Бiблiйнi пригоди на небi i на землi
Бiблiйнi пригоди на небi i на землi читать книгу онлайн
Коли Адам спав, Найспритніший так ловко висмикнув у хлопця ребро, ніби все життя на товкучках по кишенях спеціалізувався. Адам нічого й не помітив, начеб оте ребро у нього було зайвим.
А Всевишній дмухнув на ребро і мовив:
- Хай буде жінка!
І стала жінка. Гарненька! На всіх іконах її малюють блондинкою з блакитними очима. Тому-то з того часу чоловіки надають перевагу білявим. А жінки, знаючи про це, волосся фарбують. Щоб ввести дурнів у оману та спокусу! Ну, це я так - мимохідь відхилився
Коли Адам прокинувся, бачить - веде до нього Всевишній чарівне створіння, з пшеничним волоссям аж до колін. Зрозуміло, голе-голісіньке. Про одяганку, хоч би благеньку, господь зовсім не дбав...
- Ой-ой-ой! - полохливо зойкнув у своєму невіданні повний невіглас Адам. - Нова звірюка! - і щоб одразу покінчити з реєстрацією, тицьнув у нову звірюку пальцем, даючи воістину придурочну назву: - Секс-Бомба!
p.p1 {margin: 5.0px 0.0px 5.0px 0.0px; font: 12.0px 'Times New Roman'}
- Що ти мелеш? - вперше скасував назву Всевишній. - Це твоя подружка, а не звірюка. Ім'я її ніжне, мов квітка, - Єва. Гарна дівчина, правда? Вибирай - не вибирай, а кращої зараз все одно не знайдеш.
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
Ячейкін Юрій
Біблійні пригоди на небі і на землі
За столом сиділо двоє нечистих.
Це був заляпаний чорнилові автор і забризканий тушшю художник.
Обох непокоїло питання:
- А що буде, коли вчені богослови і не менш вчені літературні ортодокси образяться?
Раптом хтось із них прочитає ці оповідки і дасть на них нищівну рецензію:
- Брехня! Нічого цього не було!
Після легких дебатів пара нечистих вирішила відповідати, як і належить істинним атеїстам:
- Правильно - брехня! Нічого цього не було!
Отак! Ясно?
Книга перша. Одна сторінка з житія Єноха
"Єнох жив шістдесят п'ять (165) років, і народив Мафусаїла. І ходив Єнох перед богом по народженню Мафусаїла триста (300) років, і народив синів та дочок. Усіх же днів Єноха було триста шістдесят п'ять років. І ходив Єнох перед богом, і не стало його, тому що бог узяв його".
"Американському туристові Фреду Куку, що подорожував по святій землі за індивідуальним маршрутом, запала в душу незвичайна фантазія: він вирішив закинути сіті у позбавлене життя Мертве море.
- Невже у такому великому морі нічого нема? - запитував себе практичний містер Кук. - Якщо в наші часи людство перетворює в гігантське звалище різного мотлоху і непотребу навіть океани, то чому біблійні патріархи не могли з тією ж метою використовувати своє єдине море? Адже нове - це добре забуте старе!
Та закинути сіті було нелегко - в Мертвому морі не тоне навіть людське тіло. З цієї ж причини досі не написано жодного детективу, де фігурував би покійник з дна тамтешнього моря.
Однак це не зупинило містера Кука. Замість грузил він винахідливо використав свинцеві злитки, що важили по кілограму кожен.
Здорова інтуїція не зрадила відчайдухові Фреду!
Вилов виявився казковим - старовинний бронзовий глек з печаткою іудейського царя Соломона. У цьому виробі найдавнішої металургії зберігався документ космічного значення. Але добряга Фред про це навіть не підозрював, бо не володів жодною іншопланетною мовою.
Ось чому унікальний глек містер Кук продав за 1.000.000 доларів відомому колекціонерові-мільярдерові містеру Джону Б.Портфеллеру, а незрозумілі папіруси подарував у Національний музей Непотрібних Речей.
Віднині долю документа вирішував директор музею сер Мак-Огон. Спочатку розлючений сер, що сподівався одержати рукопис разом з бронзовим посудом, хотів було викинути папіруси у кошик для сміття. Та в останню мить він усе-таки подав знахідку на експертизу поліглотів з мовознавчого коледжу. Прочитати прадавні незграбні закарлючки виявилося важче, ніж розшифрувати єгипетські ієрогліфи чи розібратися в мотузяних часописах майя. Коротко кажучи, наукова експертиза не дала бажаних результатів.
Тоді сер Мак-Огон передав рукопис у ЦОЦ (Центральний Обчислювальний Центр), звідки й надійшла історична звістка, що блискавкою облетіла всю земну кулю:
- Загадковий документ - щоденник анонімного космонавта з Альдебарана!
- Брати по розуму були на Землі!
- Темні місця Біблії висвітлено!
- Інтимні подробиці життя допотопних людей!
- Жахлива доля янголів небесних!
- Читайте! Читайте! Читайте!!!
Сер Мак-Огон негайно продав сенсаційний документ відомому збирачу старовини містерові Джону Б.Портфеллеру за 2.000.000 доларів.
Нині у некорисливого філантропа Джона Б.Портфеллера зберігається найповніша колекція сувенірів епохи ковчегобудування!
Цей відомий приватний колекціонер-ентузіаст з властивими йому енергією та впертістю прочесав драгами усе дно Мертвого моря, яке так довго приховувало свої таємниці. Але нічого, окрім черепків різних епох та цілком сучасних уламків теперішньої високотехнічної цивілізації (найбільший вилов - іржаві автомобілі), знайти не пощастило. Ця наполегливість містера Джона Б. Портфеллера коштувала йому ще 150.000 доларів.
- Так недовго й до старцювання з торбою! - пожартував мільярдер-дотепник, що завжди, незважаючи на втрати, перебував у доброму гуморі. Попутно він купив у арабських шейхів кілька нафтових концесій за таку суму, що важко й казати...
Нижче ми друкуємо розшифровані ЦОЦом уривки з щоденника, які золотими літерами (загальна вартість їх становить 3.150.000 доларів) вписані в славну історію людства".
Щоденник космічного аноніма з Альдебарана
1. Четверта подорож по третій планеті
"...Виявляється, земляни, як дві краплі Аш-два-о, схожі на корінних альдебаранців. Або навпаки: дивлячись як дивитись.
Геніальний супернавігатор Циркуль Кут безупинно повторює:
- А що я казав!
І справді, його надприродне передбачення вразило всіх нас. Правильно старі альдебаранці кажуть: око бачить далеко, а розум ще далі.
Сьогодні симпатична, як земні дівчата, астроконсульт Кра Суня, синхрофазотронний робот-тлумач Кі Бер і я вирушили в четверту подорож по цій чарівній планеті.
У дорозі Кі Бер, що відзначився тут неабиякою пам'яттю навіть на місцеві анекдоти, оповідав веселі історійки з життя першолюдей Адама та Єви, а також їхнього Всевишнього патрона. Та найбільш дотепними, несумнівно, були анекдоти на космогонічні теми Сотворіння Світу. Веселіших нісенітниць досі нам чувати не доводилось...
Ми й незчулися, коли дісталися до міста. Уже під його мурами нас чекала вражаюча дивовижа. На глиняному пагорбі, серед суходолу, височіли ребра фантастичної споруди. Виявляється, це будували водоплавний ковчег! А тут же навіть ручая поблизу нема...
Як і минулого разу, ковчегобудівники-різнороби Сім та Іафет були захоплені своєрідним інтелектуальним змаганням - грали в підкидного дурня. Старший виконроб Ной, зрозуміло, зранку подався на чергову виробничу раду в парафії "Головколодапостачзбуту". Тільки Хам старанно, у поті чола свого, здобував хліб свій на стапелях.
Мешканці міста зустріли нас привітно й радісно. Звідусіль лунали вітальні вигуки тубільців:
- Цирк приїхав!
Весело верещали малюки:
- Цирк! Цирк! Цирк!
Очевидно, так їхньою мовою звучало ім'я геніального супернавігатора Циркуля Кута. Безумовно, своїми космічними звитягами він заслугував славу і на цій, третій від місцевого світила, планеті.
Найдопитливіші з тубільців підходили ближче і, мило ніяковіючи, запитували, хто кого покладе на лопатки - наше одоробало (так, очевидно, звучало їхньою мовою слово "робот") чи ведмідь, якого водив по риночку на ланцюгу старий циган. Ми щиро посміялися з цих нехитрих жартів.
- Наш могутній Кі Бер, - нарешті поблажливо пояснив я, а робот переклав, - покладе ведмедя одним щиглем.
- А Великого Ога подужає?
- А хто ж він - цей Великий Ог?
- Ог - гігантопітек, що сидить у шинку.
- Завжди сидить? - одразу зацікавився я.
- Звісно, завжди.
- Але чому?
- Бо такий великий, що в двері не лізе.
- Як же він у шинок потрапив?
- Хтозна! Може, навколо нього будували...
- А далеко цей шинок з Огом?
- Та ось тутечки, за рогом...
Ми усі троє - Кра Суня, Кі Бер і я - не гаючись ані хвилини, швидким кроком рушили по вказаному маршруту, щоб якнайскоріше поглянути на Великого Ога, славетного міського гігантопітека.
2. Слідами нерозгаданої таємниці
Ми - усі троє - розхвилювалися. Ще б пак! Адже нарешті матимемо змогу поспілкуватися з істотою, прямо причетною до жагучої таємниці, з якою ми стикаємося буквально на кожному кроці. Річ у тім, що за місцевими уявленнями велетні - діти земних жінок, які спарувалися з янголами небесними.
