Бiблiйнi пригоди на небi i на землi

- Так, підозрілий кадр, - погодився Михайло.

- Ну що ж, - резюмував Наймудріший. - Зупинимось на Іоні. Гадаю, ліпшу кадру нам все одно в усій Бібліъ не відшукати... На цьому дозвольте нашу невеличку нараду вважати закінченою.

- Хвала тобі. Господи! - з новою силою бабахнуло за вікнами.

Саме у ті незабутні дні вченими було вперше спостережено цікаве атмосферне явище: грім серед ясного неба.

Приватні нотатки

Із спогадів пророка Іони

1. Хвороба нІкого не красить

Трапляється, що мене, послушника по класу базарних пророків, запитують:

- Іоно, а хто твій улюблений пророк?

Я з гідністю відповідаю:

- Блаженний Самуїл!

Від мене одразу з огидою сахаються.

А хіба ж то моя провина, що найбільшого брехуна, інтригана і здирника уславили в Біблії як найвидатнішого пророка? Можна сказати, оголосили зразково-показовим ідеалом! Щоб було кого наслідувати молодій тямущій зміні...

Справжній пророк завжди готовий на будь-який подвиг! Звитяжити над своєю тлінною плоттю - це йому раз плюнути. Приміром, я непитущий. А доводиться й чаркуватися! А все чому? Від полум'яної любові до свого ближнього, що й заповідав нам пророк Самуїл, засновник школи пророків та її святий патрон.

Чого тільки не вдієш заради ближнього свого!

А мій найближчий ближній - клептоман.

Він мешкає з дружиною Ідою у сусідній келії студентського гуртожитку.

Хоч мій сусіда Ієвусей клептоман, але не безнадійний. Я з любові до ближнього розробив делікатну психотерапію, яка без тиску з мого боку дає чудові наслідки.

Скажімо, приходжу я з практичних занять (а навчаюся, як уже сказано, в школі пророків) і бачу: знову скрутила Ієвусея тяжка хвороба.

Бо мого німба на цвяшку нема...

Я не зчиняю галасу:

- Грабують! Де дружинники?

Я витягую пару пляшок оковитої, яка чудодійно виліковує від усіх хвороб (головне - профілактика!), і з єлейною посмішкою стукаю до келії сусіди.

- Хто там?

- Це яб Іона, сусіда твій.

- А чого тобі?

- Ієвусею, - брешу я з гуманністю велелюбного слуги божого, - сьогодні у мене день народження. Запрошую тебе до себе в гості. Посидимо, поговоримо...

І що ви думаєте?

Профілактика діє!

Ієвусей розчулено дякує, приходить, дарує мені мій власний німб та ще турботливо непокоїться:

- А чи буде він тобі, Іоно, за розміром?

Я одразу приміряю цінний, а тому й некорисливий дарунок.

І що ви думаєте?

Німб як на мене роблений!

Сусіда радіє, наче мала дитина. Несе до мене в келію солоні рижики, мариновані огірочки, квашену капустку з дрібними райськими яблучками. А я ставлю на стіл казанок з картоплею у мундирах та всохлий оселедець (через оту велелюбну профілактику доводиться заощаджувати).

Ми сидимо, гомонимо і до пізньої ночі співаємо янгольських пісень:

Обнімалися, цілувалися,

Одним крилечком укривалися!..

Наступного дня приходжу я з занять і з приємністю зауважую: нема власяниці.

Проте я не галасую:

- Власяницю поцупили! Куди дивиться варта тирана Ієровоама Другого?

Натомість негайно лечу, мов на янгольських крилах, по швидку допомогу до найближчої крамниці, а тоді стукаю до сусіди:

- Ієвусею, сьогодні у мене день народження. Заходь - посидимо, поговоримо...

І що ви думаєте?

Приносить мені в дарунок мою власну власяницю та ще турбується:

- Ану, одягни! Чи підійде?

Само собою: власяниця - як на мене шита!

Лікувати таку людину - сама насолода. З гордістю усвідомлюєш, що живеш на білому світі немарно. Є і в цьому житії своя втіха!

А оце недавно Ієвусей мене аж розчулив.

Повернувся я в келію і бачу: всіх святих повиносив! Хвала тобі, господи! Явно настала криза, коли Ієвусей навіть на святих злочинну руку підняв.

Негайно стукаю до сусіди і радісно сповіщаю:

- Ієвусею, сьогодні у мене день народження!

І що ви думаєте?

Повернув мені в подарунок весь комплект іконок та ще личка на них промив освяченою у храмі водою. Видужує людина! На ознаменування хворобливої кризи пили первак і закусювали тюлькою (давався взнаки суворий режим економії). Та хіба щось пошкодуєш для доброго діла.

Отак ми й жили душа в душу, аж поки не сталося несподіване лихо.

2. Що не складно, то не ладно

На превеликий жаль, оте лікування нараз урвалося. Бідолаха Ієвусей мало не вмер...

Дружина сусіди Іда подала скаргу (а точніше - зломовний наклеп) на розгляд келійної колегії. Мовляв, я морально розбещую її чоловіка. Та ще запевняла, ніби роблю я це з негарною корисливою метою, що ніяк не личить людині, яка дала обітницю животіти в убогості. А горлянка у неї така гучна, що й труба Ієрихонська позаздрить.

- Мій хатній ідіот, - трубним гласом волала вона на колегії, - ладен за пляшку останню сорочку з себе зняти!

- Що ви маєте на увазі? - запитав суддя, а підсудки з цікавістю підтакнули.

- А ось що! Оцьому зашморганому охвістю Сатани, - тицяє перстом на мене ця гарненька мегера, - мій хатній дурень подарував чортову дюжину першосортних німбів, тридцять вісім лише трішечки ношених власяниць, п'ять вериг для скрушення гріховної плоті, дев'ять чоток з кутніх зубів праведників, три святкові ризи і один повний комплект іконописних портретів святих! Хіба мало?

- Приїхала баба з міста, привезла вістей триста! - зневажливо бовкнув я, бо зрадила мене рятівна витримка.

Зрозуміло, це була помилка.

Люта жінка одразу напосіла на мене:

- А в цього знахабнілого розорителя, - знову тицяє перстом на мене, щовечір празник - святкує свій нескінченний день народження! Негідник! Хоч би рідну матір не ганьбив! Де це бачено, щоб якась жінка щодня того самого бовдура народжувала? А він одне знає - на дурняк пиячити! Хай він помиїв нап'ється і поверне всі подарунки згідно переліку!

Уявляєте?

Набалакала стільки, що й в полу сутани не зібрати.

Плюнув я спересердя на свою хатню терапію і рішуче скасував усі профілактичні зусилля. Двері своєї келії оздобив такими засувами, що й на воротях фортеці Ієровоама Другого не бачили.

А що я мав робити? Хіба ж вгадаєш наперед, що жіноча стать утне? Провіщати жіночі вчинки - справа ще безглуздіша, ніж передрікати прогноз погоди. У святому письмі сказано ж: жінку сотворено на погибель чоловікові. Вона - помічниця диявола! А хіба ні? Як не вірите, підіть на базар та з будь-якою перекупкою побалакайте. Що не баба, то уже й чорт у спідниці!

Коротко кажучи, перекрив я до своєї келії всі проходи.

Осиротілий клептоман похмуро стежив за моїми огидними діями. Що не день, йому гіршало. Руки в нього трусилися, а в очах з'явився полохливий неспокій. У мене теж на серці шкребло.

Цілий тиждень нещасний ісвусей тримався героучно. Лише вчора стався знаменний рецидив.

Коли я повертався з практичних занять по спустошенню кишень віруючих, ісвусей впіймав мене у темному коридорі і притис до стіни, мов розіп'яв.

- Іоно, сьогодні у мене день народження, - збрехав він з гуманністю велелюбного слуги божого. - Заходь до мене увечері - посидимо, поговоримо... А поки дружини нема, візьми на подарунок мої нові натільні кайдани, що пречудове обдирають плоть до самісіньких кісток! Я ух ще навіть не примірював... Будь другом!