Укранська ментальнсть укранська державнсть (СИ)

Велик╕ древн╕ цив╕л╕зац╕╖, перш за все ф╕н╕к╕йська ╕ грецька, розширювали ойкумену як бездержавн╕ колон╕сти на пустих землях, або на землях, зайнятих варварами, але з ╖х дозволу, без загарбання. Серед ф╕н╕к╕йських колон╕й утворилася т╕льки одна держава - Карфаген. (Про мирн╕ методи колон╕зац╕╖ красномовно говорить м╕ф (чи може ╕стор╕я) про Д╕дону, засновницю м╕ста). Щоб створити колон╕ю на порожньому м╕сц╕, як тепер говорять, "з нуля", потр╕бна була наявн╕сть необх╕дно╖ технолог╕╖, високий р╕вень орган╕зац╕╖ ╕, безумовно, свобода. Тому що т╕льки в╕льна людина може мати той високий р╕вень немотивовано╖ активност╕, що нестримно тягне людину до п╕знання нев╕домого, до в╕дкриття нових земель, до звершень, до свободи. Неважко соб╕ уявити життя колон╕ст╕в на нових м╕сцях, десь в п╕вн╕чному причорномор'╖, в землянках, поряд з войовничими ск╕фами, в суворому кл╕мат╕. Воля, рац╕ональн╕сть, висока культура, вм╕ння торгувати ╕ домовлятись допомагало вгамовувати войовничу вдачу ск╕ф╕в, створило умови для вза╓мовиг╕дних в╕дносин, врешт╕-решт нав╕ть навернути ск╕ф╕в до ос╕лост╕ ╕ хл╕боробства, задля торг╕вл╕ з грецькими пол╕сами. Власне пост╕йне в╕дтворення бездержавност╕, пост╕йне повернення в╕д ол╕гарх╕й ╕ тиран╕й до демократ╕й забезпечило таке довге життя стародавн╕м цив╕л╕зац╕ям. В певному сенс╕ демократична форма державност╕ явля╓ собою в╕дтворення додержавних егал╕тарних форм сусп╕льних в╕дносин. Державний орган в демократ╕ях ф╕ксу╓ волю б╕льшост╕, але при цьому, як б╕льш╕сть, так ╕ менш╕сть мають однаков╕ громадянськ╕ права.

Демократичн╕ традиц╕╖ давньогрецьких пол╕с╕в, а пот╕м римських мун╕цип╕╖в збереглися в ╢вроп╕ п╕сля краху Риму в м╕стах, особливо на п╕вдн╕. ╤снування старих м╕ст ╕ виникнення нових було пов'язано з необх╕дн╕стю розвитку ремесел ╕ торг╕вл╕, а для ╖х розвитку потр╕бно т╕льки одне - свобода. Але не меншою, а може й б╕льшою була роль ╕ значення старих н╕мецьких м╕ст, як╕ ще за варварських час╕в були виключно центрами ремесла ╕ торг╕вл╕ ╕ продовжували збер╕гати цю традиц╕ю (Кельн, Тр╕р, Аугсбург, Регенсбург ╕ багато ╕нших). Феодали ╕ король були змушен╕ рахуватися з наявн╕стю м╕ст, хоч там взагал╕ не д╕яла ╖х влада. В м╕стах люди мали зброю ╕ створювали ополчення, д╕яв орган самоврядування, маг╕страт (мун╕ципал╕тет), який виконував адм╕н╕стративн╕ ╕ судов╕ функц╕╖ (орган╕зац╕ю рем╕сничо╖ ╕ торговельно╖ д╕яльност╕ зг╕дно в╕дпов╕дних правил, орган╕зац╕ю вибор╕в ╕ т. ╕.). Функц╕╖ маг╕страту були ч╕тко обмежен╕. П╕зн╕ше вольност╕ м╕ст були заф╕ксован╕ в в╕дпов╕дних правах, угодах м╕ж корол╕вською владою ╕ м╕стами (Любекське право 1226 р., Кульмське право 1233 р., Магдебурзьке право 1235 р.). Ус╕ ц╕ права в свою чергу базувались на звича╓вих правах н╕мецьких племен ╕ угодах, що д╕яли ще з час╕в Римсько╖ ╕мпер╕╖. Тобто традиц╕╖ родоплем╕нно╖ вольност╕ стали ще одним з джерел ╓вропейсько╖ свободи. Б╕льше того, в╕льн╕ м╕ста почали створювати в╕льн╕ союзи м╕ст (Прирейнська л╕га, Швабський союз, Гейдельберзький союз). Ганзейський союз, що виник у 1241 роц╕ ╕ про╕снував до 1669 року, поки корол╕вська влада остаточно не задушила незалежн╕сть м╕ст. В╕н включав до 200 м╕ст по вс╕й Балтиц╕ ╕ П╕вн╕чному морю, а також мав масу контор в╕д Новгорода до ╤сланд╕╖. Це була цив╕л╕зац╕я, наддержавне утворення, що виникло ╕ ╕снувало незалежно в╕д державно╖ влади ╕ поширювалось по вол╕ в╕льних людей. Чужор╕дн╕сть в╕льних м╕ст по в╕дношенню до держави п╕дкреслю╓ться тим фактом, що державна влада короля чи феодал╕в весь час чинили тиск на м╕ста, включно з в╕йськовим протистоянням. В╕йна ╓вропейських держав проти м╕ст в основному завершилася в 1670 роц╕ перемогою держав, за винятком Н╕дерланд╕в ╕ Швейцар╕╖.

Приклад Швейцар╕╖ варто розглянути окремо, бо якраз на ╖╖ теренах в╕дбулося протистояння державност╕ ╕ бездержавних тенденц╕й, причому, останн╕ перемогли. По-перше, на в╕дм╕ну в╕д ╕тал╕йських м╕ст (Венец╕╖, Гену╖, М╕лану, Флоренц╕╖ ╕ Риму), як╕ не включали с╕льське населення, що оточувало м╕ста до складу громадян, а навпаки, експлуатували ╖х, швейцарськ╕ м╕ста поширювали св╕й вплив на с╕льське населення, ╕нкорпоруючи його до свого складу ╕ отримуючи в╕д нього в╕дпов╕дну п╕дтримку. Таким чином поступово зникали станов╕ розколи ╕ формувалась нац╕я. Починаючи з XIII стол╕ття почалося зв╕льнення селян в╕д феодально╖ залежност╕. В 1291 роц╕ виник перший Швейцарський конфедеративний союз, що складався з трьох кантон╕в - м╕зерне утворення на фон╕ великих ╓вропейських держав. Здавалось би, приходь ╕ бери його голими руками. Саме так думали ╕ персидськ╕ ╕мператори при Марафон╕, Салам╕н╕ чи Платеях. В реальност╕ кожна агрес╕я Габсбург╕в на Швейцар╕ю зак╕нчувалась однотипно - до Швейцарського союзу при╓днувались нов╕ кантони, що в╕дходили в╕д Австр╕╖. Бо це була в╕йна громадян за свою свободу, ╕ сус╕ди Швейцар╕╖ тягнулись до визволення з п╕д ярма. В 1353 роц╕ вже нал╕чувалось в╕с╕м кантон╕в, в 1481 - десять, а в 1501 - тринадцять (зараз - 26, з яких 6 - нап╕вкантони). По-друге, кантони були повн╕стю незалежн╕, не ╕снувало жодного центрального органу. Якщо вир╕шувалися сп╕льн╕ справи, то в╕дбувався з'╖зд представник╕в кантон╕в ╕ р╕шення могли бути прийнят╕ т╕льки в вар╕ант╕ повного консенсусу (одноголосно). Швейцар╕я була, можливо, найб╕льш в╕льною ╕ демократичною державою (а може, недодержаною) у св╕т╕, а швейцарськ╕ солдати-найманц╕ вважались найкращими в ╢вроп╕. Одним з показник╕в наявност╕ реального народовладдя в кра╖н╕ ╓ широке застосування референдуму - методу прямо╖ демократ╕╖ для вир╕шення ус╕х б╕льш менш важливих питань. (В наш╕ часи законодавчим органом на р╕вн╕ мун╕ципал╕тет╕в виступа╓ мун╕ципальна асамблея - орган прямо╖ демократ╕╖, в якому приймають участь ус╕ громадяни, що мають право голосу. До повноважень асамбле╖ входить майже все, що стосу╓ться звичайного життя людини - податки, пол╕ц╕я, м╕ське планування, осв╕та, соц╕альна допомога, дороги, енергетика, земельн╕ питання, громадянська оборона). В Швейцар╕╖ були в╕дсутн╕ соц╕альн╕ потряс╕ння, що радикально зм╕нювали б кра╖ну. Траплялись повстання проти ол╕гарх╕в, що захоплювали владу в м╕стах. Були рел╕г╕йн╕ в╕йни в часи Реформац╕╖, але вони були пов'язан╕ якраз з наявн╕стю автономно╖ рел╕г╕йно╖ орган╕зовано╖ влади - по-сут╕, ще одного апарату насильства. Пор╕вняно з ╢вропою Швейцар╕я завжди була оазисом безпеки ╕ спокою, куди зб╕гались ут╕кач╕ з ус╕х ╓вропейських кра╖н, приносячи з собою нов╕ технолог╕╖ ╕ нов╕ думки. Досв╕д Швейцар╕╖ наводить ще на одну думку - одно стратег╕чно в╕рне р╕шення (про надання селянам р╕вних прав) визначило долю кра╖ни на багато стол╕ть вперед. Як говорять в народ╕ - "Добрий початок - половина справи", а ╕нколи може ╕ вся справа. Тому що на початку заклада╓ться основа, яка буде п╕дтримувати всю буд╕влю на протяз╕ довгого часу.

Ц╕каво що було б, якби ╕тал╕йськ╕ в╕льн╕ м╕ста (або хоч одно з них) включили до громади також селян. Напевно В╕дродження почалося б ран╕ше ╕ ╓вропейська ╕стор╕я п╕шла б ╕ншим шляхом. Характерно, що т╕ ж сам╕ швейцарськ╕ ╕тал╕йц╕ аж н╕як не прагнули влитися в р╕дну ╤тал╕ю, хоч ╕ п╕дтримували ╕тал╕йську культуру. Свобода виявилась б╕льшою ц╕нн╕стю, н╕ж ц╕нност╕ нац╕онально╖ держави. Власне для того, щоб не поб╕г народ на св╕тло свободи, авторитарн╕ режими не жал╕ють видатк╕в на утримання так званих, "спец╕альних" служб, засоб╕в пропаганди, дез╕нформац╕╖ ╕ ман╕пуляц╕╖, на створення "зал╕зних занав╕с╕в".

Якщо ж брати перифер╕ю ╢вропи, то там були досить поширен╕ бездержавн╕ народи - це перш за все, народи Кавказу, г╕рських район╕в Баскон╕╖, кельтських рег╕он╕в Британ╕╖ (╤рланд╕я ╕ Шотланд╕я). Характерно, що ус╕ ц╕ народи аж н╕як не хот╕ли навертатися до "цив╕л╕зац╕╖", а вол╕ли залишатися в "дикому" стан╕. В Британ╕╖ спротив був тако╖ сили, що римляни були змушен╕ збудувати гранд╕озний Адр╕ан╕в вал, для захисту в╕д лютих п╕кт╕в (шотландц╕в), а остаточне ╖х приборкання завершилось т╕льки в к╕нц╕ XVIII стол╕ття. Але повн╕стю знищити хайлендерський дух, про який Бернс писав як про дух звитяги ╕ чест╕, ц╕лком зм╕нити його на дух користолюбства ╕ наживи, так ╕ не вдалося. Як пише В.Ю. Априщенко "...черты традиционной цивилизации не просто сохраняются в качестве пережитка, ... а превращаются в значимый фактор самой модернизации". (В цитованому вище зб╕рнику "Цивилизация и варварство"). Це якраз той дух, що в╕дтворив ╢вропу з ру╖н Римсько╖ ╕мпер╕╖, створив Ганзейський союз ╕ зараз продовжу╓ жити, в формах м╕сцевого самоврядування, а також як складова ╕сторично╖ пам'ят╕ в ╓вропейськ╕й ментальност╕.