Iмена твоi, Украiно

Художньо-документальні оповідання

УДК 821.161.2–32

ББК 84.4 УКР 6

К 69

Корсак І. Ф. Імена твої, Україно: Художньо-документальні оповідання.

– Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007. – 300 с. – (Сер. «Пантеон

»).

Книга відомого літератора з Волині Івана Корсака повертає

нас обличчям до постатей української історії та культури,

замовчуваних або забутих.

В оформленні обкладинки використано мапу України

Гомана, 1716 рік

Серія «Пантеон»

Заснована 2006 року

ISBN 978-966-2115-01-7 © Корсак І. Ф., 2007

ISBN 978-966-8770-55-5 (серія) © ПВД «Твердиня», 2007

Присвячую славним

моїм внучатам –

Іванові, Олі, Романові

ЗМІСТ

Сверстюк Євген. «Що ми? Чиї сини?» 5

Корсак Іван. Слово до читача 7

Вінчання князя Володимира 11

Мамо, вийди заміж за короля 16

Прихисток візантійських монархів 21

Корона Данила 25

Король Юрій І, муж зело мудрий 31

Благословення короля Юрія ІІ 35

Пророчі блискавиці над Олеським замком 39

Первістки рідного слова 43

Невістка Богдана Хмельницького 49

Головнокомандувач Європи 55

Повернення Богуна 79

Розгром Росії 83

Кавалер ордена Бусто де Лібертадор 90

«Величний благодійник людства» 94

Лиш правда зостанеться 103

«У москалів не хочу помирати…» 108

Табакерка Василя Капніста 112

Останній концерт маестро 118

Полон Вінстона Черчілля 124

Відмова консула Ванкувера 128

Вишне моя, емігрантко… 133

Василь Якович, класик японський 143

З пракоренів Запорізької Січі 148

Зустріч у Швейцарії 158

На французькій землі 162

Лист земляка 170

Непосильна загадка Рамона 181

Замість коментарів: Наша минувшина очима різного люду 187

Християнізація Русі: холодний розрахунок володаря чи осяяння душ? 188

Київський зять: «Вірив у славу, багатство та владу…» 206

У слабкого не шукатимуть захисту 212

Корона, що сама напрошувалася 214

Наших прадідів великих… 220

«…Не раз намагалися відняти від нас…» 226

Горда князівна Розанда 231

«Людина великого духу» 241

І зрадники, і кар’єристи, і єретики… 250

Долі, пов’язані з Україною 265

Концерт, якому звучати довіку 273

Ім’я, що не сходить з вуст 277

Відібраний спадок 281

Подвижництво без сподівань на винагороду 284

Японський класик Василь Єрошенко 290

Хіба зустрінуться в енциклопедіях 295

«Король Америки» 296

5

«Що ми? Чиї сини?»

В

В

ихід з Єгипетського полону – це передусім

повернення до себе, до своїх коренів і до

своїх святинь. Безпам’ятство є умовою виживання

в неволі. У відомій легенді про євшан-зілля змальовується

образ співця, який прагне і словом, і

рідною піснею пробудити порив до волі в половецького

невольника. Але він глухий до всього і

тільки пучок євшан-зілля, знайомий з дитинства

запах, оживив його. Після втечі з полону той співець,

звичайно, розповідатиме хлопцеві історію та

легенди рідного краю.

В українців справа складніша. Протягом століть

нам забивали голови усім, аби тільки ми не знали:

«що ми? Чиї сини? Ким? За що закуті?..» (Т.Шевченко).

Як зауважив Олександр Довженко, ми

єдиний в світі народ, в школах якого не вивчається

рідна історія.

Нині ми вже вивчаємо історію України, але

в пам’яті нашій усе ще домінує звук старих імперських

міфів, на яких виховувалися покоління

слухняних імперських «малоросів». Комплекс

меншовартости не дає сучасній молоді тверезо

сприймати факти в потоці лжеінформації. Навіть

історичні факти, які зберегла пам’ять, сприймаються

з тенденцією сліпо вірити іноземним джерелам,

які плекали, звісно, свою пам’ять, свої національні

інтереси і підходи.

Книжка відомого літератора з Волині Івана

Корсака повертає нас обличчям до постатей укра

66

їнської історії і культури, замовчуваних або забутих.

І це добра книжка. Хтось може закинути, що в

тих щирих розповідях акцентується національний

мотив. Однак згадаймо мотивацію знаних у світі

вчених, математиків Михайла Остроградського,

Михайла Кравчука, фізика Івана Пулюя, письменника

і перекладача Миколи Гнідича, зрештою Тараса

Шевченка і навіть Миколу Гоголя. Хіба вони

не підкреслювали своєї національності в середовищі,

яке воліло б її закреслити? Бо почуття національної

гідності є важливою складовою людської

сутності та порядності особи і громадянина.

Євген Сверстюк

7

СЛОВО ДО ЧИТАЧА

Н

Н

аписати цю книгу мене підштовхнула крайня

потреба: я мав змогу надивитися, як мордуються

сучасні школярики, відшукуючи знакові імена

нашої кревної історії. А вже при підготовці книги

довелося стикнутися з неймовірними курйозами,

гіркими, смішними й парадоксальними фактами.

По приклади не треба за версту ходити. Наберіть

на будь-якій пошуковій системі в Інтернеті

ключові слова «нобелівський лауреат Жорж Шарпак

» – і ви отримаєте сотні повідомлень у відповідь:

французький фізик, що народився у Польщі.

Начебто все правда, крім манюсінької деталі.

Георгій Харпак (таке справжнє його ім’я та прізвище)

народися в Дубровиці на Рівненщині, його

батько мав тут цегельний завод і з того будівельного

матеріалу зведено чимало домівок на всьому

волинсько-рівненському Поліссі. Родинний дім

їхній тільки нещодавно, на жаль, знесли. Або розгортаємо

будь-яку енциклопедію чи знову ж таки

вдаємося до пошуку в Інтернеті на слова «Михайло

Остроградський» і тут же читаємо: «Выдающийся

русский физик». А той «выдающийся русский» публічно,

у широкому колі казав: «У москалів не хочу

й помирати», і таки вгадав власну смерть, помер та

похований на Україні (не кажучи вже, що перші

знакові праці Михайла Васильовича писані взагалі

не російською чи навіть українською, а французькою

мовою). Читаємо спогади свідків та учасників

німецького загону в битві при Хотині 1621 року й

неждано-негадано дізнаємося: вирішальний бій,

що зупинив наступ мусульманського світу на християнський,

європейський, виграли не українські

війська Сагайдачного чи польські вояки, а німецький

корпус. У турецьких описах розгрому Росії

88

(власне – Московії) під Конотопом, розгрому, якого

не знала ця держава за всю історію до того часу,

з’ясовується, що найбільшим був вклад кримськотатарських

союзників, про визначальну роль українського

війська Виговського взагалі інколи можна

не згадувати, наче й не в Україні те діялося…

У віденській лабораторії знаного вченого й

винахідника, професора Івана Пулюя стажувався

німецький фізик Конрад Рентґен. Професор