Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Ця автократична система (рос╕йське "самодержавие") на думку Миколи ╤вановича Костомарова була аналогом ханського деспотизму, а знову ж таки наш земляк Фед╕р ╤ванович Леонтович вказу╓ на ц╕лий ряд запозичень в пол╕тичних ╕ адм╕н╕стративних порядках Москов╕╖ з монгольського права. Не дивно, що в так╕й ч╕тко структурован╕й систем╕, де була повн╕стю в╕дсутня м╕жстанова моб╕льн╕сть, почала утворюватись пр╕рва м╕ж пануючим класом ╕ класом селян, бо утримання арм╕╖, адм╕н╕стративного апарату держави ╕ самих дворян могло в╕дбуватися т╕льки за рахунок нещадно╖ експлуатац╕╖ селян - землероб╕в ╕ фабричних кр╕пак╕в. Ця пр╕рва розд╕ляла фактично два народи, що мали однакове етн╕чне походження, але зовс╕м р╕зну ментальн╕сть, культуру, засоби ╕снування, а часто й мову. Несум╕сн╕сть ╕ ворож╕сть обох стан╕в, та принижена особист╕сть, той недов╕рливий ╕ боязливий погляд з п╕д лоба, в╕дсутн╕сть енерг╕╖ в прац╕ з одного боку, несамовит╕сть ╕ розбещен╕сть, неробство ╕ в╕дсутн╕сть вол╕ - з ╕ншого, тобто моральна травмован╕сть одного стану ╕ моральна деградац╕я ╕ншого - це типова ситуац╕я розколотого, поляризованого сусп╕льства, коли один стан пану╓ над ╕ншим. Зв╕дси довготерпим╕сть, пок╕рн╕сть дол╕ ╕ обставинам, ненасильство, сп╕вчуття, патернал╕зм з одного боку ╕ свав╕лля, жорсток╕сть, бездушн╕сть, хамство, по╓днання непо╓днуваного - з ╕ншого. Досл╕дники рос╕йсько╖ експанс╕╖, особливо Афанас╕й Прокопович Щапов, а за ним видатн╕ ╕сторики С.М. Соловйов ╕ В.О. Ключевський д╕йшли до висновку, що характер розвитку Рос╕йсько╖ держави в╕дпов╕да╓ внутр╕шн╕й колон╕зац╕╖, коли одна частина населення кра╖ни колон╕зу╓ ╕ншу, причому перша - опира╓ться на державу, а друга явля╓ собою бездержавне сусп╕льне утворення. (Зв╕сно, модель внутр╕шньо╖ колон╕зац╕╖ застосовна не т╕льки до Рос╕╖, але в н╕й вона проявилась найб╕льш яскраво. Детально це питання розглянуте в дуже ц╕кав╕й монограф╕╖: Александр Эткинд, Внутренняя колонизация. Имперский опыт России. - М. 2013). Внутр╕шня колон╕зац╕я в Рос╕╖, де Московське княз╕вство методично ╕ нев╕дворотно п╕дкорювало сус╕дн╕ земл╕, утворення централ╕зовано╖, агресивно╖ держави викликало хвилю колон╕зац╕╖ на Сх╕д. При цьому спочатку п╕дкорювались, а часто ╕ винищувались мал╕ народи, пот╕м розроблявся природний ресурс, в першу чергу, хутро, завдяки якому процв╕тала торг╕вля з Зах╕дною ╢вропою.

Для того, щоб ми могли предметно розмовляти про укра╖нськ╕ реал╕╖, к╕лькома штрихами п╕дведемо п╕дсумки розвитку ╓вропейсько╖ державност╕. Починаючи з 1648 року (знаменний р╕к для Укра╖ни), коли в ╢вроп╕ оф╕ц╕йно зак╕нчилась жахлива Тридцятил╕тня в╕йна п╕дписанням Вестфальського договору, почався новий етап в ╕стор╕╖ ╢вропи - етап створення держав Нового часу. Деяк╕ досл╕дники, наприклад вище згадуваний Кревельд, вважають, що взагал╕ до 1648 року в ╢вроп╕ держав (в сучасному розум╕нн╕) не ╕снувало, бо не ╕снувало окремого ╕ спец╕ал╕зованого державного апарату, а були певн╕ форми персон╕ф╕ковано╖ влади. Державний апарат, що почав утворюватися в Нов╕ часи, являв собою корпорац╕ю, що складалася з ряду ╕нститут╕в, створених для орган╕зац╕╖, контролю ╕ захисту в╕йськового, пол╕тичного, економ╕чного, соц╕ального ╕ культурного життя сусп╕льства. Ц╕ ╕нститути, розпод╕лен╕ в╕дпов╕дно до сво╖х функц╕й (ф╕нансова система, збройн╕ сили, статистика, юстиц╕я, пол╕ц╕я, в'язниц╕, осв╕та, закордонн╕ справи ╕ т. ╕.) ╕ мають досить високий р╕вень самост╕йност╕, свого роду, корпорац╕╖ всередин╕ велико╖ корпорац╕╖ - держави. Власне ця знеособлена бюрократична держава-корпорац╕я поступово перебира╓ з рук володаря на себе всю повноту державно╖ влади. В Рос╕╖ держава Нового часу почала формуватися за час╕в Петра ╤, особливо, коли в 1722 був введений закон про державну службу, так званий "табель про ранги". Арм╕я чиновництва, що д╕лилась на 14 ранг╕в (р╕вн╕в компетенц╕╖) керувала сусп╕льством, под╕леним приблизно на 10 стан╕в. Уся ця складна ╕ гром╕здка конструкц╕я розвалилася за два дн╕ в лютому 1917 року, коли не знайшлося жодного в╕йськового п╕дрозд╕лу, який був би готовий жорстоко ╕ криваво придушити народн╕ демонстрац╕╖ ╕ протести в Петроград╕. Ще ран╕ше под╕бна ситуац╕я склалася в Париж╕ в 1789 роц╕, а прих╕д до влади Наполеона через 10 рок╕в знаменував новий етап в розвитку державност╕ - створення нац╕онально╖ держави. Я скористаюсь вичерпною ╕ компактною характеристикою цього етапу, даною Кревельдом: "...держава, в╕дкривши для себе силу нац╕онал╕зму... перетворилося з ╕нструменту для п╕дтримання правового порядку в св╕тське божество... Накопивши безмежну могутн╕сть шляхом встановлення контролю над умами сво╖х громадян ╕ систематичного облегшення ╖хн╕х гаманц╕в, держави використали цю могутн╕сть для з╕ткнення одна з другою ╕ в╕йни в таких масштабах ╕ з такою вбивчою енерг╕╓ю, що вона практично п╕двела ╖х до границ╕ самовинищення". Головною рисою тотальних в╕йн XX стол╕ття була якраз здатн╕сть держави, тобто ╖╖ адм╕н╕стративного апарату, моб╕л╕зувати колосальн╕ людськ╕ ╕ матер╕альн╕ ресурси. Загальна в╕йськова повинн╕сть ╕ патр╕отично-моб╕л╕зац╕йна пропаганда - це винаходи нац╕онально╖ держави. Безпосередньо п╕сля цього почалася ядерна гонка озбро╓нь ╕ новий етап глобального протистояння, що вже безпосередньо загрожував глобальним винищенням.

Таким чином, основна зовн╕шня, або геопол╕тична функц╕я держави на протяз╕ в╕д ╖╖ зародження до приблизно середини XX-го стол╕ття - функц╕я агрес╕╖ або захисту в╕д агрес╕╖. Тобто держава бореться з явищем, яке сама породжу╓. Функц╕я п╕дтримання внутр╕шнього порядку в сусп╕льств╕, яка деклару╓ться державою як одна з головних, викону╓ться державою вкрай неефективно, бо насправд╕ держава знову ж таки бореться з явищами, як╕ сама породжу╓. (Найб╕льш безпечною кра╖ною ╢вропи була Швейцар╕я, де апарат державно╖ влади був найслабший). Починаючи з середини XX стол╕ття держава вир╕шила випробувати себе в рол╕ такого соб╕ доброд╕я - побудувати "сусп╕льство загального добробуту". Держава сказала, що вона справедливо розпод╕лить в народ╕ вс╕ блага, що в╕зьме у цього ж таки народу, що вона нагоду╓ голодних, ут╕шить стражденних, просв╕тить неписьменних, окультурить некультурних ╕ вил╕ку╓ хворих. Т╕льки плат╕ть податки (дуже велик╕ податки, вже не десятину). Бюрократична машина може взятися за вир╕шення будь-яко╖ проблеми, використовуючи ун╕версальний метод - зб╕льшення бюрократично╖ машини. Тобто, як ╕ в часи Ксеркса держава в першу чергу дба╓ про себе, в другу чергу про себе дба╓ кожен бюрократ ╕ нарешт╕ в третю чергу щось д╕ста╓ться народу з того, що залиша╓ться. Тому що в ус╕ часи в першу чергу працю╓ людська природа (досить паскудна), а вже пот╕м рац╕ональн╕сть, розум ╕ нарешт╕, установлений порядок. Отже держава д╕йсно ус╕х ус╕м забезпечила, але дуже неяк╕сно, а в багатьох випадках досягла зворотного результату. (Приклади можна наводити до неск╕нченост╕ ╕ вони для б╕льшост╕ очевидн╕).

Держава явля╓ собою певний соц╕альний орган╕зм, що ╕сну╓ завдяки сусп╕льству, нав╕ть можна сказати, паразиту╓ на сусп╕льств╕, ╕ як будь-який орган╕зм розвива╓ться, росте, поширю╓ ╕ посилю╓ св╕й вплив. Влада держави завжди ма╓ певн╕ обмеження, тобто ╕сну╓ зона свободи, де д╕ють бездержавн╕ механ╕зми самоорган╕зац╕╖, що спираються на мораль ╕ традиц╕╖. Все питання поляга╓ в сп╕вв╕дношенн╕ зони свободи, тобто бездержавност╕, ╕ "зони держави". ╤сторичний досв╕д показу╓, що це сп╕вв╕дношення залежить в╕д р╕вня соц╕ал╕зац╕╖ сусп╕льства, тобто в╕д соц╕ально╖ зр╕лост╕ ╕ активност╕ народу, його здатност╕ об'╓днуватись ╕ протистояти агресивност╕ державно╖ машини. Потужна державна машина може нав╕ть повн╕стю л╕кв╕дувати зону свободи, держава ста╓ тотал╕тарною. Людина в так╕й систем╕ ста╓ "гвинтиком держави" з ус╕ма насл╕дками для можливостей ╖╖ самореал╕зац╕╖. При цьому держава ста╓ неспроможною реал╕зувати людський потенц╕ал, втрача╓ конкурентну спроможн╕сть ╕ гине. З ╕ншого боку, повн╕стю бездержавне сусп╕льство також не може довго ╕снувати в оточенн╕ агресивних держав. Ось ця боротьба державност╕ ╕ бездержавност╕ стала головним зм╕стом пол╕тичного життя, перш за все ╢вропи, (але не т╕льки) на протяз╕ останн╕х майже двох стол╕ть, ╕ ця боротьба гра╓ визначальну роль в формуванн╕ майбутнього розвитку на цей раз вже св╕тово╖ цив╕л╕зац╕╖.