Десятий учень. Книга 1 (СИ)

Старий, вислухав звинувачення ватажка, з непорушним виразом обличчя, а потім відповів:

-- Ми, чаклуни білої магії, а біла магія не допускає вбивства, нехай навіть це буде, найжахливіша істота в світі. Таму ми і не можемо зупинити шорхів, це повинні зробити ви, але про це, ви дізнаєтесь у замку, куди ми зараз і відправимося.

Старий підняв в гору руки і почав промовляти якесь заклинання.

-- Стрівайте, стрівайте, а як же коза? Ми що покинемо її, навіть не скуштувавши?— закричав, Шутім.

-- Кому, що. А ,коротунові, аби наїстися!— висказався, Теймур.

Фалонду, прийшлося починати все спочатку. Шутім, тепер, тримав печеню в руках. Перед очима мандрівників все замерехтіло і попливло, а коли спинилося, то вони разом з чаклуном опинилися, в напівтемному, але затишному приміщенні, здається бібліотеці, бо навколо стояли стелажі з книгами. Із за вікон долинав шум прибою і крики чайок.

9

-- Гості вже прибули. — повідомив, Орнагула, один з його учнів.

Маг поволі підвівся зі свого крісла, і рушив до бібліотеки. Слідом за ним ішло вісім по жилих чоловіків, отакою процесією вони і зайшли до кімнати, де на них чекали друзі.

-- Я радий, що ви всі, благополучно дісталися , до нашого замку. Ми знаємо ціль вашого візиту і як можна ретельніше, підготувалися до нього. Весь наш світ охопило велике лихо і лише ви в змозі його здолати. Та перш , ніж я розкажу вам, як це зробити, ще раз добре поміркуйте, чи готові ви на важкі випробування, за ради порятунку, інших людей?

-- Ці , інші, наші рідні і друзі. — відповів на запитання, Орнагула, Крістур. —і якби ми були не готові, то взагалі не пішли б у цю подорож.

-- Так, я це розумію, але ваші поневіряння, ще не скінчилися, можливо буде ще гірше. Тому , я і питаю.

-- Ще гірше?— витріщив очі, Шутім.

-- Ти хочеш відмовитись?— замість відповіді, спитав старий чаклун.

-- Ні. Я просто спитав. — винувато потупився коротун.

-- Значить , всі готові. Тоді давайте присядемо. — чаклун показав рукою на стільці навколо довгого столу, що стояв в цій же кімнаті, а коли всі повсідалися, продовжив.-- Слухайте мене, уважно. Створінь темряви, шорхів , зараз вже неможливо подолати, вони розповзлися по всьому нашому світі. Це, справа Мари і її помічників. Таким чином, вона намагається захопити наш світ.

-- То що ж , нам робити?— друзі, схвильовано, перезирнулися між собою.

Орнакул трохи зачекав, поки вони заспокояться і продовжив:

-- Ви знаєте, як підземляни прийшли на велику землю. Єдиний спосіб, їх зупинити, це зруйнувати перешийок що з’єднує Стеркію з великою землею , але не тепер а в минулому, до того, як шорхи його перейшли.

Мандрівники, здивовано дивилися на Орнакула, та він не звернув на ці погляди, ніякої уваги і продовжував пояснювати:

-- Існує закляття, що здатне перенести вас, в той самий час, що нам потрібно. Та для його виконання, потрібні деякі складові, яких не знайти в нашому світі. В нас було трохи такого зілля, але ми його використали. І перш, ніж подорожувати в часі, вам доведеться відправитися в мандрівку по інших планетах Алагіра. Я склав список, потрібних інгредієнтів.

-- А це, дуже небезпечно?— спитала схвильовано, Мілена.

-- Я гадаю, що жінкам краще з нами не йти!— перебив її Крістур.

-- Підуть всі, хто прийшов у наш замок. — мовив Орнагул. — Якщо доля привела вас сюди, то значить ви потрібні одне одному. Мандрівки в інші світи, думаю, не страшніші, ніж подорож по заповненій шорхами землі. Якщо ви триматиметесь разом і допомагатимете одне одному, у вас все вийде. Перша планета, куди вам треба відправитись, Сулерія. На ній, потрібно знайти хутро червоної ящірки. Допоможе вам у цьому, мій старий друг і чарівник Крахун, я з ним вже зв’язувався , він чекатиме на домовленому місці, а потім допоможе , помандрувати далі.

-- Хіба Сулерія, не єдиний світ, що нам потрібен?— захвилювався Карол.

-- Гадаю, що засмучу вас, якщо скажу, що ні. Потрібні будуть ще Місячний Камінь, Камінь Сонця, крило морфінна і око дракона-слактора з планети-океану Акварії. — перерахував усі інгредієнти Орнагул.

-- Скажіть , а в Акварії лише сама вода, навкруги? Я ж не вмію плавати. — за панікував Шутім.

-- Не хвилюйся, може ти ще туди і не дійдеш. — зло пожартував над ним , Теймур.

Чаклун з докорам подивився на балакунів, що перервали йог пояснення, ті вибачились і замовкли.

-- А вже там, чарівник Валером, допоможе створити з усіх цих складових зілля, промовить заклинання, яке я дам вам із собою і відправить вас назад до нашого світу у потрібний час.

-- А крило морфінна і ці камені, теж знаходяться в Акварії?— спитав Мозус.

-- Ні. Камінь Сонця, знаходиться в головному храмі Норка , на Стеркії, у вас буде трохи часу, щоб знайти його, коли ви, повернетесь у минуле. Крило морфінна , найдете на планеті, з назвою, Містерія.

-- Ви забули сказати по Місячний камінь. — нагадала Мілена.

-- Де знаходиться, ця складова , ми і самі не змогли з’ясувати, та сподіваємося, що ви самі по це дізнаєтесь.

-- І скільки днів на все це нам знадобиться?— спитав Мозус.

-- А чи не все одно, якщо ми повернемося в минуле?— здвигнув плечима Крістур.

-- Твоя правда. — погодився ватажок. Потім звернувся до Орнагула. —І коли нам, в дорогу?

-- Спочатку відпочиньте, відіспіться, а завтра в ранці, вирушите. Тільки зараз, нам, треба з'ясувати ще одну річ. Прошу всіх пройти зі мною. Старий підвівся і рушив в глиб кімнати, там на високій підставці, лежала прозора сфера.

-- Що це?— спитав Карол.

-- Це ключ від дверей у інші світи, але користуватися їм зможе тільки обраний.

Зараз ви по черзі будите підходити і торкатися його, він покаже, хто саме нам потрібен.

Чаклун злукавив, він добре знав хто той обраний, та хотів показати це мандрівникам, щоб вони не сумнівалися в тому. Першим підійшов Мозус.

-- Поклади руку на шар і уяви, що віддаєш йому, всю свою силу і енергію. Чоловік зробив все так як наказав старий. Шар почав з середини світитися, наче хтось запалив в ньому невеликий вогник, він палахкотів і вигравав різнокольоровими барвами.

-- В тобі достатньо сили, щоб бути гарним воїном і сильною духом людиною, але не достатньо щоб відкрити прохід. – пояснив побачене Орнагул. — Хто наступний?

Наступним був Крістур. Він зробив все як і Мозус, сфера, під його рукою, не запалала яскравіше ніж у ватажка. Він розчаровано відступив пропускаючи в перед Плато.

-- Нехай підійде Карол. — попрохав чарівник.

-- Але ж він ще зовсім дитина. — не хотів уступати своєї черги, болотник.

-- Не має значення. — наполіг на своєму Орнагул.

Карол не сміливо простяг руку, кінцівка тремтіла, він ще не встиг її опустити на сферу, як вона почала яскраво світитися. Він одсмикнув руку назад.

-- Не бійся, продовжуй, ти не обпечешся. Це холодне світло. — підбадьорив , хлопця, старий чаклун.

Карол послухався і поклав долоню на шар. Від яскравого спалаху, усім довелося примружитися.

-- Оце так енергія!— захоплено вигукнув Шутім.

-- Тепер , я думаю всі зрозуміли, для чого Муеро, наполягав на Кароловій участі в цій мандрівці?— спитав Орнакул.

-- Так. — відповів за всіх Мозус. — він буде нашим провідником по світах.

-- Не тільки. Його, Боги нагородили дивовижною силою, зрозуміти яку, йому допоможе ця подорож, а він завдяки їй, допомагатиме вам. — пояснив чарівник. — Тепер можете іти відпочивати, мої учні, проведуть вас по ваших кімнатах.

-- А нас тут, сьогодні нагодують? Чи ми їстимемо своє?— обізвався Шутім.

І лише тепер, всі звернули увагу на те , що він і досі тримає в руках , смажену козу і навіть встиг трохи її погризти. Орнагул , вперше за весь час розмови, посміхнувся:

-- Вибач, друже. Зовсім випустив з голови, та не ображайся на старого, вже став забудькуватим. Прошу всіх до їдальні, там на вас, давно чекає, накритий стіл.

-- От, з цього і потрібно було починати. — діловито промовив, коротун і першим вирушив за одним з учнів Орнагула, що провів їх, до трапезної.