Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Бiблiйнi пригоди на небi i на землi читать книгу онлайн
Коли Адам спав, Найспритніший так ловко висмикнув у хлопця ребро, ніби все життя на товкучках по кишенях спеціалізувався. Адам нічого й не помітив, начеб оте ребро у нього було зайвим.
А Всевишній дмухнув на ребро і мовив:
- Хай буде жінка!
І стала жінка. Гарненька! На всіх іконах її малюють блондинкою з блакитними очима. Тому-то з того часу чоловіки надають перевагу білявим. А жінки, знаючи про це, волосся фарбують. Щоб ввести дурнів у оману та спокусу! Ну, це я так - мимохідь відхилився
Коли Адам прокинувся, бачить - веде до нього Всевишній чарівне створіння, з пшеничним волоссям аж до колін. Зрозуміло, голе-голісіньке. Про одяганку, хоч би благеньку, господь зовсім не дбав...
- Ой-ой-ой! - полохливо зойкнув у своєму невіданні повний невіглас Адам. - Нова звірюка! - і щоб одразу покінчити з реєстрацією, тицьнув у нову звірюку пальцем, даючи воістину придурочну назву: - Секс-Бомба!
p.p1 {margin: 5.0px 0.0px 5.0px 0.0px; font: 12.0px 'Times New Roman'}
- Що ти мелеш? - вперше скасував назву Всевишній. - Це твоя подружка, а не звірюка. Ім'я її ніжне, мов квітка, - Єва. Гарна дівчина, правда? Вибирай - не вибирай, а кращої зараз все одно не знайдеш.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Я вже мало не приспав екзаменаційну пильність старого Авімелеха, та нараз він прокинувся:
- Куди?
- На небесі! - пояснив я. - Угору!
- Переходь уже до заключного етапу.
- Третій етап починається з біди: термін оголошеного кінця світу минає, аж гульк - ніякого лиха немає! Отут, аби ніхто не подумав, що сумирні слуги божі - брехуни, шахрау, здирники, грабіжники, ошукувачі, пройди, мерзотники, злодії, дармоуди...
- Припини перелік! - сполошився старець Авімелех. - Кажи по суті!
- Отут і слід подбати про підготовку докладного звіту, чому не відбувся кінець світу. Знову ж таки, це робиться згідно мудрих настанов інструкції. Мовляв, господь-бог зглянувся на щиросердне каяття грішників і пересунув дату кінця світу на кращі часи, коли вони знову одягнуться та зароблять гроші на пристойне взуття. Бо що ти з голого та босого візьмеш?
- У тебе все? - запитав украй виснажений моєю оповіддю Авімелех.
- Все! - збадьорився я.
- Нарешті! - зрадів і він, та все ж таки, Ірод, вирішив поставити додаткове запитання. А відомо: хвороблива цікавість до добра не веде.
- Що таке утопія? - підступно запитав він.
Зрозуміло, що таке утопія, я не знав: білет складається лише з двох запитань, а не з трьох. Та вчасно пригадав, що Авімелех - видатний ерудит з питань потопології. На проблемах потопатики я й вирішив випливти.
- Утопія, панотче, - зухвало відповів я, - це коли потопаючий даремно сподівається на появу спасателя.
- Не зовсім точно, - суворо зауважив Авімелех. - Не на появу спасателя, а на з'явлення Спасителя. Запам'ятай це надалі, отроче Іоно.
- Довіку пам'ятатиму, панотче!
Авімелех вмочив гусяче перо в каламарик з чорнилом і тремтячою від скаредності на добру оцінку рукою вписав у мою залікову книжку "задовільно".
Ху! Збувся лиха!
А могло бути набагато гірше, якби братія не освятила сатанинський білет божим хрестиком.
Я тоді ще ні сном ні духом не відав, у якій великій нагоді стане мені "Методика пророкування".
5. Душа душу чує
"Хто кого любить,
той того чубить".
За тиждень розпочнеться нове життя.
За тиждень нас розподілять по парафіях.
Цікаво, що мені судилося?
Чи не ошукають?
А поки що я вирішив не гаяти часу даремно і здійснити ще одне благе діяння. Запас добрих діл кишені не тягне, а на терезах Добра і Зла важить.
Неподалік од нашого келійного гуртожитку мешкає в окремій ізольованій печері сестра Марфа, вже добре підтоптана непорочна діва.
Бачу: занепадає сестра, страждає сусідка.
Голос втратила, змарніла, ледь совається з клюкою.
А раніше, бувало, коли сестра Марфа жила серед комунального збіговиська, то активно втручалася у вируюче життя. Вона тоді зажила заслуженої слави справжньої і неперевершеної великомучениці духовних сестер та братів.
Як бійка поміж отроками - тут і вона: всіх запам'ятає, на всіх донесе.
Як сварка поміж сестрами - вона і тут свідок: всі плітки підбере, усякий наклеп занотує.
Її базарний альт викривав ганебні недоліки на зборах у спільній кухні і громив недостойну поведінку братії на колегіях. У кожну шпаринку лихим оком зазирала. До кожної щілини у дверях вухо прикладала. Хто тільки від неї не постраждав! Мені теж добряче перепадало...
Одного разу зібралися змучені Марфою брати і сестри та й одноголосне ухвалили: забезпечити великомученицю Марфу окремою, ізольованою печерою. Гуртом узяли кайла та лопати - за день у скелі печеру видовбали.
І з того часу, як Марфу переселили в скелю, де вона й мощі свої складе, сестра наша тихо конає від цілковитої бездіяльності. Адже наземним пацюкам та летючим мишам на її буркотіння плювати. І доносами печерних гадів не залякати.
"Ех! - зажурився я. - Не можна кидати людину у біді! Сором забути великомученицю! Треба подати їй руку допомоги, щоб вона знову жила повноцінним буттям. Це святий обов'язок кожного свідомого слуги божого".
А я слугую свідомо.
Сів і написав великомучениці співчутливе послання.
І ось які зворушливо-промовисті слова знайшов я у серці своєму:
"Непорочна діво Марфо, радій!
Не побивайся, добродійко, даремно. Твоя страждальна душа матиме ще доволі втіхи.
Ось передрікаю тобі: я бачу твою тендітну душу. Навколо полум'я і клубища диму. Навколо сновигають чорні й рогаті людці з вилами. Бо душа твоя спочиває не серед райських кущів, а серед казанів протилежного поверху потойбічного світу.
Але ти не сумуй, славна великомученице!
Не тому запроторили тебе до пекла, що ти не заслугувала раювання, а тому, що у раю з твоїми видатними талантами роботи - катма. А в пеклі праці доволі. Ось тебе й швиргонули туди для підсилення згуртованого навколо казанів колективу. Мудро вирішили сили небесні: кращого наглядача для ув'язнених та приречених не знайти.
Ось як високо тебе поцінували!
А душа твоя метляється серед полум'я і прискіпливо позирає довкола. Усе викликає у тебе підозру. Усе тобі негаразд. Усе не до шмиги.
Ото надивиться душа твоя на різні неподобства досхочу, а по тому на ім'я його пекельної Величності шкрябає донос на березовому лубі, призначеному для розпалу вогню під казанами:
"НИЗЬКО СХИЛЯЮСЯ І ДОПОВІДАЮ:
а) старший наглядач відділу переварки у киплячій сірці г/д (грішних душ) пан Хвостюк, злочинно користуючись своїм службовим становищем, живе на нетрудові доходи, бо збуває цінну опалювальну сировину як наліво, так і направо, особливо - в зимовий сезон. У казанах його г/д буквально розкошують. Для перевірки я занурилася в один з казанів і навіть змерзла;
б) майстер підвідділу розпечених сковорідок пан Копитко влаштувався на цю відповідальну посаду по блату, або, якщо висловитись по-науковому, за протекцією. Він не мас ніякої спеціальної освіти. Не відвідував навіть курси виробничого навчання. Цей темний неук, не знаючись на справі, занедбав технологічний процес до того, що на пательнях, які лижуть його підопічні г/д, навіть слина не висихає;
в) внаслідок вищенаведених фактів у пеклі не чути ні зойків, ані стогонів, аж нудно стає, як на поганенькій виставі з виробничою тематикою, позбавленої напруги і драматизму. Усі ці ганебні явища переконливо свідчать про грубі порушення пекельного режиму, затвердженого великою печаткою та особистим підписом Вашої пекельної Величності.
Прийміть ці вопіющі рядки до найпильнішої уваги".
А їхня Величність не бюрократ, вони негайно відповідають:
"Шановна великомученице!
За твоїм листом заходів вжито:
а) старшому наглядачеві відділу переварки у сірці г/д за службові злочини поламано роги і розжалувано у рядові грубники;
б) майстра підвідділу розпечених сковорідок пана Копитка надіслано на курси підвищення кваліфікації з обов'язковими практичними заняттями лизанням пателень;
в) за відсутність моторошних зойків та потойбічних стогонів обслуговуючому персоналу оголошено сувору догану.
А твоя душа, Марфо, натхненна успіхом, - нову скаргу, третю, четверту...
І нарешті настає знаменна мить, коли за твоє нечуване сумління сам Князь пітьми Вельзевул Люциперович де Пекло запропонує тобі свій хвіст, роги і копита та й розчулено скаже:
"Вона мене за муки полюбила,
А я її - за розуміння їх..."
Словом, не журися, непорочна діво Марфо. Побачиш, все буде так як по писаному.
Твій нікчемний брат, смиренний слуга божий,
молодший пророк ІОНА".
І що б ви думали?
Мій лист подіяв, як цілющий бальзам!
Великомучениця буквально ожила, вмить пожвавішала, одне слово зцілилася.
Вчора навколо неї зібрався на потіху розвеселий натовп, коли вона під віконцем моєї келії гучномовно волала:
