг╕дно розрахунк╕в Д. Норта 1986 року). Б╕льш╕сть цих проблем зн╕маються двома бездержавними етичними ╕нститутами, що мають назву, дов╕ра ╕ репутац╕я (в традиц╕йному вар╕ант╕ - честь, чесн╕сть). Порушення даного слова знищу╓ дов╕ру ╕ "занулю╓" репутац╕ю, робить людину безчесною, не г╕дною дов╕ри. Для системи хазяйнування, побудовано╖ на дов╕р╕, це означа╓ крах п╕дпри╓мства. Вся потужна система укра╖нсько╖ торг╕вл╕, чумацтва, ярмарок, ремесла трималась на чесному слов╕ ╕ дов╕р╕. (╢ така приказка: "Трима╓ться на чесному слов╕". На жаль, в наш╕ часи вона ма╓ негативну конотац╕ю, що характеризу╓ р╕вень пад╕ння сусп╕льно╖ морал╕). Чесн╕сть, дов╕ра, вза╓модопомога, доброзичлив╕сть - це реальн╕ ╕нститути громадянського бездержавного сусп╕льства, що забезпечують технолог╕ю його стаб╕льного функц╕онування. (В╕домий досл╕дник соц╕альних ╕нститут╕в, Дуглас Аллен (Douglas W. Allen), визнача╓ ╖х як "установлення для запоб╕гання поган╕й повед╕нц╕ людей"). Що в╕дбува╓ться, коли держава бере на себе функц╕ю "захисту дов╕ри"? Втрата дов╕ри. (Механ╕зми трансформац╕╖ ментальност╕ п╕д д╕╓ю державного апарату розглянут╕ в наступному розд╕л╕). Звичайно, сучасн╕ дуже складн╕ угоди, як╕ укладаються в процв╕таючих економ╕ках, не можуть триматись лише на словах, бо вони покликан╕ перш за все л╕кв╕дувати (зменшити) невизначен╕сть в╕дносин, але безумовно, тверда етична основа да╓ б╕льшу перспективу розвитку р╕вня ╕ форм сп╕вроб╕тництва м╕ж людьми, тому що формальн╕ правила лише уточнюють ╕ конкретизують вже ╕снуючу неформальну основу.