А вiдьми тут тихi (СИ)

- Дякую, док. – Його голос сочився сарказмом, та в спокої він мене хоч і не охоче та залишив. Провів до машини і навіть махнув рукою на прощання. Я поставила машину в двір , з дому лунала музика, але ніхто на допомогу мені не поспішав.

- Ладно , сама впораюсь. – Обнадіяла я себе і дістала пакети з багажника. Відкрила плечем двері , мене оглушила дика суміш класики і року і нікого не було видно. Я закинула пакети на кухню і пройшла на звуки музики в кімнату Адама. Ольга напівоголена сиділа на ньому.

- Твою мать. – Перше, що зірвалось з моїх губ. Ольга повільно повернулась.

- О, чорт – панічно прошепотіла вона, Адам мовчав, намагався справитись з емоціями. Хлопнувши дверима я вийшла на кухню.

- Чорт, чорт, щоб тебе – мій погляд натрапив на пляшку текіли і я щедро наливши зробила великий ковток. Пекуча рідина відразу впала мені в шлунок , і я зробила різкий подих перевівши погляд на сосни за вікном. Вигляд на чудові сосни завжди заспокоював мене. Двері на кухню тихенько відкрились.

- Злата, мені дуже жаль.

- Не зараз Ольга. Просто я тебе дуже прошу ….ти просто їдь зараз.

- Чорт, Злата. – Вона вийшла , а я закрила очі і притулилась лобом до скла. Я чула як вона завела машину, але не могла змусити себе з нею зараз бачитись. Не знаю скільки я так простояла, але коли повернулась Адам стояв в дверях і як завжди з посмішкою.

- Ні, я не хочу зараз з тобою говорити. – Чітко виговорила я.

- Да, да твоя моральність сплюндрована і таке все інше.

- Гори в пеклі Адам. – Він вийшов, а я зітхнула з полегшенням і до вечора щосили займала себе господарськими справами, тільки б не бачити проклятущого Єрмолаєва. Хоча я його і справді не бачила. Десь в 12 ночі радість змінилась легким занепокоєнням де цього пришелепка носить. О пів на другу загадку було розкриту, сон зіпсовано. Телефонував Ілля.

- Злата твій поторочений гість п’яний забери його з бару.

- Дякую Ілля.

- Ти знаєш, немає за що – я положила трубку.- І вона підірвалася з ліжка і поїхала рятувати п’яне тіло. А може ну його до біса нехай сам розгрібається, та я добре знаю Сашу, який цьому щеняті душу витягне через ніс, тому я для нього зараз менше зло. – Заспокоїла я цим себе і вийшла на двір, де рясно йшов дощ

- Ну звичайно , що може бути краще маленького дощику серед ночі. – Уже півгодини я під’їжджала до місцевого бару, кинула машину майже біля входу я пішла в середину. Інтимна напівтемрява була або для навіювання душевного стану для того, щоб випити, або приховувала спартанський інтер’єр хто його знає. Адам сидів за барною стойкою зі стаканом, крутив його в руках з сумним виразом обличчя.

- Весело час проводиш?

- О, зануда відмочка. – Я скривилась.

- Щось таке. Готовий піти додому?

- У мене немає куди йти. – Пробурмотів він.

- Бідний,загублений хлопчик.

- А це вже боляче. – Він відповів навіть не підіймаючи голови, і я відчула жаль.

- Вибач. Трохи таки низько з моєї сторони, поїхали, я дуже хочу спати і моє почуття гумору притупилося.

- Я зрозумів. Все змінюється. Ми все з’ясували і тепер готові тримати один одного за ручки.

- Все не так веселково. Не стану обманювати. Я дуже сердита на те, що ти звабив Ольгу.

- О, білявка. Гаряча штучка

- Тобі краще помовчати. Вистачить сил дійти до машину?

- Мені тут добре . Тут наливають.

- Ходімо Адам. – Я потягла його за руку і на моє здивування він пішов і навіть сів до машини. В повному мовчанні ми доїхали додому. Я поставила машину і ми вийшли.

- То ти продовжиш мене пиляти? – Задав він запитання, від якого я на мить розгубилась.

- Ти сволота, ми все з’ясували.

- І що тепер?

- Тепер спати.

- Знаєш мила, твої гойдалки уже дістали мене.

- Досить Адам. – Рявкнула я.

- Що це? – Приголомшливо він дивився на траву. Я оглянулась і в першу хвилину навіть не зрозуміла що це. Дощ припинився, а трава якось дивно рухалась в світлі ліхтаря. Я зігнулась і зловила малесеньке жабеня. Адам з якимось зляканим виразом обличчя дивився на мене.

- Що це за чортівня?

- Це жабенята. Ставок близько , а вони саме з пуголовок перетворились на жабенят . Був дощ і вони радісно скачуть по калюжкам.

- Жаби? Природа . О, чорт я… - і він сів на бордюр . – Що за фігня?

- Адам все нормально.

- Твою мать.

- Не знала, що ти такий вразливий.

- Іди до біса.

Та вже наступного дня день вчорашній повторився з однією різницею. Цього разу його до будинку привезла білявка з столичними номерами машини з якої лунала якась дика музика. Вона відкрила двері виштовхала Адама з нецензурною лайкою. Лихо розвернула автомобіль і поїхала. Адам піднявся і з своєю найкращою посмішкою двинувся до мене.

- До Хелоуіна далеко . Що не спиться?

- Що повний місяць? Загострення? – Не втрималась я. – Чому б тобі просто не залишити мене?

- Я вже став до тебе звикати.

- Правила життя змінюються. Ще якийсь демарш, чи якісь інші незручності ти викличеш в моєму житті…

- І я про це пошкодую? – Перебив він мене.

- Говориш, наче розумні речі.

- Ти нічим від нього не відрізняєшся – раптом рявкнув він, а я від несподіванки здригнулась дивлячись на його перекошено злобою лице.

- Я не справляюсь з цією ситуацією. І ти не полегшуєш моє життя - спробувала я бути з ним відвертою. – Ти не розумієш мене, я не розумію тебе, але різниця вся в тому, що навмисно боляче чи влаштовувати труднощі в твоєму житті я не пробую.

- Ну, так, тобі просто байдуже – по-своєму перевів він. І минувши мене пішов в дім. А я так і залишилась стояти на дворі не розуміючи, що тільки що було

Наступні декілька днів не відрізнялись особливим різноманіттям. Адам вперто десь після обіду вирушав до бару і там від душі нализувався місцевими напоями. Його тяга до самознищення починала хвилювати. Та хлопчик він дорослий і якось сам має з своїм життям розібратись. А я маю зайнятись сортуванням трав, коли з просто трави робиться корисна суміш. Лікування травами один з найдавніших способів лікування. Адже травами можна не тільки вилікувати, але й підтримати організм в гарному тонусі, збільшити працездатність, звільнити ті ресурси, які наш організм витрачав на боротьбу з хворобами , покращити якість життя. Але лікують не всі хвороби. Деякі лікуються традиційною медициною, а деяким достатньо декілька сеансів психотерапії. Я понюхала зібрану суміш, пахло травами з солодкими нотками , просто таки зараз закортіло чаю. Я зганяла на кухню і таки поставила чайник, спокуса була просто непереборною. Чаєм пахло тепер на весь дім. З чашкою я перемістилась на диван, коли двері відкрились і на порозі з’явився Єрмолаєв, у нього був якийсь розтріпаний зовнішній вид,скуйовджене волосся і палаючий гнівом погляд і від його погляду, я якось забилась в диван.

- Що ти зробила? – Заволав він.

- Поки, що не розумію про що ти. – Поклавши кружку на стіл, дуже спокійно відповіла я.- Серйозно?! – Тепер в його голосі звучали іронічні нотки. – Я не зміг так сказати задовольнити баришню. Не встав.

- О! Дуже прикро. Іноді таке з чоловіками буває. Не засмучуйся так. Розрізняють фізичну і психологічну імпотенцію. Причинами психологічної імпотенції можуть стати стреси, життєві проблеми, невдоволення чоловіка собою, наприклад, невеликими розмірами статевого члена, нервозність, страхи, депресія. – У нього явно засмикалось око.

- Непевний, що не вб’ю тебе. – Я важко зітхнула. М-да емоції у нього зараз зашкалювали, що в свою чергу допоки він не випустить пар веде до сварок, крику і скандалу. І я спробувала його заспокоїти.

- Добре. То чому ти певний, що причина в мені? – Він якось дивно на мене подивився.

- Тому, що до знайомства з тобою у мене таких проблем не було. І не так давно ти сказала, що я пошкодую про все. – Я подумки завила, тепер доведеться знову переконувати, що я нічого не робила.А може, ну його, хай так з вірою живе? Перша заповідь медицини – не нашкодь. З діалогом з собою я видно захопилась, бо наді мною грізно стояв Єрмолаєв і тихесенько так ричав.