Пробудження Лол В. Штайн
Пробудження Лол В. Штайн читать книгу онлайн
Персонажі роману намагаються уникнути самотності і віднайти сенс життя через абсолютне кохання, кохання неможливе, що межує з небуттям та божевіллям. Історію Лол Валері Штайн розповідає та одночасно вигадує закоханий у неї Жак Гольд. Вона починається однієї ночі, яка уміщує стільки подій, що здається нескінченною. На зорі Лол В. Штайн уже зовсім інша. Руйнація і божевілля спочатку, потім — забуття і сон, що продовжується десять років. Через десять років Лол з родиною повертається до батьківського дому, починає поступово пригадувати, і її історія має початися знов. Перекладено за виданням: Marguerite Duras. Le Ravissement de Loi. V. Stein: Roman. — Paris: Edition Gallimard, 1964 Переклад Дарії Бібікової
Внимание! Книга может содержать контент только для совершеннолетних. Для несовершеннолетних чтение данного контента СТРОГО ЗАПРЕЩЕНО! Если в книге присутствует наличие пропаганды ЛГБТ и другого, запрещенного контента - просьба написать на почту [email protected] для удаления материала
На вулиці ми дивилися одне на одного. Я покликав її на ім’я, Лол. Вона засміялася.
У купе ми вже були не одні, слід було говорити тихо.
На моє прохання вона розповідає про Майкла Річардсона. Вона розказує, наскільки він любив теніс, що він писав вірші, які вона вважала красивими. Я наполягаю на тому, щоб вона розповідала про це. Чи, може, вона сказати мені ще більше? Вона може. Я страждаю всіма частинами. Вона говорить. Я знову наполягаю. Вона наділяє мене болем зі щедрістю. Вона розповідає про ночі на пляжі. Я хочу знати ще більше. Ми усміхаємось. Вона говорила так, як і першого разу в Татіани Карл.
Біль зникає. Я кажу їй це. Вона замовкає.
Це кінець, дійсно. Я кажу їй це. Вона може все мені розказати про Майкла Річардсона, про все, що вона забажає.
Я в неї запитую, чи вона вважає Татіану здатною попередити Жана Бедфорда про те, що між нами щось відбувається. Вона не розуміє запитання. Але вона усміхається при згадці імені Татіани, при спогаді про цю чорняву голівку, таку далеку від підозр щодо долі, яку для неї приготовано.
Вона не говорить про Татіану Карл.
Ми почекали, поки останні подорожні вийдуть із потяга, щоб вийти у свою чергу.
Я все ж таки відчув віддалення Лол, як велику складність. Але що це? Лише секунда. Я попросив її не повертатися одразу ж, оскільки було зарано, і що Татіана могла чекати. Чи думала вона про таке? Я не думаю. Вона сказала:
— Навіщо цей вечір?
Коли я прийшов до Готелю де Буа, спадав вечір.
Лол нас випередила. Вона спала в житньому полі, втомлена, втомлена нашою подорожжю.
Маргарит Дюрас (справжнє ім'я Маргарит Донадьє), всесвітньо відома французька письменниця, драматург, сценарист та режисер, народилася 1914 року у французькому Індокитаї (сучасний В'єтнам), у передмісті Сайгону. Її дитинство та юність минули в невеличкому злиденному маєтку в дельті Меконгу.
У 18-річному віці Маргарит вирушила до Франції, 1935 року вона закінчила Сорбону, де вивчала право та політологію.
1943 року виходить її перша книга «Les impudents» («Безсоромні»).
Вона стає відомою як письменниця у 50-ті роки, коли виходить її роман «Un barrage contre le Pacifique» (1950), у якому йдеться про бідну французьку родину в Індокитаї, психологічний роман «Le marin de Gibraltar» (1952) та новела «Le square» (1955). Маргарит Дюрас захоплюється вивченням можливостей слова, явиш пам'яті, забуття та почуття відчуженості. Вона зосереджує увагу на внутрішньому житті персонажа, її тексти являють собою уривчасте, лаконічне письмо, сповнене тишею, неясністю, білими плямами, мовлення, у якому одночасно відчуваєш недостатність та надлишок. Її творчість часто позначена автобіографічністю.
Наприкінці п'ятдесятих вона починає займатися театральною режисурою, пізніше приходить до кінематографу як сценарист та режисер. Чимало її літературних творів мають театральні та кіноверсії, зокрема «India Song» (1973), за який авторка отримала гран-прі Французької академії кінематографу.
У 1984 році з'являється роман «L'Amant» («Коханець»), певною мірою автобіографічний, який приніс Маргарит Дюрас Гонкурівську премію. 1992 року цей роман екранізує Жан-Жак Анно і фільм зазнає всесвітнього успіху.
Письменниця померла в Парижі 1996 року, залишивши по собі близько сорока романів та двадцяти п'єс, кіносценаріїв та фільмів.